Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 295/14850/24

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 295/14850/24 Головуючий у 1-й інстанції: Воробйова Т.А. Суддя-доповідач: Полотнянко Ю.П. 18 березня 2026 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Полотнянка Ю.П. суддів: Драчук Т. О. Смілянця Е. С. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 12 січня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення. Рішенням Богунського районного суду м. Житомира адміністративний позов задоволено. Скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ДП18 №832793 від 25.09.2024, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 121-3, ч. 4 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу за у розмірі 20400 грн. Закрито справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 . Не погоджуючись із зазначеним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, неправильно застосував норми матеріального права та дійшов помилкових висновків щодо відсутності доказів вчинення позивачем адміністративних правопорушень. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18.02.2026 справу призначено до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні на 03.03.2026. Оскільки сторони в судове засідання не з`явились, суд апеляційної інстанції ухвалою від 03.03.2026 перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, відповідно до приписів статті 311 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено, що 25.09.2024 поліцейським УПП в Житомирській області винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ДП18 №832793 від 25.09.2024, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 20400 грн. Підставою для винесення оскаржуваної постанови стало те, що 25.09.2024 о 23:00 год на автодорозі Київ-Чоп М-06, 109 км позивач керував транспортним засобом FAW з номерним знаком НОМЕР_1 без права керування транспортним засобом, а саме був позбавлений права керування постановою Богунського районного суду м. Житомира №12763 від 19.09.2023, керував транспортним засобом з непрацюючою підсвіткою номерного знаку у темну пору доби, чим порушив пункт 2.1.9, та 2.9. «в» ПДР України ПДР України, та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 126, ч. 1ст. 121-3 КУпАП. Вважаючи постанову про притягнення до адміністративної відповідальності протиправною, позивач звернувся з даним позовом до суду. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, які б у встановленому законом порядку підтверджували вчинення позивачем адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст.121-3, ч. 4 ст. 126 КУпАП, та, відповідно, наявність складу вказаного адміністративного правопорушення. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Приписами статті 14 Закону України від 30.06.1993р. № 3353 "Про дорожній рух" встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух. П.2 ч.1 ст.32 Закон України "Про Національну поліцію" передбачено, що поліцейський має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення (одна із вичерпного переліку підстав). За змістом п.1.3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (далі ПДР) учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. За приписами п. 1.1 ПДР України, Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил. У пункті 1.9 ПДР України закріплено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Відповідно до п. 2.9. «в» ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов`язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що: не належить цьому засобу; не відповідає вимогам стандартів; закріплений не в установленому для цього місці; закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м; неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий. Згідно з п. 2.1 Правил дорожнього руху водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі, зокрема, посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб та чинний страховий поліс (страховий сертифікат «Зелена картка») про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в єдиній централізованій базі даних, оператором якої є Моторне (транспортне) страхове бюро України. На вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1. (пп. «а» п.2.4 ПДР). Керування або експлуатація транспортного засобу без номерного знака, з номерним знаком, що не належить цьому засобу або не відповідає встановленим зразкам або вимогам, з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, перевернутим чи неосвітленим, закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів, а так само вчинення інших дій, спрямованих на умисне приховування номерного знака,-тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч. 1 ст. 121-3 КУпАП). Частиною 4 статті 126 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами, що тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. В силу статті 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Згідно статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, в тому числі і про порушення дорожнього руху, за ст.126 КУпАП. Відповідно до пункту 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України №1395 від 07 листопада 2015 року та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за №1408/27853 (далі Інструкція), у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Постанова виноситься у разі виявлення адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбаченого зокрема ч.1 ст.126 КУпАП. У ст.7 КУпАП зазначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. У статті 9 КУпАП наведено визначення, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. При цьому, п.1 ст.247 КУпАП закріплено, що обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. В силу ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Статтею 252 КУпАП регламентовано, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. За змістом статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно зі статтею 283 КУпАП, яка визначає зміст постанови про адміністративне правопорушення зазначено, що у постанові мають міститися: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. У постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, вказуються відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Отже, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, виходячи з його правової природи та завдання, уповноважена особа має всебічно, повно і об`єктивно з`ясувати обставини справи, зокрема наявність вини особи у вчиненні такого правопорушення. Відповідно до ч.1 ст.40 Закону України "Про Національну поліцію", поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху. Тобто положення цього Закону надають право поліції використовувати інформацію відеозапису в якості речового доказу наявності або відсутності факту правопорушення. Таким чином, наданий відповідачем відеозапис може слугувати доказом, в розумінні ст.251 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення. За змістом оскаржуваної постанови, 25.09.2024 о 23:00 год на автодорозі Київ-Чоп М-06, 109 км позивач керував транспортним засобом FAW з номерним знаком НОМЕР_1 без права керування транспортним засобом, а саме був позбавлений права керування постановою Богунського районного суду м. Житомира №12763 від 19.09.2023, керував транспортним засобом з непрацюючою підсвітко номерного знаку у темну пору доби, чим порушив пункт 2.1.9, та 2.9. «в» ПДР України ПДР України, та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 126, ч. 1ст. 121-3 КУпАП. В якості доказу по справі, відповідачем надано матеріали відеозапису на диску DVD-R. Приймаючи оскаржуване судове рішення, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять, а відповідачем не надано, жодних доказів порушення позивачем вимог ПДР України. Колегія суддів вважає безпідставними такі висновки суду першої інстанції, з огляду на наступне. Як з`ясовано з матеріалів справи, постановою Богунського районного суду м.Житомира від 20.10.2023 у справі №295/12763/23, залишеною без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 08.05.2024, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, та позбавлено права керування транспортними засобами строком на п`ять років. Таким чином, на момент зупинки транспортного засобу 25.09.2024 зазначене судове рішення набрало законної сили, а тому позивач мав статус особи, позбавленої права керування транспортними засобами. Посилання суду першої інстанції на те, що у постанові поліцейського було зазначено інші реквізити судового рішення, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки така неточність має характер технічної описки та не змінює правового статусу позивача як особи, позбавленої права керування транспортними засобами. Колегія суддів також не погоджується з висновком суду першої інстанції про недопустимість відеозапису як доказу. Відповідно до статті 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких орган (посадова особа) встановлює наявність або відсутність адміністративного правопорушення, зокрема пояснення особи, показання технічних засобів та інші документи. Наявність у фабулі постанови відомостей про застосування технічного засобу відеофіксації свідчить про дотримання вимог статті 283 КУпАП. Закон не містить імперативної вимоги щодо зазначення таких відомостей виключно в окремому реквізиті бланку постанови. Отже, висновок суду першої інстанції про недопустимість зазначеного доказу ґрунтується на формальному підході та не відповідає вимогам статті 90 КАС України щодо оцінки доказів у їх сукупності. Колегія суддів також враховує правову позицію Верховного Суду, відповідно до якої формальні недоліки у фіксації адміністративного правопорушення не є безумовною підставою для скасування постанови, якщо такі недоліки не впливають на встановлення факту вчинення правопорушення та не порушують права особи (постанова Верховного Суду від 02.10.2024 у справі №120/12494/23). Спірна постанова містить посилання на відеозапис з бодікамери 475812 Колегія суддів, дослідивши відеозапис з автомобільного реєстратора встановила, що на ньому зафіксовано автомобіль позивача, який стоїть на узбіччі дороги та до нього наближається автомобіль патрульної поліції. Однак суд першої інстанції фактично відмовився оцінювати відеозапис по суті, обмежившись формальним висновком про його недопустимість, що призвело до неповного дослідження доказів та неправильного встановлення обставин справи. Такий підхід свідчить про застосування судом надмірного формалізму, що суперечить практиці Європейського суду з прав людини, який у своїх рішеннях зазначає, що національні суди при застосуванні процесуальних норм повинні уникати надмірного формалізму, здатного вплинути на справедливість судового розгляду. Зокрема, у рішеннях у справах «Walchli v. France» та «ТОВ "Фріда" проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що надмірний формалізм у застосуванні процесуальних норм може призвести до порушення принципу справедливого судового розгляду. Отже, наданий відповідачем відеозапис є належним та допустимим доказом у справі і підлягає оцінці судом разом з іншими доказами. У сукупності з постановою про адміністративне правопорушення та судовими рішеннями про позбавлення позивача права керування транспортними засобами цей доказ підтверджує факт керування позивачем транспортним засобом та наявність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.126 КУпАП. Судом першої інстанції також залишено поза увагою і те, що як свідчить зміст оскаржуваної постанови відповідача та наданих останнім матеріалів відеозйомки, ОСОБА_1 крім правопорушення передбаченого ч.4 ст.126 КУпАП вчинено і інші правопорушення, а саме - керування транспортним засобом із неосвітленим номерним знаком у темну пору доби, що свідчить про неповне з`ясування обставин справи. Однак, виходячи із норм ст. 36 КУпАП, посадовою особою відповідача накладено на позивача стягнення в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору не в повному обсязі встановив фактичні обставини справи та не надав їм належної правової оцінки, а доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції та дають правові підстави для скасування оскаржуваного судового рішення. У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення зокрема є, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. За таких обставин, колегія суддів вважає, що необхідно скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні позову. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції задовольнити повністю. Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 12 січня 2026 року скасувати. Ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити. Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення і не може бути оскаржена відповідно до частини 3 статті 272 КАС України. Головуючий Полотнянко Ю.П. Судді Драчук Т. О. Смілянець Е. С.