Постанова 4855 № 640/14725/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/14725/19 Суддя першої інстанції: Келеберда В.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 липня 2020 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді - Степанюка А.Г., суддів - Губської Л.В., Епель О.В., при секретарі - Ліневській В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на прийняте у порядку письмового провадження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 березня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації, третя особа - Публічне акціонерне товариство «Укрпошта», про визнання протиправними та нечинними окремих положень нормативно-правових актів, - В С Т А Н О В И Л А: У серпні 2019 року ОСОБА_1 (далі - Позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації (далі - Відповідач, НКРЗІ) про визнання протиправним та нечинним пункти 1, 2 рішень НКРЗІ від 07.08.2018 року №414 «Про затвердження Граничних тарифів на універсальні послуги поштового зв`язку і визнання таким, що втратило чинність, рішення НКРЗІ від 17 жовтня 2017 року №535» та від 17.10.2017 року №535 «Про затвердження Граничних тарифів на універсальні послуги поштового зв`язку і визнання таким що втратило чинність, рішення НКРЗІ від 23 лютого 2017 року №97» в частині затвердження граничних тарифів на універсальні послуги поштового зв`язку з міжнародних відправлень. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.10.2019 року залучено до участі у справі Публічне акціонерне товариство «Укрпошта» в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору (далі - Третя особа, ПАТ «Укрпошта»). Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.03.2020 року у задоволенні позову відмовлено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що, по-перше, рішення НКРЗІ від 17.10.2017 року №535, щодо якого ОСОБА_1 просить визнати протиправними та нечинними пункти 1 та 2, вже втратило чинність повністю згідно рішенням НКРЗІ від 07.08.2018 року №414, по-друге, причинами зміни Генеральних тарифів на універсальні послуги поштового зв`язку було те, що вони востаннє переглядалися у 2013 році, змінилася градація маси письмової кореспонденції, а також зросла вхідна частка країни призначення, що входить до собівартості послуг, по-третє, упродовж 2013-2017 років збільшилися у бік зростання ставки, що використовуються країнами - членами Всесвітнього поштового союзу. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду від 21.10.2019 року про залучення ПАТ «Укрпошта» в якості третьої особи, скасувати як незаконне рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.03.2020 року та задовольнити позов. Свою позицію обґрунтовує тим, що судом першої інстанції не було надано оцінку проведеним ОСОБА_1 розрахункам розміру підвищення тарифів, на необґрунтованості якого наполягає Позивач. Наголошує, що Відповідачем не було надано суду розрахунків, які б підтверджували розмір тарифів на універсальні послуги поштового зв`язку. Звертає увагу на безпідставність посилання суду першої інстанції на лист ПАТ «Укрпошта» від 23.08.2017 року, оскільки він у матеріалах справи відсутній. Стверджує, що збільшення розміру вхідної частки країни призначення не може мати наслідком збільшення розміру тарифів, оскільки розмір такої частки визначено у валюті спеціальних прав запозичення, що є невідповідним до валюти, в якій визначаються тарифи для міжнародних поштових відправлень. Крім іншого, вказує, що судом не було надано оцінки аргументам та доказам, наданих Позивачем. Окремо зазначає, що судом було безпідставно залучено до участі у справі в якості третьої особи ПАТ «Укрпошта», оскільки рішення суду у даній справі жодним чином не впливає на його права та обов`язки, а станом на 21.10.2019 року такої юридичної особи взагалі не існувало. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.05.2020 року відкрито апеляційне провадження у справі та встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу. У відзиві на апеляційну скаргу НКРЗІ просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. При цьому, погоджуючись з мотивами та висновками оскаржуваного судового рішення, зазначає, що протягом 2013-2017 років розмір спеціальних прав запозичення за кілограм відправлення збільшився з 4,162 до 4,432, а відтак підвищення розміру тарифів є обґрунтованим. Окремо зазначає на безпідставності посилання Апелянта на те, що станом на 21.10.2019 року не існувало такої юридичної особи як ПАТ «Укрпошта», оскільки таке твердження спростовується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. У поясненнях на апеляційну скаргу АТ «Укрпошта» просить прийняти рішення, яким у задоволенні апеляційної скарги відмовити. Свою позицію обґрунтовує тим, що, як вірно підкреслено судом першої інстанції, перегляд тарифів на пересилання міжнародних відправлень був спричинений збільшенням собівартості таких послуг. Крім того, зазначає, що порушення прав ОСОБА_1 щодо випадків зміни граничних тарифів на універсальні послуги поштового зв`язку відсутні, позаяк пересилання дрібних пакетів до таких послуг не належить. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.06.2020 року справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 22.07.2020 року. Крім того, ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.06.2020 року задоволено клопотання ОСОБА_1 та призначено судове засідання з розгляду його апеляційної скарги у режимі відеоконференції. У судовому засіданні Позивач доводи апеляційної скарги підтримав та просив суд її вимоги задовольнити повністю з викладених у ній підстав. Представник Відповідача наполягав на залишенні апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Третя особа, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не прибула. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників справи, повно та всебічно дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з такого. Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 є користувачем послуг поштового зв`язку, які надаються ПАТ «Укрпошта» (а.с. 12-25). Рішенням НКРЗІ від 17.10.2017 року №535, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 20.11.2017 року за №1405/31273, «Про затвердження Граничних тарифів на універсальні послуги поштового зв`язку і визнання таким, що втратило чинність, рішення НКРЗІ від 23 лютого 2017 року №97», затверджено Граничні тарифи на універсальні послуги поштового зв`язку, а також визнано таким, що втратило чинність рішення НКРЗІ від 23.02.2017 року №97 «Про затвердження Граничних тарифів на універсальні послуги поштового зв`язку і визнання таким, що втратило чинність, рішення НКРЗІ від 07 квітня 2015 року №193» (а.с. 83-94). Крім того, рішенням НКРЗІ від 07.08.2018 року №414, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 31.08.2018 року за №986/32438, «Про затвердження Граничних тарифів на універсальні послуги поштового зв`язку і визнання таким, що втратило чинність, рішення НКРЗІ від 17 жовтня 2017 року №535» затверджено: - Граничні тарифи на універсальні послуги поштового зв`язку на період до 31 грудня 2018 року включно; - Граничні тарифи на універсальні послуги поштового зв`язку на період з 01 січня 2019 року; - визнано таким, що втратило чинність рішення НКРЗІ від 17.10.2017 року №535 «Про затвердження Граничних тарифів на універсальні послуги поштового зв`язку і визнання таким, що втратило чинність, рішення НКРЗІ від 23 лютого 2017 року №97» (а.с. 95-118). У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до голови НКРЗІ із скаргою, в якій просив скасувати рішення НКРЗІ від 07.08.2018 року №414 та прийняти нове рішення, в якому встановити тарифи на поштові послуги ПАТ «Укрпошта» з міжнародних відправлень на рівні тих, які існували до 01.01.2018 року (а.с. 26-27). Листом від 08.05.2019 року №06/124-8633/Ф-3822 НКРЗІ повідомила ОСОБА_1 про підстави та обставини затвердження нових граничних тарифів на універсальні послуги поштового зв`язку, а також зазначила, що такі тарифи були затверджені рішенням НКРЗІ від 17.10.2017 року №535 (а.с. 28). На підставі встановлених вище обставин, виходячи з системного аналізу приписів ст. 1 Закону України «Про поштовий зв`язок», п. 9 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року №270, а також Порядку регулювання тарифів на універсальні послуги поштового зв`язку, затверджені рішенням НКРЗІ від 23.05.2017 року №260, суд першої інстанції прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог, оскільки збільшення розміру тарифів зумовлено підвищенням вартості вхідних часток країн призначення, яка входить до собівартості послуги і застосовується для розрахунків між країнами - членами Всесвітнього поштового союзу. З такими висновками суду першої інстанції не можна не погодитися з огляду на таке. Закон України «Про поштовий зв`язок» (далі - Закон) визначає правові, соціально-економічні та організаційні основи діяльності у сфері надання послуг поштового зв`язку, а також регулює відносини між органами державної влади та органами місцевого самоврядування, операторами поштового зв`язку і користувачами їх послуг. Положеннями ст. 1 вказаного Закону передбачено, що універсальні послуги поштового зв`язку - набір послуг поштового зв`язку загального користування встановленого рівня якості, які надаються усім користувачам на всій території України за тарифами, що регулюються державою. Відповідно до ст. 7 Закону державне регулювання діяльності у сфері надання послуг поштового зв`язку здійснюється з метою формування орієнтованого на користувача ринку послуг поштового зв`язку шляхом, зокрема, регулювання тарифів на послуги поштового зв`язку. Згідно ч. ч. 5, 6 ст. 8 Закону компетенція національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації, та її повноваження визначаються цим та іншими законами України. На національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації, покладаються, зокрема, формування цінової політики та регулювання відповідно до законодавства України тарифів на послуги поштового зв`язку. За правилами ст. 9 Закону тарифне регулювання у сфері надання послуг поштового зв`язку здійснюється національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації, відповідно до законодавства України і повинно стимулювати впровадження операторами новітніх технологій, підвищення якості надання послуг, збільшення обсягів і розширення номенклатури послуг. Тарифному регулюванню у сфері надання послуг поштового зв`язку підлягають виключно універсальні послуги поштового зв`язку. У свою чергу, ч. 2 ст. 13 Закону передбачено, що послуги поштового зв`язку надаються на договірній основі згідно з Правилами надання послуг поштового зв`язку, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, та повинні відповідати встановленим нормам якості. Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року №270 затверджені Правила надання послуг поштового зв`язку (далі - Правила №270), пунктом 9 яких передбачено, що Національний оператор поштового зв`язку забезпечує надання універсальних послуг поштового зв`язку на всій території України. До універсальних послуг поштового зв`язку належать послуги з пересилання: поштових карток, листів, бандеролей, секограм - простих та рекомендованих; посилок без оголошеної цінності масою до 10 кілограмів. Викладене, у свою чергу, свідчить про те, що пересилання дрібних пакетів не належить до універсальних послуг поштового зв`язку, а відтак, в силу положень ст. 9 Закону, відповідні послуги не підлягають тарифному регулюванню. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 10.01.2002 року №10-р «Про національного оператора поштового зв`язку» у редакції розпорядження від 25.04.2018 року №277-р покладено виконання функцій національного оператора поштового зв`язку на публічне акціонерне товариство «Укрпошта». У подальшому, до згаданого розпорядження були внесені зміни розпорядженням Уряду України від 17.07.2019 року №547-р, згідно яких виконання функцій національного оператора поштового зв`язку покладено на акціонерне товариство «Укрпошта». При цьому, на переконання судової колегії, посилання Апелянта на те, що станом на 21.10.2019 року такої юридичної особи як ПАТ «Укрпошта» не існувало, судова колегія оцінює критично, оскільки згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань код ЄДРПОУ 21560045 присвоєно Акціонерному товариству «Укрпошта», організаційна форма якого - приватне акціонерне товариство. Зміна ж назви юридичної особи з ПАТ «Укрпошта» та АТ «Укрпошта» не може свідчити про відсутність такої особи взагалі. Механізм формування та встановлення тарифів на універсальні послуги поштового зв`язку регламентовано Порядком регулювання тарифів на універсальні послуги поштового зв`язку, затвердженим рішенням НКРЗІ від 23.05.2017 року №260 (далі - Порядок №260). Пунктом 2 розділу І Порядку №260 передбачено, що регулювання тарифів проводить Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації, шляхом встановлення граничних тарифів. При цьому, перелік універсальних послуг поштового зв`язку затверджується Кабінетом Міністрів України (п. 3 розд. І Порядку №260). Згідно п. 4 розд. І Порядку при прийнятті рішення щодо затвердження тарифів НКРЗІ враховує інформацію про діяльність операторів поштового зв`язку, надану відповідно до пункту 2 розділу V цього Порядку, а також може враховувати іншу інформацію, зокрема основні прогнозні макропоказники економічного і соціального розвитку України, затверджені Кабінетом Міністрів України. Нормативна регламентація порядку формування тарифів, визначення витрат на надання універсальних послуг поштового зв`язку, а також розрахунку тарифів міститься у розділах ІІ-IV Порядку №260. У свою чергу, положення розділу V згаданого Порядку визначають алгоритм і процедуру зміни тарифів, пунктом 1 якого передбачено, що підставами для перегляду тарифів є зміна ставок податків і зборів (обов`язкових платежів), мінімального рівня заробітної плати, ставок орендної плати, цін і тарифів на паливно-енергетичні та матеріальні ресурси, які не залежать від господарської діяльності операторів поштового зв`язку, але впливають на рівень планової собівартості операторів поштового зв`язку. Як встановлено судом першої інстанції, підставою перегляду тарифів, що мало своїм наслідком прийняття НКРЗІ оскаржуваного рішення від 07.08.2018 року №414, був лист ПАТ «Укрпошта» від 23.07.2017 року №102.2.1.2/280, в якому містилися розрахунки збільшення граничних тарифів на універсальні послуги поштового зв`язку в середньому на 16,03%, у тому числі, пересилання поштових відправлень у межах України на 12,3 % та до іноземних держав - на 43,2%. У своїх поясненнях Третя особа повідомила, що причинами необхідності зміни Граничних тарифів на універсальні послуги поштового зв`язку, зокрема, на пересилання міжнародних поштових відправлень, були, по-перше, те, що тарифи не переглядалися з 2013 року, по-друге, змінилася градація маси письмової кореспонденції у зв`язку з набранням чинності нової редакції Порядку №260, по-третє, з моменту останнього перегляду граничних тарифів на універсальні послуги поштового зв`язку з пересилання міжнародних поштових відправлень вхідна частка країни призначення, яка входить до собівартості послуги, зросла. Дійсно, відповідно до п. 13 розд. IV Порядку №260 під час визначення тарифів на пересилання поштових відправлень за межі України до тарифів на відповідні послуги в межах України додається складова тарифу для покриття витрат на міжнародні розрахунки на підставі договорів операторів поштового зв`язку України з операторами поштового зв`язку іноземних країн. При формуванні тарифу на пересилання поштових відправлень авіатранспортом розмір тарифу на пересилання поштових відправлень в межах України збільшується із застосуванням коефіцієнта 1,3. У свою чергу, зі змісту пояснень ПАТ «Укрпошта» Окружним адміністративним судом міста Києва було встановлено, що собівартість послуги з пересилання міжнародних поштових відправлень складається з вартості приймання, обробки, перевезення поштових відправлень по території України (близько 3%), вартості перевезення транспортними компаніями за межами України (близько 22%) та вихідних часток, які сплачує національний оператор поштового зв`язку на користь іноземних держав відповідно до актів Всесвітнього поштового союзу за доставку відправлень адресатам на їх території (близько 75%). Матеріали справи свідчать, що, починаючи з 2013 року, вхідна частка країни призначення збільшилася з 4,162 спеціальних прав запозичення (далі - СПЗ; еквівалент 5,73 долари США) до 4,432 - 4,653 СПЗ (еквівалент 6,14 - 6,40 долари США). Зросла також ставка спеціального права запозичення за кілограм поштових відправлень - з 4,162 СПЗ у 2013 році до 4,432 СПЗ у 2017 році, що безпосередньо випливає зі змісту статті 31 Всесвітньої поштової конвенції, затвердженої Указом Президента України від 10.10.2017 року № 316/2017. Отже, аргументи ОСОБА_1 про те, що ПАТ «Укрпошта» при поданні документів для зміни розмірів тарифів були надані НКРЗІ недостовірні відомості щодо зміни собівартості пересилання міжнародних поштових відправлень є неприйнятними та спростовуються наведеними вище доводами. Отже, у порівнянні з 2013 роком тарифи на послуги поштового зв`язку, зокрема, з пересилання міжнародних поштових відправлень, станом на 2017 рік були підвищені, що, на переконання судової колегії, свідчить про обґрунтованість збільшення Граничних тарифів на універсальні послуги поштового зв`язку з міжнародних відправлень. При цьому посилання Апелянта на те, що оскільки такі тарифи встановлені у доларах США, то останні фактично не змінилися, судовою колегією оцінюється критично, оскільки підвищення ставки СПЗ тягне за собою і зміну грошового вираження вартості пересилання міжнародних поштових відправлень. Твердження Позивача про безпідставність пропозиції оператором поштового зв`язку знижок лише на дрібні пакети, а не також на бандеролі та листи судовою колегією відхиляються, оскільки ПАТ «Укрпошта» як суб`єкт господарювання вправі самостійно встановлювати акційні пропозиції та знижки на власні послуги. До того ж, як вже було підкреслено вище, пересилання дрібних пакетів не належить до універсальних послуг поштового зв`язку. Доводи ОСОБА_1 про безпідставне невключення до Граничних тарифів на універсальні послуги поштового зв`язку з міжнародних відправлень тарифів для листів до 20 г та листів і бандеролей до 100 г судова колегія вважає помилковим, оскільки відповідні Міжвагові коефіцієнти залежно від маси відправлень, які застосовуються до базової величини під час визначення тарифів на пересилання письмової кореспонденції у межах України визначені додатком до Порядку №260. Указаними Міжваговими коефіцієнтами не передбачена градація листів до 20 г та листів і бандеролей до 100 г, натомість визначена інша - до 50 г, від 50 г до 250 г. Аналогічні міжвагові коефіцієнти передбачені оскаржуваними Позивачем Граничними тарифами на універсальні послуги поштового зв`язку з міжнародних відправлень. Крім того, у своїх поясненнях ПАТ «Укрпошта» звертало увагу, що однією з причин зміни граничних тарифів було затвердження нового Порядку №260. За таких обставин, приймаючи рішення від 07.08.2018 року №414, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 31.08.2018 року за №986/32438, «Про затвердження Граничних тарифів на універсальні послуги поштового зв`язку і визнання таким, що втратило чинність, рішення НКРЗІ від 17 жовтня 2017 року №535» НКРЗІ діяла у відповідності до вимог чинного законодавства у межах наданих їй повноважень, а тому, як вірно підкреслив суд першої інстанції, підстави для визнання протиправними та нечинними його 1 та 2 пунктів відсутні. Щодо позовних вимог про визнання протиправними та нечинними пунктів 1 і 2 рішення НКРЗІ від 17.10.2017 року №535, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 20.11.2017 року за №1405/31273, «Про затвердження Граничних тарифів на універсальні послуги поштового зв`язку і визнання таким, що втратило чинність, рішення НКРЗІ від 23 лютого 2017 року №97», судова колегія вважає за необхідне зазначити таке. За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Втрата чинності підзаконного акту може бути з дати скасування: а) прямого (формального) - скасовує орган, який прийняв цей акт або інший орган, якому закон надає таке право; б) фактичного - прийняття нового акта вищої або однакової юридичної сили з того ж предмета регулювання, без формального скасування старого акта. У свою чергу, ч. 3 ст. 264 КАС України передбачено, що нормативно-правові акти можуть бути оскаржені до адміністративного суду протягом всього строку їх чинності. Отже, як вірно зазначено судом першої інстанції, на момент звернення ОСОБА_1 до суду із вказаним позовом рішення НКРЗІ від 17.10.2017 року №535 втратило чинність на підставі рішення НКРЗІ від 07.08.2018 року №414, а відтак позовні вимоги щодо нормативного акту, який станом на 02.08.2019 року втратив чинність, задоволенню не підлягають. Аналогічний висновок щодо застосування вказаних норм права викладений у постанові Верховного Суду від 30.04.2020 року у справі № 0440/5203/18. Надаючи оцінку посиланню ОСОБА_1 на безпідставність залучення Окружним адміністративним судом міста Києва ПАТ «Укрпошта» в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, оскільки, на його думку, рішення у даній справі жодним чином не впливає на права та обов`язки товариства, судова колегія вважає за необхідне зазначити таке. Відповідно до ч. 2 ст. 49 КАС України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов`язки. Вони можуть бути залучені до участі у справі також за клопотанням учасників справи. Якщо адміністративний суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до судового розгляду встановить, що судове рішення може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. Вступ третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, не має наслідком розгляд адміністративної справи спочатку. Згідно ч. 4 ст. 49 КАС України у заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі. Матеріали справи свідчать, що НКРЗІ 17.10.2019 року було подано до суду першої інстанції клопотання про залучення ПАТ «Укрпошта» в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача. Заявлене клопотання було обґрунтоване тим, що саме ПАТ «Укрпошта» забезпечує доступ населення до універсальних послуг поштового зв`язку на всій території України та, як національний оператор поштового зв`язку зверталося із заявою щодо перегляду тарифів на такі послуги. За правилами ч. 5 ст. 49 КАС України про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов`язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі. Ухвала за наслідками розгляду питання про вступ у справу третіх осіб окремо не оскаржується. Заперечення проти такої ухвали може бути включено до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за результатами розгляду справи. Таким чином, оскільки саме з урахуванням пропозицій ПАТ «Укрпошта» як національного оператора поштового зв`язку, який надає універсальні послуги поштового зв`язку населенню на всій території України з урахуванням граничних тарифів на такі послуги, НКРЗІ були прийняті оскаржувані ОСОБА_1 у межах даної справи рішення, то суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що рішення у цій справі може вплинути на права або обов`язки товариства, а відтак за наявності на те передбачених процесуальним законом підстав постановив ухвалу від 21.10.2019 року про залучення ПАТ «Укрпошта» до участі у справі в якості третьої особи. Окремо суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Крім того, судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду не спростовують. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 195, 242-244, 250, 264-265, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 березня 2020 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття. Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України. Головуючий суддя А.Г. Степанюк Судді Л.В. Губська О.В. Епель Повний текст постанови складено та підписано « 22» липня 2020 року.