Постанова 4851 № 589/1058/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 липня 2020 р.Справа № 589/1058/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Жигилія С.П., Суддів: Перцової Т.С. , Русанової В.Б. , за участю: секретаря судового засідання - Ващук Ю.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Департаменту патрульної поліції на рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 27.04.2020 року (суддя Єводкімов О.П.; м. Шостка) по справі № 589/1058/20 за позовом ОСОБА_1 до інспектора роти № 7 батальйону № 2 Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Заграй Тараса Олексійовича про скасування постанови про притягнення да адміністративної відповідальності, ВСТАНОВИВ: 31 березня 2020 року ОСОБА_1 (далі також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Шосткинського міськрайонного суду Сумської області з адміністративним позовом до інспектора роти № 7 батальйону № 2 Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Заграй Тараса Олексійовича (далі також - відповідач, інспектор УПП), в якому просив суд: - скасувати постанову відповідача від 23 березня 2020 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП, а справу про адміністративне правопорушення - закрити. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на незаконність дій відповідача, оскільки вимірювання швидкості руху відповідачем було здійснено приладом із функцією фото- та відеофіксації, але не у автоматичному, а у ручному режимі. Постанову винесено на місці вчинення правопорушення одразу після його, нібито, виявлення, що позбавило позивача скористатися своїми правами, передбаченими ст. 268 КУпАП, зокрема, подавати докази, заявляти клопотання, користування правовою допомогою. тощо. Крім того, не складання відповідачем протоколу про адміністративне правопорушення позбавило позивача висловити свою незгоду із винністю у вчиненні адміністративного правопорушення, жодні пояснення у позивача не відбиралися. Рішенням Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 27 квітня 2020 року адміністративний позов ОСОБА_1 - задоволено. Скасовано постанову серії ЕАК № 2285468 від 23.03.2020 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 . Справу про адміністративне правопорушення, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП - закрито. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Департаментом патрульної поліції подано апеляційну скаргу в якій, посилаючись на його прийняття при неповному з`ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 27.04.2020. В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник зазначає, що ухвала Шосткинського міськрайонного суду Сумської області про відкриття провадження у справі від 31.03.2020 надійшла на адресу управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції 09.04.2020. Відповідно до цієї ухвали відповідачу надавався строк на подання відзиву відповідно до ст. 162 КАС України 15 днів. Відповідач використав своє право на подання відзиву у встановлений строк та направив його до Шосткинського міськрайонного суду Сумської області 22.04.2020. Відзив на позовну заяву містив додатки, серед яких був диск з відеозаписом вчинення позивачем правопорушення. Проте, у рішенні суду першої інстанції зазначено, що відповідач заяв, заперечень або відзивів на позов не подав, тобто надані відповідачем докази судом не оцінювались, а рішення суду ґрунтується лише на позовній заяві позивача. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено, що постановою серії ЕАК № 2285468 від 23.03.2020 р. ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 122 ч. 1 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 гривень. Вказаною постановою ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, яка полягала в порушенні п. 12.4 ПДР - порушення швидкісного режиму в населених пунктах (дозволена швидкість не більше ніж 50 км/год.). Не погодившись із постановою про накладення адміністративного стягнення, позивач звернувся до суду із вказаним позовом. Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що факт вчинення позивачем правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 статті 122 КУпАП України, за обставин, викладених у постанові серії ЕАК № 2285468 від 23.03.2020 року про накладення адміністративного стягнення, не підтверджується жодними належними та допустимими доказами, при цьому позивач заперечує факт вчинення ним адміністративного правопорушення. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого. Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. В пункті 1.3 Правил дорожнього руху зазначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Згідно вимог п. 12.4 ПДР Правил дорожнього руху України, у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год. Відповідно до ч.1 статті 122 КУпАП, перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів. Згідно ст. 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, зокрема, про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Згідно ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Положеннями ст. 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозаписуючих засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Статтею 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. У відповідності до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Пунктом 4 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 № 1395 визначено, що в разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. (далі Інструкція № 1395) Згідно з п. 9-10 розділу ІІІ Інструкції № 1395, розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Під час розгляду справи потерпілого може бути опитано як свідка. Поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Відповідно до п. 1 розділу IV Інструкції № 1395, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення. Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених, зокрема частиною шостою статті 121 КУпАП. Відповідно до ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступень його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність. Отже, особа, яка уповноважена розглядати справу про адміністративне правопорушення зобов`язана по-перше, встановити склад правопорушення, яким згідно статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність, по-друге, дослідити докази та оцінити їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП). Відповідно до підпункту 9 частини 1 статті 31 Закону України від 02.07.2015 № 580-VIII "Про Національну поліцію", поліція може застосовувати такі превентивні заходи як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису. Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 40 Закону України від 02.07.2015 № 580-VIII "Про Національну поліцію", поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху. Як вбачається із матеріалів справи, факт руху автомобіля Renault Samsung ЗМЗ, номерний знак НОМЕР_1 о 13 год. 53 хв. зі швидкістю 89 км/год, в населеному пункті, при дозволених 50 км/год, підтверджується відеозаписом наданим відповідачем до матеріалів справи. При цьому, швидкість руху транспортного засобу зафіксована за допомогою лазерного вимірювача швидкості TruCam серійний номер ТС 000787. Вказана обставина підтверджується також фотознімком, здійсненим сертифікованим приладом TruCam LTІ 20/20, на якому зафіксовано, що автомобіль позивача рухався зі швидкістю 89 км/год при максимально дозволеній швидкості 50 км/год. Вимірювання здійснено з відстані 185 м. Слід зазначити, що можливість використання виробу «TruCam LTІ 20/20» виробництва Laser Technology Inc. (серійний номер ТС 000787) також підтверджується наявністю виданого Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України експертного висновку від 27 вересня 2018 року № 04/02/03/3007, який зазначає про правильність реалізації криптографічного алгоритму шифрування AES відповідно до ДСТУ ISO/IES 18033-3:2015 та забезпечення конфіденційності, цілісності та автентичності зареєстрованих даних (арк.справи 36-38). Лазерний вимірювач швидкості TruCam LT1 20/20 здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак. Прилад автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів, а також мотоциклів. Для фіксації допустимих швидкісних режимів руху транспортних засобів на приладі встановлюється поріг допустимої швидкості руху. При цьому враховується похибка приладу ±2 км/год. Прилад дозволяє вимірювати швидкість на дистанціях від 15 м до 1200 м. Правильність реалізації у приладі TruCam зазначеного алгоритму підтверджено за результатами державної експертизи у сфері криптографічного захисту інформації. Застосування алгоритму шифрування AES забезпечує контроль цілісності інформації не тільки в самому приладі TruCam, але також в зашифрованих файлах, що скопійовані на будь-які інші електронні носії. Зазначені властивості алгоритму унеможливлюють підробку змісту інформації про порушення правил дорожнього руху від моменту її фіксації приладом TruCam. Отже, впровадження додаткових заходів для забезпечення достовірності інформації про порушення правил дорожнього руху та проведення їх експертиз не є обов`язковим. Використання лазерного вимірювача швидкості TruCam органами Національної поліції України, а саме працівниками управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції започатковано листом першого заступника начальника ДПП від 04 жовтня 2018 року. З огляду на встановлені судом апеляційної інстанції обставини, колегія суддів дійшла висновку, що вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст. 122 КУпАП, повністю підтверджується наданими відповідачем до матеріалів справи доказами. Доводи позивача про порушення відповідачем процедури притягнення до адміністративної відповідальності в частині винесення спірної постанови на місці зупинки автомобіля позивача, а не за місцезнаходженням органу, який уповноважений розглядати таку справу, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними з огляду на наступне. Так, статтею 258 КУпАП визначено перелік правопорушень для фіксації яких не складається протокол, а справи, відносно вказаних правопорушень, розглядаються на місці вчинення правопорушення. Частиною 2 ст.258 КУпАП передбачено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі. За приписами частини 4 статті 258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу. Розділ ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі (надалі - Інструкція), затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року №1395, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 р. за № 1408/27853 визначає, що справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення (п.1 розділу). Пункт 2 Розділу ІІІ Інструкції конкретизує, що постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, частинами 1-3, 5 статті 122 КУпАП виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення. Таким чином, інспектором патрульної поліції правомірно винесено спірну постанову у справі про адміністративне правопорушення на місці його вчинення. Посилання позивача на рішення Конституційного Суду України від 26.05.2015р. (справа №5-рп/2015), яким надано тлумачення словосполученням «на місці вчинення правопорушення» і «за місцем його вчинення», суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими, оскільки вже після прийняття Конституційним Судом України зазначеного рішення, норми КУпАП та, зокрема, ст.258 цього Кодексу зазнали змін, в результаті чого на справи, які віднесено до компетенції Національної поліції розповсюджуються вимоги ч.4 ст.258 - постанова у справі про адміністративне правопорушення виноситься на місці вчинення правопорушення. Стосовно доводів позивача, що відповідачем не складено протокол у справі про адміністративне правопорушення, колегія суддів зазначає наступне. Статтею 258 КУпАП визначено випадки, коли протокол про адміністративне правопорушення не складається. Зокрема, протокол про адміністративне правопорушення не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено, зокрема, до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі ( ч.2 ст. 258 КУпАП). Згідно ч. 4 ст. 258 КУпАП, у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу. Остання, наразі, містить вимоги до змісту постанови про правопорушення. Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов`язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі (ч.5 ст. 258 КУпАП). Постанова у справі про адміністративне правопорушення складається у двох екземплярах, один з яких вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Таким чином, частиною 5 статті 258 КУпАП передбачено виняток, коли протокол не складається навіть у випадку оспорення особою допущеного порушення і адміністративного стягнення, в тому числі у разі притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, а тому відповідачем правомірно не складено протокол про адміністративне правопорушення відносно позивача. Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі "О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства" від 29.06.2007 року, будь-хто, хто вирішив володіти чи керувати автомобілем, знав, що таким чином він піддає себе режиму регулювання, котрий застосовується, оскільки визнавалося, що володіння і користування автомобілем може потенційно завдати серйозної шкоди. Можна вважати, що ті, хто вирішив володіти та керувати автомобілями, погодилися на певну відповідальність та обов`язки. Отже, водій при керуванні автомобілем зобов`язаний в першу чергу дотримуватись вимог ПДР України. За таких обставин та враховуючи наявні у справі докази суд апеляційної інстанції вважає, що відповідач під час винесення оскаржуваної постанови діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, доводи позивача про відсутність його вини у вчиненні адміністративного правопорушення за порушення частини 1 статті 122 КУпАП є необґрунтованими, а відтак постанова у справі про адміністративне правопорушеннясерії ЕАК № 2285468 від 23.03.2020 року не підлягає скасуванню. З приводу неврахування судом першої інстанції поданих відповідачем доказів, колегія суддів зазначає наступне. У відповідності до ч.ч.1, 4 ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Матеріали справи свідчать, що ухвалою Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 31 березня 2020 року відкрито провадження у справі та, зокрема, встановлено строк для подання відповідачем відзиву на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. (а.с. 6). Згідно повідомлення про вручення поштового відправлення, копію зазначеної ухвали отримано відповідачем 09.04.2020 (ак.с. 9). Таким чином, останнім днем для подання відповідачем відзиву на позов є 24.04.2020. Згідно із ч. 9 ст. 120 КАС України, строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення позовна заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здано на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв`язку. З матеріалів справи встановлено, що відповідачем 22.04.2020, тобто у строк встановлений судом, засобами поштового зв`язку було надіслано до суду відзив на позовну заяву разом із відповідними доказами на підтвердження правомірності прийнятого суб`єктом владних повноважень рішення. Вказані документи надійшли до Шосткинського міськрайонного суду Сумської області 27.04.2020 та зареєстровані 29.04.2020, вже після постановлення рішення судом першої інстанції. Неврахування судом першої інстанції обставини надіслання відповідачем відзиву засобами поштового зв`язку призвело до постановлення судового рішення за відсутності відповідних доказів та при неповному з`ясуванні обставин. Крім того, колегія суддів зазначає, що на момент прийняття судом першої інстанції рішення, набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 року №540-ІХ, яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України та розділ VI "Прикінцеві положення" доповнено пунктом 3 такого змісту: "3. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165,169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)". Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11 березня 2020 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" встановлено з 12 березня 2020 р. на всій території України карантин. Таким чином, строк для подання відзиву на позов та доказів був продовжений до закінчення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, що не було враховано судом першої інстанції під час прийняття судового рішення у справі. Крім того, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції помилкового розглянуто дану справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, оскільки особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності регулюються статтею 286 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до частини 1 статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, визначених статтями 273-277, 280-283, 285-289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку. Статтею 271 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено особливості проголошення та вручення судових рішень в окремих категоріях адміністративних справ, у справах, визначених статтями 273 - 277, 280 - 289 цього Кодексу, де зазначено, що суд проголошує повне судове рішення. Відповідно до частини 1 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення (повне або скорочене) проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, негайно після виходу суду з нарадчої кімнати публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Крім того, частиною 4 статті 286 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня його проголошення. Враховуючи сукупність викладених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що зазначена категорія справ повинна розглядатися судом у відкритому судовому засіданні та з повідомленням осіб про дату, час та місце розгляду справи. Вказані порушення судом першої інстанції норм процесуального права призвели до неповного з`ясування обставин, які мають значення для справи, та, як наслідок, неправильного вирішення справи та задоволення позовних вимог ОСОБА_1 . У відповідності до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Згідно зі ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийняте рішення не відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підлягає скасуванню з постановленням нової постанови про відмову у задоволенні позову. Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 272, 286, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області задовольнити. Рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 27.04.2020 року по справі № 589/1058/20 скасувати. Прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до інспектора роти № 7 батальйону № 2 Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Заграй Тараса Олексійовича про скасування постанови про притягнення да адміністративної відповідальності - відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно до ч .3 ст. 272 КАС України є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий суддя (підпис)С.П. Жигилій Судді(підпис) (підпис) Т.С. Перцова В.Б. Русанова