Постанова Вінницький апеляційний суд № 127/35433/25

Справа № 127/35433/25 Провадження № 22-ц/801/999/2026 Категорія: 70 Головуючий у суді 1-ї інстанції Сичук М. М. Доповідач:Сало Т. Б. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 травня 2026 рокуСправа № 127/35433/25м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сала Т.Б., суддів: Берегового О.Ю., Шемети Т.М., секретар Кулішко Б.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 09 березня 2026 року, ухвалене суддею Сичуком М.М., повне рішення складено 09 березня 2026 року, в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зміну способу стягнення аліментів на дитину, встановив: У листопаді 2025 року ОСОБА_2 звернулася до суду із вказаним позовом, в якому просила: - змінити спосіб стягнення аліментів, що стягуються за рішенням Вінницького міського суду Вінницької області у справі №127/30122/19 від 10 січня 2020 року про стягнення з ОСОБА_1 в розпорядження ОСОБА_2 на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щомісячно, аліменти в твердій грошовій сумі, яка підлягає щорічній індексації відповідно до закону у розмірі 2 500 гривень, починаючи з 05 листопада 2019 року до досягнення дитиною повноліття; - стягнути з ОСОБА_1 аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму і не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку. Позовні вимоги мотивовані тим, що 01 березня 2003 року між позивачем та відповідачем було зареєстровано шлюб, який розірвано 27 жовтня 2008 року. У сторін народилася дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 10 січня 2020 року у справі №127/30122/19 стягнуто з відповідача на користь позивача на утримання доньки аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі 2500 грн щомісячно, починаючи з 05 листопада 2019 року і до досягнення дитиною повноліття. Позивач зазначає, що їй одній важно утримувати доньку, яка навчається на другому курсі у Відокремленому структурному підрозділі Вінницького фахового коледжу будівництва, архітектури та дизайну Київського національного університету будівництва і архітектури та потребує додаткових витрат на утримання і навчання. З урахуванням збільшення розміру прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку у 2025 році, швидкими темпами зротсання цін, значного зростання витрат на навчання, оздоровлення, харчування, лікування, утримання дитини, попередньо визначений судом розмір аліментів цим вимогам не відповідає. Вказує, що відповідач є працездатною особою, інших аліментних зобов`язань не має, а його заробітна плата за останній час збільшилась. У зв`язку з викладеним позивач просить суд змінити спосіб стягнення аліментів з твердої грошової суми на частку від доходу (заробітку) відповідача. Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 09 березня 2026 року позов задоволено. Змінено спосіб стягнення аліментів, що стягуються за рішенням Вінницького міського суду Вінницької області у справі № 127/30122/19 від 10 січня 2020 року, із твердої грошової суми 2?500 грн щомісяця. Стягнуто з ОСОБА_1 аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму і не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням чинної сили. Припинено стягнення аліментів у твердій грошовій сумі, передбачене рішенням Вінницького міського суду у справі № 127/30122/19 від 10 січня 2020 року, станом на день набрання рішенням чинної сили. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 1211 гривень 20 копійок. Не погодившись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. У скарзі зазначає, що суд не дослідив усіх обставин справи та не врахував, що у нього на утриманні наявна друга дитина від іншого шлюбу, що об`єктивно зменшує його платоспроможність у зв`язку з необхідністю фінансової підтримки нової сім`ї. Позивачем не доведено факт покращення його матеріального становища, щоб вимагати збільшення розміру аліментів. Матір позивача сама себе утримує, оскільки отримує пенсію та має власне житло. Позивач перебуває у зареєстрованому шлюбі та має другу дитину, її чоловік утримує свою дитину та сім`ю. На час розгляду справи матеріальний стан позивача покращився, що підтверджено нею в судовому засіданні. Суд фактично ухвалив рішення про зміну способу стягнення аліментів та збільшення їх розміру, не врахувавши при цьому всі вимоги, передбачені ст.181, 192 СК України. Суд використав ч. 5 ст. 183 СК України, яка стосується стягнення аліментів для видачі судового наказу. У поданому на апеляційну скаргу відзиві ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Апеляційний суд, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги дійшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з 01 березня 2003 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано 27 жовтня 2008 року (а.с.9). ІНФОРМАЦІЯ_2 у сторін народилася дочка ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 04 липня 2013 року (а.с.4). Заочним рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 10 січня 2020 року в цивільній справі №127/30122/19 позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дитини задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 в розпорядження ОСОБА_2 на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щомісячно аліменти в твердій грошовій сумі, яка підлягає щорічній індексації відповідно до закону у розмірі 2 500 гривень, починаючи з 05 листопада 2019 року і до досягнення дитиною повноліття (а.с.6-7). Виконавчий лист у вказаній справі №127/30122/19 виданий Вінницьким міським судом Вінницької області 28 липня 2022 року та перебуває на виконанні Третього відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, що слідує з листа начальника Третього відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 07 листопада 2025 року №19.23-39/111401 (а.с.10-1). Відповідно до довідки відокремленого структурного підрозділу Вінницького фахового коледжу будівництва, архітектури та дизайну КНУБА від 07 жовтня 2025 року №931/25, ОСОБА_3 навчається у відокремленому структурному підрозділі Вінницького фахового коледжу будівництва, архітектури та дизайну Київського національного університету будівництва і архітектури на ІІ курсі в групі 28 А-2 за спеціальністю 191 «Архітектура та містобудування» (освітньо-професійна програма «Архітектура та містобудування»). Форма навчання денна. Термін навчання з 01 вересня 2024 року по 30 червня 2028 року. Третій семестр навчання (ІІ курсу) з 01 вересня 2025 року по 31 грудня 2025 року. Навчання за державним замовленням (а.с.10). ОСОБА_2 працює в ТОВ «Вінбіз» та розмір її заробітної плати за період з листопада 2024 року по жовтень 2025 року у загальному склав 144 750,21 грн (а.с.13). ОСОБА_2 , вважаючи, що визначений за рішенням суду розмір аліментів на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_4 в розмірі 2 500 гривень не відповідає розміру прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку та є недостатнім, зважаючи на збільшення розміру заробітку відповідача, звернулася до суду із вказаним позовом на підставі статті 192 СК України. У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. За змістом ч. 2 ст. 51 Конституції України, батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Згідно з вимогами ст. 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття. Статтею 181 СК України визначено, що способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів. Частиною другою статті 182 СК України встановлено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Згідно з частиною першою статті 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом. У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі №6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. Аналогічні висновки містяться в постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 20 червня 2019 року у справі №632/580/17 та постановах Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №536/1557/17, від 30 червня 2020 року у справі №343/945/19. Тобто, зміна раніше встановленого розміру аліментів можлива за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. При цьому, такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного і зміни матеріального стану. Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження (частина третя статті 181 СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки). При розгляді позовів, заявлених із зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»). Таким чином, вимога одержувача аліментів про зміну способу їх стягнення може мати місце і внаслідок виникнення необхідності у збільшенні розміру аліментів. Водночас, правомірність такого способу захисту встановлюється судом з урахуванням фактичних обставин справи та залежить від наявності відповідних підстав, передбачених положеннями статей 182-184, 192 СК України. Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини друга статті 77 ЦПК України). Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Звертаючись до суду із даним позовом, позивачка зазначила, що з моменту ухвалення попереднього рішення про стягнення з відповідача аліментів (10 січня 2020 року) збільшився розмір прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, значно зросли ціни та витрати на навчання, оздоровлення, харчування, лікування, утримання дитини і попередньо визначений судом розмір аліментів у розмірі 2 500 гривень не відповідає цим вимогам. Крім того, матеріальний стан відповідача покращився, а саме збільшися розмір його заробітної плати. Суд першої інстанції, дослідивши матеріали справи дійшов висновку, що розмір аліментів в сумі 2 500 гривень, які стягуються за рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 22 червня 2020 року, явно не є достатньою сумою для задоволення потреб дитини та значно меншим прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Встановивши характер спірних правовідносин, повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено відповідно до статті 89 ЦПК України, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що необхідним і достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини буде розмір аліментів у виді 1/4 частки заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, що узгоджується з вимогами частини 2 статті 182 СК України. При цьому суд виходив із захисту інтересів перш за все самої дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, збереження того рівня життя, який дитина має тоді, коли утримується обома батьками та отримує надійне стабільне матеріальне утримання як з боку матері, так і з боку батька. Апеляційний суд погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції, оскільки він відповідає встановленим судом обставинам справи та ґрунтується на нормах матеріального права, які регулюють спірні правовідносини. У ч. 1 ст. 367 ЦПК України зазначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає про те, що суд першої інстанції не врахував, що у нього на утриманні наявна друга дитина від іншого шлюбу, що явно зменшує його платоспроможність у зв`язку з необхідністю фінансової підтримки нової сім`ї, однак, вказані доводи не заслуговують на увагу. З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 скористався своїм правом на подання відзиву на позов та 15 січня 2025 року подав відзив, до якого додав довідку військово-лікарської комісії від 03 січня 2025 року та довідку про фактичне місце проживання. Зі змісту статті 178 ЦПК України слідує, що у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову. Відзив повинен, в тому числі, містити: обставини, які визнаються відповідачем, а також правову оцінку обставин, надану позивачем, з якою відповідач погоджується; заперечення (за наявності) щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погоджується, із посиланням на відповідні докази та норми права. Тобто, суд ухвалює рішення в межах вимог позову та з урахуванням заперечень відповідача щодо заявлених позовних вимог. Разом з тим, подаючи відзив на позов, ОСОБА_1 не обґрунтовував свою неможливість сплачувати аліменти у новому розмірі наявністю у нього нової сім`ї та дитини від цього шлюбу. За змістом п. 1 ч. 5 ст. 178 ЦПК України, до відзиву додаються докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем. Однак, лише 22 січня 2026 року представник ОСОБА_1 подав клопотання, у якому просив долучити до матеріалів справи (в копіях) свідоцтва про шлюб та виписки про народження дитини. Разом з тим, клопотання не містить обґрунтування на необхідність долучення вказаних доказів до матеріалів справи, як і не містить клопотання про поновлення (продовження) процесуального строку на подання доказів. Апеляційний суд зауважує, що наявність в ОСОБА_1 дитини від іншого шлюбу не свідчить про наявність безумовних підстав для визначення меншого розміру аліментів, ніж просить стягувати позивач, оскільки батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою. Крім того, вказана обставина не позбавляє відповідача обов`язку утримувати дитину від попереднього шлюбу. Крім цього, на думку апеляційного суду, ці обставини можуть бути підставою для визначення меншого розміру аліментів у випадку коли особа, яка сплачує аліменти, зазначить свої доходи (зарплату), що дасть можливість встановити справедливий баланс між тим, що необхідно дитині та можливостями платника аліментів. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 стверджує про те, що позивачем не було доведено факт покращення його матеріального становища і такий не встановлений судом, який фактично ухвалив рішення про зміну як способу, так і розміру аліментів. Натомість ОСОБА_1 , скориставшись своїм правом на подання відзиву на позов, навіть не намагався спростувати позицію позивача в цій частині. Подаючи апеляційну скаргу, ОСОБА_1 також не вказує про розмір свого доходу та доказів на підтвердження цієї обставини не надає. А відтак апеляційний суд позбавлений можливості встановити, чи збільшився розмір аліментів у зв`язку із ухваленням судом оскаржуваного рішення про зміну способу аліментів, оскільки суд позбавлений можливості здійснити порівняльний аналіз розміру аліментів з доходом відповідача. У свою чергу, зміна способу стягнення аліментів є правом одержувача аліментів, що надане ч. 3 ст. 181 СК України. У даному випадку ОСОБА_1 не зазначив свої доходи, а тому не обґрунтував свою неможливість у сплаті аліментів в розмірі, який просить стягнути позивач. ОСОБА_1 вказує, що суд використав положення ч. 5 ст. 183 СК України, яка стосується судового наказу, вказавши, що аліменти підлягають стягненню в розмірі не більшому десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку. Разом з тим, апелянт не зазначає, як саме вказане формулювання суду першої інстанції впливає на висновки суду щодо наявності підстав для зміни способу стягнення аліментів та визначений судом розмір аліментів. Решта доводів апеляційної скарги (щодо наявності на утриманні позивача інших осіб, щодо нового шлюбу позивача, щодо матеріального стану позивача) не впливають на висновки суду першої інстанції. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення. Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 09 березня 2026 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 14 травня 2026 року. Головуючий Т.Б. Сало Судді О.Ю. Береговий Т.М. Шемета