Ухвала КАС ВС № 820/9119/15

УХВАЛА 22 липня 2020 року Київ справа №820/9119/15 адміністративне провадження №К/9901/17837/20 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Ханової Р.Ф., перевіривши касаційну скаргу Акціонерного товариства «УкрСиббанк» на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2020 року у справі №820/9119/15 за позовом Акціонерного товариства "УкрСиббанк" до Офісу великих платників податків ДПС за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Національний банк України, про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, - ВСТАНОВИВ: 20 липня 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Акціонерного товариства «УкрСиббанк» (далі - Банк, скаржник) на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2020 року у справі №820/9119/15, ухвалених в процесі нового судового розгляду на виконання постанови Верховного Суду від 09 липня 2019 року, з урахуванням зміни предмету позову шляхом його збільшення, а саме подання позивачем 10 вересня 2019 року клопотання про зміну предмету позову, в якому Банк просив про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01 грудня 2016 року № 0000034300 (форма П) Офісу великих платників податків ДФС, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування на прибуток у розмірі 1 713 419 994 грн. Звертаючись із касаційною скаргою Банк просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2020 року у справі №820/9119/15 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень від 14 серпня 2015 року №0000114300, від 01 грудня 2016 року №0000034300. Підставами касаційного оскарження скаржник визначає пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Під час перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку. Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Отже, системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення. При цьому, варто зауважити, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними. Скаржник посилається на те, що суди не врахували постанову Верховного Суду від 09 липня 2019 року у справі №820/9119/15, тобто постанову саме в цій справі, рішення якої заявлені до касаційного перегляду та ухваленні в процесі нового розгляду саме на виконання цієї постанови. Суд зазначає, що скеровуючи справу на новий судовий розгляд Верховний Суд вказав на те, що у Податковому кодексі України окремо виділені такі елементи розрахунку податку як об`єкт оподаткування та база оподаткування (як конкретна характеристика об`єкта оподаткування). Постановою від 09 липня 2019 року зазначено, що суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку, що оподатковуваний прибуток та об`єкт оподаткування не є тотожними поняттями та у розумінні положень статті 7 Податкового кодексу України є окремими елементами розрахунку податку, у зв`язку з чим рішення суду апеляційної інстанції в частині задоволених позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000114300 від 14.08.2015 в частині визначення завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у сумі 95611816,00 грн. є правомірним. За таких обставин, а також зважаючи на те, що матеріали справи не містять розрахунку зменшеної Банку суми значення об`єкта оподаткування податком на прибуток, який відповідно до пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України додається до податкового повідомлення-рішення, та будь-якого іншого розрахунку зменшеного Банку від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розрізі епізодів, здійсненого Інспекцією, правильність здійснення якого повинна бути здійснена судом, а також зважаючи на межі перегляду судом касаційної інстанції, встановлені статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції від 15.12.2017), Верховний Суд у постанові від 09 липня 2019 року дійшов до висновку, що ухвалені у даній справі судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню із передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Відтак, остаточного правового висновку за результатами касаційного перегляду у постанові від 09 липня 2019 року Верховний Суд не виклав. Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку. Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. При цьому, з урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження. Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. За таких обставин, касаційна скарга Акціонерного товариства «УкрСиббанк» підлягає поверненню як така, що не містить підстави касаційного оскарження рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2019 року та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2020 року у справі №820/9119/15. Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту. У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351 - 354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно , а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися. У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права. Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції. На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу Акціонерного товариства «УкрСиббанк» на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2020 року у справі №820/9119/15 - повернути скаржнику. Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України. Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає. Суддя Р.Ф.Ханова