Постанова 4815 № 569/20716/19

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 21 липня 2020 року м. Рівне Справа № 569/20716/19 Провадження № 22-ц/4815/405/20 Головуючий у Рівненському міському суді: суддя Харечко С.П. Ухвалу суду першої інстанції постановлено 22.01.2020 (вступна і резолютивна частини) у м. Рівне Рівненської області Повний текст постанови складено: 24.01.2020 Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючий: суддя Хилевич С.В. судді: Ковальчук Н.М., Шимків С.С. секретар судового засідання: Ковальчук Л.В. учасники справи: заявник (божник) - ОСОБА_1 ; заінтересовані особи - Акціонерний комерційний банк "Індустріалбанк" (стягувач) і Рівненський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області; за участі: представника ОСОБА_1 - адвоката Германа Геннадія Юхимовича, розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 22 січня 2020 року у цивільній справі за скаргою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Акціонерний комерційний банк "Індустріалбанк" (стягувач) і Рівненський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області; про визнання протиправними і скасування постанови про відкриття виконавчого провадження та постанови про арешт коштів боржника, в с т а н о в и в: У листопаді 2019 року в суд звернувся ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Акціонерний комерційний банк "Індустріалбанк" (стягувач; далі - АКБ "Індустіралбанк" або банк) і Рівненський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області (Рівненський МВ ДВС); зі скаргою на протиправність та скасування постанов старшого державного виконавця. Мотивуючи свої вимоги, вказувалося про те, що рішенням Рівненського міського суду від 20 серпня 2009 року у справі №2-4023/09, що набрало законної сили, стягнуто з ОСОБА_1 на користь АКБ "Індустріалбанк" 271 985, 94 гривні заборгованості за кредитним договором та 1 785 гривень судового збору. На виконання даного рішення стягувачу було видано виконавчий лист. 12 серпня 2016 року Рівненським міським судом постановлено ухвалу про задоволення заяви старшого державного виконавця і видачу дубліката зазначеного виконавчого листа у справі №2-4023/09. При цьому у мотивувальній частині цієї ухвали вказано про те, що 29 грудня 2012 року виконавче провадження було завершене, а виконавчий документ був повернутий стягувачеві на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" та направлений простою поштовою кореспонденцією. В подальшому, 15 грудня 2016 року старшим державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №53136013. На думку заявника, дана постанова є незаконною і тому підлягає скасуванню, оскільки порушує його права і свободи, покладаючи на нього обов`язки боржника, визначені ч. 5 ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження". Також не додержано вимог ч. 6 ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження", адже пропущено строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання, а із заявою про поновлення такого строку стягувач не звертався. Тобто постанова старшого державного виконавця від 30 вересня 2019 року про арешт коштів боржника суперечить закону через те, що виконавче провадження було відкрите незаконно. Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 22 січня 2020 року ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні скарги про визнання протиправними і скасування постанови про відкриття виконавчого провадження та постанови про арешт коштів боржника. У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 , вважаючи оскаржувану ухвалу незаконною і необґрунтованою, покликався на неправильне застосування норм матеріального права та невідповідність висновків суду обставинам справи. На її обґрунтування зазначалося про хибність висновків оскаржуваної ухвали, оскільки старшим державним виконавцем усупереч вимогам ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження" відкрито виконавче провадження 15 грудня 2016 року, тоді як строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив 29 грудня 2015 року, тобто через три роки після закінчення виконавчого провадження і його повернення стягувачеві. Вважає, що судом знехтувано ту обставину, що відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ у цьому випадку мав бути повернутий стягувачу, адже пропущено встановлений строк його пред`явлення до виконання. З наведених мотивів просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, ухваливши нову - про задоволення скарги ОСОБА_1 . Відзив на апеляційну скаргу учасниками справи не подавався. Заслухавши суддю-доповідача, думку осіб, які беруть участь у справі і з`явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи боржника, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги. Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції правильно виходив із того, що ухвала Рівненського міського суду від 12 серпня 2016 року, якою видано виконавчий лист, набрала законної сили і тому створює відповідні правові наслідки. Тобто підстав сумніватися в ній чи нехтувати її висновками та вказівками у старшого державного виконавця не було, як не було мотивів і відмовити у відкритті виконавчого провадження за виконавчим листом про стягнення з ОСОБА_1 на користь банку 271 985, 94 гривні заборгованості за кредитним договором та 1 785 гривень судового збору. Як з`ясовано судом, рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 20 серпня 2009 року у справі №2-4023/09 задоволено позов АКБ "Індустіралбанк" та стягнуто з ОСОБА_1 на користь банку 271 985, 94 гривні заборгованості за кредитним договором та 1 785 гривень судового збору. Рішення суду набрало законної сили, є чинним і на його підставі видано виконавчий лист стягувачу. В подальшому, 20 липня 2016 року старшим державним виконавцем було подано заяву до суду про видачу дубліката даного виконавчого листа. Ухвалою Рівненського міського суду від 12 серпня 2016 року заяву задоволено і видано дублікат виконавчого листа у справі №2-4023/09. Ухвала суду набрала законної сили та є чинною. На цій підставі 15 грудня 2016 року старший державний виконавець відкрив виконавче провадження, про що виніс відповідну постанову. Згодом під час примусового виконання рішення суду 30 вересня 2019 року головним державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника. Вважаючи, що зазначені постанови державного виконавця суперечать вимогам закону, оскільки виконавче провадження відкрито з пропущенням строків пред`явлення виконавчого документа до виконання, а тому й арешт на майно боржника накладено неправомірно, ОСОБА_1 у листопаді 2019 року звернувся до суду, вимагаючи визнати незаконними і скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження та постанову про арешт коштів боржника. Повно і правильно з`ясувавши обставини справи, оцінивши наявні докази у їх сукупності та встановивши, що при вирішенні справи до застосування не підлягають норми права, на застосуванні яких наполягав заявник, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив ОСОБА_1 в задоволенні скарги. Згідно зі ст.ст. 1, 5, 26, 74 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюється законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів". Виконавець розпочинає примусове виконання на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Щодо доводів апеляційної скарги про незаконність відкриття 15 грудня 2016 року виконавчого провадження через те, що трирічний строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив 29 грудня 2015 року, то з ними погодитися не можна через їх необґрунтованість. Стаття 1291 Конституції України передбачає ухвалення судом свого рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Основними засадами судочинства є обов`язковість судового рішення (ст. 129 Конституції України). Зазначене конституційне положення кореспондується та відображено у ч. 1 ст. 18 ЦПК України, згідно з якою судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, про що зазначено у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Виконання судового рішення відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2013 від 26 червня 2013 року по справі № 1-7/2013 є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом. Виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (ст. 431 ЦПК). Тому не заслуговують на увагу і аргументи заявника про необхідність повернення виконавчого документа стягувачеві - як це визначено ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження". Решта тверджень автора апеляційної скарги про неправильність застосування норм матеріального права і невідповідність висновків суду обставинам справи, то вони також є хибними і з цих міркувань відхиляються колегією суддів. Справедливість, добросовісність та розумність згідно із пунктом 6 ст. 3 ЦК України є одними із загальних засад цивільного законодавства. Підставою для залишення ухвали суду першої інстанції без змін відповідно до ст. 375 ЦПК України є додержання норм матеріального і процесуального права при її постановленні. Керуючись ст. 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 22 січня 2020 року - без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено: 21.07.2020 Головуючий: С.В.Хилевич Судді: Н.М.Ковальчук С.С.Шимків