Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/7886/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6apladm.ki.court.gov.ua Головуючий суддя у першій інстанції: Келеберда В.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 липня 2020 року Справа № 640/7886/20 Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: Головуючого судді: Епель О.В., суддів: Губської Л.В., Степанюка А.Г., за участю секретаря Лісник Т.В., представника позивача Никоненка О.В., представника відповідача Лещал Н.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції за правилами спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Укрнафта» в особі структурної одиниці (філії) «Укрнафта Буріння» публічного акціонерного товариства «Укрнафта» на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 квітня 2020 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Укрнафта» в особі структурної одиниці (філії) «Укрнафта Буріння» публічного акціонерного товариства «Укрнафта» до відділу Державного архітектурно-будівельного контролю Долинської міської ради Івано-Франківської області про визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування приписів і постанов, ВСТАНОВИВ: Історія справи. Публічне акціонерне товариство «Укрнафта» в особі структурної одиниці (філії) «Укрнафта Буріння» публічного акціонерного товариства «Укрнафта» (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до відділу Державного архітектурно-будівельного контролю Долинської міської ради Івано-Франківської області (далі - відповідач) про: - визнання протиправними дій відповідача щодо призначення та проведення позапланового заходу державного контролю з дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності на об`єкті «Шламонакопичувач розміщення відходів буріння на Долинському нафтовому родовищі»; - визнання протиправними та скасування приписів від 10.03.2020; - визнання протиправними та скасування постанов №№ 02/2020Ю/237/05-13/18в, 02/2020Ю/241/05-13/18в, 02/2020Ю/239/05-13/18в про накладення штрафів. Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 квітня 2020 року цю справу направлено за підсудністю до Івано-Франківського окружного адміністративного суду. Постановляючи вказану ухвалу, суд першої інстанції керувався статтею 26 КАС України та виходив з того, що цей спір підсудний суду за місцем знаходження відповідача. Не погоджуючись з такою ухвалою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та направити справу для продовження розгляду до Окружного адміністративного суду м. Києва, зазначаючи, що місцезнаходженням позивача в цій справі, відповідно до відомостей в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, є м. Київ, пров. Несторівський, 3-5 і відповідно до частини першої статті 25 КАС України до цього спору застосовується альтернативна підсудність за вибором позивача. З цих та інших підстав апелянт вважає, що ухвала суду першої інстанції прийнята з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання щодо територіальної підсудності цієї справи. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.06.2020 було відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою позивача, встановлено строк для подання відзиву на неї та призначено судовий розгляд справи. Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити скаргу без задоволення, наполягаючи на тому, що ця справа підлягає розгляду Чернігівським окружним адміністративним судом або Івано-Франківським окружним адміністративним судом. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду - скасуванню з наступних підстав. Нормативно-правове обґрунтування. Так, відповідно до статті 25 КАС України адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об`єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом. У разі невизначеності цим Кодексом територіальної підсудності адміністративної справи така справа розглядається адміністративним судом за вибором позивача. У пункті 19 частини першої статті 4 КАС України визначено, що індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк. Згідно з частиною другою статті 26 КАС України позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, якщо інше не передбачено цим Кодексом. У пункті 2 частини першої статті 29 КАС України визначено, що суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо при відкритті провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду. Висновки суду апеляційної інстанції. Отже, адміністративним процесуальним законодавством регламентовано чіткі правила визначення територіальної підсудності, якими розмежовано порядок застосування альтернативної підсудності спорів (за вибором позивача) та підсудності за місцезнаходженням відповідача. При цьому, правовою визначальною ознакою для застосування альтернативної підсудності спорів є предмет спору: індивідуальні акти та/або дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної юридичної особи. Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів установила, що предметом спору в цій справі є дії відповідача щодо призначення та проведення позапланового заходу державного контролю з дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності на об`єкті «Шламонакопичувач розміщення відходів буріння на Долинському нафтовому родовищі», тобто дії суб`єкта владних повноважень, вчинені стосовно конкретної юридичної особи, а також приписи та постанови про накладення штрафів, тобто індивідуальні акти. Позов у цій справі подано ПАТ «Укрнафта» в особі структурної одиниці (філії) «Укрнафта Буріння» ПАТ «Укрнафта». Відповідно до відомостей в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням ПАТ «Укрнафта» (код ЄДРПОУ 00135390) є: м. Київ, пров. Несторівський, 3-5, а місцезнаходженням (філії) «Укрнафта Буріння» ПАТ «Укрнафта» (код ЄДРПОУ 00142875): Чернігівська обл., м. Прилуки, вул. Київська,

200. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що підсудність цієї справи є альтернативною і визначення суду віднесено на розсуд позивача або за його місцезнаходженням, або за місцезнаходженням позивача. Тож, враховуючи, що позивачем у цій справі є ПАТ «Укрнафта», яке безпосередньо зареєстровано та знаходиться в м. Києві, але в особі (філії) «Укрнафта Буріння» ПАТ «Укрнафта», яка зареєстровано та знаходиться в м. Прилуки Черкаської області, то суду першої інстанції належало уточнити особу позивача і, виходячи з цього, перевірити дотримання ним саме правил альтернативної підсудності, а не підсудності за місцезнаходженням відповідача, яка в даному випадку не застосовується. При цьому, судова колегія враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішенні від 04.12.1995 у справі «Беллет проти Франції», в якому Суд зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. У рішенні від 27.06.2000 у справі «Ілхан проти Туреччини» Європейський суд з прав людини зазначив, що правило встановлення обмежень звернення до суду у зв`язку з пропуском строку повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично, не має абсолютного характеру і перевіряючи його виконання слід звернути увагу на обставини справи. У рішенні від 13.01.2000 у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» та в рішенні від 28.10.1998 у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог, що є порушенням п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Відповідно до ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» висновки ЄСПЛ є джерелом права. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було неповно встановлено обставини справи та порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання щодо територіальної підсудності справи та її направлення до Івано-Франківського окружного адміністративного суду. Відповідно до ст. 320 КАС України у редакції, чинній на момент розгляду колегією суддів апеляційної скарги, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. Отже, апеляційна скарга публічного акціонерного товариства «Укрнафта» в особі структурної одиниці (філії) «Укрнафта Буріння» публічного акціонерного товариства «Укрнафта» підлягає задоволенню, ухвала Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 квітня 2020 року - скасуванню, а справа направлення для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Укрнафта» в особі структурної одиниці (філії) «Укрнафта Буріння» публічного акціонерного товариства «Укрнафта» - задовольнити. Ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 квітня 2020 року - скасувати та направити справу для продовження розгляду до Окружного адміністративного суду м. Києва. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена. Повний текст судового рішення виготовлено 22 липня 2020 року. Головуючий суддя: Судді: