Постанова Дніпровський апеляційний суд № 2-9247/2010

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/5841/20 Справа № 2-9247/2010 Суддя у 1-й інстанції - Ткаченко Н. В. Доповідач - Макаров М. О. Категорія 81 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 липня 2020 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі: головуючого - судді Макарова М.О. суддів - Демченко Е.Л., Куценко Т.Р. розглянувши в порядку спрощеного письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Жовтневого районного суду м Дніпропетровська від 17 березня 2020 року по справі за скаргою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк", шевченківський відділ державної виконавчої служби у м. Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про визнання протиправними дій, - В С Т А Н О В И Л А : У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою про визнання протиправними дій, які полягають у накладенні обтяження у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, визнання протиправною бездіяльності, яка полягає у не знятті обтяження та зобов`язання вчинити певні дії. Вказана скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що 21 листопада 2019 року йому стало відомо, що в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно під № 11410431 від 21 липня 2011 року зареєстроване обтяження на об`єкт нерухомості - Ѕ частину квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Підставою для внесення запису стала постанова про накладення арешту 5 від 21 липня 2011 року, видана Бабушкінським ВДВС ДМУЮ. У позасудовому порядку, 28 листопада 2016 року АТ КБ «ПриватБанк задоволено забезпечену іпотекою грошову вимогу, шляхом набуття права власності на іпотечне майно - вищевказану квартиру, проте обтяження № 11410431 від 21 липня 2011 року так і не скасоване. Крім того, ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист про солідарне стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором № 2008-006 від 11 лютого 2008 року, а тому відсутні підстави для продовження дії арешту. Заявник 22 листопада 2019 року звернувся до Шевченківського ВДВС із заявою про скасування арешту, проте станом на 28 листопада 2019 року відповіді не отримав. Посилаючись на те, що про порушення своїх прав заявник дізнався 21 листопада 2019 року, у день ознайомлення з відомостями Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, просив поновити строк на подачу скарги, визнати протиправними дії Бабушкінського ВДВС ДМУЮ (правонаступник якого Шевченківський ВДВС м. Дніпр ГТУЮ у Дніпропетровській області), які полягають у накладенні на ОСОБА_1 обтяження № 11410431 від 21 липня 2011 року у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, визнати протиправною бездіяльність Шевченківського ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області, яка полягає у незнятті з ОСОБА_1 обтяження № 1141031 від 21 липня 2011 року у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та зобов`язати Шевченківський ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області скасувати обтяження, накладене постановою про накладення арешту 5 від 21 липня 2011 року Бабушкінським ВДВС м. Дніпропетровська на квартиру АДРЕСА_2 . Ухвалою Жовтневого районного суду м Дніпропетровська від 17 березня 2020 року скаргу ОСОБА_1 залишено без розгляду. У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на подачу скарги - відмовлено. Ухвала суду мотивована тим, що з березня 2018 року заявник, маючи інформацію з реєстрів, був обізнаний про наявність в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна обтяження № 11410431 від 21 липня 2011 року про арешт нерухомого майна - Ѕ частини квартири АДРЕСА_2 , запис про який внесений на підставі постанови Бабушкінського ВДВС ДМУЮ про накладення арешту, проте скористався своїм правом щодо скасування обтяження лише 22 листопада 2019 року, звернувшись зі скаргою безпосередньо до Шевченківського ВДВС м. Дніпра, та 28 листопада 2019 року до суду. А тому, врахувавши, що про наявність обтяження № 11410431 від 21 липня 2011 року заявник ОСОБА_1 повинен був та мав можливість дізнатися ще у березні 2018 року, а скарга подана до суду більш ніж через півтора роки (28 листопада 2019 року) і не містить обґрунтування чому цей строк пропущений, суд вважав, що відсутні підстави для поновлення строку на подачу скарги, оскільки поважних причин незвернення тривалий час до суду із скаргою заявником не наведено та не надано належних і допустимих доказів поважності причин пропуску строку. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просив вказану ухвалу скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким його скаргу задовольнити в повному обсязі. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що матеріали справи не містять копії виконавчого провадження, а тому судом у порушення норм процесуального права не були встановлені обставини, що мають значення для справи. Апелянт зазначає, що всі інформаційні довідки були отримані його представником по іншим судовим справам, про усі отримані докази він інформації не має. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою. Для цілей цього кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України) Згідно з ч. 13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Отже, враховуючи викладене апеляційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Жовтневого районного суду м Дніпропетровська від 17 березня 2020 року підлягає розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без їх виклику як малозначна. Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін, з наступних підстав. Залишаючи без розгляду скаргу ОСОБА_1 про визнання протиправними дій, визнання протиправною бездіяльності, та зобов`язання вчинити певні дії, суд першої інстанції виходив із пропуску скаржником строку для звернення до суду із вказаною скаргою. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Відповідно до ст. 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи, і пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом. Згідно ст. 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Частиною першою ст. 127 ЦПК України визначено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Так, матеріалами справи та судом першої інстанції встановлено, що заявником ОСОБА_1 30 березня 2018 року в межах розгляду справи № 2-9247/2010 (провадження №2-зз/201/34/2018) була подана заява про скасування ухвали судді Маймур Ф.Ф. від 05 лютого 2010 року про вжиття заходів забезпечення позову. В додатку до цієї заяви заявником додана Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, датована 02 березня 2018 року, яка містить відомості про реєстраційний номер обтяження 11410431 від 21 липня 2011 року про арешт нерухомого майна - Ѕ частини квартири АДРЕСА_2 , власником якої вказаний ОСОБА_1 , а підставою обтяження була постанова Бабушкінського ВДВС ДМУЮ про накладення арешту, 5 від 21 липня 2011 року. Встановлено, що 16 жовтня 2018 року та 04 квітня 2019 року представник заявника - ОСОБА_2 звертався до суду із заявою про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню та заявою про скасування заходів забезпечення позову, в додатку до яких також надав Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, яка датована 15 жовтня 2018 року. І 06 грудня 2018 року та містить відомості про реєстраційний номер обтяження 11410431 від 21липня 2011 року. Тобто, з березня 2018 року заявник, маючи інформацію з реєстрів, був обізнаний про наявність в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна обтяження № 11410431 від 21 липня 2011 року про арешт нерухомого майна - Ѕ частини квартири АДРЕСА_2 , запис про який внесений на підставі постанови Бабушкінського ВДВС ДМУЮ про накладення арешту, 5 від 21 липня 2011 року. Встановивши, що про наявність обтяження № 11410431 від 21 липня 2011 року заявник ОСОБА_1 дізнався ще у березні 2018 року, а зі скаргою до суду звернувся більш ніж через півтора роки (28 листопада 2019 року), а також те, що вказана скарга не містить обґрунтування чому цей строк пропущений, - суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для поновлення строку на подачу скарги, оскільки поважних причин незвернення тривалий час до суду із скаргою заявником не наведено та не надано належних і допустимих доказів поважності причин пропуску строку. При цьому, відмовляючи в поновленні строку на подачу скарги, судом вірно було зазначено, що заявник не позбавлений можливості захистити своє порушене право щодо скасування запису про арешт в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 11410431 від 21 липня 2011 року, після отримання за результатами його скарги, яка 22 листопада 2019 року була направлена до виконавчої служби, відповідного рішення, подавши до суду у встановлені законом строк і порядок скаргу згідно положень ст. 448 ЦПК України. Доводи апелянта в скарзі про те, що матеріали справи не містять копії виконавчого провадження, а тому судом у порушення норм процесуального права не були встановлені обставини, що мають значення для справи, - колегія суддів вважає безпідставними, так як судом першої інстанції скарга по суті не розглядалася, а була залишена з підстав пропуску скаржником визначеного законом строку. Твердження апелянта в скарзі про те, що всі інформаційні довідки були отримані його представником по іншим судовим справам, про усі отримані докази він інформації не має, - колегія суддів також вважає необґрунтованими, так як відповідно до ст. 64 ЦПК України представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов`язки. Тобто, представник діяв виключно в інтересах ОСОБА_1 , а тому вказані твердження є безпідставними. Інші твердження апелянта колегією суддів перевірені та визнані такими, що не впливають на законність оскаржуваної ухвали. Враховуючи викладне, колегія суддів приходить до висновку, що розглядаючи вказане питання судом першої інстанції були дотримані вимоги процесуального закону, а тому ухвала як законна та обґрунтована повинна бути залишена без змін, а апеляційна скарга без задоволення. Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Жовтневого районного суду м Дніпропетровська від 17 березня 2020 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Головуючий суддя М.О. Макаров Судді Е.Л. Демченко Т.Р. Куценко