Постанова 4855 № 640/26301/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/26301/19 Головуючий у 1-й інстанції: Головань О.В. Суддя-доповідач: Василенко Я.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 липня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Василенка Я.М., суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І., при секретарі Кондрат Л.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.03.2020 у справі за адміністративним позовом відкритого акціонерного товариства «Науково-дослідне медичне об`єднання «Діалір» в особі керуючого санацією арбітражного керуючого Куделі Марії Олександрівни до Деснянського районного відділу Державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві, третя особа - Головне управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправною та скасування постанови, - В С Т А Н О В И В: ВАТ «Науково-дослідне медичне об`єднання «Діалір» в особі керуючого санацією, арбітражного керуючого Куделі М.О. звернулося до суду першої інстанції з позовом, в якому просило: - визнати протиправною та скасувати постанову Деснянського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 06.12.2019 про відкриття виконавчого провадження № 60787095; - визнати протиправною та скасувати постанову Деснянського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 06.12.2019 р. про стягнення з відкритого акціонерного товариства «Науково-дослідне медичне об`єднання «Діалір» витрат виконавчого провадження. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.03.2020 позов задоволено. Не погоджуючись з вказаним рішенням Головне управління Державної податкової служби у м. Києві звернулось із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, які з`явились у судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав. З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.09.2007 (т.1 а.с.1-2) порушено провадження у справі № 23/448-б (суддя Демидова А.М.), введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та процедура розпорядження майном боржника - відкритого акціонерного товариства «Науково-дослідне медичне об`єднання «Діалір». Ухвалою Господарського суду м. Києва від 03.12.2014 у справі № 23/448-б припинено процедуру розпорядження майном ВАТ «Науково-дослідне медичне об`єднання «Діалір», припинено повноваження розпорядника майна ВАТ «Науково-дослідне медичне об`єднання «Діалір» арбітражного керуючого Куделі Марії Олександрівни, введено процедуру санації боржника - ВАТ «Науково-дослідне медичне об`єднання «Діалір» строком на 12 місяців - до 03.12.2015, призначено керуючим санацією ВАТ «Науково-дослідне медичне об`єднання «Діалір» арбітражного керуючого Куделю Марію Олександрівну (свідоцтво № 8 від 30.01.2013), припинено повноваження органів управління боржника - ВАТ «Науково-дослідне медичне об`єднання «Діалір», зобов`язано керуючого санацією Куделю М.О. подати на затвердження суду схвалений комітетом кредиторів план санації та протокол засідання комітету кредиторів у строк не пізніше п`яти днів з дня проведення засідання комітету кредиторів боржника. Станом на січень 2020 року триває процедура санації ВАТ «Науково-дослідне медичне об`єднання «Діалір», про що міститься інформація в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. 06.12.2019 Деснянським районним відділом державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві винесено постанову ВП № 60787095 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання вимоги Головного управління ДФС у м. Києві від 03.07.2018 № Ю-2076-17 про стягнення з ВАТ «Науково-дослідне медичне об`єднання «Діалір» 967 980, 00 грн. недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, включаючи 170, 00 грн. штрафу. Також, 06.12.2019 органом стягнення було винесено постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження у розмірі 195, 30 грн. у вказаному виконавчому провадженні. Після отримання вказаних постанов 11.12.2019, позивач звернувся до суду першої інстанції з даним адміністративним позовом. Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що оскільки Головним управлінням Державної податкової служби у м. Києві був пропущений трьох місячний строк для пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання, то державний виконавець Деснянського районного відділу Державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві повинен був його повернути стягувачу, у зв`язку із чим постанова про відкриття виконавчого провадження від 06.12.2019 № 60787095 є протиправною та такою, що підлягає скасуванню. Також, підлягає задоволенню позовна вимога про визнання протиправною та скасування постанови Деснянського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 06.12.2019 про стягнення з відкритого акціонерного товариства «Науково-дослідне медичне об`єднання «Діалір» витрат виконавчого провадження, оскільки вона є похідною від попередньої. Апелянт у своїй скарзі зазначає, що оскаржуване рішення прийнято судом першої інстанції з ненаданням належної оцінки нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення, судом порушено правильність застосування норм матеріального та процесуального права та правової оцінки обставин у справі. Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі їх невиконання у добровільному порядку, визначені Законом України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (ч. 1 ст. 5 Закону № 1404-VIII). Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження»). Частиною першою статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: 1) виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України; 2) ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом; 3) виконавчих написів нотаріусів; 4)посвідчень комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій; 5) постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди; 6) постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; 7) рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами; 8) рішень Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», а також рішень інших міжнародних юрисдикційних органів у випадках, передбачених міжнародним договором України; 9)рішень (постанов) суб`єктів державного фінансового моніторингу (їх уповноважених посадових осіб), якщо їх виконання за законом покладено на органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень. Положеннями частини першої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред`явлення рішення до виконання. У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв`язку та адреси електронної пошти (абз. 9 ч. 1 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження»). Відповідно до частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо: рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання); пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання; боржника визнано банкрутом; Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; юридичну особу - боржника припинено; виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону; виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень; стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов`язковим; виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем; виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців (ч. 1 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження»). Частиною другою статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття. Згідно з ч. 4, 5 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. № 2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку. У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня надходження узгодженої вимоги, орган доходів і зборів надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки. Вимога органу доходів і зборів про сплату недоїмки або рішення суду щодо стягнення суми недоїмки виконується державною виконавчою службою в порядку, встановленому законом З матеріалів справи вбачається, що стягувачем за виконавчим документом, а саме вимогою Головного управління ДФС у м. Києві від 03.07.2018 № Ю-2076-17 про стягнення з ВАТ «Науково-дослідне медичне об`єднання «Діалір» 967 980, 00 грн. недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, включаючи 170, 00 грн. штрафу, є державний орган, у зв`язку з чим строк пред`явлення його до виконання становить три місці. Як було встановлено колегією суддів, дану вимогу було направлено на адресу позивача 09.07.2018, яку отримано 13.07.2018, що сторонами не заперечується та не спростовується. При цьому, оскільки позивач не оскаржив вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 03.07.2018 № Ю-2076-17 в адміністративному чи судовому порядку, то вона набрала чинності через 10 днів з дня її отримання позивачем, а саме 23.07.2018, з чого випливає, що граничним строком на пред`явлення даної вимоги до виконання є 23.10.2018. Водночас, як вірно було встановлено судом першої інстанції, з відповідною заявою про відкриття виконавчого провадження з виконання вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 03.07.2018 № Ю-2076-17 Головне управління Державної податкової служби у м. Києві звернулось лише 04.12.2019, що підтверджується копією матеріалів виконавчого провадження ВП № 60787095 (а.с. 38-45), тобто з пропуском трьохмісячного строку пред`явлення виконавчого документа до виконання. Згідно з ч. 4 ст. 4 Закону № 1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання. Таким чином, Деснянським районним відділом Державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві протиправно було відкрито виконавче провадження № 60787095 постановою від 06.12.2019, оскільки виконавчий документ мав бути повернутий стягувачу в порядку п. 2 ч. 4 ст. 4 Закону № 1404-VIII, у зв`язку із чим колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження № 60787095 підлягають задоволенню. Також, підлягають задоволенню позовні вимоги про визнання протиправною та скасування постанови про стягнення з відкритого акціонерного товариства «Науково-дослідне медичне об`єднання «Діалір» витрат виконавчого провадження, оскільки вона є похідною від попередньої, що вірно було встановлено судом першої інстанції. Стосовно аргументів апеляційної скарги, то колегія суддів вважає їх безпідставними та необґрунтованими, оскільки вони носять формальний характер і не ґрунтуються ні на фактичних обставинах, ні на вимогах закону та спростовуються матеріалами справи. Крім того, апеляційна скарга не містить посилань на обставини, передбачені статтями 317-319 КАС України, за яких рішення суду підлягає скасуванню. Також, надаючи оцінку всім доводам учасників справи, судова колегія також враховує рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…». Відповідно до ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» висновки ЄСПЛ є джерелом права. Отже, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції. Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 244, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.03.2020 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий: Василенко Я.М. Судді: Кузьменко В.В. Шурко О.І.