Постанова КЦС ВС № 514/259/16-ц

Постанова Іменем України 15 липня 2020 року м. Київ справа № 514/259/16-ц провадження № 61-45090св18 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Луспеника Д. Д., суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), учасники справи: позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті», відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Одеської області від 30 серпня 2018 року у складі колегії суддів: Кононенко Н. А., Сегеди С. М., Цюри Т. В., ВСТАНОВИВ: 1.

Описова частина Короткий зміст позовних вимог 03 березня 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» (далі - ТОВ «Порше Мобіліті») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та збитків відповідно до кредитного договору. Позовна заява мотивована тим, що 17 липня 2013 року між ТОВ «Порше Мобіліті» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 50009669, відповідно до якого ТОВ «Порше Мобіліті» зобов`язалося надати ОСОБА_1 кредит у сумі 122 019,19 грн, що на дату укладення договору становило 14 951,50 доларів США, строком на 60 місяців, зі змінною процентною ставкою та з цільовим призначенням - для придбання автомобіля «VW Polo Sedan», № кузова НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1 598 куб. см, 2013 року випуску, а ОСОБА_1 зобов`язався прийняти, належним чином використовувати і повернути позивачу кредит у повному обсязі, а також сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі відповідно до умов договору. Сторони також домовились про надання ОСОБА_1 додаткових способів забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором у вигляді поруки, відповідно до якого поручителем ОСОБА_1 виступила ОСОБА_2 , яка, в свою чергу, підтвердила ознайомлення з умовами договору шляхом його підписання. Відповідно до положень пункту 1.3.1 Загальних умов кредитування, які становлять невід`ємну частину договору, (далі - Умови кредитування) розмір платежів, що підлягають сплаті ОСОБА_1 на повернення кредиту, визначено в еквіваленті іноземної валюти станом на день укладення кредитного договору у графіку погашення кредиту, який є невід`ємною частиною кредитного договору. У подальшому ОСОБА_1 зобов`язався сплачувати платежі на повернення кредиту та додаткового кредиту відповідно до рахунків ТОВ «Перше Мобіліті» у гривні, при цьому розмір платежів розраховувався шляхом застосування до платежів еквівалентів у іноземній валюті, вказаних у графіку погашення кредиту, чинному на момент виставлення рахунку обмінного курсу за безготівковими операціями банку, зазначеного у договорі (ПАТ «Креді Агріколь Банк»). Відповідно до укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Порше Мобіліті» договору застави автомобіля від 23 липня 2013 року ОСОБА_1 з метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором передав у заставу товариству автомобіль «VW Polo Sedan», кузов № НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1 598 куб. см, 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , заставною вартістю 143 551,99 грн. Відповідно до пункту 3.2.1 Умов кредитування у випадку порушення ОСОБА_1 терміну сплати будь-якого чергового платежу (його частини) з повернення кредиту відповідно до графіка погашення та/або сплати за користування кредитом на строк щонайменше один календарний місяць, ТОВ «Порше Мобіліті» має право визнати термін повернення кредиту таким, що настав, та/або вимагати дострокового розірвання договору. На порушення зазначених вище Умов кредитного договору ОСОБА_1 порушував зобов`язання за кредитним договором щодо сплати щомісячних платежів з лютого до квітня 2015 року. Згідно із пунктом 3.3 кредитного договору ОСОБА_1 зобов`язаний повернути ТОВ «Порше Мобіліті» у повному обсязі суму кредиту, плату за кредит та штрафні санкції, якщо такі підлягають застосуванню протягом тридцяти календарних днів з дати одержання повідомлення про таку вимогу ОСОБА_1 . Якщо з будь-яких причин повідомлення не буде отримано, перебіг вказаного строку починається з дати відправлення цього повідомлення. У зв`язку із систематичним невиконанням ОСОБА_1 умов кредитного договору ТОВ «Порше Мобіліті» направило ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вимоги щодо дострокового повернення кредиту та сплати заборгованості за кредитним договором № 50009669. Конверт із вимогою був отриманий ОСОБА_1 особисто 16 травня 2015 року. Таким чином, останнім днем повернення кредиту та заборгованості є 16 червня 2015 року. 25 червня 2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Маринець О. С. було вчинено виконавчий напис № 710 щодо звернення стягнення на предмет застави з метою задоволення вимог ТОВ «Порше Мобіліті» за кредитним договором у розмірі 290 022,81 грн. Під час здійснення виконавчого провадження № 48218836 на предмет застави було звернуто стягнення та на рахунок ТОВ «Порше Мобіліті» було перераховано 190 061,73 грн. Однак, враховуючи те, що з моменту направлення вимоги ОСОБА_1 та моменту звернення стягнення на предмет застави минув час та те, що відповідно до Умов кредитного договору сума кредиту, яка підлягає поверненню, розраховується шляхом застосування до еквівалентів платежів у іноземній валюті, вказаних у графіку погашення кредиту, чинного на момент виставлення рахунку обмінного курсу за безготівковим операціями банку, зазначеного у кредитному договорі, на день розгляду справи у судовому порядку у ОСОБА_1 й дотепер існує заборгованість з повернення боргу за кредитом у розмірі 234 300,86 грн, а саме: суми заборгованості за кредитним договором станом на 11 лютого 2016 року у розмірі 192 085,86 грн, суми збитків, які здійснені ТОВ «Порше Мобіліті» у зв`язку з неналежним виконанням умов кредитного договору у розмірі 36 215 грн, та вартість послуг ТОВ «Юридична фірма» Вернер» з підготовки позовної заяви у розмірі 6 000 грн. Ураховуючи викладене, ТОВ «Порше Мобіліті» просило суд стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 основну суму заборгованості у розмірі 192 085,86 грн та збитки у розмірі 42 215 грн, а загалом - 234 300,86 грн. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Тарутинського районного суду Одеської області від 09 лютого 2018 року у задоволенні позову ТОВ «Порше Мобіліті» відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач не надав суду розрахунку заборгованості ОСОБА_1 саме за кредитним договором від 17 липня 2013 року № 50009669 без урахування Додаткової угоди від 23 липня 2014 року № 1 до кредитного договору від 17 липня 2013 року № 50009669, що позбавило суд можливості дійти висновку про існування такої та задоволення вимог про її стягнення. Крім того, висновком судово-почекознавчої експертизи від 19 жовтня 2017 року № 17-1224 встановлено, що відповідачі не підписували додаткову угоду від 23 липня 2014 року до кредитного договору від 17 липня 2013 року № 50009669 (про надання додаткового кредиту). Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції Постановою Апеляційного суду Одеської області від 30 серпня 2018 року апеляційну скаргу ТОВ «Порше Мобіліті» задоволено. Рішення Тарутинського районного суду Одеської області від 09 лютого 2018 року скасовано. Прийнято у справі постанову про солідарне стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТОВ «Порше Мобіліті» кредитної заборгованості у розмірі 149 542,88 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що оскільки висновком судово-почеркознавчої експертизи від 19 жовтня 2017 року № 17-1224 встановлено, що відповідачі не підписували Додаткову угоду від 23 липня 2014 року № 1 до кредитного договору від 17 липня 2013 року № 50009669, то кошти, зараховані ТОВ «Порше Мобіліті» на виконання зобов`язань ОСОБА_1 за додатковим кредитом у сумі, що еквівалентна 1 564,08 доларів США, повинні бути зараховані на погашення основної заборгованості за кредитом. У такому випадку основна заборгованість відповідача за кредитом, яка згідно з позовною заявою становить 7 061,98 доларів США, підлягає зменшенню на суму, що в еквіваленті 1 564,08 доларів США, та становить 5 497,90 доларів США, що в еквіваленті 149 542,88 грн. Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів У касаційній скарзі, поданій у вересні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Апеляційного суду Одеської області від 30 серпня 2018 року і залишити в силі рішення Тарутинського районного суду Одеської області від 09 лютого 2018 року. Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд порушив норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, не дослідив зібрані у справі докази, встановив обставини, що мають суттєве значення на підставі недопустимих доказів. Апеляційний суд не звернув увагу на те, що порука ОСОБА_2 за зобов`язаннями ОСОБА_1 припинилась відповідно до положень частини четвертої статті 559 ЦК України. Апеляційний суд, поклавши в основу постанови твердження позивача про правильність розрахунку заборгованості відповідача, не встановив обставини у справі щодо наявності такої заборгованості за кредитним договором. При вирішенні питання щодо стягнення судових витрат апеляційний суд порушив вимоги статті 141 ЦПК України. Надходження касаційної скарги до Верховного Суду Ухвалою Верховного Суду від 15 листопада 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Одеської області від 30 серпня 2018 року, витребувано матеріали цивільної справи № 514/259/16-ц з Тарутинського районного суду Одеської області та зупинено виконання постанови Апеляційного суду Одеської області від 30 серпня 2018 року до закінчення її перегляду в касаційному порядку. Ухвалою Верховного Суду від 10 червня 2020 року справу за позовом ТОВ «Порше Мобіліті» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та збитків відповідно до кредитного договору призначено до судового розгляду. Короткий зміст позиції інших учасників справи У відзиві на касаційну скаргу, поданому до суду у грудні 2018 року, ТОВ «Порше Мобіліті» заперечувало проти доводів ОСОБА_1 , а оскаржувану постанову апеляційного суду вважало законною й обґрунтованою. Фактичні обставини, встановлені судами 17 липня 2013 року між ТОВ «Порше Мобіліті» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 50009669, відповідно до якого ТОВ «Порше Мобіліті» зобов`язалося надати ОСОБА_1 кредит у сумі 122 019,19 грн, що на дату укладення договору становить 14 951,50 доларів США, строком на 60 місяців зі змінною процентною ставкою та з цільовим призначенням - для придбання автомобіля «VW Polo Sedan», № кузова НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1 598 куб. см, 2013 року випуску, а ОСОБА_1 зобов`язався прийняти, належним чином використовувати і повернути позивачу кредит у повному обсязі, а також сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі відповідно до умов договору. Сторони домовились про надання ОСОБА_1 додаткових способів забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором у вигляді поруки, поручителем ОСОБА_1 є ОСОБА_2 , яка підтвердила ознайомлення з Умовами договору шляхом їх підписання. На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 23 липня 2013 року між ТОВ «Порше Мобіліті» та ОСОБА_1 укладений договір застави транспортного засобу, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Пачевою І. І., за умовами якого кредитору у заставу передано автомобіль «VW Polo Sedan», № кузова НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1 598 куб. см, 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , заставною вартістю 143 551,99 грн. Згідно з платіжним дорученням від 25 липня 2013 року № 50003759 на виконання умов кредитного договору від 17 липня 2013 року № 50009669 ТОВ «Порше Мобіліті» перерахувало ТОВ «Джерман-Автоцентр» оплату за автомобіль у розмірі 122 019,19 грн. Відповідно до пунктів 1.4.2, 2.4, 2.5 Умов кредитування повернення кредиту та процентів за його використання здійснюється шляхом сплати чергових платежів в обсязі та в терміни, встановлені графіком погашення кредиту, не пізніше 15-го числа кожного місяця на підставі рахунку, пред`явленого ТОВ «Порше Мобіліті». Період нарахування процентів починається з першого календарного дня місяця і закінчується останнім календарним днем поточного місяця. Проценти нараховуються за методом «30/360» відповідно до графіка погашення кредиту. Згідно з пунктом 1.6 Умов кредитування виконання зобов`язання ОСОБА_1 за кредитним договором забезпечено заставою майна. 23 липня 2014 року ТОВ «Порше Мобіліті» в особі директора Коренчука О. А., з одного боку, та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , з іншого боку, уклали договір про внесення змін (додаткову угоду № 1) до кредитного договору від 17 липня 2013 року № 50009669. За умовами Додаткової угоди від 23 липня 2014 року № 1 до кредитного договору від 17 липня 2013 року № 50009669 ТОВ «Порше Мобіліті» зобов`язується надати ОСОБА_1 додаткову суму кредиту в розмірі, в еквіваленті 3 919,04 доларів США, що на дату укладення договору становить 45 970,34 грн, а ОСОБА_1 зобов`язався прийняти, належним чином використовувати і повернути ТОВ «Порше Мобіліті» суму додаткового кредиту у повному обсязі, а також сплатити проценти за його використання та інші платежі відповідно до умов кредитного договору, всіх додатків, що є його невід`ємними частинами, та цієї додаткової угоди. Відповідно до пункту 3.2.1 Умов кредитування у випадку порушення позичальником терміну сплати будь-якого чергового платежу (його частини) з повернення кредиту відповідно до графіка погашення та/або сплати за користування кредитом на строк щонайменше один календарний місяць, ТОВ «Порше Мобіліті» має право визнати термін повернення кредиту таким, що настав, та/або вимагати дострокового розірвання договору. Згідно із пунктом 3.3 кредитного договору позичальник зобов`язаний повернути ТОВ «Порше Мобіліті» у повному обсязі суму кредиту, плату за кредит та штрафні санкції, якщо такі підлягають застосуванню протягом тридцяти календарних днів з дати одержання повідомлення про таку вимогу ОСОБА_1 . Якщо з будь-яких причин повідомлення не буде отримано, перебіг вказаного строку починається з дати відправлення цього повідомлення. 05 травня 2015 року ТОВ «Порше Мобіліті» направило відповідачам вимогу за вих. № 50009669 щодо дострокового повернення кредиту та сплати заборгованості за кредитним договором від 17 липня 2013 року № 50003759, яка на поточну дату складала 267 620,15 грн. Згідно з поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення вказану вище вимогу ОСОБА_1 особисто отримав 16 травня 2015 року. Згідно з пунктом 2.1.1 договору застави у разі невиконання ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором позивач має право задовольнити за рахунок предмета застави свої вимоги у порядку, визначеному у розділі 5 договору застави, в повному обсязі, включаючи основну суму боргу, проценти за користування кредитом, відшкодування збитків, завданих простроченням виконання, неустойки, необхідні витрати на утримання предмета застави та його реалізацію. 23 червня 2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Маринець О. С. було вчинено виконавчий напис щодо звернення стягнення на транспортний засіб «VW Polo Sedan», № кузова НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1 598 куб. см, 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 (т. 1, а. с. 35). За змістом указаного виконавчого напису нотаріусом запропоновано за рахунок коштів, отриманих від реалізації транспортного засобу, задовольнити вимоги ТОВ «Порше Мобіліті» згідно з кредитним договором від 17 липня 2013 року № 50009669, а саме: 221 614,54 грн - дострокове повернення невиплаченої суми за кредитним договором (відповідно до обмінного курсу за безготівковими операціями ПАТ «Креді Агріколь Банк» станом на дату заяви про вчинення виконавчого напису 05 травня 2015 року), 36 795,98 грн - несплачені чергові платежі, 6 611,08 грн - штрафні санкції відповідно до статті 8.3 кредитного договору, 597,37 грн - витрати, понесені з метою повернення простроченої заборгованості позичальника відповідно до договору, 24 403,84 грн - штраф у розмірі 20 % від суми кредиту за порушення терміну дострокового повернення кредиту на вимогу компанії до суми заборгованості, що за період з 16 грудня 2014 року до 05 травня 2015 року разом становить 290 022,81 грн. Згідно з висновком ТОВ «Українська експертна група» ринкова вартість колісного транспортного засобу «VW Polo Sedan», № кузова НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1 598 куб. см, 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , станом на 14 вересня 2015 року становить 200 577 грн. Із кредитного повідомлення ПАТ «Креді Агріколь Банк» про вхідний платіж від 11 лютого 2016 року відомо, що Київський відділ державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції перерахував на розрахунковий рахунок ТОВ «Порше Мобіліті» 190 061,78 грн (т. 1 а. с. 41). Висновком судово-почекознавчої експертизи від 19 жовтня 2017 року № 17-1224 встановлено, що відповідачі не підписували додаткову угоду від 23 липня 2014 року № 1 до кредитного договору від 17 липня 2013 року № 50009669 (про надання додаткового кредиту). 2.

Мотивувальна частина Позиція Верховного Суду Відповідно до частини другої розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі - у редакції, чинній до набрання чинності Законом України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ») передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги і відзиву на неї, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і застосовані норми права Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону постанова апеляційного суду не відповідає. Щодо виникнення кредитної заборгованості Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до змісту статті 526 ЦК України зобов`язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору й вимогами ЦК України. За правилом статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно із пунктами 3 та 4 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, відшкодування збитків. Згідно із частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватися визначених у договорі строків (термінів), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням. Згідно з частиною першою статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. За статтею 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу. Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Звертаючись до суду з указаним позовом, ТОВ «Порше Мобіліті» зазначало, що з моменту направлення вимоги ОСОБА_1 та моменту звернення стягнення на предмет застави минув час, отриманих коштів не вистачило для повної сплати заборгованості за кредитним договором, а відповідно до Умов кредитного договору сума кредиту, яка підлягає поверненню, розраховується шляхом застосування до еквівалентів платежів у іноземній валюті, вказаних у графіку погашення кредиту, чинному на момент виставлення рахунку обмінного курсу за безготівковим операціями банку, зазначеному у кредитному договорі. З позовної заяви вбачається, що на момент звернення до суду з цим позовом у ОСОБА_1 існувала заборгованість з повернення боргу за кредитом у розмірі 234 300,86 грн, а саме: сума заборгованості за кредитним договором станом на 11 лютого 2016 року у розмірі 192 085,86 грн, сума збитків, які здійснені ТОВ «Порше Мобіліті» у зв`язку з неналежним виконанням умов кредитного договору, у розмірі 36 215 грн та вартості послуг ТОВ «Юридична фірма» Вернер» з підготовки позовної заяви у розмірі 6 000 грн. Інших відомостей про наявність у ОСОБА_1 кредитної заборгованості, зокрема розрахунку заборгованості за кредитним договором від 17 липня 2013 року № 50009669, матеріали справи не містять. Тобто, підставою для виникнення у відповідача заборгованості у визначеній сумі позивач, серед іншого, зазначає те, що повернення кредиту повинно здійснюватися у гривнях із визначеним еквівалентом платежу в іноземній валюті. Перевіряючи доводи касаційної скарги щодо неврахування судом апеляційної інстанції обставин у справі щодо наявності заборгованості за кредитним договором у визначеному позивачем розмірі, колегія суддів зазначає таке. Доводи позивача фактично вказують на залежність розміру кредитної заборгованості від курсової різниці грошових валют, зазначених у кредитному договорі. Кредитор, який сам визначив заборгованість у національній грошовій одиниці, не має права на стягнення курсової різниці, оскільки визначив зобов`язання у національній валюті, у якій і прийняв його виконання. Саме такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 травня 2018 року у справі № 750/8676/15-ц (провадження № 14-79цс18), і Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду не вбачає підстав для відступу від нього. У справі, яка є предметом касаційного перегляду, позивач як кредитор за кредитним договором відповідно до вимог статей 6, 627 ЦК України, самостійно визначивши спосіб захисту порушеного права, у травні 2015 року направив відповідачам вимогу про дострокове повернення заборгованості за кредитним договором та звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Маринець О. С. із заявою про вчинення виконавчого напису, визначивши у цій заяві заборгованість за кредитним договором у національній грошовій валюті України ? гривні, та вказавши, що саме 290 022,81 грн є повним розміром заборгованості, з яких: 221 614,54 грн - дострокове повернення суми невиплаченого кредиту (основна заборгованість), 36 795,98 грн - несплачені чергові платежі, 6 611,08 грн - штрафні санкції відповідно до пункту 8.3 договору, 597,37 грн - витрати, понесені з метою повернення простроченої заборгованості позичальника відповідно до договору, 24 403,84 грн - штраф у розмірі 20 % від суми кредиту за порушення терміну дострокового повернення кредиту на вимогу компанії до суми заборгованості. Таким чином, ураховуючи умови кредитування, подальша зміна визначеної вище банком заборгованості залежно від курсової різниці грошових валют є необґрунтованою. Крім того, до розміру позовних вимог позивач включив заборгованість за кредитним договором від 17 липня 2013 року № 50009669 з урахуванням суми, отриманої від реалізації заставного автомобіля (190 061,73 грн), однак не навів взаєморозрахунків за зобов`язанням ОСОБА_1 та не надав суду детального розрахунку кредитної заборгованості. Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно зі статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Відповідно до частин першої, п`ятої та шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Таким чином, апеляційний суд, вирішуючи питання про розмір заборгованості, зазначеного вище не врахував, помилково здійснив розрахунок в іноземній валюті, не обґрунтував необхідність здійснення розрахунку на підставі доводів позовної заяви за відсутності відповідного розрахунку заборгованості. Щодо виникнення у ОСОБА_2 солідарного обов`язку з повернення кредитної заборгованості Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником (частина перша статті 553 ЦК України). У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша, друга статті 554 ЦК України). За змістом частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Порука - це строкове зобов`язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб`єктивне право кредитора. З аналізу частини четвертої статті 559 ЦК України можна зробити висновок, що строк поруки відноситься до преклюзивних, це строк існування самого зобов`язання поруки, а застосоване в цій нормі поняття «строк чинності поруки» повинне розглядатися як строк, протягом якого кредитор може реалізувати свої права за порукою як видом забезпечення зобов`язання. Тому і право кредитора, і обов`язок поручителя після його закінчення припиняються, а це означає, що жодних дій щодо реалізації цього права, у тому числі застосування примусових заходів захисту в судовому порядку, кредитор вчиняти не може. Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України). Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов`язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (статті 251, 252 ЦК України). Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Згідно з пунктом 3.2.1 Умов кредитування у випадку порушення ОСОБА_1 терміну сплати будь-якого чергового платежу (його частини) з повернення кредиту відповідно до графіка погашення та/або сплати за користування кредитом на строк щонайменше один календарний місяць, ТОВ «Порше Мобіліті» має право визнати термін повернення кредиту таким, що настав, та/або вимагати дострокового розірвання договору. У зв`язку з порушенням позичальником виконання зобов`язання за кредитним договором позивач відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України та наведених умов кредитного договору використав право вимагати дострокового стягнення з позичальника та поручителя заборгованості за кредитним договором, звернувшись 05 травня 2015 року до відповідачів з вимогою про дострокове повернення заборгованості за кредитним договором від 17 липня 2013 року № 50003759, яка отримана ОСОБА_1 16 травня 2015 року. Оскільки кредитор на підставі частини другої статті 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов`язання, то передбачений частиною четвертою статті 559 цього Кодексу шестимісячний строк обчислюється від 16 червня 2015 року - дати отримання позичальником досудової вимоги кредитора. Натомість ТОВ «Порше Мобіліті» звернулося до суду з цим позовом 03 березня 2016 року. Таким чином, висновок апеляційного суду про солідарне стягнення з позичальника та поручителя кредитної заборгованості у цій справі є помилковим. Зазначене вище узгоджується з правовими висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 1411/3467/12 (провадження № 14-594цс18). Висновки за результатами розгляду касаційної скарги Таким чином, переглядаючи рішення районного суду в апеляційному порядку та ухвалюючи нове рішення у справі, апеляційний суд відповідно до положень статей 263-264, 367 ЦПК України не встановив обставин справи, від яких залежить правильне вирішення спору, на порушення положень статей 77-83, 89 ЦПК України з`ясував розмір заборгованості за кредитним договором на підставі недопустимих доказів (за відсутності розрахунку заборгованості), не врахував, що після спливу шестимісячного строку, передбаченого частиною четвертою статті 559 ЦК України, обов`язок поручителя щодо задоволення вимог кредитора припиняється. Натомість суд першої інстанції правильно застосував положення частини третьої статі 559 ЦК України, а також встановив, що під час розгляду справи позивач не надав суду розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором від 17 липня 2013 року № 50009669 без урахування додаткової угоди від 23 липня 2014 року № 1, що позбавляє суд можливості задовольнити позовні вимоги ТОВ «Порше Мобіліті» у заявленому розмірі. Статтею 413 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону. Керуючись статтями 400, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Постанову Апеляційного суду Одеської області від 30 серпня 2018 року скасувати. Рішення Тарутинського районного суду Одеської області від 09 лютого 2018 року залишити в силі. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий Д. Д. Луспеник Судді: І. А. Воробйова Б. І. Гулько Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк