Постанова 4855 № 381/4394/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 381/4394/19 Суддя (судді) першої інстанції: Ковалевська Л.М. Суддя-доповідач: Губська Л.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 липня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді: Губської Л.В., суддів: Епель О.В., Оксененка О.М., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Фастівського міськрайонного суду Київської області від 12 червня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Фастівської міської ради про зобов`язання вчинити дії,- В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, в якому просив: - зобов`язати виконавчий комітет Фастівської міської ради скасувати свої рішення про переведення під службову, № 253 від 24.05.2016 року, та видачі ордеру, № 328 від 20.07.2018 року для проживання ОСОБА_2 з сім`єю квартиру по АДРЕСА_1 - зобов`язати АДРЕСА_2 голову виконати певні дії. Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 12 червня 2020 року позовну заяву залишено без розгляду на підставі п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України. Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду в новому складі. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом помилково розцінено його позов як адміністративний, в той час, як він є цивільним, а спірні правовідносини виникли з житлових правовідносин, що відповідно до приписів статті 19 ЦПК України вказує на наявність саме цивільно-правового спору, а не спору у сфері публічно-правових відносин. Сторони, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце апеляційного перегляду, до суду не прибули, що не перешкоджає розгляду справи. Згідно п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звертався до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом про скасування рішення виконкому Фастівської міської ради 24.05.2016 року № 253 про включення до числа службових жилих приміщень кв. АДРЕСА_3 , а також від 20.07.2018 про видачу ордера на вселення до вищевказаної квартири начальнику Фастівського відділення поліції ОСОБА_2. з сім`єю. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 вересня 2019 року по справі № 640/17396/19 справу передано до Київського окружного адміністративного суду. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2019 року відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі № 640/17396/19 у зв`язку із неналежністю її розгляду в порядку адміністративного судочинства. Позивачу у вказаній ухвалі роз`яснено, що дану справу віднесено до юрисдикції цивільного суду. У зв`язку із цим, у грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Фастівського міськрайонного суду Київської області з цивільним позовом, що розглядається в даній справі. Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 12 грудня 2019 року справу передано на розгляд до Київського окружного адміністративного суду. Не погодившись з таким рішенням, позивач в порядку цивільного судочинства подав апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду, листом якого від 20.01.2020 № 435/0606/19 справу повернуто до Фастівського міськрайонного суду Київської області для її направлення до Шостого апеляційного адміністративного суду. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2020 року скасовано ухвалу Фастівського міськрайонного суду Київської області від 12 грудня 2019 року та повернуто справу до Фастівського міськрайонного суду Київської області. В подальшому, ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 16 березня 2020 року відмовлено у відкритті провадження, яку постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2020 року скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для розгляду в порядку цивільного судочинства. Так, залишаючи позов без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що позовна заява не містить посилань на будь-які норми процесуального права, у зв`язку з чим справу, з урахуванням заявлених вимог, було зареєстровану як таку, що подана в порядку КАС України. З даного приводу колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до статті 1 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) він визначає юрисдикцію та повноваження адміністративних судів, встановлює порядок здійснення судочинства в адміністративних судах. Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС України). Завданням же цивільного судочинства, згідно ч. 1 ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Так, згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ. Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило майнового) конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень. Колегія суддів зазначає, що суть спірних правовідносин у даній справі зводиться до наданню оцінки рішенню відповідача № 253 від 24.05.2016 яке прийнято з урахуванням п. 2 ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в України», статей 118-122 Житлового кодексу України та Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР, затвердженим Постановою Ради Міністрів України від 04.02.1988 №

37. Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Відповідно до частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. На підставі частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Згідно з частинами першою та четвертою статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. Згідно з пунктом 10 частини другої статті 16 ЦК цивільні права та інтереси суд може захистити в спосіб визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. З урахуванням викладеного, висновок суду за відсутності нормативного обґрунтування позову є передчасним, оскільки судом не надано оцінки суті права та/або інтересу, за захистом якого звернувся позивач. Статтею 175 ЦПК України окреслені вимоги до позовної заяви. Так, згідно частини першої цієї статті у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Частина 3 ст. 175 ЦПК визначає перелік відомостей, які повинна містити позовна заява. Із наведеними вимогами кореспондується обов`язок суду визначений ч. 1 ст. 185 ЦПК України встановити відповідність поданої заяви вимогами статей 175 і 177 цього Кодексу й в разі невідповідності цим вимогам - постановити ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Водночас, судом першої інстанції прийнято не виважене рішення на підставі статті 170 КАС України, якою регламентовано питання відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, втім згідно резолютивної частини оскаржуваної ухвали судом позовну заяву залишено без розгляду. Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до помилкового вирішення питання, а тому ухвалу суду першої інстанції слід скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для розгляду в порядку цивільного судочинства. Відповідно до вимог ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «Bellet v. France», Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Таким чином, апеляційним судом встановлено помилкове застосування судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до безпідставного залишення без розгляду позовної заяви, у зв`язку з чим, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 320 КАС України, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду скасуванню, з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Ухвалу Фастівського міськрайонного суду Київської області від 12 червня 2020 року - скасувати. Справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню. Головуючий-суддя: Л.В. Губська Судді: О.В. Епель О.М. Оксененко