Постанова 4801 № 930/3136/19

Справа № 930/3136/19 Провадження № 22-ц/801/1313/2020 Категорія: 40 Головуючий у суді 1-ї інстанції Науменко С. М. Доповідач:Денишенко Т. О. ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 липня 2020 рокуСправа № 930/3136/19м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: судді-доповідача Денишенко Т.О., суддів Рибчинського В. П., Голоти Л. О., розглянувши за правилами, встановленими для розгляду справи у порядку спрощеного ( письмового ) провадження, за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кре- дитні ініціативи», за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог мунального підприємства «Гарант+» Зубарєвої Аліни Михайлівни про ска- сування рішення про державну реєстрацію прав, за апеляційною скаргою представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» адвоката Михніцького Геннадія Юлья-новича на ухвалу судді Немирівського районного суду Вінницької області від 16 квітня 2020 року про відмову у задоволенні заяви щодо зустрічного забезпе-чення, постановлену у приміщенні суду у м. Немирів Вінницької області за го-ловування судді Науменка С. М., В С Т А Н О В И В: 11 грудня 2019 року ОСОБА_1 звернувся у Немирівський районний суд Він-ницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Кредитні ініціативи», за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - державного реєстратора Комунального підприємства ( далі - КП ) «Гарант+» Зубарєвої А. М. про ска-сування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 24 червня 2019 року номер запису 32152158 стосовно звернення стягнення на предмет іпотеки ( реєстрація права власності за ТОВ «Кредитні ініціативи» ), а саме на житловий будинок загальною площею 92,8 кв. м, що знаходиться по АДРЕСА_1 . Ухвалою судді Немирівського районного суду Вінницької області від 16 квітня 2020 року відмовлено у задоволенні заяви представника відповідача ТОВ «Кредитні ініціативи» адвоката Михніцького Г. Ю. про зустрічне забезпечення. Не погоджуючись з такою ухвалою судді суду першої інстанції, представ-ник відповідача ТОВ «Кредитні ініціативи» адвокат Михніцький Г. Ю. оскар-жує її в апеляційному порядку, просить поновити йому строк на апеляційне ос-карження ухвали суду, останню скасувати, постановити нову ухвалу про засто-сування до заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Немирівського район-ного суду Вінницької області від 12 грудня 2019 року у цивільній справі № 930/3136/19, зустрічного забезпечення у вигляді внесення позивачем на депо-зитний рахунок Немирівського районного суду Вінницької області 120 000,00 гривень у строк, що не може перевищувати десяти днів з дати отримання ухва-ли суду про зустрічне забезпечення. Скаржник вважає оскаржувану ухвалу не-законною, постановленою з порушенням норм процесуального права. У скарзі зазначаються фактичні обставини набуття ТОВ «Кредитні ініціативи» у поряд-ку статей 33-37 Закону України «Про іпотеку» права власності на спірне неру-хоме майно шляхом задоволення вимог товариства як кредитора у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором у позасудовому порядку че-рез звернення стягнення на предмет іпотеки. Скаржник вважає, що судом пору-шені норми процесуального права, які зобов`язують суд застосовувати заходи зустрічного забезпечення, оскільки у матеріалах справи наявні докази слабкого матеріального стану позивача. Така обставина може утруднити відшкодування шкоди, завданої заходами забезпечення позову у разі відмови у його задоволен-ні. Крім того відповідач сплачує податок на нерухомість, тому чим довше ТОВ «Кредитні ініціативи» буде позбавлене можливості відчужити власну нерухо-мість, тим більше буде сплачувати податок, що є, за його твердження, додатко-вим фінансовим навантаженням ( збитком ). Відмовляючи у задоволенні заяви про зустрічне забезпечення суд першої інстанції фактично віддав перевагу інте-ресам позивача та позбавив відповідача можливості забезпечення уникнення ризику отримання збитків ( а. с. 13-15 ). Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 22 червня 2020 року скаржни-ку поновлений строк на апеляційне оскарження ухвали судді Немирівського ра-йонного суду Вінницької області від 16 квітня 2020 року про відмову у задово-ленні заяви щодо зустрічного забезпечення ( а. с. 25 ). Від позивача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо пред-мета спору, на стороні відповідача відзиви на апеляційну скаргу у встановлений судом строк не надійшли, хоча ухвалою апеляційного суду від 03 липня 2020 року такі права учасників справи були забезпечені ( а. с. 30 ). Колегія суддів апеляційного суду, розглянувши справу за наявними у ній матеріалами, дослідивши представлені сторонами докази, проаналізувавши в сукупності позиції кожного з учасників справи та підґрунтя доведеності заяв-лених вимог і заперечень на них, дійшла висновку, що апеляційна скарга задо-воленню не підлягає. Згідно норм статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рі-шення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підста-ву своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскаржувана ухвала суду першої інстанції від 16 квітня 2020 року про від-мову у задоволенні заяви представника ТОВ «Кредитні ініціативи» Михніць-кого Г. Ю. про зустрічне забезпечення повністю відповідає цим вимогам. Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основополож-них свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних сво-бод 1950 року», кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було по-рушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припи-ненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Н. проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобіган-ня тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або наста-ла подія, наслідки якої будуть незворотними. Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до частини першої статті 55 Конституції України права і свобо-ди людини і громадянина захищаються судом. Право на справедливий судовий розгляд, що гарантується статтею 6 Кон-венції, має здійснюватися відповідно до норм закону, що передбачають наяв-ність у сторін судового розгляду ефективного судового захисту з метою захисту їх цивільних прав ( рішення Європейського суду з прав людини у справі «Beles and others v. The Czech Republic», 12 листопада 2002, § 49 ). Як убачається з матеріалів цієї справи, безпосередньо із змісту оскаржуваної ухвали судді Немирівського районного суду Вінницької області від 12 грудня 2019 року, заява ОСОБА_1 про забезпечення позову була задоволена, накладе-ний арешт на житловий будинок загальною площею 92,8 кв. м, що знаходиться по АДРЕСА_1 . За нормами статті 154 ЦПК України, суд може вимагати від особи, яка звер-нулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову ( зустрічне за-безпечення ). Суд зобов`язаний застосувати зустрічне забезпечення, якщо: по-зивач немає зареєстрованого в установленому законом порядку місця прожи-вання ( перебування ) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, у достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача розмірі, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або суду надані докази того, що майновий стан по-зивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків від-повідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові. Питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову. Якщо клопотання про зустрічне забезпечення подане після застосування судом заходів забезпечення позову, питання зустрічного забезпечення вирішується су-дом протягом десяти днів після подання такого клопотання. Копія ухвали про зустрічне забезпечення направляється учасникам справи не пізніше наступного дня після її постановлення. З аналізу наведеної норми слідує, що зустрічне забезпечення направлене на захист інтересів відповідача та єдиним критерієм застосування судом зустріч-ного забезпечення позову є забезпечення можливості відшкодування збитків, яких може зазнати відповідач у зв`язку із забезпеченням позову. Вказана норма пов`язує таке гарантування сумлінності позивача саме з випадком, якщо за ре-зультатами позову у його задоволенні буде відмовлено. При цьому можливість збитків має бути ретельно досліджена судом, визначено їх потенційний розмір, оцінено співмірність застосованих заходів забезпечення позову розміру таких можливих збитків та розміру зустрічного забезпечення. Відмовляючи у задоволенні заяви про зустрічне забезпечення представника відповідача ТОВ «Кредитні ініціативи» адвоката Михніцького Г. Ю., суд пер-шої інстанції, керуючись нормами зазначеної статті 154 ЦПК України, врахову-вав, що заходи зустрічного забезпечення позову застосовуються для того, аби гарантувати виконання рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі не-обхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити по-рушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу, та мож-ливі лише при підтвердженні наявності та/або очевидної можливості спричи-нення збитків. Однак з огляду на предмет та підстави даного позову, відсутність доказів завдання відповідачу збитків внаслідок вжиття заходів забезпечення позову від-носно спірного нерухомого майна, а також те, що заявником не надано належ-них та допустимих доказів на підтвердження викладених у заяві обставин, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні заяви представника відповідача. З такими висновками суду першої інстанції, викладеними в оскаржуваній ухвалі від 16 квітня 2020 року, слід цілком погодитися, адже вони є правиль-ними, законними, обґрунтованими та справедливими. Звертаючись до суду із заявою про застосування зустрічного забезпечення, дублюючи ці вимоги в апеляційній скарзі, представник відповідача ТОВ «Кре-дитні ініціативи» адвокат Михніцький Г. Ю. вказує на існування ризиків спри-чинення збитків його довірителю через тривалу невідчужуваність квартири, зниження її вартості через тенденції ринку та через погіршення стану нерухо-мого майна, а також обов`язку тривалий час сплачувати податок на нерухоме майно. Та, окрім того, наявні обов`язкові підстави для застосування зустрічного забезпечення: існуючий у позивача значний борг за кредитним договором та арешт його майна, накладений у ході примусового виконання виконавчого лис-та від 13 травня 2009 року № 2-1415/09, що, на думку скаржника, свідчить про неможливість відшкодування ОСОБА_1 збитків, спричинених заходами забез-печення позову. Колегія суддів апеляційного суду не погоджується з доводами скаржника та вважає, що у даному випадку дійсно відсутні обґрунтовані підстави для засто-сування зустрічного забезпечення. Зустрічне забезпечення - це гарантія відшкодування ймовірних для відпові-дача збитків. Воно має на меті зберегти певний баланс сторін і нейтралізувати можливі негативні наслідки, які можуть виникнути в результаті застосування судом забезпечувальних заходів за заявою позивача. Статтею 81 ЦПК України визначений обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Од-нак відповідачем докази, що свідчили б про реальний ризик спричинення збит-ків через тривалу неможливість відчуження квартири чи сплату податку на не-рухоме майно, не надано. Доводи скаржника у даному випадку ґрунтуються фактично виключно на припущеннях та твердженнях про обмеження його пра-ва щодо відчуження спірної квартири. Окрім того не містять матеріали справи й доказів наявності передбачених статтею 154 ЦПК України випадків обов`язкового застосування зустрічного за-безпечення. Скаржником не надано суду доказів про майновий стан позивача, що також є передумовою для зустрічного забезпечення. Його доводи про наяв-ну у позивача заборгованість не можуть слугувати доказом відсутності в ОСОБА_1 засобів відшкодування можливих збитків, завданих забезпеченням позову. Таким чином колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що обра-ний позивачем спосіб забезпечення позову не спричинить невідновлюваної шкоди відповідачу чи третім особам з огляду на відсутність обставин, визначе-них у статті 154 ЦПК України, тому слід погодитися з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для зустрічного забезпечення позову. Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного суду не знаходить під-став для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Оскаржувана судова ухвала є законною та обґрунтованою, належно умотивованою, тому апеляційну скаргу представника ТОВ «Кредитні ініціативи» адвоката Михніцького Г. Ю. у цій цивільній справі належить залишити без задоволення. Статтею 367 ЦПК України визначені межі розгляду справи апеляційним су-дом, який переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в ме-жах доводів та вимог апеляційної скарги. Статтею 375 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції зали-шає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матері-ального та процесуального права. Керуючись нормами статей 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу представника відповідача Товариства з обмеженою від-повідальністю «Кредитні ініціативи» адвоката Михніцького Геннадія Юльяно-вича залишити без задоволення. Ухвалу судді Немирівського районного суду Вінницької області від 16 квіт-ня 2020 року про відмову у задоволенні заяви щодо зустрічного забезпечення у справі позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відпові-дальністю «Кредитні ініціативи», за участі третьої особи, яка не заявляє само-стійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - державного реєс-тратора Комунального підприємства «Гарант+» Зубарєвої Аліни Михайлівни , про скасування рішення про державну реєстрацію прав залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбаче-них пунктом другої частини третьої статті 389 ЦПК України. Суддя-доповідач Т. О. Денишенко Судді В. П. Рибчинський Л. О. Голота