Постанова Запорізький апеляційний суд № 314/5065/19

Дата документу 15.07.2020 Справа № 314/5065/19 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний №314/5065/19 Головуючий у 1 інстанції Кіяшко В.О. Провадження № 22-ц/807/1945/20 Суддя-доповідач Онищенко Е.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 липня 2020 року м. Запоріжжя Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі: головуючого Онищенка Е.А. суддів: Бєлки В.Ю., Кухаря С.В. за участю секретаря судового засідання Книш С.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 на рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 13 березня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення інфляційних витрат та 3% річних від прострочення суми,- В С Т А Н О В И Л А: У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення інфляційних витрат та 3% річних від прострочення суми. В обґрунтування позову зазначала, що рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 10 листопада 2016 року рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 08 липня 2015 року (Справа №314/4403/14-ц) змінено: визнано право власності на незавершений будівництвом житловий будинок АДРЕСА_1 та на земельну ділянку площею 0,1166 га кадастровий №2321586100:07:0001:0044 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що розташована по АДРЕСА_1 , за ОСОБА_3 на 1/2 частку будинку та на 1/2 частину земельної ділянки; за ОСОБА_1 на 1/2 частину будинку та на 1/2 частину земельної ділянки. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 62500 грн. компенсації за автомобіль «Skoda Осtavіа», 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 . В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін. Виконувати добровільно рішення відповідач не бажає. У зв`язку з примусовим виконанням рішення 07.05.2018 року був виданий виконавчих лист про стягнення з відповідача 62 500 гривень компенсації за автомобіль. До часу подання позову відповідач борг не повернув. З посиланням на ч.2 ст. 625 ЦК України просила суд стягнути з ОСОБА_3 на ї користь 5 625 грн. - 3% річних від простроченої суми за період з 10 листопада 2016 року до 10 листопада 2019 року; 19 782,19 грн. - інфляційні втрати за період з 10 листопада 2016 року до 10 листопада 2019 року. Стягнути з відповідача на її користь понесені судові витрати. Рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 13 березня 2020 року відмовлено в задоволенні позову. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити повному обсязі. В ході апеляційного розгляду справи ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 надала суду пояснення до апеляційної скарги, в яких просила суд стягнути з відповідача на її користь 3% річних від суми 48 990,28 грн. за період з 10.11.2016 року по 10.11.2019 року, що складають 4 409 грн. та інфляційні втрати за період з 10.11.2016 року по 10.11.2019 року від суми 48 988,28, що складають 16 411,60 грн., а всього 2 0820,60 грн. ОСОБА_3 надав суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції залишити без змін. Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне. Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог. Згідно ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. За нормами ч. ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків. Рішення суду першої інстанції в повній мірі не відповідає зазначеним нормам процесуального права. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не обґрунтовано розміру індексу інфляції та час прострочення, та три проценти річних від простроченої суми та час прострочення. Колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суд першої інстанції з огляду на наступне. Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що Рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 10 листопада 2016 року рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 08 липня 2015 року (Справа №314/4403/14-ц) змінено: визнано право власності на незавершений будівництвом житловий будинок АДРЕСА_1 та на земельну ділянку площею 0,1166 га кадастровий №2321586100:07:0001:0044 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що розташована по АДРЕСА_1 , за ОСОБА_3 на 1/2 частку будинку та на 1/2 частину земельної ділянки; за ОСОБА_1 на 1/2 частину будинку та на 1/2 частину земельної ділянки. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 62500 грн. компенсації за автомобіль «Skoda Осtavіа», 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 . 07.05.2018 Вільнянським районним судом Запорізької області видано виконавчий лист зі стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 62500 грн. компенсації за автомобіль. Згідно повідомлення Вільнянського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро від 25.02.2020 за №16.15-38/7047, за виконавчим провадженням ВП № 56612757 з примусового виконання виконавчого листа № 314/4403/14-п від 07.05.2018 Вільнянського районного суду Запорізької області про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 компенсації за автомобіль у розмірі 62500,00 грн., - залишок нестягнутого боргу становить 48990,28 грн., виконавчого збору 5020,75 грн. Суд першої інстанції взявши до уваги вищевказане повідомлення, встановив, що залишок фактично несплаченого відповідачем боргу є меншим ніж той, що заявлений позивачем у позові та дійшов висновку, що позивачем не обґрунтовано розміру індексу інфляції та час прострочення, та три проценти річних від простроченої суми та час прострочення. Застосування ч.2 ст.625 ЦК України передбачає перевірку наявності простроченого грошового зобов`язання, його розміру, період прострочення, розрахунку індексу інфляції та трьох процентів річних від простроченої суми. При цьому, суд першої інстанції встановивши менший розмір нестягнутого боргу безпідставно не перевірив розрахунок інфляційних витрат та 3% річних від фактично простроченої суми та дійшов передчасного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог у зв`язку з недоведеністю. Положеннями статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду, зокрема, є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Відповідно до частини першої статті 598 ЦК України зобов`язання припиняються на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Стаття 625 входить до розділу I «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і її дія поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань. Згідно із частиною другою статті 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов`язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника Відповідач має грошове зобов`язання перед позивачем, що підтверджується рішенням апеляційного суду Запорізької області від 10 листопада 2016 року у сумі 62500 грн. Згідно повідомлення Вільнянського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) від 25.02.2020 за №16.15-38/7047, за виконавчим провадженням ВП № 56612757 з примусового виконання виконавчого листа № 314/4403/14-п від 07.05.2018 Вільнянського районного суду Запорізької області про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 компенсації за автомобіль у розмірі 62500,00 грн., - залишок нестягнутого боргу становить 48990,28 грн., виконавчого збору 5020,75 грн. З огляду на те, що відповідач порушив грошове зобов`язання, підтвердженого чинним судовим рішенням та повідомленням Вільнянського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) від 25.02.2020 за №16.15-38/7047, з виплати компенсації автомобіля у розмірі 48990,28 грн., у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України. Аналогічні висновки зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18) у схожих правовідносинах та у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18). При цьому у вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 20 січня 2016 року у справі № 6-2759цс15, що правовідносини, які виникають з приводу виконання судових рішень, врегульовані Законом України «Про виконавче провадження», і до них не можуть застосовуватися норми, що передбачають цивільну-правову відповідальність за невиконання грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України). Також Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 02 березня 2016 року у справі № 6-2491цс15, за яким дія статті 625 ЦК України поширюється на порушення грошового зобов`язання, яке існувало між сторонами до ухвалення рішення суду, а частина п`ята статті 11 ЦК України не дає підстав для застосування положень статті 625 ЦК України у разі наявності між сторонами деліктних, а не зобов`язальних правовідносин. Отже, положення статті 625 ЦК України передбачають, що зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов`язки можуть виникати з деліктного зобов`язання та рішення суду. Таким чином, підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних від простроченої суми 48 990,28 грн. за період з 10.11.2016 року по 10.11.2019 року. За розрахунком позивача, який не спростований відповідачем, інфляційні втрати та 3% річних від простроченої суми 48 990,28 грн. за період з 10.11.2016 року по 10.11.2019 року становлять: 3 % річних від суми 48 990,28 грн. за період з 10.11. 2016 року по 10.11.2019 року, що складають: 4 409 грн. (48 988,28 грн. х 3 % х 3 роки); Інфляційні втрати за період 10.11. 2016 року по 10.11. 2019 року від суми 48 988,28 грн., що складають 16 411,60 грн. (65399,88 грн. - 48988,28 грн. = 16411.60 грн.): 48988,28 х 101.8% (індекс інфляції в листопаді 2016 року) х 100.9 % (індекс інфляції в грудні 2016 року) х 113, 7% (індекс інфляції за 2017 рік) х 109,8 % (індекс інфляції за 2018 рік) х 101% (індекс інфляції в січні 2019 року) х 100,5 % (індекс інфляції в лютому 2019 року) х 100,9 %( індекс інфляції в березня 2019 року) х 101,0 %(індекс інфляції в квітні 2019 року) х 100,7 % (індекс інфляції в травні 2019 року) х 99,5% (індекс інфляції в червні 2019 року) х 99,4 %(індекс інфляції в липні 2019 року) х 99,7% (індекс інфляції в серпні 2019 року) х 100.7 (індекс інфляції в вересні 2019 року) х 100.7 (індекс інфляції в жовтні 2019 року) = 65399, 88 грн. Загальна сума інфляційних втрат та 3% річних від суми 48 988,28 за період з 10.11.2016 року по 10.11.2019 року становить 20 820,60 грн. (4 409 грн. + 16 411,60 грн.). За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі «Хаджинастасиу проти Греції», національні суди повинні зазначати з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтується їхнє рішення, що, серед іншого, дає стороні можливість ефективно скористатися наявним у неї правом на апеляцію; у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Кузнецов та інші проти Російської Федерації» зазначено, що ще одним завданням вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. За таких обставин, місцевий суд не дотримався вимог матеріального та процесуального права, не з`ясував обставини, які мають значення для справи, а тому апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, рішення суду першої інстанції до скасування з прийняттям постанови про часткове задоволення позову. Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно із ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Враховуючи, що позовна заява та апеляційна скарга підлягають задоволенню, тому судовий збір необхідно покласти на відповідача пропорційно до задоволених вимог. На підставі викладеного, керуючись п.2 ч.1 ст.374, ст.ст.376,381,382,384 ЦПК України, колегія суддів,- ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 задовольнити частково. Рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 13 березня 2020 року у цій справі скасувати та прийняти постанову наступного змісту. Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення інфляційних витрат та 3% річних від прострочення суми - задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_3 ) 3% річних від простроченої суми за період з 10 листопада 2016 року по 10 листопада 2019 року у сумі 4 409 (чотири тисячі чотириста дев`ять) гривень та інфляційні втрати за період з 10 листопада 2016 року по 10 листопада 2019 року у сумі 16 411 (шістнадцять тисяч чотириста одинадцять) гривень 60 копійок, а всього 20 820 (двадцять тисяч вісімсот двадцять) гривень. В іншій частині позову відмовити. Стягнути з ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_3 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 574 (одна тисяча п`ятсот сімдесят чотири) гривні 20 копійок. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення. Повний текст судового рішення складено 21 липня 2020 року Головуючий Судді: