Постанова 4813 № 513/988/19
від 14.07.2020 ·Номер провадження: 22-ц/813/5544/20 Номер справи місцевого суду: 513/988/19 Головуючий у першій інстанції Кравченко П. А. Доповідач Погорєлова С. О. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14.07.2020 року м. Одеса Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Одеського апеляційного суду у складі: головуючого судді: Погорєлової С.О. суддів: Заїкіна А.П., Таварткіладзе О.М. за участю секретаря: Томашевської К.В.. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 у справі за позовом ОСОБА_1 до релігійної організації Православний Прихід Свято-Покровської Церкви смт Сарата Української Православної Церкви про визнання недійсним рішення загальних зборів, на ухвалу Тарутинського районного суду Одеської області про забезпечення позову, постановлену під головуванням судді Кравченко П.А., 29 січня 2020 року в м. Тарутине - встановила: У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Саратського районного суду Одеської області з позовом до релігійної організації Православний Прихід Свято-Покровської Церкви смт. Сарата Української Православної Церкви про визнання недійсним рішення загальних зборів (т. 1 а.с. 1-8). Ухвалою Одеського апеляційного суду від 16 жовтня 2019 року визначено підсудність цивільної справи за Тарутинським районним судом Одеської області (т. 1 а.с. 53-54). У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Тарутинського районного суду Одеської області з заявою про забезпечення позову (т. 2 а.с. 2-4). В обґрунтування заяви зазначив, що 26 січня 2019 року відбулися парафіяльні збори Релігійної організації Православний Прихід Свято-Покровської Церкви смт Сарата Української Православної Церкви та було прийнято рішення з порядку денного: обрання голови зборів та секретаря, відповідального за ведення протоколу засідання парафіяльних зборів; перехід релігійної громади Свято-Покровської парафії с. Сарата Одеської області до Православної Церкви України; обрання складу парафіяльної ради релігійної громади Свято-Покровської парафії с. Сарата Одеської області; обрання голови парафіяльної ради релігійної громади Свято-Покровської парафії с. Сарата Одеської області. Позивач зазначив, що невжиття по забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Ухвалою Тарутинського районного суду Одеської області від 29 січня 2020 року у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про забезпечення відмовлено (т. 2 а.с. 23-26). В апеляційній скарзі апелянт просить ухвалу суду скасувати, постановити нову, якою задовольнити клопотання про забезпечення позову, посилаючись на порушення судом норм процесуального права (т. 2 а.с. 30-32). Згідно з Указом Президента України від 13 березня 2020 року № 87/2020 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 березня 2020 року «Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки в умовах спалаху гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» з метою попередження розповсюдження захворюваності на гостру респіраторну інфекцію, спричинену коронавірусом COVID-19: 1, на всій території України установлено карантин. Рада суддів України рекомендувала у період карантину встановити особливий режим роботи судів України, а саме: роз`яснити громадянам можливість відкладення розгляду справ у зв`язку із карантинними заходами (Лист Ради суддів України від 16 березня 2020 року, адресований Верховному Суду, Вищому антикорупційному суду, місцевим та апеляційним судам). Пунктами 1, 5 розпорядження Голови Одеського апеляційного суду від 16 березня 2020 року зі змінами «Про тимчасові заходи з метою попередження розповсюдження захворюваності на гостру респіраторну інфекцію, спричинену короновірусом COVID-19» передбачено, що тимчасово, на час установлення на території України карантину, зупиняється розгляд справ у відкритих судових засіданнях за участю учасників судового процесу та припинено їх пропуск до залів судових засідань на час вжитих заходів. Вказане розпорядження видано з метою забезпечення здійснення правосуддя Одеським апеляційним судом, забезпечення доступу громадян до правосуддя під час дії установленого державою карантину. Згідно із ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Виходячи з вищевказаного, враховуючи строки розгляду справи, баланс інтересів сторін у якнайскорішому вирішенні питання про забезпечення позову, освідомленість її учасників про розгляд справи, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її учасників. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга представника ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що заявником належним чином не обґрунтовано свої вимоги щодо забезпечення позову. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції. Відповідно до ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. В порядку ст. 150 ЦПК України, способами забезпечення позову є: накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб; заборона вчиняти певні дії; встановлення обов`язку вчинити певні дії; заборона іншим особам здійснювати платежі або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупинення продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передача речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, тощо. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 3 ст.150 ЦПК України). Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову. Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим. Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача. Цивільний процесуальний закон не зобов`язує при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Пункти 4 та 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» роз`яснюють, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. У справах про захист трудових чи корпоративних прав не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення про звільнення позивача з роботи та зобов`язання відповідача й інших осіб не чинити перешкод позивачеві у виконанні ним своїх попередніх трудових обов`язків, оскільки таким чином фактично ухвалюється рішення без розгляду справи по суті. Згідно з вказаною постановою метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звертаючись до суду із позовм просив визнати недійсними рішення Загальних/Парафіяльних зборів релігійної громади Православний Прихід Свято-Покровської Церкви смт Сарата Української Православної Церкви від 26 січня 2019 року оформлене Протоколом № 1 Загальних/Парафіяльних зборів релігійної громади Православний Прихід Свято-Покровської Церкви смт. Сарата Української Православної церкви від 26 січня 2019 року. У січні 2020 року представник ОСОБА_1 звернувся до Тарутинського районного суду Одеської області з заявою про забезпечення позову, в якому просив суд, заборонити Одеській обласній державній адміністрації вчиняти дії щодо зміни підлеглості, зміни назви та реєстрації статуту в новій редакції Релігіїної організації Православний Прихід Свято-Покровської Церкви смт. Сарата Української Православної Церкви на підставі рішення парафіяльних зборів Релігійної організації Православний Прихід Свято-Покровської Церкви смт. Сарата Української Православної Церкви від 26 січня 2019 року оформленого Протоколом №1 парафіяльних зборів Релігійної організації Православний Прихід Свято-Покровської Церкви смт. Сарата Української Православної Церкви від 26 січня 2019 року Позовна заява та заява про забезпечення позову, обґрунтовані тим, що 26 січня 2019 року відбулися парафіяльні збори Релігійної організації Православний Прихід Свято-Покровської Церкви смт. Сарата Української Православної Церкви та було прийнято рішення з порядку денного: обрання голови зборів та секретаря, відповідального за ведення протоколу засідання парафіяльних зборів; перехід релігійної громади Свято-Покровської парафії с. Сарата Одеської області до Православної Церкви України; обрання складу парафіяльної ради релігійної громади Свято-Покровської парафії с. Сарата Одеської області; обрання голови парафіяльної ради релігійної громади Свято-Покровської парафії с. Сарата Одеської області. Відповідно до ч. 10 ст. 150 ЦПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті. Отже, заявлені позивачем заходи забезпечення позову, за змістом є тотожними із заявленими позовними вимогами, а тому суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у їх задоволенні. Крім того, вжиття судом першої інстанції заходів забезпечення позову у спосіб вказаний позивачем, призведе до фактичного вирішення спору без розгляду справи по суті. Відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно дост.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими. Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_1 вищевказаних висновків суду не спростовують. Інші докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановлені судом дотримані норми матеріального і процесуального права. При зазначених обставинах, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно й всебічно дослідив та надав оцінку обставинам по справі, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, що їх регулює. Ухвалу Тарутинського районного суду Одеської області від 29 січня 2020 року про забезпечення позову постановлено з додержанням норм процесуального права, підстави для її скасування відсутні. Керуючись ст. ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, колегія суддів, - постановила: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Тарутинського районного суду Одеської області від 29 січня 2020 року про забезпечення позову - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у випадках, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повний текст судового рішення складений 20 липня 2020 року. Головуючий С.О. Погорєлова Судді А.П. Заїкін О.М. Таварткіладзе