Постанова 4855 № 826/13461/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6apladm.ki.court.gov.ua Головуючий у першій інстанції: Келеберда В.І. Суддя-доповідач: Епель О.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 липня 2020 року Справа № 826/13461/18 Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: Головуючого судді Епель О.В., суддів: Губської Л.В., Степанюка А.Г., за участю секретаря Лісник Т.В., розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Головного управління Державної податково служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 березня 2020 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, В С Т А Н О В И В : Історія справи. Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - відповідач), в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив визнати протиправним та скасувати рішення про виключення його з реєстру платників податків єдиного податку від 02.11.2017 № 94/26-55-1-3-02. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 березня 2020 року адміністративний позов задоволено повністю. Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що несплата позивачем узгодженої суми грошового зобов`язання з єдиного податку протягом двох послідовних кварталів встановлена контролюючим органом на підставі аналізу даних ІС «Податковий блок» в інтегрованій картці платника, а не на підставі акта перевірки, яка, в свою чергу, ним і не проводилася, і позивач заперечує проти існування відповідної заборгованості, суд приходить до висновку про те, що відповідачем порушено умови і порядок прийняття рішення про анулювання свідоцтва платника єдиного податку. При цьому, суд звернув увагу на те, що відповідач зобов`язаний був надіслати позивачу податкову вимогу про сплату боргу у спосіб, визначений Податковим кодексом України, чого зроблено ним не було, а також зазначив, що податкові повідомлення-рішення від 18.04.2016 № 1629-1305 та від 28.04.2017 № 1933498-1305 вважаються відкликаними, а інтегрована картка ФОП ОСОБА_1 по платі за землю приведена у відповідність. Разом з тим, судом першої інстанції було враховано висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 21.02.2018 у справі № 813/1465/17. Не погоджуючись з таким рішенням суду, ГУ ДПС у м. Києві подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити постанову про відмову в задоволенні позову, стверджуючи, що оскільки в ІКП позивача був наявний податковий борг зі сплати земельного податку і ним не здійснено переходу на інший податковий режим, то спірне рішення про анулювання позивачу реєстрації платника єдиного податку, на переконання апелянта, є правомірним. З цих та інших підстав апелянт вважає, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального і процесуального права при ухваленні цього рішення. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.06.2020 було відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду. Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, наполягаючи на необґрунтованості доводів податкового органу. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін з наступних підстав. Обставини справи, установлені судом першої інстанції. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець та на момент виникнення спірних правовідносин перебував на податковому обліку в ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві (правонаступником є ГУ ДПС у м. Києві). З 01.01.2016 ФОП ОСОБА_1 здійснив перехід на спрощену систему оподаткування (ІІІ група 5%). 02.11.2017 відповідачем прийнято рішення № 94/26-55-1-3-02 про анулювання позивачу реєстрації платника єдиного податку на підставі пункту 299.10 статті 299 з урахуванням пункту 298.2.3 статті 298 Податкового кодексу України, а саме: у зв`язку з наявністю податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів. Документом, яким підтверджує наявність підстав для виключення з реєстру відповідачем зазначено довідку про наявність податкового боргу від 02 листопада 2017 року № 2193/26-55-13-02 по земельному податку з фізичних осіб, який становить 17 984,59 грн. Копію вказаного рішення позивачем фактично отримана 10.05.2018. 23.05.2018, не погодившись з таким рішенням, позивач подано скаргу. У відповідь на зазначену скаргу позивачем отримано лист ГУ ДФС у м. Києві від 08.06.2018 № 27489/П/26-15-13-02-15, в якому зазначено, що податкові повідомлення-рішення від 18.04.2016 № 1629-1305 та від 28.04.2017 № 1933498-1305 з плати за землю вважаються відкликаними, а інтегрована картка ФОП ОСОБА_1 по платі за землю приведена у відповідність. Позивачем направлено звернення з проханням повідомити про вжиті заходи у зв`язку з розглядом ГУ ДФС у м. Києві його скарги та викладеної у листі від 08.06.2018 інформації. Листом ГУ ДФС у м. Києві від 03.07.2018 № 31531/П/26-15-13-02-15 позивача повідомлено, що питання скасування рішення відповідача від 02.11.2017 знаходиться на оскарженні в ДФС України і до вирішення питання по суті фіскальним органом вищого рівня жодних інших рішень прийнято не буде. Водночас, листом ДФС України від 20.07.2018 № 10569/П/99-99-13-01-02-14 скаргу ОСОБА_1 від 23.05.2018 залишено без розгляду. Інформація про ФОП ОСОБА_1 відсутня в реєстрі платників єдиного податку у зв`язку з прийняттям відповідачем оскаржуваного рішення від 02.11.2017. Позивач, вважаючи так рішення податкового органу протиправним, а свої права порушеними, звернувся до суду з цим позовом. Нормативно-правове обґрунтування. Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Податковим кодексом України (далі - ПК України). Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України). При цьому, у статті 1 ПК України також передбачено, що цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. У пункті 3 підпункту 299.10, підпункті 299.11 статті 299 ПК України визначено, що реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 та підпунктом 298.8.6 пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу. У разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб`єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом. Пунктом 8 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПК України передбачено, що платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та в строки в разі наявності податкового боргу у розмірі, що перевищує суму, визначену абзацом третім пункту 59.1 статті 59 цього Кодексу, на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів. Разом з тим, відповідно до пункту 294.1 статті 294 ПК України податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку третьої групи є календарний квартал (крім податкового періоду для податкової звітності з податку на додану вартість, визначеного пунктом 202.1 статті 202 цього Кодексу). Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом. У разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб`єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом. Висновки суду апеляційної інстанції. Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що контролюючий орган приймає рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп у разі встановлення під час проведення перевірки факту наявності у такого платника податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів, що повинно бути зафіксовано у відповідному акті перевірки. Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 813/1465/17 та від 20.06.2019 у справі № 822/1807/19. Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що несплата позивачем узгодженої суми грошового зобов`язання з єдиного податку протягом двох послідовних кварталів встановлена контролюючим органом на підставі аналізу даних ІС «Податковий блок» в інтегрованій картці платника, а не на підставі акта перевірки, яка, в свою чергу, взагалі не проводилася. При цьому, як було встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, відповідних вимог про сплату податкового боргу, в порядку пункту 59.1 статті 59 ПК України, позивачу не направлялося, а податкові повідомлення-рішення, на які посилається контролюючий орган, є відкликаними, про що зазначено безпосередньо у листі ГУ ДФС у м. Києві від 08.06.2018 №27489/П/26-15-13-02-15. Таким чином, доводи апелянта про те, що в ІКП позивача був наявний податковий борг зі сплати земельного податку і ним не здійснено переходу на інший податковий режим, то спірне рішення про анулювання позивачу реєстрації платника єдиного податку, на переконання апелянта, є правомірним, колегія суддів відхиляє з огляду на вищезазначене. Аналізуючи всі доводи учасників справи, колегія суддів приймає до уваги висновки, викладені в рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід. Згідно зі ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо протиправності рішення ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві від 02.11.2017 № 94/26-55-1-3-02, необхідності його скасування та задоволення позову в цій справі в повному обсязі. Отже, судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, апеляційна скарга Головного управління Державної податково служби у м. Києві підлягає залишенню без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 березня 2020 року - без змін. Розподіл судових витрат. З огляду на результат розгляду цієї справи, відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають. Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Державної податково служби у м. Києві - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 березня 2020 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України. Судове рішення виготовлено 21 липня 2020 року. Головуючий суддя Судді: