Постанова 4855 № 373/150/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 373/150/20 Суддя (судді) першої інстанції: Свояк Д.В. Суддя-доповідач - Губська Л.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 липня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді: Губської Л.В., суддів: Епель О.В., Оксененка О.М., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Переяслів-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 21 квітня 2020 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора 1 роти 1 батальйону патрульної поліції Управління патрульної поліції в Тернопільській області Мартинюка Андрія Васильовича, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, третя особа Головне управління Національної поліції в Тернопільській області, про визнання протиправною та скасування постанови, - В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ДП 18 № 502000, винесену 24.01.2020 інспектором 1 роти 1 батальйону патрульної поліції Управління патрульної поліції в Тернопільській області Мартинюком Андрієм Васильовичем щодо застосування відносно позивача адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 255, 00 грн. В обґрунтування своїх вимог зазначає, що оскаржувана постанова є незаконною з огляду на те, що швидкість руху його автомобіля була зафіксована через лобове скло автомобіля у ручному, а не в автоматичному режимі, що є порушенням ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію». Також, на переконання позивача, відповідачем порушено процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення, оскільки її розгляд відбувся на місці зупинки транспортного засобу, а не за місцезнаходженням відповідного органу, що в свою чергу обмежило право позивача на користування своїми правами щодо використання правової допомоги адвоката. Наведені порушення вимог ст. 286 КУпАП, на думку позивача, є безумовною підставою для визнання протиправною та скасування спірної постанови. Рішенням Переяслів-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 21 квітня 2020 року адміністративний позов задоволено частково, внаслідок чого скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення, провадження у справі закрито у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. У задоволенні позовних вимог щодо визнання постанови протиправною відмовлено. Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Свої доводи обґрунтовує тим, що суд дійшов хибного висновку про необхідність залучення перекладача для розгляду справи про адміністративне правопорушення з огляду на те, що інформація, яка міститься на фотознімку, зробленому приладом TruCAM подана іноземною мовою. Відповідач доводить, що правильність замірів, зроблених цим засобом, не піддані сумніву ані судом, ані позивачем. Також апелянт вказує на те, що судом неправомірно відхилено доказ у вигляді роздруківки карти місцевості з онлайн сервісу Google Maps, оскільки цей доказ взятий з загальнодоступного ресурсу та підтверджує той факт, що правопорушення вчинене позивачем в межах населеного пункту (в межах лінії забудов). Сторони, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце апеляційного перегляду, до суду не прибули, що не перешкоджає розгляду справи. Згідно п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Так, судом першої інстанції установлено і підтверджується матеріалами справи, що постановою серії ДП18 № 502000 від 24 січня 2020 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255, 00 грн. Наведена постанова винесена відповідачем внаслідок встановленого порушення позивачем вимог п. 12.9 (б) ПДР, а саме: керуючи транспортним засобом «BMW 318D» (номерний знак НОМЕР_1 ) 24.01.2020 рухався зі швидкістю 92 км/год при дозволеній 50 км/год. Позивач, вважаючи цю постанову протиправною, звернувся з даним позовом до суду. Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачами не доведено, що позивачем було допущено порушення п. 12.9 (б) ПДР, про що зазначено в оскаржуваній постанові, й, відповідно, порушено ч. 1 ст. 122 КУпАП. Проте колегія суддів з таким висновком суду не погоджується з огляду на наступне. Так, порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. В пункті 1.3 Правил дорожнього руху зазначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Як установлено пунктом 12.4 Правил дорожнього руху, у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год. Відповідно до ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, тягне за собою накладення штрафу в розмірі п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів. Згідно ст. 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, зокрема, про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Згідно ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Положеннями ст. 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозаписуючих засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Статтею 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. У відповідності до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Пунктом 4 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 № 1395 (далі - Інструкція № 1395) визначено, що в разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Згідно з п. 9-10 розділу Інструкції № 1395, розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Під час розгляду справи потерпілого може бути опитано як свідка. Поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Відповідно до п. 1 розділу IV Інструкції № 1395, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення. Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених, зокрема частиною 1 статті 122 КУпАП. Відповідно до ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність. Отже, особа, яка уповноважена розглядати справу про адміністративне правопорушення зобов`язана по-перше, встановити склад правопорушення, яким згідно статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення є протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність, по-друге, дослідити докази та оцінити їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП). У відповідності до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли маються підстави для звільнення від доказування. Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У відповідності до ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII) поліція може застосовувати такi превентивнi заходи, окрім іншого, як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису. Статтею 40 Закону № 580-VIII визначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху. Як зазначено в оскаржуваній постанові, порушення п. 12.9 (б) ПДР встановлено відповідачем за допомогою відповідного технічного засобу TruCam LTI 20/20 № ТС000764. Відомості про технічний засіб, яким зафіксовано правопорушення, - TruCam LTI 20/20 № ТС000764 у відповідності до п. 4 ч. 2 ст. 283 КУпАП внесені до оскаржуваної постанови. Вказаний тип засобу вимірювальної техніки «Вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний LTI 20/20 TruCAM» зареєстрований в Державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за номером У3197-12, затверджений сертифікатом № UA-MI/1-2903-2012, виданим Міністерством економічного розвитку і торгівлі України 29 серпня 2012 року. Можливість використання пристрою ТruСАМ виробництва Lazer Тесhnology Іnс. також підтверджується наявністю виданого державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України експертного висновку від 27 вересня 2018 року № 04/02/03/-3008, який зазначає про правильність реалізації криптографічного алгоритму шифрування АЕS відповідно до ДСТУ ISO/ІЕС 18033-3:2015 та забезпечення конфіденційності, цілісності та автентичності зареєстрованих даних. Відповідно до Інструкції виробника Laser Technologe Inc, США, використання лазерного вимірювача TruCam LTІ 20/20 передбачає можливість його використання в автоматичному режимі, вказаний режим дозволяє автоматично фіксувати номерний знак та швидкість руху транспортного засобу. Слід зазначити, що відповідно до наведеної інструкції лазерний вимірювач швидкості TruCam LTI 20/20 може використовуватись як в мобільному так і в статичному положенні. Тобто поліцейським виконується наведення позначки оптичного прицілу на цільовий автомобіль і натискається спусковий гачок приладу. Під час фіксації перевищення встановленої швидкості руху прилад автоматично здійснює фотографування транспортного засобу порушника. Лазерний вимірювач швидкості TruCam LT1 20/20 здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак. Прилад автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів, а також мотоциклів. Для фіксації допустимих швидкісних режимів руху транспортних засобів на приладі встановлюється поріг допустимої швидкості руху. При цьому враховується похибка приладу ±2 км/год. Прилад дозволяє вимірювати швидкість на дистанціях від 15 м до 1200 м. Правильність реалізації у приладі TruCam зазначеного алгоритму підтверджено за результатами державної експертизи у сфері криптографічного захисту інформації. При цьому, лазерний вимірювач TruCam відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів, тобто конструктивно створений для утримування в руках під час вимірювань. Крім основного, ручного режиму роботи, вимірювач TruCam також може бути встановлений на триногу для проведення вимірювань швидкості руху транспортних засобів в автоматичному режимі. Отже, використання приладу TruCam відбувається у автоматичному режимі як у мобільному, так і у статичному положенні, тому суд не бере до уваги доводи позивача з приводу того, що користування приладом у ручному режимі є порушенням ч. 1 ст. 40 Закону № 580-VIII. При цьому, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про недопустимість фотознімків з цього приладу з огляду на те, що інформація на них викладена не українською мовою, оскільки наведені докази містять дату, час заміру швидкості, марку на номер автомобіля, та місце розташування приладу, які дають змогу чітко ідентифікувати порушника та обставини правопорушення. При цьому, клопотання про надання перекладача позивачем під час розгляду справи про адміністративне правопорушення не заявлялось, про що слушно зауважує апелянт. Наявним в матеріалах справи фотознімком, зробленим за допомогою вказаного приладу, зафіксовано рух автомобіля, державний номерний знак НОМЕР_2 , зі швидкістю 92 км/год за координатами: географічна широта 49°37'36.98" N і географічна довгота 25°20'28.41" E. При перенесенні цих координат за допомогою загальнодоступних карт Google Maps встановлено, що прилад знаходився в межах населеного пункту Озерна. При цьому, відстань від приладу до автомобіля становила 238,8 м., а відтак і сам автомобіль позивача знаходиться в межах населеного пункту Озерна. Отже, керування позивачем 24 січня 2020 року транспортним засобом зі швидкістю 92 км/год. та, як наслідок, порушення ПДР України, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 122 КУпАП, підтверджено належними та допустимими доказами. Відповідно до статті 283 КУпАП постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Таким чином, апеляційний суд вважає, що постанова серії ДП18 № 502000 від 24.01.2020 відповідає всім передбаченим вказаною статтею вимогам. З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 КУпАП відповідно до статті 280 КУпАП (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно з частиною першою статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Відповідно до частини другої статті 279 КУпАП головуючий на засіданні колегіального органу або посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення. На засіданні заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Згідно з частиною другою статті 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі. Відповідно до частин четвертої та п`ятої статті 258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу. Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов`язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі. Таким чином, чинним на час виникнення спірних відносин законодавством було передбачено спрощену процедуру розгляду посадовою особою УПП справи про адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 122 КУпАП. Вказане виключає необхідність дотримання інспектором поліції таких процедур, передбачених для розгляду справи про адміністративне правопорушення в загальному порядку, як надання особі можливості скористатися правом на правову допомогу, подати клопотання про перенесення розгляду справи за місцем проживання особи тощо. За встановленими обставинами справи, розгляд справи про адміністративне правопорушення відбувся на місці зупинки позивача із складенням постанови. Від отримання копії постанови позивач відмовився, внаслідок чого її надіслано рекомендованим листом вих. № 732 від 27.01.2020. Щодо місця розгляду справи про адміністративне правопорушення колегія суддів вказує, що відповідно до ч. 1 ст. 276 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення. Згідно приписів п. 2.4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2015 від 26.05.2015 у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення ч. 1 ст. 276 КУпАП вбачається, що підстав для ототожнення місця вчинення адміністративного правопорушення з місцем розгляду справи про таке правопорушення немає, а словосполучення «на місці вчинення правопорушення» і «за місцем його вчинення», які містяться у статтях 258, 276 Кодексу, мають різне цільове спрямування і різний правовий зміст. Зокрема, словосполучення «за місцем його вчинення», застосоване у положенні ч. 1 ст. 276 Кодексу, за якою «справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення», вказує на місцезнаходження органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення у межах його територіальної юрисдикції згідно з адміністративно-територіальним устроєм України. Проте, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху» № 596-VII від 14.07.2015 внесено зміни до ст. 258 КУпАП, зі змісту яких вбачається, що у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до ст. 283 КУпАП. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції рішення ухвалено при неповному з`ясуванні усіх обставин справи, при цьому, висновки суду не відповідають фактичним обставинам, тому воно підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову. Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи. Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 315, 317, 321, 322 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції - задовольнити. Рішення Переяслів-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 21 квітня 2020 року - скасувати. Прийняти постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до інспектора 1 роти 1 батальйону патрульної поліції Управління патрульної поліції в Тернопільській області Мартинюка Андрія Васильовича, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, третя особа Головне управління Національної поліції в Тернопільській області, про оскарження постанови посадової особи патрульної поліції - відмовити. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена. Головуючий-суддя: Л.В. Губська Судді: О.В. Епель О.М. Оксененко