Постанова 4814 № 553/1443/17

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 553/1443/17 Номер провадження 22-ц/814/1419/20Головуючий у 1-й інстанції Новак Ю.Д. Доповідач ап. інст. Кривчун Т. О. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 липня 2020 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого судді: Кривчун Т.О. Суддів: Кузнєцової О.Ю., Прядкіної О.В. Секретар Ачкасова О.Н. За участю: позивача ОСОБА_1 , представника позивача - адв. Балабанова Л.К. відповідача ОСОБА_3 , представника відповідача - адв. Шаповалова О.О. розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Ленінського районного суду м.Полтави від 06 березня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Четверта Полтавська державна нотаріальна контора, про усунення від права на спадкування та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання права власності на частину нерухомого майна в порядку спадкування. Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, - В С Т А Н О В И В : У червні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , в якому прохала усунути ОСОБА_3 . від права на спадкування після їх матері ОСОБА_5 ., що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . В обгрунтування позовних вимог посилається на те, що сторони є спадкоємцями за законом першої черги на майно померлої матері, як рідні донька та син, інші спадкоємці першої черги відсутні. Зазначає, що її мати, ОСОБА_5 , хворіла на злоякісне новоутворення прямої кишки, та, з жовтня 2013 року здоров`я матері різко погіршилося і вона вже не мала можливості здійснювати самостійно догляд за собою, обмежено пересувалася. У зв`язку з цим ОСОБА_1 неодноразово зверталася до ОСОБА_3 з проханням про надання матеріальної допомоги на ліки, що були призначені матері, але він відмовляв у цьому, як і в наданні допомоги по догляду, не виконував свій обов`язок по утриманню матері, що знаходилася в безпорадному стані та потребувала стороннього догляду, допомоги та піклування. Вказує, що догляд за матір`ю здійснювала тільки вона, ОСОБА_3 навіть здоров`ям матері не цікавився, матеріальну допомогу на проведення операції та подальше лікування не надавав, хоча мав таку можливість. У серпні 2017 року ОСОБА_3 подав зустрічний позов до ОСОБА_1 про визнання права власності па частину нерухомого майна в порядку спадкування, в якому прохав визнати за ним право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 . Позовні вимоги мотивує тим, що 10.11.2016 року він скористався своїм правом прийняти спадщину та подав до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини після померлої матері ОСОБА_5 . Зазначає, що його мати, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , була членом житлово-експлуатаційного кооперативу «Космічний» з 1968 року і повністю виплатила пайові внески у 1983 році, але за життя ОСОБА_5 не встигла належним чином зареєструвати право власності на квартиру, тому нотаріус відмовив у вчиненні нотаріальних дій - видачі свідоцтва про право на спадщину. Рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 06 березня 2019 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Четверта Полтавська державна нотаріальна контора, про усунення від права на спадкування - задоволено повністю. Усунуто ОСОБА_3 від права на спадкування після ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання права власності на частину нерухомого майна в порядку спадкування, - відмовлено в повному обсязі. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 640 грн. та витрати на надання професійної правничої допомоги у розмірі 6000 грн. З рішенням суду не погодився ОСОБА_3 , який подав на нього апеляційну скаргу. Вважає оскаржуване рішення незаконним, необгрунтованим та таким, що винесено внаслідок неповного з`ясування обставин, які мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права. В апеляційній скарзі просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення про задоволення його зустрічних позовних вимог та відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 Постановою Полтавського апеляційного суду від 22 липня 2019 року зазначене рішення Ленінського районного суду від 6 березня 2019 року залишено без змін. При цьому суд апеляційної інстанції погодився з висновками місцевого суду щодо доведеності ухилення ОСОБА_3 від надання допомоги своїй матері (спадкодавцеві), яка потребувала допомоги у зв`язку з похилим віком, тяжкою хворобою та безпорадним станом. Також, апеляційний суд вважав вірним висновок місцевого суду про відсутність підстав для задоволення зустрічного позову ОСОБА_3 про визнання права власності на частину нерухомого майна в порядку спадкування. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 квітня 2020 року постанову Полтавського апеляційного суду від 22 липня 2019 року скасовано, справу направлено до суду апеляційної інстанції на новий апеляційний розгляд. Відповідно до ч.1 ст.417 ЦПК України вказівки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи. Скасовуючи судове рішення апеляційного суду, Верховний Суд зазначив, що апеляційний суд дійшов передчасного висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, оскільки сукупності необхідних обставин для усунення від права на спадкування, передбачених статтею 1224 ЦК України, судами не досліджувалося та не було встановлено потребу спадкодавця в допомозі саме сина, за умови, що допомогу матері надавала донька, яка проживала із нею в одній квартирі. Окрім того, відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, судами не перевірено наявність обставин, з якими ОСОБА_3 пов`язував пред`явлення цього позову та передбачених законом підстав для його задоволення. З матеріалів справи слідує, що в апеляційній скарзі ОСОБА_3 вважає, що судом першої інстанції невірно застосовано норми ч.5 ст.1224 ЦК України, оскільки в ході розгляду справи не було доведено належним чином, що ОСОБА_5 , отримуючи допомогу від ОСОБА_1 , додатково потребувала допомоги саме сина - ОСОБА_3 , існування у нього можливості надавати таку матеріальну допомогу та ухилення останнього від надання такої допомоги. Лише за наявності усіх перелічених умов можливо застосування правил ст. 1224 ЦК України в частині усунення особи від спадкування. Скаржник звертає увагу, що він є учасником ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС другої категорії та є особою, яка має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій, а з 2012 року є пенсіонером, тобто непрацездатною особою та сам потребував матеріальної допомоги і не мав можливості в повній мірі допомагати померлій матері. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить залишити апеляційну скаргу ОСОБА_3 без задоволення, а рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 06 березня 2019 року - без змін. У відзиві ОСОБА_1 посилається на надуманість доводів останнього, оскільки вони суперечать зібраним по справі доказам та не спростовують висновків місцевого суду. Вважає, що судом в повній мірі і достовірно було встановлено, що спадкодавець перебувала в безпорадному стані та потребувала постійної допомоги, яку відповідач ОСОБА_3 мав змогу надавати. Апеляційний суд, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вислухавши пояснення учасників процесу, приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги з наступних підстав. У відповідності до ч.ч.1-5 ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно з вимогами ч.1 ст.264 цього Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_5 була особою похилого віку та хворіла на злоякісне новоутворювання, була прооперована з приводу онкологічного захворювання, що підтверджується відповідною медичною документацією, зокрема, випискою із медичної карти, медичними висновками та довідкою про причини смерті (а. с. 4-6),. ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після її смерті відкрилася спадщина, до складу якої входить: -земельна ділянка площею 0,0500га, розташована на території села Клюшники Полтавського району Полтавської області та - квартира АДРЕСА_1 в житлово - експлуатційному кооперативі «Космічний». Установлено, що пайові внески за квартиру вносилися спадкодавцем з 1968 року та були повністю виплачені у 1983 році, але за життя ОСОБА_5 не встигла належним чином зареєструвати своє право власності на належне їй нерухоме майно шляхом його державної реєстрації. Спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_5 є її діти- ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , які у встановленому законом порядку прийняли спадщину, що підтверджується довідкою Четвертої полтавської нотаріальної контори від 12.05.2017р. № 558/02-14 (т.1, а.с.15). Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив із наявності в матеріалах справи належних та допустимих доказів, які свідчать про безпорадний стан ОСОБА_5 , її потребу у сторонній допомозі та догляді та ухилення ОСОБА_3 від виконання обов`язку щодо надання спадкодавцю такої допомоги при можливості її надання, що є підставою для усунення від права на спадкування. Проте, з такими висновками місцевого суду колегія суддів не може погодитись, виходячи з наступного. Статтями 202, 203 Сімейного кодексу України встановлено обов`язок повнолітніх дітей утримувати своїх батьків, які є непрацездатними та потребують матеріальної допомоги, мають тяжкі хвороби, інвалідність або є безпомічними. Відповідно до статей 1216 та 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Статтею 1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Позбавлення особи права спадкувати - це захід, що має застосовуватися лише в крайньому випадку з урахуванням передусім характеру поведінки відповідача. Відповідно до частини п`ятої статті 1224 ЦК України за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані. Виходячи зі змісту частини п`ятої статті 1224 ЦК України та, з урахуванням роз`яснень, наданих судам у пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», правило частини п`ятої статті 1224 ЦК України стосується всіх спадкоємців за законом, зокрема, й тих, які, відповідно до СК України, не були зобов`язані утримувати спадкодавця. Безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування. Суд при вирішенні справи про усунення особи від права на спадкування повинен установити як факт ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги, так і факт перебування спадкодавця в безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво та потребу спадкодавця в допомозі цієї особи. Під безпорадним станом слід розуміти безпомічність особи, неспроможність її своїми силами через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво фізично та матеріально самостійно забезпечити умови свого життя, у зв`язку чим ця особа потребує стороннього догляду, допомоги та піклування. Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребував допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов`язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов`язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Також, підлягає з`ясуванню судом питання, чи потребував спадкодавець допомоги від спадкоємця за умови отримання її від інших осіб, чи мав спадкоємець матеріальну та фізичну змогу надавати таку допомогу. При цьому, відповідно до частини п`ятої статті 1224 ЦК України, має значення сукупність обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання; перебування спадкодавця в безпорадному стані, потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи. Лише при одночасному настанні наведених обставин і доведеності зазначених фактів в їх сукупності спадкоємець може бути усунутий від спадкування. Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 17 березня 2020 року у справі №676/6852/17 (провадження №61-17477св19), від 02 березня 2020 року у справі № 133/1625/18 (провадження №61-1419св20), від 19 лютого 2020 року у справі № 205/5168/18 (провадження № 61-18878св19), від 19 червня 2019 року у справі №491/1111/15-ц (провадження №61-14655св18), від 04 липня 2018 року у справі №404/2163/16-ц (провадження №61-15926св18). Звернувшись до суду з вимогами про усунення відповідача ОСОБА_3 від права на спадкування, позивач свої вимоги обґрунтувала тим, що за життя їхня з відповідачем мати у зв`язку з тяжкою хворобою перебувала у безпорадному стані, була лежачою хворою та не могла самостійно забезпечувати умови свого життя, у зв`язку з чим потребувала стороннього догляду. Вказувала, що неодноразово зверталася до відповідача ОСОБА_3 з проханням про надання їй допомоги у догляді за матір`ю, проте відповідач не виконував свої обов`язки по відношенню до їхньої матері, та не надавав допомоги. Позивачка за власні кошти, без матеріальної допомоги з боку брата, здійснювала догляд, утримання, лікування тяжко хворої матері. Також, вона самостійно понесла всі матеріальні витрати, пов`язані з похованням матері. Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Під час розгляду справи в суді першої інстанції свідок ОСОБА_6 суду пояснила, що є дружиною ОСОБА_3 . Їх сім`я складається з чотирьох повнолітніх членів, вона працює викладачем, а її чоловік ОСОБА_3 є пенсіонером та працює. Фінансову допомогу матері чоловіка не надавали, бо не мали такої можливості. Дохід чоловіка в 2016 році складав близько 4000,00 грн. в місяць за роботу охоронця і 1500,00 грн. пенсії. Вона працювала та також отримувала заробітну плату близько 4000,00 грн. Покійна мати її чоловіка знаходилася у ліжку останні чотири дні. Її чоловік кожень день дзвонив матері по три рази, приїздив, ночував в квартирі, знаходився в квартирі, коли приходив лікар, купував ліки, але доказів того в них немає. Поховання покійної матері організовано разом з позивачкою ОСОБА_1 за спільний кошт, але підтверджуючих документів не має, як і документів про придбання ліків. Матеріальну допомогу не надавали, оскільки в них була своя сім`я і були власні побутові проблеми, а коштів було не багато. Вказані доводи місцевим судом взяті до уваги не були, та їм не надано правову оцінку. Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 є учасником ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС другої категорії та є особою, яка має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій, а з 2012 року є пенсіонером, тобто непрацездатною особою (т.1, а.с.60-61). Докази того, що ОСОБА_3 до 16.03.2017 року працював у службі радіо таксі та був приватним підприємцем не дають підстав вважати, що останній мав можливість надавати матеріальну допомогу матері, оскільки не містять інформації про розмір його заробітку. Оскільки належних та допустимих доказів розміру доходів (заробітку) ОСОБА_3 суду не надано, то висновок місцевого суду про доведеність спроможності ОСОБА_3 надавати матеріальну допомогу матері є передчасним. Проаналізувавши доводи сторін та надані докази, колегія суддів дійшла висновку, що позивач, на виконання вимог ст.ст.12,81 ЦПК України, не довела суду того, що внаслідок похилого віку та наявних захворювань спадкодавець ОСОБА_5 перебувала у безпорадному стані, внаслідок чого потребувала допомоги саме від сина - відповідача ОСОБА_3 , що вона зверталась до нього за наданням допомоги, а також - не довела факту свідомого умисного ухилення відповідача від надання такої допомоги матері. Відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог місцевий суд дійшов висновку, що задоволення позовних вимог ОСОБА_1 є підставою для залишення без задоволення зустрічного позову. Разом із цим, судом першої інстанції не надано жодної правової оцінки доводам, викладеним у зустрічній позовній заяві ОСОБА_3 . Звертаючись з зустрічним позовом ОСОБА_3 посилався на те, що разом із сестрою ОСОБА_1 є спадкоємцем першої черги після померлої матері ОСОБА_5 . В обґрунтування зустрічного позову ОСОБА_3 посилається на те, що 10 листопада 2016 року він подав до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_5 (дана обставина підтверджується, зокрема, наявним у матеріалах справи листом державного нотаріуса Четвертої державної полтавської нотаріальної контори Н.В. Ткаченко від 12.05.2017р. №558/02-14, т.1, а.с.55). Посилання ОСОБА_3 на те, що його мати, ОСОБА_5 , була членом житлово-експлуатаційного кооперативу «Космічний» з 1968 року і повністю виплатила пайові внески за квартиру АДРЕСА_1 в 1983 році, підтверджується довідкою ЖЕК «Космічний» від 19.05.2017р. за №19 (т.1, а.с.62). Згідно Постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 11.03.2017р. №308/02-31 у спадкоємця ( ОСОБА_3 ) відсутні документи, що підтверджують право власності на вищевказану квартиру, що позбавляє нотаріуса можливості видати свідоцтво про право на спадщину (а.с.54). Відтак, доводи відповідача за первісним позовом ОСОБА_3 про те, що за життя спадкодавець не встигла належним чином зареєструвати право власності на квартиру, знайшли підтвердження матеріалами справи. Відповідно до ч.З ст.1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину. У статті 1299 ЦК України визначено, що у спадкоємця, який в установленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини. Такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном відповідно до глави 29 ЦК України. Якщо у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є нерухоме майно, право розпорядження нерухомим майном виникає в нього з моменту державної реєстрації цього майна. З урахуванням наведеного, ОСОБА_3 , прийнявши в установленому законом порядку спадщину після смерті ОСОБА_5 , з часу її відкриття набув право володіння і користування нею та, відповідно, право на захист цих прав. Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Згідно зі статтею 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Встановивши, що ОСОБА_3 має право на спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 отриманої ним у спадщину 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 , з урахуванням неможливості оформлення ним спадкових прав на вказане нерухоме майно та з огляду на відсутність правоустановлюючих документів на нього, колегія суддів приходить до висновку про задоволення зустрічного позову ОСОБА_3 та визнання за ним права власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 . Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 19 грудня 2019 року у справі №523/5064/15-ц (провадження №61-31214св18). Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Здійснюючи розподіл судових витрат відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, колегія суддів виходить з наступного. Оскільки у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовлено, а зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено у повному обсязі, а тому з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 підлягає стягненню судовий збір в сумі 5120,00 грн., сплачений ним при зверненні до суду з позовною заявою, апеляційною та касаційною скаргами. (т.1, а.с.48, т.2, а. с. 2, 12, 63). У відповідності до п.п.3,4 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Керуючись ст.ст. 367, 374, п.п.3,4 ч.1 ст.376, ст.ст.382,383 ЦПК України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , - задовольнити. Рішення Ленінського районного суду м.Полтави від 06 березня 2019 року, - скасувати. Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Четверта Полтавська державна нотаріальна контора, про усунення від права на спадкування, - відмовити. Зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання права власності на частину нерухомого майна в порядку спадкування, - задовольнити. Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 . Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судовий збір в сумі 5120,00 грн. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. ГОЛОВУЮЧИЙ Т.О. Кривчун СУДДІ О.Ю. Кузнєцова О.В. Прядкіна