Постанова 4807 № 337/5498/19

Дата документу 21.07.2020 Справа № 337/5498/19 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний № 337/5498/19 Провадження №22-ц/807/1670/20 Головуючий в 1-й інстанції - Сидорова М.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 липня 2020 року місто Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого, судді-доповідачаКухаря С. В., суддів:Крилової О. В., Полякова О.З., розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Ідея Банк» на рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 24 лютого 2020 року, ухвалене у м. Запоріжжі у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Ідея Банк», треті особи: Хортицький відділ державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуревічов Олег Миколайович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та стягнення грошових коштів,- В С Т А Н О В И В: У грудні 2019 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом в якому, з урахування збільшення вимог, просила визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 09.10.2019р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим О.М. та зареєстрований за №10366 про стягнення з неї на користь АТ «Ідея Банк» заборгованості за кредитним договором в загальній сумі 168 013,43 грн. та стягнути з АТ «Ідея Банк» на її користь безпідставно набуті грошові кошті у розмірі 2841,27 грн. Позов мотивовано тим, що 07.11.2018р. між нею та відповідачем укладено кредитний договір, за умовами якого вона отримала кредит на поточні потреби. 10.12.2019р. отримала копію постанови державного виконавця Хортицького ВДВС м.Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області Штанченко Д.І. від 18.11.2019р. про звернення стягнення на заробітну плату по виконавчому провадженню №6058221, яке відкрито 12.11.2019р. за виконавчим написом, вчиненим 09.10.2019р.приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим О.М. про стягнення з неї на користь АТ «Ідея Банк» заборгованості за кредитним договором в сумі 168 013,43 грн. Вважає, що при вчиненні виконавчого напису, нотаріусом не було дотримано вимог актів законодавства України які регулюють порядок вчинення виконавчих написів та свідчать про безспірність заборгованості. Розмір заборгованості не є безспірним, оскільки стягнення плати за обслуговування кредиту є незаконним, а положення договору, які містять такі умови, є несправедливими та недійсними. Відповідачем не направлялась на адресу позивача вимога про усунення порушень умов кредитного договору. Вимоги про повернення грошових коштів у розмірі 2841,27 грн. обґрунтовує тим, що в межах виконавчого провадження №60585221 з її заробітної плати за листопад 2019 року на користь АТ «Ідея Банк» утримано 2841,27 грн. Отримані відповідачем кошти підлягають поверненню на підставі ст.1212 ЦК України, оскільки стягнення відбулось на підставі виконавчого напису нотаріуса, щодо якого ставиться вимога про визнання його таким, що не підлягає виконанню, отже вимога про повернення коштів є похідною від основної вимоги, і в разі задоволення основної вимоги позову,підстави, на яких гроші були отримані, відпадають. Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 24 лютого 2020 року, позов ОСОБА_1 - задоволено частково. Визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 09.10.2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим Олегом Миколайовичем і зареєстрований в реєстрі за № 10366 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» заборгованості за кредитним договором в загальній сумі 168 013 (сто шістдесят вісім тисяч тринадцять) грн. 43 коп. Стягнуто з Акціонерного товариства «Ідея Банк» (ЄДРПОУ 19390819, м. Львів, вул. Валова, 11) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) безпідставно отримані кошти в сумі 2219 (дві тисячі двісті дев`ятнадцять) грн. 34 коп. Стягнуто з Акціонерного товариства «Ідея Банк» (ЄДРПОУ 19390819, м. Львів, вул. Валова, 11) на користь ОСОБА_1 судові (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) витрати по сплаті судового збору за звернення до суду з позовними вимогами (768,40 грн. + 840,80 грн.) та заявою про забезпечення позову (384,20 грн.) в загальній сумі 1993 (одна тисяча дев`ятсот дев`яносто три) грн. 40 коп. Не погоджуючись з рішенням суду, Акціонерне товариство «Ідея Банк» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що постанова КМУ від 26.11.2014 року №662 не скасована і є чинною. Період нарахування заборгованості відповідає умовам укладеного кредитного договору і починається з 10.03.2019 року з моменту виникнення у Банку права вимоги дострокового повернення кредиту. Доказів спірності заборгованості стягнутої за виконавчим написом позивачем не доведено. Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу, ОСОБА_1 вказує, що під час розгляду справи судом першої інстанції надано належну правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами у справі, з`ясовано їх правову природу та як наслідок винесено обґрунтоване та законне рішення, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими. В зв`язку з наведеним, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. В силу вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з 1 січня 2020 року це 210 200 грн. (відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2020 рік» з 1 січня 2020 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 2102,00 грн. (2102,00 грн. Х 100 = 210 200 грн.), крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Ухвалою Запорізького апеляційного суду справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання в порядку ч. 1, ч. 2 ст. 369 та ч. 13 ст. 7 ЦПК України. Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав. Відповідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Судом першої інстанції встановлено, що 07.11.2018р. між ОСОБА_1 та АТ «Ідея Банк» було укладено кредитний договір №Р24.00405.004512164 (далі - Кредитний договір) (арк.9-12, 37-39). Відповідно до умов Кредитного договору Банк надав позичальнику кредит на поточні потреби у сумі 98960,00 грн., включаючи витрати на страховий платіж, строком на 60 місяців зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 1,99 % річних від залишкової суми кредиту; датою видачі кредиту є дата списання коштів з позичкового рахунку для зарахування на поточний банківський рахунок позичальника, вказаний в п.1.7 Кредитного договору (п.1.1., п.1.2, п.1.3). Відповідно до п.1.4 Кредитного договору за обслуговування кредиту банком позичальник сплачує плату за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в терміни та в розмірах, визначених згідно Графіку щомісячних платежів за кредитним договором, який наведено в розділі 6 кредитного договору. Банк відкриває позичальнику банківський поточний рахунок № НОМЕР_2 у гривні в рамках пакету послуг 2620_Стартовий_ПР, що обслуговується на умовах договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб. (п.1.7 Кредитного договору). Пунктом 2.1 Кредитного договору передбачено, що позичальник повертає кредит разом з процентами та платою за обслуговування кредитної заборгованості в 60 щомісячних внесках включно до 7 дня/числа кожного місяця згідно Графіку щомісячних платежів. Як вбачається з Графіка платежів, щомісячна плата за обслуговування кредитної заборгованості визначена фіксованими сумами, зокрема визначено загальну суму щомісячного платежу яка складається з сум: кредиту, процентів за користування кредитом, плати за обслуговування. Згідно з пунктом 5.1. Кредитного договору позичальник заявляє та гарантує, що уся інформація, відомості та документи (у тому числі ті, що містяться в даній угоді та кредитній справі клієнта у банку), які повідомлені та надані ним банку з метою одержання кредиту, є достовірними і відповідають дійсності; кредит одержується ним на поточні потреби та не пов`язаний із підприємницькою діяльністю; банк перед укладенням угоди повідомив йому в належній формі в повному обсязі інформацію, передбачену законодавством України, зазначена інформація йому відома та зрозуміла, він ознайомився з тарифами банку і згоден з ними; належний йому примірник оригіналу даної угоди вручено йому банком при підписанні даної угоди; умови даної угоди та договору він вважає справедливими і такими, що відповідають його інтересам, а також надає свою згоду на збір, зберігання, використання та поширення через бюро кредитних історій інформації про нього, а також третім особам, у випадку невиконання позичальником взятих на себе зобов`язань. Крім того, позичальник надала свою згоду на укладення за рахунок позичальника як страхувальника та застрахованої особи договору добровільного страхування життя. Цим договором позичальник доручає та дає розпорядження банку: переказати страховику, в безготівковій формі кредитні кошти в частині суми страхового платежу, належного страховику, через транзитний рахунок банку. Позичальник погоджується на страхування своїх, як застрахованої особи, пов`язаних із життям майнових інтересів, що не суперечать чинному законодавству України, згідно договору страхування, вигодонабувачем за яким виступає банк (п.1.6. кредитного договору). 07.11.2018р. між ОСОБА_1 та ПрАТ «Страхова компанія «Форте Лайф» було укладено договір добровільного страхування життя №Р24.00405.004512164. Розмір страхового внеску - 16835,52 грн. Строк страхування - 5 років. Періодичність сплати страхового внеску - щорічно. Вигодонабувачем за договором добровільного страхування життя ОСОБА_1 є АТ «Ідея Банк» (арк.13-14). Крім того, 07.11.2018р. ОСОБА_1 та ПрАТ «СК «Альфа-Страхування» було укладено договір добровільного страхування майна №Р245.30000019879.111. Загальна страхова сума - 37500 грн. Загальний страховий платіж - 15 грн. Строк дії договору - 30 календарних днів (арк.101-102). 07.11.2018р. АТ «Ідея Банк» на поточний рахунок № НОМЕР_2 , який відкрито ОСОБА_1 , здійснено переказ грошової суми - видача кредиту згідно кредитного договору №Р24.00405.004512164 від 07.11.2018р. в сумі 82124,48грн. Того ж дня, 07.11.2018р. АТ «Ідея Банк» на рахунок № НОМЕР_3 здійснено переказ грошової суми - страхового платежу згідно договору страхування №Р24.00405.004512164 від 07.11.2018р. в розмірі 16835,52 грн. Вказане підтверджується випискою з банківського рахунку ОСОБА_1 (арк.47, 70). В подальшому, 07.11.2018р. позивачу ОСОБА_1 . Банком на підставі заяви на видачу готівки було видано 33195,00 грн. (арк. 100). Згідно довідки-розрахунку, наданого відповідачем приватному нотаріусу та суду, заборгованість ОСОБА_1 перед Банком за вищевказаним Кредитним договором станом на 04.09.2019 року становить 166113,43 грн. та складається з: 91460,29 грн. - строковий основний борг, 6788,24 грн. - прострочений основний борг, 1287,37 грн. - прострочені проценти, 149,93 грн. - строкові проценти, 3760,48 грн. - строкова плата за обслуговування кредиту, 31152,61 грн. - прострочена плата за обслуговування кредиту, 31514,51 грн. - пеня. Період, за який розрахована заборгованість, не зазначений (арк.41). З детального розрахунку по кредиту №Р24.00405.004512164 від 07.11.2018р., який також наданий відповідачем приватному нотаріусу та суду, вбачається, що з січня 2019 року ОСОБА_1 неналежним чином здійснювала погашення кредиту. 30.01.2019р. зараховано останній платіж за кредитом в неповній сумі - 13,57 грн., який віднесено на сплату процентів. Загальний розмір заборгованості становить 166113,43 грн. та складається з: 91460,29 грн. - строковий основний борг, 6788,24 грн. - прострочений основний борг, 1287,37 грн. - прострочені проценти, 149,93 грн. - строкові проценти, 3760,48 грн. - строкова плата за обслуговування кредиту, 31152,61 грн. - прострочена плата за обслуговування кредиту, 31514,51 грн. - пеня. Водночас, розрахунок прострочених процентів за користування кредитом, плати за обслуговування кредиту та тілу кредиту здійснений за період з 07.01.2019р. по 04.09.2019р., а розрахунок несплачених процентів на прострочену заборгованість, пені за основним боргом, пені за відсотками та плати за обслуговування кредиту здійснений за період з 09.01.2019р. по 04.09.2019р. (арк. 46-47, 71) 06.09.2019 року на адресу позивачки ОСОБА_1 направлено вимогу про усунення порушення кредитних зобов`язань за Кредитним договором №Р24.00405.004512164 від 07.11.2018р., згідно якої АТ «Ідея Банк» вимагало протягом 30 календарних днів з дня направлення цієї вимоги виконати зобов`язання по кредитному договору, а саме сплатити заборгованість в сумі 166113,43 грн., яка складається з: 91460,29 грн. - строковий основний борг, 6788,24 грн. - прострочений основний борг, 1287,37 грн. - прострочені проценти, 149,93 грн. - строкові проценти, 3760,48 грн. - строкова плата за обслуговування кредиту, 31152,61 грн. - прострочена плата за обслуговування кредиту, 31514,51 грн. - пеня, в протилежному випадку банк буде змушений здійснити стягнення заборгованості шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса або іншим способом на власний вибір (арк.40). Направлення вимоги підтверджується описом вкладення в цінний лист з відміткою поштового відділення зв`язку, списком № 2 ф. 103 згрупованих поштових відправлень АТ «Ідея Банк» з відміткою поштового відділення зв`язку; списком №5540 згрупованих відправлень з відміткою поштового відділення зв`язку; а також-фіскальним чеком про оплату вказаних послуг поштового зв`язку (арк.42-44, 65-69). 07.10.2019р. АТ «Ідея Банк» звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гуревічова О.М. із заявою про вчинення виконавчого напису. Разом з заявою про вчинення виконавчого напису приватному нотаріусу були надані наступні документи: кредитний договір №Р24.00405.004512164 від 07.11.2018р., вимогу про усунення порушення кредитних зобов`язань, довідку-розрахунок заборгованості за Кредитним договором станом на 04.09.2019р., опис вкладення в цінний лист, список № 2 ф. 103 згрупованих поштових відправлень АТ «Ідея Банк», список №5540 згрупованих відправлень, фіскальний чек про оплату послуг поштового зв`язку, довідку про ненадходження коштів, виписку про особовому рахунку ОСОБА_1 (арк.36-47). 09.10.2019р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим О.М. вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 10366, яким задоволено вимоги АТ «Ідея Банк» у розмірі заборгованості, що виникла внаслідок невиконання позивачем умов кредитного договору №Р24.00405.004512164 від 07.11.2018р. за період з 10.03.2019 року по 04.09.2019 року в розмірі 166113,43 грн., яка складається з: 91460,29 грн. - строковий основний борг, 6788,24 грн. - прострочений основний борг, 1287,37 грн. - прострочені проценти, 149,93 грн. - строкові проценти, 3760,48 грн. - строкова плата за обслуговування кредиту, 31152,61 грн. - прострочена плата за обслуговування кредиту, 31514,51 грн. - пеня; а також стягнуто 1900 грн. - плату за вчинення виконавчого напису, всього 168013,43 грн. (арк.35). 12.11.2019р. державним виконавцем Хортицького ВДВС міста Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області Штанченко Д.І. відкрито виконавче провадження ВП №60585221 з примусового виконання оспорюваного виконавчого напису. Стягнуто з боржника виконавчий збір в розмірі 16801,34грн. (арк.16). 18.11.2019р. постановою державного виконавця Хортицького ВДВС міста Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області Штанченко Д.І., в межах ВП №60585221, звернуто стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 , які вона отримує у ПАТ «Карлсберг Україна». Ухвалено здійснювати відрахування на рахунок одержувача: Хортицький ВДВС м.Запоріжжя, із доходів боржника у розмірі 20% до виплати загальної суми 185 214,77грн. (арк.20-21). Згідно зі звітом здійснення відрахування та виплати №331 ПАТ «Карлсберг Україна», з заробітної плати ОСОБА_1 за період з 01.11.2019р. по 30.11.2019р. утримано 2841,27грн, які 06.12.2019р. перераховані на рахунок Хортицького ВДВС (арк.87). Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим О.М. вчинено виконавчий напис 09.10.2019 року по кредитному договору № Р24.00405.004512164 від 07.11.2018р., укладеному між позивачем та АТ «Ідея Банк» у простій письмовій формі на підставі положень Переліку, які судовим рішенням визнанні нечинними. Оскільки, вирішуючи дану справу суд прийшов до висновку, що виконавчий напис, необхідно визнати таким, що не підлягає виконанню, тому отримані відповідачем на підставі вказаного виконавчого напису кошти також підлягають поверненню позивачу на підставі ст.1212 ЦК України, адже підстава, на якій вони були отримані, відпала, однак в сумі 2219,34 грн., а не 2841,27 грн. як заявлено в позові. З вказаними висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду погоджується частково. Згідно статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і порядку, встановлених законом. Відповідно до статті 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України. За приписами статті 88 цього Закону, нотаріуси вчиняють виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Главою 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим Наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 передбачено порядок вчинення виконавчих написів. Згідно пункту 1.1. вказаної Глави, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Пунктом 1.2. Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України передбачено перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України. Згідно з пунктом 3.1 вказаної Глави, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Відповідно до пункту 3.2 Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172. Відповідно до пункту 1 Переліку документів за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, для одержання виконавчого напису надаються: оригінал нотаріально посвідченої угоди, документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та в Порядку вчинення нотаріальних дій. Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником. Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем. Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. Захист прав боржника в процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається в спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, - шляхом надіслання стягувачем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності. Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого. З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису. Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису, так і неправильність вимог боржника. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису. В постанові Верховного Суду (справа № 310/9293/15ц від 23.01.2018 року) зазначено, що: при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів. Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у справі № 6-887цс17. З тексту оспорюваного виконавчого напису судом встановлено, що приватний нотаріус при вчиненні нотаріальної дії керувався ст.87 Закону України «Про нотаріат» та пунктом 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМУ від 29.06.1999 року за № 1172. Відповідно п. 2 Переліку (із змінами внесеними Постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів»), для одержання виконавчого напису по кредитним договорам, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями подається: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року (справа № 826/20084/14) визнано незаконною та не чинною з моменту прийняття Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині доповнення переліку після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту, відповідно до якого для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості». Зобов`язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили. Постанова набрала законної сили з моменту її проголошення. Підставою для скасування вказаного нормативного акту слугувало те, що саме по собі включення тих чи інших документів, які встановлюють заборгованість, до Переліку, не засвідчує безспірності заборгованості чи іншої відповідальності боржника перед стягувачем, а їх безспірний характер повинен бути затверджений відповідними документами відповідно до умов вчинення виконавчих написів, закріплених у статті 88 Закону України «Про нотаріат». Встановлення оскаржуваною постановою виключного переліку документів, необхідних для отримання виконавчого напису, звужує передбачені статтею 88 Закону України «Про нотаріат» умови вчинення виконавчих написів і не відповідає положенням статті 87 цього Закону. При прийнятті постанови 22.02.2017 року колегією суддів застосовано вимоги положення п. 10.2 постанови Пленуму ВАС України від 20.05.2013 р. № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі», згідно якого визнання акта суб`єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта. Суд з метою недопущення порушень прав та законних інтересів осіб, що є позичальниками, вважав за необхідне визнати нечинною Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, з моменту її прийняття. Ухвалою від 06.03.2017 у справі № 826/20084/14 Вищий адміністративний суд України відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року та до закінчення касаційного розгляду зупинив її виконання. Касаційний розгляд справи було закінчено винесенням ухвали Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року, яка згідно інформації ЄДРСР України була опублікована 13.11.2017 року. Тобто на момент вчинення оскаржуваного виконавчого напису дія постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі № 826/20084/14 була відновлена. Встановлено, що резолютивну частину постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у № 826/20084/14 опубліковано в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України» від 21.03.2017 року № 23; резолютивну частину ухвали Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року у справі № 826/20084/14 опубліковано в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України» від 24.11.2017 року №

92. Доводи АТ «Ідея Банк» про те, що моментом втрати чинності постанови Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 року № 662 є його виключення з державного реєстру нормативних актів, відповідно до Порядку скасування рішення про державну реєстрацію нормативно-правових актів, занесених до державного реєстру, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 31.07.2000 року № 32/5 є безпідставними. Відповідно до статті 124 Конституції України, ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Суд першої інстанції зазначені вимоги закону врахував, перевірив доводи позивача про те, що виконавчий напис нотаріуса здійснено з порушеннями чинного законодавства, оскільки зазначена у виконавчому написі заборгованість не є безспірною, і дійшов обгрунтованого висновку, що приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу при вчиненні оскаржуваного виконавчого напису застосував не чинні на той момент норми, які регулюють вчинення виконавчих написів по кредитних договорах, укладених у простій письмовій формі. Що стосується вирішення позовних вимог про повернення безпідставно отриманих відповідачем коштів у розмірі 2841,27 грн., то суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Відповідно до ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення 83 глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи. До правовідносин, що виникли між сторонами у справі суд першої інстанції безпідставно застосував положення ст. 1212 ЦК України, оскільки між сторонами існують договірні правовідносини, і позивачем у справі не доведено відсутності заборгованості за кредитним договором, а тому стягнення з позивача коштів в рахунок наявної за кредитним договором заборгованості, яке не перевищує її розмір, не можна вважати безпідставно набутим кредитором майном. За таких обставин, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині стягнення з відповідача безпідставно отриманих коштів в сумі 2219,34 грн., та ухваленні в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,- ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Ідея Банк» задовольнити частково. Рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 24 лютого 2020 року у цій справі скасувати в частині стягнення з Акціонерного товариства «Ідея Банк» на користь ОСОБА_1 безпідставно отриманих коштів в сумі 2219,34 грн., та прийняти в цій частині нову постанову про відмову у задоволенні вказаних позовних вимог. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Повна постанова складена 21 липня 2020 року. Судді: С. В. Кухар О. В. Крилова О. З. Поляков