Постанова Вінницький апеляційний суд № 127/2279/20

Справа № 127/2279/20 Провадження № 22-ц/801/1326/2020 Категорія: 70 Головуючий у суді 1-ї інстанції Дернова В. В. Доповідач:Денишенко Т. О. ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 липня 2020 рокуСправа № 127/2279/20м. Вінниця Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивіль-них справах: судді-доповідача Денишенко Т. О., суддів Рибчинського В. П., Голоти Л. О., за участі секретаря судового засідання Безрученко Н. Р., представника позивача ОСОБА_1 адвоката Шикунової А. О., розглянувши за правилами, встановле-ними для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, у від-критому судовому засіданні в м. Вінниці, в залі судових засідань апеляційного суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення стягнення аліментів, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Вінницького місь-кого суду Вінницької області від 05 травня 2020 року, ухвалене у приміщенні суду у м. Вінниці за головування судді Дернової В. В., повний текст якого скла-дений 08 травня 2020 року, В С Т А Н О В И В: 29 січня 2020 року ОСОБА_1 звернувся у Вінницький міський суд Він-ницької області з позовом до ОСОБА_3 про припинення стягнення аліментів. Позовні вимоги мотивовані тим, що сторони у справі є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Він-ницького міського суду Вінницької області від 28 серпня 2018 року з позивача на користь відповідачки стягнуті аліменти на утримання доньки у розмірі 1200,00 гривень щомісячно з індексацією цієї суми відповідно до закону до до-сягнення дитиною повноліття. Однак дитина не проживає з матір`ю та добро-вільно перейшла проживати до бабусі ОСОБА_5 , матері відповідачки. Це зумовлено тим, що відповідачка про доньку не піклувалася, одержувані алімен-ти витрачала на свої власні потреби. З метою попередження виникнення штуч-ної заборгованості за аліментами ОСОБА_1 відкрив рахунок у банку та пере-раховує кошти безпосередньо на ім`я доньки. Наразі рішенням виконавчого ко-мітету Вінницької міської ради від 05 грудня 2019 року № 3056 місце прожи-вання доньки ОСОБА_6 визначене з позивачем. Враховуючи, що з вересня 2018 року донька не проживає з матір`ю, а перебуває з батьком, що означає змі-ну сімейного стану особи, яка сплачує аліменти, та особи, яка їх одержує, то з огляду на загальні принципи регулювання сімейних відносин, способи захисту сімейних прав, позивач вважає, що його право має бути захищене шляхом звільнення від сплати аліментів з моменту звернення до суду. ОСОБА_1 про-сив суд припинити стягнення з нього на користь ОСОБА_3 алімен-тів на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 -дження, у розмірі 1200,00 гривень щомісячно з індексацією цієї суми відповід-но до закону, починаючи з 18 червня 2018 року і до досягнення дитиною повно-ліття, стягнутих на підставі рішення Вінницького міського суду Вінницької об-ласті від 28 серпня 2018 року у цивільній справі № 127/15063/18. Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 07 лютого 2020 року до участі у цій справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачки залучені Центральний від-діл державної виконавчої служби у м. Вінниці Головного територіального уп-равління юстиції у Вінницькій області та Служба у справах дітей Вінницької міської ради як орган опіки та піклування. Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 05 травня 2020 року припинене стягнення аліментів за рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 28 серпня 2018 року у цивільній справі № 127/15063/18 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_8 на утримання дочки ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліментів у розмірі 1200,00 гривень щомісячно з індексацією цієї суми відповідно до закону, починаючи з 18 червня 2018 року і до досягнення дитиною повноліття, з дня набрання цим судовим рі-шенням законної сили. Судові витрати залишені за позивачем. Не погоджуючись з таким рішення суду першої інстанції, відповідачка ОСОБА_3 оскаржує його в апеляційному порядку, просить понови-ти їй строк на подання апеляційної скарги, оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Скаржниця вважає оскаржуване рішення незаконним, ухваленим за неповного з`ясування обста-вин, що мають значення для справи, за недоведеності обставин, що мають зна-чення для справи, які суд вважав встановленими, з порушенням норм матері-ального та процесуального права. На думку ОСОБА_2 судом першої інстанції неправильно застосовані норми статті 181 СК України та статті 273 ЦПК Укра-їни, факт прийняття виконавчим комітетом Вінницької міської ради рішення про визначення місця проживання дитини з батьком не свідчить про фактичне проживання дитини у нього та не проживання дитини з матір`ю. Після прийнят-тя даного рішення донька з батьком фактично не проживає, проживати з ним він дитині і не пропонував. Подання даного позову є спробою ухилення від сплати аліментів, що підтверджується наданими позивачем документами про сплату аліментів на банківську картку, відкриту на ім`я дитини, що знаходиться у нього, та до якої у скаржниці немає доступу. Крім цього ОСОБА_2 вважає неправдивими пояснення її матері ОСОБА_5 від 10 вересня 2019 року про те, що аліменти матір`ю на дитину не витрачаються, адже скаржниця доступу до цих коштів не має. Позивачем, за твердженням ОСОБА_2 , не надано доказів проживання дитини разом з ним, а надані докази свідчать про фактичне пере-важне проживання дитини у родині ОСОБА_2 , а саме з її матір`ю. При цьому донька часто перебуває у неї, вони разом проводять вихідні, але за бажанням донька проживає разом з бабусею. Такому бажанню дитини вона не перешко-джає, хоча і бажає, аби донька проживала з нею. Скаржниця стверджує, що спілкується з донькою, стежить за її навчанням та утримує дитину. Правом подання відзиву на апеляційну скаргу позивач ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачки Центральний відділ державної виконавчої служби у м. Вінниці Го-ловного територіального управління юстиції у Вінницькій області та Служба у справах дітей Вінницької міської ради як орган опіки та піклування не скорис-талися, хоча таке їхнє процесуальне право було забезпечене ухвалою апеляцій-ного суду від 24 червня 2020 року ( а. с. 108 ). Вказаною ухвалою ОСОБА_2 поновлений строк на апеляційне оскарження рішення Вінницького міського су-ду Вінницької області від 05 травня 2020 року як такий, що пропущений з по-важних причин (а. с. 108). Скаржниця ОСОБА_2 , представники третіх осіб, які не заявляють самостій-них вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачки Центрального відділу державної виконавчої служби у м. Вінниці Головного територіального управ-ління юстиції у Вінницькій області та Служби у справах дітей Вінницької місь-кої ради як органу опіки та піклування у судове засідання не з`явилися з невідо-мих причин, хоча про місце, день і час розгляду справи усі зазначені учасники справи повідомлені завчасно в установленому порядку, будь-яких заяв від них суду не надходило. Згідно норм статті 372 ЦПК України колегія суддів апеля-ційного суду ухвалила розглянути дану справу по суті апеляційного оскаржен-ня у відсутності тих учасників справи, котрі без поважних підстав не з`явилися у судове засідання. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення по апеляційній скарзі представника позивача адвоката Шикунової А. О., дослідивши матеріали спра-ви, проаналізувавши в сукупності наявні в ній докази, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_2 задоволенню не підлягає. Згідно норм статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рі-шення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права, з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підста-ву своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам. Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 та відповідачка ОСОБА_3 є батьками неповнолітньої дитини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується Свідоцтвом про народження від 22 травня 2009 року серії НОМЕР_1 . Рішенням Вінницького міського суду Вінниць-кої області від 28 серпня 2018 року у цивільній справі № 127/15063/18 з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_10 на утримання дочки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стягнуті аліменти у розмірі 1200,00 гривень що-місячно з індексацією цієї суми відповідно до закону, починаючи з 18 червня 2018 року і до досягнення дитиною повноліття. Згідно довідки ТОВ «ЖЕО» від 17 лютого 2020 року № 1113 відповідачка ОСОБА_2 та її неповнолітня дочка ОСОБА_7 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 . Рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради від 05 грудня 2019 року № 3056 «Про визначення місця проживання малолітньої дитини» визначе-не місце проживання дитини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_1 . До прийняття вказаного рішення міськвиконкому дитина проживала з бабою ОСОБА_5 та дідом ОСОБА_11 по АДРЕСА_2 , що стверджується актом обстеження житлово-по-бутових умов проживання дитини від 28 вересня 2018 року та інформацією про участь батьків у вихованні дитини від 04 вересня 2019 року № 520, наданою Комунальним закладом «НВК: ЗОШ І-ІІІ ступенів - гімназія № 30 імені Тараса Шевченка Вінницької міської ради». Задовольняючи позов, суд першої інстанції, керуючись нормами статей 181, 183, 184 СК України, статті 273 ЦПК України, виходив з того, що після ухва-лення судового рішення про стягнення аліментів з ОСОБА_1 змінилися обста-вини, а саме та, що донька на час вирішення спору не проживає з матір`ю, місце її проживання визначено з батьком. Відповідно суд дійшов висновку про необ-хідність задоволення позовних вимог та припинення стягнення аліментів. З висновками суду першої інстанції, викладеними в оскаржуваному рішенні від 05 травня 2020 року, колегія суддів апеляційного суду повністю погоджу-ється, оскільки вони є вірними, обєктивними, зробленими з урахуванням усіх фактичних обставин справи; суд першої інстанції не помилився у застосуванні до спірних правовідносин норм матеріального права, що їх регулюють, не пору-шив вимог процесуального законодавства. Оскаржуючи рішення суду першої інстанції, відповідачка ОСОБА_2 фак-тично стверджує про не проживання дитини разом із батьком, доказів іншого позивачем не надано. Також скаржниця вважає, що рішення виконавчого комі-тету Вінницької міської ради саме по собі окремо не свідчить про фактичне проживання дитини з ОСОБА_1 та не є підставою для припинення стягнен-ня аліментів, а лише створює можливість для позивача уникнути обов`язку сплати аліментів. Проте з такими доводами апеляційної скарги ОСОБА_2 категорично пого-дитися не можна, адже вони ґрунтуються на припущеннях, хибному тлумаченні норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини. Такі обґрун-тування апеляційної скарги на судове рішення не є достатніми, такими, що тяг-нуть скасування законного, об`єктивного рішення суду першої інстанції. Колегія суддів апеляційного суду наголошує, що відповідно до положень статті 3 Конвенції Організації Об`єднаних Націй «Про права дитини», ратифі-кованої Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII, в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому за-безпеченню інтересів дитини. Зокрема, передбачено, що дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживаються всі відповідні законодавчі і адміністратив-ні заходи. Базові положення принципу забезпечення найкращих інтересів дитини по-кладені в основу багатьох рішень Європейського суду з прав людини, які стосу-ються застосування статті 8 Конвенції про захист прав людини і основополож-них свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР. У рішенні Європейського суду з прав людини від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, зауважено, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або небла-гополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвит-ку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним ( параграф 76 ). Аналіз наведених норм права, зокрема, й практики Європейського суду з прав людини, дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси ди-тини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права бать-ків. Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись та-кої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків ( HUNT v. UKRAI-NE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року ). Згідно із частиною восьмою статті 7 СК України регулювання сімейних від-носин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів ди-тини. Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна ди-тина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Статтею 180 СК України встановлено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Частиною третьою статті 181 СК України встановлено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини ( аліменти ) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Відповідно до пункту сімнадцятого постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» право на звернення до суду із заявою про стягнення алі-ментів і, відповідно, право на отримання аліментів має той з батьків, з ким про-живає дитина. Тобто за своєю суттю аліменти - це кошти, покликані забезпечи-ти дитину усім необхідним для повноцінного розвитку, тому вони можуть бути стягнуті лише на користь того з батьків хто проживає із дитиною та бере більш активну участь у її вихованні. Як убачається із матеріалів справи, визнається сторонами у справі та безпо-середньо стверджується самою скаржницею в апеляційній скарзі, дитина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір`ю не проживає, вони разом про-водять вихідні та регулярно спілкуються, а фактично дитина за власним бажан-ням мешкає у своєї бабусі ОСОБА_5 - матері відповідачки. З урахуванням віку дитини - 11 років, вона має право не тільки бути вислуханою і почутою, але й право брати активну участь у вирішенні своєї долі, зокрема, у визначенні місця проживання. Крім того, суттєвим у даному випадку є і те, що рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради від 05 грудня 2019 року місце проживання дитини визначене з батьком ОСОБА_1 , це рішення ніким не ос-порюється. Згідно з частиною четвертою статті 273 ЦПК України якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні плате-жі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх трива-лість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового по-зову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них. Оскільки дитина сторін у справі досить тривалий час проживає з бабусею, а не з матір`ю, на користь якої стягнуті аліменти на утримання доньки, місце про-живання дитини визначене разом із батьком ОСОБА_1 , сплата останнім алі-ментів на користь відповідачки на утримання дитини в силу вимог статті 181 СК України та статті 273 ЦПК України підлягає припиненню. Колегія суддів апеляційного суду також критично оцінює доводи скаржниці щодо проведення нею спільно часу із дитиною у вихідні дні, слідкування за навчанням та придбанням необхідних речей повсякденного вжитку як підстав у даний час для подальшого отримання аліментів на доньку. Такі дії є їх спільним з позивачем обов`язком як батьків дитини у забезпеченні належних умов для виховання, навчання та гармонійного розвитку доньки. Оскаржуючи рішення суду першої інстанції, відповідачка ОСОБА_2 не на-водить у скарзі доводів, які б заперечували висновки суду першої інстанції, не надала докази, що спростовували б встановлені судом фактичні, об`єктивні об-ставини, покладені в основу вказаних висновків. Частинами першою, шостою статті 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» ( остаточне рішення від 17 червня 2011 року ) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прий-няття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді впли-нути на результат розгляду справи. Як наразі зазначалося доводи апеляційної скарги не спростовують пра-вильності висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рі-шенні від 05 травня 2020 року, не дають підстав визнати це рішення ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, які призвели до не-правильного вирішення справи, заявлених позовних вимог. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріаль-ного і процесуального права. Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного суду не знаходить під-став для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які призвели або могли призвести до не-правильного вирішення справи. Оскаржуване судове рішення є законним та об-ґрунтованим, тому апеляційну скаргу відповідачки слід залишити без задово-лення. Керуючись нормами статей 367, 368, 374, 375, 381 - 384, 389 - 391 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 05 травня 2020 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачки - Центрального відділу держав-ної виконавчої служби м. Вінниця Головного територіального управління юсти-ції у Вінницькій області, за участі органу опіки та піклування Служби у справах дітей Вінницької міської ради, про припинення стягнення аліментів залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, од-нак вона може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складений 23 липня 2020 року Суддя-доповідач Т. О. Денишенко Судді В. П. Рибчинський Л. О. Голота