Постанова 4824 № 754/1687/23

справа № 754/1687/23 головуючий у суді І інстанції Гринчак О.І. провадження № 22-ц/824/13539/2023 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О. П О С Т А Н О В А Іменем України 29 листопада 2023 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Фінагеєва В.О. (суддя-доповідач), Кашперської Т.Ц., Яворського М.А. розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 , на ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 18 липня 2023 року про зустрічне забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бутько Мар`яна Володимирівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Скринник Сергій Миколайович, про витребування майна, - В С Т А Н О В И В: В лютому 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом та просила витребувати від ОСОБА_3 на її користь земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 8000000000:62:511:0001. В лютому 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про забезпечення позову та просила: - накласти арешт на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 8000000000:62:511:0001, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2239400480000 (власник ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ). - заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації прав вчиняти будь-які реєстраційні дії, в тому числі, але не обмежуючись, державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно, скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно, а також вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, записи про скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень, зміни до таких записів щодо об`єкта нерухомого майна: земельна ділянка кадастровий номер: 8000000000:62:511:0001, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2239400480000. - заборонити будь-яким особам вчиняти будь-які дії щодо забудови земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:62:511:0001. Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 10 лютого 2023 року заяву ОСОБА_1 задоволено. В липні 2023 року ОСОБА_3 звернувся до суду із заявою про зустрічне забезпечення позову та просив визначити ОСОБА_1 зустрічне забезпечення у сумі 199 800 грн. та зобов`язати ОСОБА_1 сплатити вказану суму на розрахунковий рахунок Деснянського районного суду міста Києва протягом 10 днів з дати отримання ухвали суду. Заява обґрунтована тим, що з матеріалів справи не вбачається, що позивач ОСОБА_1 має зареєстроване місце проживання, оскільки в матеріалах справи відсутній та до позовної заяви не додано паспорт чи інший документ на підтвердження цього. ОСОБА_1 жодного разу не з`являлася на судові засідання, паспортних та жодних інших ідентифікуючих даних про особу позивача також не надано, не зважаючи на те, що відповідачем заявлялися відповідні клопотання. Зазначене унеможливлює зробити висновок взагалі про існування вказаної особи, враховуючи, що позовна заява та інші документи у справі підписані представником позивача. З огляду на що, враховуючи сумнів щодо існування позивача, відсутня інформація щодо можливості позивача відшкодувати збитки відповідача, які спричинені забезпеченням позову, а саме втратою можливості користуватися правом власності на час розгляду справи, який може здійснюватися роками. І весь цей час відповідач, який є законним добросовісним набувачем, який за жодних обставин не знав і не міг знати щодо ймовірних інших власників земельної ділянки, позбавлений можливості належним чином користуватися своїм майном,. Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 18 липня 2023 року заяву ОСОБА_3 про зустрічне забезпечення позову задоволено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції через неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права та ухвалити нове судове рішення, яким заяву задовольнити. В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач зазначає, що в даній справі підстави для зустрічного забезпечення позову, передбачені ч. 3 ст. 154 ЦПК України, відсутні. У випадках, коли такі підстави відсутні, реалізація заходів зустрічного забезпечення є правом суду, а не його обов`язком, (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року, справа № 753/2380/18-ц). З матеріалів справи вбачається, що позивач має зареєстроване місце проживання на території України. Доказів щодо майнового стану позивача відповідач не надав. Більш того, позивачем надано докази наявності декількох об`єктів нерухомого майна, що в подальшому дозволить виконати ймовірне рішення про стягнення заподіяної шкоди. Також, під час розгляду заяви не було встановлено жодних обставин, які б свідчили про те, що виконання ймовірного рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, може бути ускладненим чи неможливим. Саме по собі вжиття заходів забезпечення позову, не свідчить про те, що майновий стан позивача чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові. Можливість відшкодування збитків, яких може зазнати відповідач у зв`язку із забезпеченням позову, має бути ретельно досліджена судом, визначено їх потенційний розмір, оцінено співмірність застосованих заходів забезпечення позову розміру таких можливих збитків та розміру зустрічного забезпечення. В той же час, вказані обставини судом першої інстанції при вирішенні питання про зустрічне забезпечення не розглядалися та не оцінювалися. Окрім того, недоведеною та такою, що ґрунтується на припущеннях є сума можливих збитків. Надані заявником документи не свідчать про розмір збитків, яких може зазнати відповідач у зв`язку із забезпеченням позову. Розрахунку таких збитків не надано. Крім того, відповідачем у клопотанні не наведено будь-яких відомостей про те, яким чином у разі відмови судом позивачу у задоволенні позовних вимог, забезпечення позову спричинить заподіяння йому збитків у сумі 199 800 грн. У поданому клопотанні заявник зазначає про способи, в які він міг би використовувати земельну ділянку та зазначає про вартість земельної ділянки відповідно до договору купівлі-продажу, проте, жодним чином не обґрунтовує саме розмір збитків, завданих забезпеченням позову. Таким чином, заявником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження викладених у заяві обставин, не доведено ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Запропоновані заявником заходи зустрічного забезпечення у цій справі не можна вважати механізмом, спрямованим на збалансування прав та інтересів сторін судового процесу з метою забезпечення принципу їх процесуальної рівності. У свою чергу, оскаржувана ухвала не містить доказів необхідності застосування зустрічного забезпечення, а також не обґрунтовує встановлений розмір зустрічного забезпечення. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 вказує про те, що спірна земельна ділянка придбана ним на законних підставах згідно договору купівлі-продажу. Будь-яких даних, які б свідчили про наявність іншого законного власника цієї земельної ділянки на момент укладення правочину відомо не було і не могло бути відомо. Відповідач мав намір побудувати будинок на земельній ділянці та згодом його реалізувати. В результаті накладення арешту відповідач зазнає збитків. Вжиття зустрічного забезпечення є співмірним із вартістю земельної ділянки та мінімальним у порівнянні з її реальною вартістю. Відтак, відповідач позбавлений можливості належним чином користуватися своїм майном будучи законним добросовісним набувачем, не може використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням, відповідно не може побудувати будинок на земельній ділянці та реалізувати згодом майно, у зв`язку з цим несе матеріальні збитки у формі упущеної вигоди, , внаслідок чого між сторонами може виникнути спір про відшкодування такої шкоди внаслідок застосування за заявою позивача заходів забезпечення позову, у випадку відмови у задоволенні позову. Крім того, можливі збитки визначені, а вимоги цивільного процесуального законодавства не передбачають необхідності визначати їх розмір, тим паче, що розмір таких збитків може бути вирахувано лише після ухвалення позитивного рішення на користь відповідач. При тому, що розгляд цивільних справ триває роками, а тому вирахувати збитки, разом з відсотками та упущеної вигоди, на даний час є неможливим, більш того, положення ст. 154 ЦПК України вказаних вимог не містить. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зокрема, щодо зустрічного забезпечення, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищезазначене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, виходячи з наступного. Постановляючи ухвалу про застосування заходів зустрічного забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач дійсно не може використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням, відповідно не може побудувати будинок на земельній ділянці та реалізувати згодом майно, він несе матеріальні збитки у формі упущеної вигоди. Внаслідок зазначеного між сторонами може виникнути спір про відшкодування такої шкоди внаслідок застосування за заявою позивача заходів забезпечення позову, у випадку відмови у задоволенні позову. Розмір зустрічного зобов`язання у сумі 199 800 грн. визначений вартістю земельної ділянки, визначеної у договорі купівлі-продажу земельної ділянки від 08 грудня 2020 року та у позовній заяві, суд вважав обґрунтованим та співмірним позовним вимогам. Апеляційний суд не погоджується по суті з висновками суду першої інстанції з наступних підстав. Відповідно до частини першої та другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Згідно з пунктами 1 та 4 частиною першою статті 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання. Відповідно до частини першої статті 154 ЦПК України метою зустрічного забезпечення є забезпечення відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову. Отже, на відміну від забезпечення позову, метою якого є захист інтересів позивача, зустрічне забезпечення направлено, перш за все, на захист інтересів відповідача. Реалізація заходів зустрічного забезпечення є правом суду, а не його обов`язком, за виключенням випадків, передбачених частиною третьою статті 154 ЦПК України, в якій зазначено, що суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові. Відповідні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №753/2380/18). Враховуючи зазначені вимоги вбачається, що вирішення питання щодо зустрічного забезпечення позову віднесено на розсуд суду і застосовується у разі наявних до того обґрунтованих сумнівів щодо наявності можливості відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову. Тобто, таке право виникає якщо наявні обставини, які свідчать про те що виконання ймовірного рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові, може бути ускладненим або неможливим. Відповідно до частини четвертої статті 154 ЦПК України зустрічне забезпечення, як правило, здійснюється шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі, визначеному судом. Якщо позивач з поважних причин не має можливості внести відповідну суму, зустрічне забезпечення також може бути здійснено шляхом: надання гарантії банку, поруки або іншого фінансового забезпечення на визначену судом суму та від погодженої судом особи, щодо фінансової спроможності якої суд не має сумнівів; вчинення інших визначених судом дій для усунення потенційних збитків та інших ризиків відповідача, пов`язаних із забезпеченням позову. Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв`язку із забезпеченням позову (частина п?ята статті 154 ЦПК України). З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом та просила витребувати від ОСОБА_3 на її користь земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 8000000000:62:511:0001. Позивач зазначила, що на підставі договору купівлі-продажу № 2129 від 27 травня 2011 року, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Кривенчук С.В., придбала у ОСОБА_4 спірну земельну ділянку. З моменту набуття права власності позивач не вчиняла жодних правочинів щодо даної земельної ділянки, не відчужувала її на користь інших осіб. Таким чином, дійсним власником спірного майна на момент подачі позову є ОСОБА_1 . У той же час, 10 лютого 2022 року із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивачу стало відомо про реєстрацію права власності на вказану земельну ділянку за третіми особами. З метою забезпечення позову ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 10 лютого 2023 року накладено арешт на вказану земельну ділянку. Звертаючись із заявою про зустрічне забезпечення позову, ОСОБА_3 вказує на те, що з матеріалів справи не вбачається, що позивач ОСОБА_1 має зареєстроване місце проживання, оскільки в матеріалах справи відсутній та до позовної заяви не додано паспорт чи інший документ на підтвердження цього. Також, накладення арешту на спірну земельну ділянку позбавляє його можливості належним чином користуватися своїм майном, який є законним добросовісним набувачем, який за жодних обставин не знав і не міг знати щодо ймовірних інших власників земельної ділянки. Враховуючи обставини справи та надані сторонами докази, апеляційний суд вважає, що підстави для застосування зустрічного забезпечення відсутні з огляду на наступне. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 має зареєстроване місце проживання на території України, а саме АДРЕСА_2 , про що свідчить зокрема інформаційна довідка видана Відділом з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Святошинської РДА та копії сторінок паспорту ОСОБА_1 (а.с.87, 146-148, т.1). Відповідачем не надано доказів на підтвердження того, що забезпеченням позову йому спричинені чи будуть спричинені збитки у випадку відмови у позові і що позивач у такому разі не зможе їх відшкодувати. Звертаючись до суду із заявою про зустрічне забезпечення позову відповідач просив забезпечити позов у розмірі 199 800 грн. Зазначена сума визначена відповідачем з урахуванням договору купівлі-продажу земельної ділянки від 08 грудня 2020 року. Разом з тим, визначаючи суму зустрічного забезпечення у розмірі вартості земельної ділянки відповідно до договору купівлі-продажу, суд першої інстанції не взяв до уваги, що ні матеріали справи, ні доводи відповідача не містять обґрунтування можливості спричинення відповідачеві збитків саме в такому розмірі. При цьому, суд не врахував, що арешт майна є тимчасовим заходом, який по своїй суті не позбавляє відповідача права на зазначене майно, в жодному разі не обмежує його право володіння чи користування ним. Заперечуючи проти арешту його майна, відповідач не навів суду відповідних аргументів, які б вказували, що останній може понести збитки, які викликані реально існуючими обставинами, які могли б полягати в тому, що ОСОБА_3 мав намір відчужити арештоване майно, уклав відповідні правочини, які передбачають певні санкції за їх невиконання з вини відповідача, мав щодо зазначеного майна певні зобов`язання, виконання яких стало неможливим через застосування судом забезпечення позову, тощо. Крім того, під час розгляду справи судом першої інстанції позивач надала суду Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта. Зі змісту зазначеного витягу вбачається, що позивачу на праві власності належить ряд об`єктів нерухомого майна, що гарантує виконання ймовірного рішення про відшкодування можливої шкоди. Посилання відповідача на недобросовісність дій позивача щодо оскарження його права власності на земельну ділянку та на те, що заходи забезпечення позову, що застосовані, є зловживанням процесуальними правами, є безпідставними з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Стаття 149 ЦПК України наділяє позивача правом на забезпечення позову, якщо той вважає, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся. Враховуючи зазначене, відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження викладених у заяві обставин, не доведено ті обставини, на які він посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Запропоновані заявником заходи зустрічного забезпечення у цій справі не можна вважати механізмом, спрямованим на збалансування прав та інтересів сторін судового процесу з метою забезпечення принципу їх процесуальної рівності. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку щодо наявності підстав для застосування зустрічного забезпечення, ухвала суду постановлена з порушенням норм процесуального права, що у відповідності до вимог ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції з прийняттям постанови по суті вимог заявника. На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 376, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , задовольнити. Ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 18 липня 2023 року скасувати та прийняти постанову. У задоволенні заяви ОСОБА_3 , поданої представником ОСОБА_5 , про зустрічне забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бутько Мар`яна Володимирівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Скринник Сергій Миколайович, про витребування майна відмовити. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Судді Фінагеєв В.О. Кашперська Т.Ц. Яворський М.А.