Постанова 4857 № 1.380.2019.004103

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 лютого 2020 рокуЛьвівСправа № 1.380.2019.004103 пров. № А/857/247/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Кузьмича С. М., суддів Глушка І.В., Шавеля Р.М., за участю секретаря Мельничук Б.Б. представника апелянта Добровольська Ю.Р. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2019 року (ухвалене головуючим суддею Кузан Р.І. о 14 год. 38 хв. у м. Львові, повний текст судового рішення складено 25 листопада 2019 року) у справі № 1.380.2019.004103 за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними дій та скасування рішення, ВСТАНОВИВ: Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача в якому просить: визнати протиправними дії відповідача щодо виключення ФОП ОСОБА_1 з реєстру платників єдиного податку; скасувати рішення Головного управління ДФС у Львівській області № 31655/51.13-19 від 25.06.2019; зобов`язати Головне управління ДФС у Львівській області включити ФОП ОСОБА_1 до реєстру платників єдиного податку; стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 безпідставно сплачену пеню у розмірі 3700, 00 грн. В обґрунтування позовних вимог вказує на протиправність рішення ГУ ДФС у Львівській області № 31655/51.13-19 від 25.06.2019 про виключення його з реєстру платника єдиного податку, оскільки на момент його прийняття у позивача не було податкового боргу, відтак відсутні передбачені пунктом 299.10 статті 299 Податкового кодексу України підстави для виключення його з реєстру платників єдиного податку. Позивач вказує, що своєчасно та в повному обсязі сплачував податкові зобов`язання з єдиного податку до місцевого бюджету. ФОП ОСОБА_1 зазначає, що способом реалізації владних управлінських функцій за наявності встановлення обставин під час проведення документальної перевірки, за яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування, є прийняття рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку, шляхом виключення з реєстру платників цього податку. Однак, акт про порушення позивачем вимог чинного законодавства, на підставі якого прийнято рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку, не складався. Окрім цього, позивач зазначає, що податкова вимога йому також не надсилалась. Підсумовуючи наведене вважає, що відповідачем не дотримано передбаченої процедури анулювання реєстрації платника єдиного податку. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 13.11.2019 адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління ДФС у Львівській області щодо виключення ФОП ОСОБА_1 з реєстру платників єдиного податку. Скасовано рішення Головного управління ДФС у Львівській області № 31655/51.13-19 від 25.06.2019. Зобов`язано Головне управління ДФС у Львівській області включити ФОП ОСОБА_1 до реєстру платників єдиного податку. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем порушено умови і порядок прийняття рішення про виключення позивача з реєстру платника єдиного податку, оскільки несплата позивачем узгодженої суми грошового зобов`язання з єдиного податку протягом двох послідовних кварталів встановлена контролюючим органом на підставі аналізу даних ІС «Податковий блок» в інтегрованій картці платника, а не на підставі акта перевірки, яка, в свою чергу, ним і не проводилася. Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив відповідач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права, з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Зокрема в апеляційні скарзі зазначає, що рішенням ГУ ДФС у Львівській області № 31655/51.13-19 від 25.06.2019 виключено з реєстру платника єдиного податку ФОП ОСОБА_1 , оскільки встановлено, що у позивача наявний податковий борг на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів у порядку (пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами та доповненнями). Вказує на те, що сума податкової заборгованості по податках та платежах у фізичної особи-підприємця станом на 01.06.2019 становить 1258,77 грн., в тому числі 1258,77 грн. по єдиному податку, що підтверджено інтегрованою карткою платника податку. Позивач скористався своїм правом та подав відзив на апеляційну скаргу в котрому покликається на те, що станом на дату виключення з реєстру єдиного податку 30.06.2019 у ФОП ОСОБА_1 податковий борг був відсутній, а таке виключення відбулося з порушенням. У зв`язку з цим просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Крім цього просив провести розгляд справи за його відсутності. Представник апелянта в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та надав пояснення, просить апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Позивач в судове засідання на виклик суду не з`явився, явку уповноваженої особи не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений, що не перешкоджає розгляду справи за його відсутності згідно з ч. 2 ст. 313 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, представника апелянта, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, з наступних підстав. З матеріалів справи слідує, що позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець з 15.12.2009, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 02.08.2019, РНОКПП: 3322610014 . Позивач перебував на спрощеній системі оподаткування та був платником єдиного податку 2-ої групи за ставкою 20% до розміру мінімальної заробітної плати. 25.06.2019 ГУ ДФС у Львівській області прийнято рішення № 31655/51.13-19 про виключення з реєстру платника єдиного податку ФОП ОСОБА_1 . Підставою для прийняття такого рішення слугувала наявність у фізичної особи-підприємця податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів у порядку п.п.298.2.3 п.298.2 ст.298 ПК України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями). Сума податкової заборгованості по податках та платежах станом на 01.06.2019 становить 1258,77 грн., в тому числі 1258,77 грн. по єдиному податку. Документом, який підтверджує наявність підстав для анулювання реєстрації платника єдиного податку є інтегрована картка платника податку. За даними інтегрованої картки платника позивачем 14.06.2019 сплачено до бюджету 1259 грн єдиного податку та 3700 грн пені. Вказане підтверджується також долученими позивачем до матеріалів справи копіями платіжних доручень. Станом на 30.06.2019 у позивача наявна переплата по єдиному податку з фізичних осіб в сумі 3700 грн. Позивач вважаючи дії відповідача щодо виключення з реєстру платників єдиного податку та прийняття такого рішення протиправними звернувся до суду з відповідними позовними вимогами. Проаналізувавши матеріали справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про правильне застосування норм матеріального та процесуального права та повне з`ясування обставин справи судом першої інстанції з огляду на наступне. Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до п. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою. Відповідно до абзацу 2 п. 294.1 ст. 294 Податкового кодексу України податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку третьої групи є календарний квартал. Податковий (звітний) період починається з першого числа першого місяця податкового (звітного) періоду і закінчується останнім календарним днем останнього місяця податкового (звітного) періоду (п. 294.2 ст. 294 Податкового кодексу України). Згідно з п. 295.1 ст.295 Податкового кодексу України платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця. Такі платники єдиного податку можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року. Згідно з пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом. Платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та в строки: у разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів (пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 Податкового кодексу України). Приписами пп. 3 п. 299.10 ст. 299 Податкового кодексу України передбачено, що реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі: у випадках, визначених пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 цього Кодексу. Відповідно до п. 295.2. ст. 295 Податкового кодексу України нарахування авансових внесків для платників єдиного податку першої і другої груп здійснюється контролюючими органами на підставі заяви такого платника єдиного податку щодо розміру обраної ставки єдиного податку, заяви щодо періоду щорічної відпустки та/або заяви щодо терміну тимчасової втрати працездатності. У разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, в останній день другого із двох послідовних кварталів (підпункт 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПК України). Пунктом 299.11 ст. 299 Податкового кодексу України передбачено, що у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб`єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом. Аналіз викладених правових норм дає підстави для висновку, що контролюючий орган приймає рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп у разі встановлення під час проведення перевірки факту наявності у такого платника податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів, що повинно бути зафіксовано у відповідному акті перевірки. При цьому реєстрація платника єдиного податку анулюється з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. Враховуючи те, що несплата позивачем узгодженої суми грошового зобов`язання з єдиного податку протягом двох послідовних кварталів встановлена контролюючим органом на підставі аналізу даних ІС «Податковий блок» в інтегрованій картці платника, а не на підставі акта перевірки, яка, в свою чергу, ним і не проводилася, і позивач заперечує проти існування відповідної заборгованості, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що відповідачем порушено умови і порядок прийняття рішення про анулювання свідоцтва платника єдиного податку. Аналогічний висновок викладений в постанові Верховного Суду від 21.02.2018 р. по справі № 813/1465/17, який, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, є обов`язковим для суду при вирішенні даної справи. Крім цього, в силу положень п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України відповідач зобов`язаний був надіслати позивачу податкову вимогу про сплату боргу у спосіб, визначений Податковим кодексом України, чого зроблено ним не було. Слід зауважити, що згідно із ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права. У Рішенні «Рисовський проти України» (Заява № 29979/04) від 20.10.2011 суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, «Онер`їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 08.04.2008, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 16.09.2009). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах «Онер`їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), п. 119). З огляду на встановлене та висновки Верховного Суду, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення частини позовних вимог, оскільки відповідачем було порушено порядок його прийняття. Більше того, як встановив суд першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що й не спростовано представником апелянта під час судового засідання, що по суті у позивача була відсутня заборгованість протягом двох послідовних кварталів зі сплати єдиного податку у сумі 1258,77 грн, оскільки з аналізу платіжних доручень слідує, що сплата коштів до відповідного бюджету (місцевого бюджету) за податковими зобов`язаннями по єдиному податку була здійснена позивачем у повному обсязі. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції. Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється. Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2019 року у справі № 1.380.2019.004103 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя С. М. Кузьмич судді І. В. Глушко Р. М. Шавель Повне судове рішення складено 25 лютого 2020 року