Постанова 4805 № 288/1718/19

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №288/1718/19 Головуючий у 1-й інст. Рудник М. І. Категорія 60 Доповідач Павицька Т. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 липня 2020 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючого Павицької Т. М., суддів Трояновської Г.С., Миніч Т.І., за участю секретаря Кучерявого О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі цивільну справу №288/1718/19 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права співзабудовника та права власності на частку недобудованого житлового будинку в порядку спадкування за законом, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 на рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 01 червня 2020 року, ухвалене під головуванням судді Рудник М.І. в смт Попільні, в с т а н о в и в : У листопаді 2019 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулася до суду з уточненим згодом позовом, в якому просили визнати за ними, в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_5 , який помер ~ ІНФОРМАЦІЯ_1 , майнові права співзабудовника житлового будинку з гаражем, які розташовані в АДРЕСА_1 та визнати за ними в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_5 , який помер ~ ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на 1/3 частку недобудованого житлового будинку з гаражем, які розташовані в АДРЕСА_1 . В обгрунтування позову зазначали, що ~ ІНФОРМАЦІЯ_1 помер їх батько ОСОБА_5 , який на час смерті перебував у шлюбі з ОСОБА_3 . За час перебування батька у шлюбі із ОСОБА_3 , останній на підставі договорів дарування від 07 липня 2010 року було подаровано: житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 60,1 кв.м; житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 33,7 кв.м; земельну ділянку, площею 0.25 га, кадастровий номер 1824785300:02:005:0043, на якій розташовані вказані житлові будинки. Рішенням виконавчого комітету Попільнянської сільської ради № 15 від 18 січня 2011 року відповідачу надано дозвіл на реконструкцію житлового будинку АДРЕСА_1 та 16 березня 2015 року ОСОБА_3 повідомила інспекцію держархбудконтролю в Житомирській області про початок виконання будівельних робіт щодо реконструкції житлового будинку АДРЕСА_1 . Після цього, відповідач разом з їх батьком розпочали реконструкцію житлового будинку АДРЕСА_1 , внаслідок чого було збудовано двоповерховий житловий будинок. 27 березня 2015 року, відповідач подала декларацію про готовність до експлуатації реконструйованого І-го поверху житлового будинку АДРЕСА_1 , яку зареєстровано 03 квітня 2015 року в управлінні ДБІ у Житомирській області за № ЖТ14215092043. Датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта є дата реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації або видачі сертифікату. Спірний будинок відповідає вимогам державних будівельних норм, так як декларація була зареєстрована, але не повернена. Шлюбний договір між їх батьком та відповідачем не укладався, взаємної згоди щодо порядку поділу майна між ними не було досягнуто, в зв`язку з чим батьком за життя, в 2015 році, було подано позов до суду про поділ будинку. Спадкоємцями за законом після смерті їх батька є його дружина - відповідач ОСОБА_3 та вони, в рівних частках, які вчасно вступили у права спадкування, таким чином до них, як спадкоємців першої черги, які прийняли спадщину, перейшло право на частку у майні, що належало за законом батьку в спільному майні подружжя. Також вказують, що за життя батькові належала 1/2 частка житлового будинку з гаражем, як частка у праві спільної сумісної власності подружжя, які розташовані в АДРЕСА_1 і так як є три спадкоємці першої черги, які прийняли спадщину, вони успадкували 2/3 частки з його 1/2 частки, що буде у співвідношенні - 1/3 частка всього будинку. На звернення їх до нотаріуса з метою оформлення права власності на частку у спільному майні - житловому будинку АДРЕСА_1 , їм було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину в зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на майно та документів, які б підтверджували державну реєстрацію права власності, а тому визначити що 1/2 частка вказаного житлового будинку відноситься до маси спадкового майна, а тому неможливо визначити належність даного майна їх батькові. Відповідачка, подавши декларацію про закінчення будівництва 1-го поверху житлового будинку, не вчиняє будь - яких активних дій до закінчення будівництва другого поверху будинку та реєстрації права власності на житловий будинок, що робить неможливим доведення факту наявності нерухомого майна створеного за час проживання в шлюбі з їх батьком та набуття за ними права власності на частку у спільному майні подружжя. Перший поверх житлового будинку по АДРЕСА_1 введений в експлуатацію, шляхом подачі та реєстрації декларації про готовність його до експлуатації, разом з тим, другий поверх житлового будинку недобудований та не введений в експлуатацію та в цілому право власності на новостворений об`єкт не зареєстровано, а тому будинок вважається об`єктом незавершеного будівництва, який створений за час перебування у шлюбі їх батька та відповідача. На час початку та доведення будівництва спірного недобудованого житлового будинку, до того стану, в якому він перебуває на даний час, відповідачка перебувала в шлюбі з їх батьком ОСОБА_5 , а тому це є доказом того, що будівництво створювалось ними спільно, а отже батько мав всі права та обов`язки співзабудовника житлового будинку, які входять до складу спадщини та успадковано ними в розмірі 1/3 частки будинку. Рішенням Попільнянського районного суду Житомирської області від 01 червня 2020 року відмовлено ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у задоволенні позову. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги. Зокрема зазначає, що наявні у справі докази спростовують висновок суду щодо самочинного будівництва спірного житлового будинку, свідчать про відповідність спірного будинку вимогам державних будівельних норм, так як будівництво здійснювалось на земельній ділянці із відповідним цільовим призначенням. Будинок будувався на підставі будівельного паспорта, який є дозвільним документом для будівництва будівель даної категорії складностію. Декларація про готовність до експлуатації об`єкта, будівельні роботи на якому виконувалися на підставі повідомлення про початок їх виконання, була зареєстрована, а не повернута. Також в даному будинку після введення в експлуатацію першого поверху, було зареєстровано місце проживання відповідачки та укладено договори про електро та газопостачання. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 . ОСОБА_5 є батьком позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 23 лютого 2008 року між ОСОБА_5 та відповідачем ОСОБА_3 було укладено шлюб. Згідно договору дарування житлового будинку від 07 липня 2010 року серії ВМХ 730916 ОСОБА_6 (дарувальник) подарувала, а ОСОБА_3 (обдарована), прийняла в дар належний дарувальнику житловий будинок, з господарськими будівлями під АДРЕСА_1 , який розташований на земельній ділянці, загальною площею 0,2900 га, кадастровий номер 1824785300:02:005:0043, 1824785300:02:005:0044. Житловий будинок, що відчужується цегляний, позначений на плані літерою «А», житловою площею 34,2 кв.м, загальною площею 60,1 кв.м. та спорудження, позначені на плані, а саме: сарай дерев`яний, загальною площею 19,9 кв.м, позначений на плані літерою «Б», літня кухня цегляна, загальною площею 4,0 кв.м, позначена на плані літерою «Г», погріб бутовий, загальною площею 12.5 кв.м, позначений на плані літерою «В». КП «Бердичівське міжміське бюро технічної інвентаризації» Житомирської обласної ради 20 вересня 2010 року на підставі договору дарування серії ВМХ 730916 від 07 липня 2010 року зареєстровано право власності ОСОБА_3 на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно договору дарування житлового будинку від 07 липня 2010 року серії ВМХ 730917 , дарувальник - ОСОБА_6 подарувала, а обдарована - ОСОБА_3 , прийняла в дар належний дарувальнику житловий будинок, з господарськими будівлями АДРЕСА_6 , який розташований на земельній ділянці, загальною площею 0,2900 га, кадастровий номер 1824785300:02:005:0043, 1824785300:02:005:0044. Житловий будинок, що відчужується цегляний, позначений на плані літерою «А», житловою площею 22,0 кв.м, загальною площею 33,7 кв.м та спорудження, позначені на плані, а саме: сарай цегляний, загальною площею 18,0 кв.м, позначений на плані літерою «Б», сарай цегляний, загальною площею 3,5 кв.м, позначений на плані літерою «В», погріб бутовий, загальною площею 3,5 кв.м, позначений на плані літерою «п\д». 20 вересня 2010 року КР «Бердичівське міжміське бюро технічної інвентаризації» Житомирської обласної ради на підставі договору дарування (ВМХ 730917) від 07 липня 2010 року зареєстровано право власності ОСОБА_3 на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_6 . 07 липня 2010 року між ОСОБА_6 (дарувальник) та ОСОБА_3 (обдарована) укладено договір дарування земельної ділянки, відповідно до якого обдарована прийняла в дар земельну ділянку номер АДРЕСА_1 , розмір земельної ділянки становить 0,2900 гектарів, яка передана у власність: для будівництва та обслуговування жилого будинку та господарських будівель і споруд - 0,2500 га; для ведення особистого селянського господарства - 0,0400 га, які належать Дарувальнику на підставі Державних актів на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 629187, ЯК № 629186, кадастрові номера земельної ділянки: - 1824785300:02:005:0043 - 0,2500 га; 1824785300:02:005:0044 - 0,0400 га. В Державному акті на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 629187, Пилипчуком А.Я. приватним нотаріусом Попільнянського районного нотаріального округу, 07 липня 2010 року за реєстром № 857 посвідчено договір дарування земельної ділянки, на підставі якого зроблено відмітку про те, що до ОСОБА_3 перейшло право власності на земельну ділянку площею 0,2500 га, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 , цільове призначення - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер - 1824785300:02:005:0043, яка належала ОСОБА_6 . З довідки Попільнянської державної нотаріальної контори від 13 липня 2017 року за вих. № 168/01-16 вбачається, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 відкрито спадкову справу № 107/2017 року. Спадкоємцями на все майно є його дружина - ОСОБА_3 та діти померлого: дочка - ОСОБА_2 , син померлого - ОСОБА_1 , в рівних частках кожен, які відповідно до статей 1268-1270 ЦК України вчасно вступили у права спадкування. Попільнянською державною нотаріальною конторою 20 серпня 2019 року за вих. № 112/01-16 на заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 від 31 липня 2019 року щодо видачі свідоцтва про право на спадщину на 1/2 частину житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 повідомлено, що правовстановлюючі документи на заявлене майно та документи у заявника, які б підтверджували державну реєстрацію права власності відсутні, отже визначити, що 1/2 частина вказаного житлового будинку відноситься до маси спадкового майна та, що власником даного майна був ОСОБА_5 неможливо. Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення. Відповідно до статті 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (стаття 63 СК України). За статтями 69, 70 СК України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності. У разі поділу такого майна частки майна дружини та чоловіка є рівними. Згідно зі статтями 1216, 1218 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Статтями 1217, 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої-п`ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини. Згідно з пунктом 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», якщо будівництво здійснювалося згідно із законом, то у разі смерті забудовника до завершення будівництва його права та обов`язки як забудовника входять до складу спадщини. У пункті 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» закріплено, що спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, частина третя статті 368 ЦК), відповідно до частини другої, третьої статті 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки тощо. Майном, відповідно до частини першої статті 190 та 179 ЦК України, є окремі речі, сукупність речей як предметів матеріального світу, щодо яких можуть виникати права та обов`язки. Згідно з частиною першою статті 181 ЦК України, до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Відповідно до частини першої статті 182 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Статтею 380 ЦК України визначено, що житловим будинком як об`єктом права власності є будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання. Порядок набуття права власності на новостворене майно та об`єкти незавершеного будівництва врегульований статтею 331 ЦК України, за приписами частини другої якої право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. Одночасно частиною третьою статті 331 ЦК України передбачено, що до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна) (абзац перший). У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об`єкта незавершеного будівництва після проведення державної реєстрації права власності на нього відповідно до закону. Отже, об`єкт незавершеного будівництва за визначенням частини третьої статті 331 ЦК України, за своєю правовою природою є сукупністю будівельних матеріалів, які є майном, що належить забудовнику (особі, яка на законних підставах здійснює відповідне будівництво). Виходячи з аналізу вказаних норм та враховуючи характерні ознаки незавершеного будівництва, об`єкт будівництва (об`єкт незавершеного будівництва) - це нерухома річ особливого роду: її фізичне створення розпочато, однак не завершено. Щодо такої речі можливе встановлення будь - яких суб`єктивних майнових, а також зобов`язальних прав, у випадках та в порядку, встановлених актами цивільного законодавства. Таким чином, вирішуючи питання про виникнення, зміну та припинення суб`єктивних цивільних прав стосовно об`єкта незавершеного будівництва, потрібно враховувати особливості та обмеження, встановленні законодавчими актами. В частині другій статті 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» роз`яснено - якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію об`єкта нерухомого майна, державна реєстрація прав на такий об`єкт проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законом порядку. За змістом статті 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної діяльності. Проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; 6) реєстрація права власності на об`єкт містобудування. Поняття ж самочинного будівництва, правові підстави та умови визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно визначені у статті 376 ЦК України, яка унормовує відносини, що виникають у тих випадках, коли вимоги закону та інших правових актів при створенні нової речі (самочинному будівництві) були порушені. Згідно із частиною першою статті 376 ЦК України, самочинне будівництво визначається через сукупність ознак, що виступають умовами або підставами, за наявності яких об`єкт нерухомості вважається самочинним, а саме, якщо: 1) він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена в установленому порядку для цієї мети; 2) об`єкт нерухомості збудовано без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, 3) об`єкт нерухомості збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Отже, наявність хоча б однієї із трьох зазначених у частині першій статті 376 ЦК України ознак свідчить про те, що об`єкт нерухомості є самочинним. Відсутність дозволу на будівництво, проекту або порушення умов, передбачених у цих документах, тягне визнання такого будівництва самочинним відповідно до частини першої статті 376 ЦК України. Таким чином, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Головним наслідком самочинного будівництва є те, що в особи, яка його здійснила, не виникає права власності на нього, як на об`єкт нерухомості (частина друга статті 376 ЦК України). В пункті 4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 6 «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» зазначено, що при розгляді справ зазначеної категорії судам слід мати на увазі, що самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані (будуються) на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво; або відведена не для цієї мети; або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту; або з істотним порушенням будівельних норм і правил. Пунктом 12 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 7 від 25 вересня 2015 року «Про узагальнення практики застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності на житловий будинок» визначено, що в розумінні частини першої статті 376 ЦК України, самочинним будівництвом є не тільки новостворений об`єкт, а й об`єкт нерухомості, який виник у результаті реконструкції, капітального ремонту, перебудови, надбудови вже існуючого об`єкта, здійснених без одержаного дозволу місцевих органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, розробленої та затвердженої в установленому порядку проектної документації, дозволу на виконання будівельних робіт від органів архітектурно - будівельного контролю, оскільки в результаті таких дій об`єкт втрачає тотожність із тим, на який власником (власниками) раніше отримано право власності. Також, у пункті 12 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 6 «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» врегульовано, що в справах, пов`язаних із самочинним будівництвом нерухомого майна, суди мають враховувати, що за загальним правилом особа, яка здійснила або здійснює таке будівництво, не набуває права власності на нього (частина друга статті 376 ЦК). Разом із цим власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно (частина друга статті 375 ЦК), тому на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудовано на ній, якщо це не порушує права інших осіб (частина п`ята статті 376 ЦК). Вирішуючи справу за позовом власника (користувача) земельної ділянки про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, суди зобов`язані встановлювати усі обставини справи, зокрема: чи є позивач власником (користувачем) земельної ділянки; чи звертався він до компетентного державного органу про прийняття забудови до експлуатації; чи є законною відмова у такому прийнятті; чи є порушені будівельні норми та правила істотними. Право власності на самочинно збудовані житлові будинки, будівлі, споруди, інше нерухоме майно не набувають як особи, які здійснили це будівництво, так і їхні спадкоємці. Права спадкоємців щодо самочинно збудованого майна визначаються судом відповідно до положень статті 1218 ЦК та з урахуванням роз`яснень, наданих у пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування». Це майно не є об`єктом права власності, воно не може бути предметом поділу та встановлення порядку користування в судовому порядку; на нього не може бути звернено стягнення за виконавчими документами, у тому числі продаж його з прилюдних торгів (пункт 6 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 6 «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)». Таким чином, поняття «об`єкт незавершеного будівництва» (частина третя статті 331 ЦК України) та «самочинно збудований об`єкт» (частина перша статті 376 ЦК України) мають різний правовий статус та відмінне законодавче регулювання. Відповідно до ст.1 Закону України «Про комплексну реконструкцію кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового комплексу» реконструкція жилого будинку - перебудова жилого будинку з метою поліпшення умов проживання, експлуатації, зміни кількості жилих квартир, загальної та жилої площі тощо, пов`язана із зміною геометричних розмірів, функціонального призначення, заміною окремих конструкцій, їх елементів, основних техніко-економічних показників. Аналогічні роз`яснення містяться в п. 3 Державних будівельних норм, затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку і будівництва України від 22 липня 2009 року. Системний аналіз наведених вище вимог законодавства вказує на те, що не підлягають поділу (виділу) об`єкти нерухомого майна, до складу яких входять самочинно збудовані (реконструйовані, переплановані) об`єкти нерухомого майна. В абзаці 7, 8 пункту 4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 6 «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» визначено, що під належним дозволом слід розуміти передбачений Законом України № 3038-VI дозвільний документ (статті 35-37), що дає право виконувати підготовчі та будівельні роботи саме того об`єкту і на тій земельній ділянці, яка передана з цією метою певній особі. Під проектом слід розуміти залежно від категорії об`єкта будівництва відповідний склад документації, визначеної статтями 1, 7 та 8 Закону України № 687-XIV, отриманої відповідно до статей 29, 31 Закону № 3038-VI, а також будівельний паспорт та технічні умови, отримані відповідно до статей 27, 30 зазначеного Закону. Рішенням виконавчого комітету Попільнянської сільської ради № 15 від 18 січня 2011 року надано дозвіл ОСОБА_3 на реконструкцію житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та зобов`язано ОСОБА_3 замовити проектну документацію та отримати дозвіл на виконання будівельних робіт в інспекції державного архітектурного будівельного контролю. 27 лютого 2012 року відділом містобудування, архітектури та житлово - комунального господарства виготовлено будівельний паспорт реконструкції житлового будинку по АДРЕСА_1 . 15 березня 2012 року ОСОБА_3 звернулась до Інспекції держархбудконтролю в Житомирській області з повідомленням про початок виконання будівельних робіт щодо реконструкції житлового будинку по АДРЕСА_1 , загальна площа житлового будинку - 150,00 кв.м. (будівельний паспорт № 4 від 27 лютого 2012 року, розроблений відділом містобудування, архітектури та ЖКГ Попільнянської РДА). 03 квітня 2015 року в Управлінні Державної архітектурно-будівельної інспекції у Житомирській області зареєстровано декларацію про готовність до експлуатації об`єкта, будівельні роботи на якому виконувалися на підставі повідомлення про початок їх виконання, згідно якої замовник - ОСОБА_3 повідомила про початок виконання будівельних робіт - реконструкції І-го поверху житлового будинку, загальною площею - 126,5 кв.м, житловою площею - 73,2 кв.м, нежитловою площею - 53,3 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , інвентаризаційна справа № 33 від 11 листопада 2014 року. 11 листопада 2014 року КП «Бердичівське міжміське бюро технічної інвентаризації» виготовлено технічний паспорт на житловий будинок, розташований по АДРЕСА_6, інвентаризаційна справа № 33 , замовник ОСОБА_3 та згідно експлікації до плану будинку: - І поверх : - хол 20, 9 кв.м, - житлова - 11,6 кв.м, - житлова - 12,1 кв.м, - житлова - 13,7 кв.м, - житлова - 20,3 кв.м, - житлова - 15,5 кв.м, - коридор - 7,5 кв.м, - кухня - 15,1 кв.м, - туалет - 1,6 кв.м, - ванна - 8,2 кв.м, всього під І поверх - 126,5 кв.м; - ІІ поверх: - хол - 21,4 кв.м, - житлова - 11,6 кв.м, - житлова - 12,1 кв.м, - житлова - 14,3 кв.м, - коридор - 20,9 кв.м, - коридор - 7,7 кв.м, - ігрова кімната - 33,1 кв.м, комора - 8,9 кв.м, всього під ІІ поверх - 130,1 кв.м, всього під будинком - 256,6 кв.м. Відповідно до характеристики будинку, господарських будівель та споруд, за адресою: АДРЕСА_6 , розташовано: - житловий будинок під літерою «А-2» - 2011 року побудови; - погріб з шийкою під літерою «Є» - 1975 року побудови; - погріб під частиною будівлі під літерою «п\д» - 1980 року побудови; - сарай під літерою «Б» - 1980 року побудови; - сарай під літерою «В» - 1980 року побудови; - літня кухня під літерою «Г» - 1975 року побудови; - гараж під літерою «Д» - 2010 року побудови, інвентаризаційна вартість - 580 910 грн. Рішенням Попільнянського районного суду Житомирської області від 18 жовтня 2019 року в цивільній справі № 288/901/15-ц, відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про виділення частки у натурі в житловому будинку в порядку спадкування. При цьому місцевий суд виходив з того, що житловий будинок по АДРЕСА_6 після реконструкції втратив тотожність з тим будинком, який подарований ОСОБА_3 , будинок є самочиннним об`єктом, а тому він не підлягає поділу. Частиною четвертою статті 82 ЦПК України визначено, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Відповідач ОСОБА_3 повідомила інспекцію держархбудконтролю в Житомирській області про початок виконання будівельних робіт - реконструкції житлового будинку по АДРЕСА_1 , загальна площа житлового будинку - 150.0 кв.м. Разом з тим, ОСОБА_3 подано Декларацію про готовність об`єкта та вказано його характеристику: - один поверх; - загальна площа 126.5 кв.м.; - житлова площа 73.2 кв.м.; - нежитлова площа 53.3 кв.м. Проведеною судово будівельно - технічною експертизою № 835/12.18 від 25 січня 2019 року, зроблено заключення про те, що:

1. На об`єкті - житловому будинку АДРЕСА_6 , виконане нове будівництво житлового двоповерхового будинку;

2. Ступінь будівельної готовності 2-го поверху житлового будинку АДРЕСА_6 складає 79 %;

3. Виділити одну третю частку житлового будинку АДРЕСА_6 з господарськими будівлями та спорудами з урахуванням площі, яка була подарована ОСОБА_3 , відповідно до вимог нормативно - правових актів у галузі будівництва - технічно можливо;

4. На розгляд суду пропонуються три варіанти виділення одної третьої частки житлового будинку АДРЕСА_6 з господарськими будівлями та спорудами. Варіанти виділення надані в таблицях 3, 4, 5 дослідницької частини та зображені схематично в додатку № 1, 2, 3 до даного висновку. В письмових уточненнях щодо адреси садиби в Висновку експерта № 835/12.18 за результатами проведення судової оціночно - будівельної та будівельно - технічної експертизи вказано, що адреса об`єкта, який досліджувався у висновку експерта № 835/12.18 від 03 грудня 2018 року - є АДРЕСА_1 . Також, у висновку судової будівельно - технічної експертизи № 835/12.18 від 25 січня 2019 року, при дослідженні першого питання, експертом вказано, що після аналізу даних технічного паспорту БТІ та зі слів власника будинку, на місці старого будинку загальною площею 60,1 кв.м по АДРЕСА_1 (Технічний паспорт на садибний житловий будинок АДРЕСА_1 від 27 січня 2006 року) був побудований новий двоповерховий житловий будинок загальною площею 256,6 кв.м. Зазначено, що реконструкція будинку передбачає повне або часткове збереження елементів несучих і огороджувальних конструкцій та призупинення на час виконання робіт експлуатації об`єкту в цілому або його частин (за умови їх автономності). Після проведеного дослідження конструктивних елементів житлового будинку, можна зробити висновок про те, що несучі та огороджувальні конструкції старого будинку були демонтовані повністю та на місці старого будинку зведено новий двоповерховий будинок зі зміною (збільшенням) габаритних розмірів, конфігурації планувального рішення будинку. Таким чином до складу спірного майна, яким є житловий будинок з господарськими спорудами, який розташований по АДРЕСА_1 , входить самочинно збудований об`єкт, а саме другий поверх будинку площею 150 кв.м. Тобто, спірний об`єкт нерухомості є самочинним будівництвом, який виник у результаті реконструкції (капітального ремонту, перебудови) вже існуючого об`єкта, здійсненої без одержаного дозволу місцевих органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, розробленої та затвердженої в установленому порядку проектної документації та дозволу на виконання будівельних робіт від органів архітектурно - будівельного контролю. З огляду на наведене апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Отже, вирішуючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначив характер спірних правовідносин та норми матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення суду першої інстанції залишити без змін. Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в : Апеляційну представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 залишити без задоволення. Рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 01 червня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Дата складення повного судового рішення 21 липня 2020 року. Головуючий Судді