Постанова 4824 № 367/2308/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 367/2308/20 Головуючий у суді І інстанції Оладько С.І. Провадження № 22-ц/824/9307/2020 Доповідач у суді ІІ інстанції Ігнатченко Н.В. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 22 липня 2020 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Ігнатченко Н.В., Голуб С.А., Таргоній Д.О., розглянувши в приміщенні Київського апеляційного суду у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 19 травня 2020 року у справі за заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу щодо стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини, в с т а н о в и в: У квітня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про видачу судового наказу щодо стягнення з ОСОБА_2 на її користь аліментів на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки всіх видів його доходів, але не менше ніж 50 % мінімального прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня подання заяви про видачу судового наказу і до досягнення дитиною повноліття. Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 19 травня 2020 року у видачі судового наказу відмовлено на підставі пункту 9 частини першої статті 165 ЦПК України у зв`язку з порушенням правил підсудності. Не погоджуючись з указаним судовим рішенням, заявник подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати, з мотивів неповного з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, та порушення норм процесуального права, і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. На обґрунтування апеляційної скарги заявник зазначила, що суд дійшов помилкового висновку про подання заяви з порушенням правил підсудності, оскільки згідно з вимогами частини першої статті 28 ЦПК України позови про стягнення аліментів можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача, а вона є власником квартири по АДРЕСА_1 та проживає у ній з дитиною без реєстрації, що за територіальною юрисдикцією відноситься до Ірпінського міського суду Київської області. Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив. За правилом пункту 1 частини першої статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвала суду першої інстанції щодо відмови у видачі судового наказу. Згідно із частиною другою статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37 - 40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. За частиною першою статті 7 ЦПК України розгляд справ у судах проводиться усно і відкрито, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Такий випадок передбачено у частині тринадцятій статті 7 ЦПК України, згідно з якою розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. У зв`язку з наведеним та на підставі ухвали апеляційного суду від 7 липня 2020 року розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав. Відмовляючи у видачі судового наказу щодо стягнення аліментів на утримання дитини, суд першої інстанції виходив з того, що заяву подано з порушенням правил підсудності з огляду на те, що заявник зареєстрованою за вказаною нею в заяві адресою не значиться. Такий висновок суду відповідає обставинам справи та вимогам закону з огляду на наступне. Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності. Згідно із частиною першою статі 8 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом. Частиною першою статті 23 ЦПК України встановлено, що усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються місцевими загальними судами як судами першої інстанції, крім справ, визначених частинами другою та третьою цієї статті. Вирішуючи питання про прийняття заяви до розгляду, суд повинен перевірити належність справ до його юрисдикції та підсудності. За змістом положень статті 165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заяву подано з порушенням правил підсудності. Про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу. У разі якщо боржником у заяві про видачу судового наказу вказана фізична особа, яка не має статусу підприємця, суддя не пізніше двох днів з дня надходження такої заяви, крім випадків подання заяви про видачу судового наказу в електронній формі до боржника, який має офіційну електронну адресу, звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання фізичної особи - боржника. У разі якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи - боржника, суд відмовляє у видачі судового наказу. Відповідно до статті 162 ЦПК України заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом. Як вбачається з довідок Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС в м. Києві та Київської області від 24 квітня 2020 року, ОСОБА_1 за вказаною у заяві про видачу судового наказу адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованою не значиться. ОСОБА_2 за вказаною у зазначеній заяві адресою: АДРЕСА_2 , також зареєстрованим не значиться. За загальним правилом частини першої статті 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом. У той же час законодавець визначив підсудність справ за вибором позивача, зокрема частина перша статті 28 ЦПК України, на яку міститься посилання у заяві про видачу судового наказу, передбачає, що позови про стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, про визнання батьківства відповідача, позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача. За змістом наведеного можна дійти висновку, що не виключаючи можливість звернення позивача до суду за правилами загальної підсудності (за місцезнаходженням відповідача), альтернативна підсудність встановлює можливість звертатися до іншого суду з відповідним позовом, тобто встановлює альтернативу - можливість для позивача обрати один із двох чи більше судів. Таким чином, позови (заяви) про стягнення аліментів можуть бути подані як за зареєстрованим місцем проживання позивача (заявника), так і за місцем його перебування. Однак, подаючи заяву про видачу судового наказу щодо стягнення аліментів за місцем свого перебування заявник має додати до заяви докази такого тимчасового перебування. Звертаючись до суду з апеляційною скаргою, ОСОБА_1 зазначила, що відповідно до копії її паспорту 24 жовтня 2018 року вона була знята з реєстрації останнього місця проживання та з цього часу не має зареєстрованого місця проживання, що не суперечить законодавству України. Проте фактично вона з дитиною проживає (перебуває) без реєстрації по АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою про склад сім`ї, виданою 31 березня 2020 року ТОВ «УК Коцюбинське». У відповідності до статті 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом. З метою забезпечення реалізації цього права та відповідно до названої норми Конституції України 11 грудня 2003 року прийнято Закон України № 1382-IV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні». За визначенням статті 3 цього Закону реєстрація - це внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи (паспорт громадянина України), із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку. Відповідно до абзацу 1 пункту 8, пункту 9 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 2 березня 2016 року № 207,документи для здійснення реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування особи подаються до органу реєстрації (у тому числі через центр надання адміністративних послуг) з урахуванням вимог Закону України «Про адміністративні послуги». Відомості про реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання вносяться до паспорта громадянина України, тимчасового посвідчення громадянина України, посвідки на постійне проживання, посвідки на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист, а відомості про реєстрацію місця перебування - до довідки про звернення за захистом в Україні шляхом проставлення в них відповідного штампа реєстрації місця проживання/перебування особи за формою згідно з додатком 1 до цих Правил. Враховуючи наведене, суд першої інстанції обґрунтовано у зв`язку з відсутністю належних доказів тимчасового проживання (перебування) заявника за зазначеною нею адресою у розумінні норм Закону № 1382-IV, дійшов висновку щодо непідсудності справи Ірпінському міському суду Київської області та, відповідно до положень статті 165 ЦПК України, вирішив питання про відмову у видачі судового наказу. При цьому, відмова у видачі судового наказу ніяким чином не порушує право малолітньої дитини на матеріальне забезпечення, адже не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою у встановленому порядку після усунення її недоліків (стаття 166 ЦПК України). За таких обставин колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, ухвала суду першої інстанції про відмову у видачі судового наказу постановлена відповідно до вимог матеріального та процесуального законодавства і обґрунтовані підстави для її скасування відсутні. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки заявник звільнена від сплати судового збору на підставі пункту 3 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», судові витрати у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції згідно із статтями 141, 382 ЦПК України слід віднести в рахунок держави. Керуючись статтями 367 - 369, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 19 травня 2020 року - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та відповідно до пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Судді: Н.В. Ігнатченко С.А. Голуб Д.О. Таргоній