Постанова 4856 № 560/4177/19

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/4177/19 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Тарновецький І.І. Суддя-доповідач - Матохнюк Д.Б. 22 липня 2020 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Матохнюка Д.Б. суддів: Шидловського В.Б. Совгири Д. І. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 січня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : у грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (ГУ ПФУ в Хмельницькій області) в якому просив: -визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Хмельницькій області №28591/04 від 03.09.2019 року; - зобов`язати ГУ ПФУ в Хмельницькій області провести перерахунок пенсії позивачу , починаючи з 09.11.2017 року у розмірі відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", застосувавши коефіцієнт заробітної плати позивача показника середньої заробітної плати за три роки до 2017 року в розмірі 3764,40 грн., з проведенням перерахунку, відповідно до вимог діючого законодавства та щоквартального підвищення розміру пенсії, починаючи з 09.11.2017 року, з проведенням індексації і компенсації втрати частини доходів на усі несвоєчасно нараховані суми, починаючи з 09.11.2017 року до їх фактичної виплати з дотриманням Закону про те, що пенсія позивача не може бути меншою за мінімум встановлений Законом. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 січня 2020 року адміністративний позов задоволено частково. Не погоджуючись з судовим рішенням відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. Заслухавши, суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_1 громадянин України, до 1998 року перебував на обліку в органі пенсійного фонду та отримував пенсію, як особа з інвалідністю ІІІ групи внаслідок трудового каліцтва. У 1998 році позивач виїхав на постійне місце проживання до Ізраїлю, виплату пенсії пенсійним органом було припинено. При цьому, рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 14.03.2019 у справі №560/225/19, яке залишене без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27.06.2019, визнано протиправною відмову ГУ ПФУ в Хмельницькій області у вирішенні заяви ОСОБА_1 про поновлення виплати раніше призначеної пенсії по інвалідності, оформлену листом від 16.07.2018 №1642/В-12 та зобов`язано ГУ ПФУ в Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про поновлення виплати раніше призначеної пенсії з доданими до неї документами, подану ним через його представника, та у встановленому законом порядку та передбаченій законом формі з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні, прийняти обґрунтоване рішення за результатами розгляду цієї заяви. Так, 26.07.2019 ГУ ПФУ в Хмельницькій області поновлено виплату пенсії позивачу з 09.11.2017 у розмірі 37,00 грн. За результатами розгляду звернення позивача від 09.08.2019, ГУ ПФУ в Хмельницькій області листом від 03.09.2019 за №28591/04 повідомило позивача про виконання рішення суду по справі №560/225/19 та поновлення виплати пенсії по інвалідності. Позивача повідомлено, що у зв`язку із відсутністю заяви позивача про перерахування коштів на банківський рахунок з відповідними реквізитами, пенсія на виплату не направлена, перерахування пенсії можливе у разі надходження заяви з відповідними банківськими реквізитами. Позивач вважаючи, що перерахунок пенсії при її поновленні було здійснено з порушенням норм права, звернувся до суду з даним адміністративним позовом. Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв не на підставі, не в межах та не у спосіб, що передбаченні Конституцією та законами України. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи із наступного. За правилами ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 ст. 3 Конституції України визначено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави. При цьому, ст. 25 Конституції України гарантує піклування та захист своїм громадянам, які перебувають за її межами. Згідно зі ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Вказані положення Конституції України є нормою прямої дії, імперативно визначено, право громадян на пенсії інші види соціальних виплат та допомоги, які є основним джерелом існування, та які б забезпечували рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Відповідно до ст. 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками. Так, ч. 2 ст. 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" визначено, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження. Таким чином, кожен громадянин України, включаючи пенсіонерів, має право на вибір свого місця проживання, зі збереженням усіх конституційних прав. Тобто, позивач, як громадянин України незалежно від постійного місця проживання в іншій країні, вправі користуватися всіма своїми конституційними правами, в тому числі і на пенсійне забезпечення. Так, ч.2 ст. 5 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (з наступними змінами та доповненнями, Закон №1058-IV) визначено, що виключно цим Законом визначається, зокрема мінімальний розмір пенсії за віком. Згідно із ч. 2 ст. 7 Закону №1058-IV пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Тобто, вказаною нормою закону, який є спеціальним Законом, що визначено принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, також визначено одним із принципів пенсійного забезпечення, відповідно до якого соціальні виплати, пенсії, які є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Відповідно до ст. 17 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» основні державні соціальні гарантії встановлюються законами з метою забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень. До числа основних державних соціальних гарантій включається, зокрема, мінімальний розмір пенсії за віком. Основні державні соціальні гарантії, які є основним джерелом існування, не можуть бути нижчими від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Частиною 1 ст. 28 Закону № 1058-IV визначено, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. У разі виплати застрахованій особі довічної пенсії, передбаченої цим Законом, пенсії або аналогічної виплати, встановленої в інших державах, мінімальний розмір пенсії за віком у солідарній системі встановлюється з урахуванням зазначених сум. При цьому, згідно зі ст. 4 Закону України "Про прожитковий мінімум" прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Так, відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" прожитковий мінімум на одну особу у розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність, становив: з 1 січня 2017 року - 1247 гривень, з 1 травня - 1312 гривень, з 1 грудня - 1373 гривні. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом. Згідно із ч. 1 ст. 9 Закону №1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 30 Закону №1058-IV пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону. Згідно з ч. 1 ст. 33 Закону №1058-IV пенсія по інвалідності залежно від групи інвалідності призначається в таких розмірах: особам з інвалідністю I групи - 100 відсотків пенсії за віком; особам з інвалідністю II групи - 90 відсотків пенсії за віком; особам з інвалідністю III групи - 50 відсотків пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 і 28 цього Закону. При цьому, пунктом 4-3 розділу ХV Закону № 1058-IV встановлено, що пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", з 1 жовтня 2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %. При здійсненні перерахунку пенсій відповідно до абзацу першого цього пункту використовується розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений на 1 грудня 2017 року Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік", збільшений на 79 гривень. Відповідно до п. 4-4 розділу ХV Закону № 1058-IV з 1 жовтня 2017 року по 31 грудня 2017 року при призначенні пенсії застосовується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35 %. Частиною 1 ст. 27 Закону №1058-IV розмір пенсії за віком визначається за формулою: П = Зп х Кс, де: П - розмір пенсії, у гривнях; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях; Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону. Так, відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону №1058-IV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn ); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ГУ ПФУ в Хмельницькій області поновлено виплату пенсії по інвалідності позивачу, з 09.11.2017, розмір якої становить 37,00 грн., тобто у розмірі меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, а тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про необхідність зобов`язати відповідача провести перерахунок пенсії позивачу, починаючи з 09.11.2017 року, відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Враховуючи вище викладене колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими у справі обставинами. Колегія суддів звертає увагу, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення дотримано норми матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги. Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 січня 2020 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з моменту підписання суддями та оскарженню не підлягає. Головуючий Матохнюк Д.Б. Судді Шидловський В.Б. Совгира Д. І.