Постанова КЦС ВС № 466/543/14-ц

Постанова Іменем України 15 липня 2020 року м. Київ справа № 466/543/14-ц провадження № 61-7223 св 20 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Луспеника Д. Д., суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Черняк Ю. В., учасники справи: позивач - публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль»; відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , товариство з обмеженою відповідальністю «Аптека № 39»; розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека № 39» на постанову Львівського апеляційного суду від 10 березня 2020 року у складі колегії суддів: Мікуш Ю. Р., Приколоти Т. І., Савуляка Р. В., ВСТАНОВИВ: 1.

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У січні 2014 року публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» (далі - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль») звернулося до суду з позовом, який було уточнено, до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека № 39» (далі - ТОВ «Аптека № 39») про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки. Позовна заява мотивована тим, що 31 серпня 2007 року між банком та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, за умовами якого останньому надано кредит у розмірі 84 тис. доларів США зі сплатою 13,0 % річних за користування кредитними коштами та кінцевим строком повернення до 31 серпня 2017 року. Цього самого дня на забезпечення виконання зобов'язань за вищевказаним кредитним договором між банком та ОСОБА_2 , а також між банком та ОСОБА_3 було укладено договори поруки, за умовами яких поручителі зобов'язалися солідарно відповідати з позичальником за невиконання ним умов кредитного договору. Крім того, на забезпечення виконання вищевказаних кредитних зобов'язань 31 серпня 2007 року між банком та ТОВ «Аптека № 39» було укладено договір іпотеки, за умовами якого банку передано в іпотеку належне на праві власності ТОВ «Аптека № 39» приміщення аптеки, загальною площею 109,4 кв. м, що розташоване по АДРЕСА_1 . Оскільки позичальник та поручителі умови кредитного договору та забезпечувальні договори належним чином не виконували, на вимоги банку не реагували, утворилася кредитна заборгованість, яка станом на 16 вересня 2014 року становить 104 882,24 доларів США, що в еквіваленті до національної валюти - гривні становить 1 362 228,37 грн, з яких: 82 161,79 доларів США - заборгованість по сплаті кредиту; 7 424,81 доларів США - заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитом; 15 292,64 доларів США - розмір пені за несвоєчасне повернення кредиту та сплату відсотків за користування кредитом. Посилаючись на викладене, ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» просило суд: достроково стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у солідарному порядку на користь банку заборгованість за кредитним договором від 31 серпня 2007 року у розмірі 104 882,24 доларів США, що в еквіваленті до національної валюти - гривні становить 1 362 228,37 грн; з метою задоволення вимог банку звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме приміщення аптеки, загальною площею 109,4 кв. м, що розташоване по АДРЕСА_1 , яке належить ТОВ «Аптека № 39». Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 26 грудня 2014 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 29 вересня 2015 року, позов ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» задоволено частково. Достроково стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 солідарно на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором від 31 серпня 2007 року, а саме: 82 161,79 доларів США (1 067 131,30 грн) - заборгованість по кредиту, 7 427,81 доларів США (96 473,66 грн) - заборгованість по відсотках, 1 529,26 доларів США (19 862,34 грн) - пеня, а всього 91 118,86 доларів США (1 183 467,30 грн). Звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 31 серпня 2007 року - приміщення аптеки, загальною площею 109,4 кв. м, що розташоване по АДРЕСА_1 , яке належить на праві власності ТОВ «Аптека № 39», з метою задоволення вимог ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» за кредитним договором від 31 серпня 2007 року у розмірі 91 118,86 доларів США (1 183 467,30 грн) шляхом його реалізації з прилюдних торгів за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження». Вирішено питання розподілу судових витрат. 13 жовтня 2015 року, з урахуванням заяви про уточнення та зміну від 20 червня 2018 року, ТОВ «Аптека № 39» звернулося до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 26 грудня 2014 року. Заява мотивована тим, що рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 12 жовтня 2016 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Львівської області 01 червня 2018 року, у справі № 466/5401/16-ц позов ТОВ «Аптека № 39» до ПАТ «Райффайзен Банк «Аваль», ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Лаврик Т. Я., про визнання правочину недійсним задоволено частково. Визнано договір іпотеки від 31 серпня 2007 року, укладений між ПАТ «Райффайзен Банк «Аваль», ТОВ «Аптека № 39» та ОСОБА_1 , недійсним. Отже, встановлена недійсність договору іпотеки є визначальною для вирішення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки ця обставина не була відома та, відповідно, не була врахована при ухваленні Шевченківським районним судом м. Львова рішення від 26 грудня 2014 року у справі № 466/543/14-ц. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 09 липня 2018 року, з урахуванням ухвали цього суду від 09 жовтня 2018 року про виправлення описки, заяву ТОВ«Аптека № 39» про перегляд рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 26 грудня 2014 року у справі № 466/543/14-ц за нововиявленими обставинами задоволено частково. Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 26 грудня 2014 року у справі скасовано частково. У задоволенні позову ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» про звернення стягнення на предмет іпотеки - приміщення аптеки, загальною площею 109,4 кв. м,що розташоване по АДРЕСА_1 , яке належить на праві власності ТОВ «Аптека № 39», за договором іпотеки від 31 серпня 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Лаврик Т. Я., з метою задоволення вимог ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» за кредитним договором від 31 серпня 2007 року відмовлено. У решті рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 26 грудня 2014 року про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 солідарно на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованості за кредитним договором від 31 серпня 2007 року залишено без змін. Частково задовольняючи заяву ТОВ«Аптека № 39» про перегляд рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 26 грудня 2014 року у справі № 466/543/14-ц за нововиявленими обставинами, суд першої інстанції виходив із того, рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 12 жовтня 2016 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Львівської області 01 червня 2018 року, у справі № 466/5401/16-ц визнано договір іпотеки, укладений 31 серпня 2007 року між ПАТ «Райффайзен Банк «Аваль», ТОВ «Аптека № 39» та ОСОБА_1 , недійсним, що є нововиявленою обставиною для вирішення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки. Оскільки договір іпотеки визнано недійсним з моменту його укладення, а рішення суду про звернення стягнення предмету іпотеки ухвалено 26 грудня 2014 року, то відповідно рішення суду в частині задоволення вимог банку до ТОВ «Аптека № 39» про звернення стягнення предмету іпотеки підлягає скасування з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову в цій частині. Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції Постановою Львівського апеляційного суду від 10 березня 2020 року апеляційну скаргу АТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є фінансова компанія «Гефест», задоволено частково. Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 09 липня 2018 року в частині задоволення заяви ТОВ «Аптека № 39» про перегляд рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 26 грудня 2014 року за нововиявленими обставинами скасовано та ухвалено нове рішення в цій частині. У задоволенні заяви ТОВ «Аптека № 39» про перегляд рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 26 грудня 2014 року за нововиявленими обставинами в частині задоволення позову ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» про звернення стягнення на предмет іпотеки - приміщення аптеки, загальною площею 109,4 кв. м, що розташоване по АДРЕСА_1 , яке належить на праві власності ТОВ «Аптека № 39», за договором іпотеки від 31 серпня 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округ Лаврик Т. Я., з метою задоволення вимог ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» за кредитним договором від 31 серпня 2007 року відмовлено. Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 26 грудня 2014 року залишено в силі. Вирішено питання розподілу судових витрат. Відмовляючи у задоволенні заяви ТОВ «Аптека № 39» про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами та залишаючи рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 26 грудня 2014 року в силі, апеляційний суд виходив із того, що постановою Верховного Суду від 30 жовтня 2019 року у справі № 466/5401/16-ц частково задоволено касаційну скаргу ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», а рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 12 жовтня 2016 року і постанову Апеляційного суду Львівської області 01 червня 2018 року у частині визнання договору іпотеки від 31 серпня 2007 року недійсним скасовано та провадження у справі в цій частині закрито. Отже, зі скасуванням вищевказаних судових рішень в частині визнання договору іпотеки від 31 серпня 2007 року недійсним втратилися ті обставини, на які посилалося ТОВ «Аптека № 39» як на нововиявлені. Короткий зміст вимог касаційної скарги У касаційній скарзі ТОВ «Аптека № 39», посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувану постанову апеляційного суду скасувати. Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 травня 2020 року поновлено ТОВ «Аптека № 39» строк на касаційне оскарження постанови Львівського апеляційного суду від 10 березня 2020 року, відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі та витребувано її матеріали з Шевченківського районного суду м. Львова. У задоволенні клопотання ТОВ «Аптека № 39» про зупинення виконання постанови Львівського апеляційного суду від 10 березня 2020 року відмовлено. У травні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 червня 2020 року справу за заявою ТОВ «Аптека № 39» про перегляд рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 26 грудня 2014 року за нововиявленими обставинами у справі за позовом ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ТОВ «Аптека № 39» про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки за касаційною скаргою ТОВ «Аптека № 39» на постанову Львівського апеляційного суду від 10 березня 2020 року призначено до судового розгляду. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала касаційну скаргу Касаційна скарга ТОВ «Аптека № 39» мотивована тим, що оскаржувана постанова апеляційного суду є незаконною та підлягає скасуванню, оскільки ТОВ «Аптека № 39» про час і місце розгляду справи в апеляційному порядку не було повідомлено належними чином. Крім того, апеляційний суд залучив до участі у справі правонаступників ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», а саме акціонерне товариство «Оксі Банк» та у подальшому фінансову компанію «Гефест», які за договорами про відступлення права вимоги, що є оплатними, набули право вимоги, у тому числі до ТОВ «Аптека № 39». Разом з тим, у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження обставин здійснення між кредитором та його правонаступниками оплати за договорами про відступлення права вимоги, що суперечить нормам права та правовим позиціям Верховного Суду. Також апеляційний суд не звернув уваги на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц, провадження № 14-318цс18, , згідно з якою у разі пред'явлення кредитором вимоги про дострокове повернення кредиту на підставі частини другої статті 1050 ЦК України втрачається право кредитора нараховувати відсотки після настання терміну повернення, який зазначений у відповідному повідомленні, оскільки такими діями кредитор на власний розсуд змінив строки виконання основного зобов'язання. Фактичні обставини справи, встановлені судами У січні 2014 року ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» звернулося до суду з позовом, який було уточнено, до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ТОВ «Аптека № 39» про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки. Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 26 грудня 2014 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 29 вересня 2015 року, позов ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» задоволено частково. Достроково стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 солідарно на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором від 31 серпня 2007 року та звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 31 серпня 2007 року - приміщення аптеки, загальною площею 109,4 кв. м, що розташоване по АДРЕСА_1 , яке належить на праві власності ТОВ «Аптека № 39», з метою задоволення вимог ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» за кредитним договором від 31 серпня 2007 року. 13 жовтня 2015 року, з урахуванням заяви про уточнення та зміну від 20 червня 2018 року, ТОВ «Аптека № 39» звернулося до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 26 грудня 2014 року. 2.

Мотивувальна частина Позиція Верховного Суду 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ». Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Касаційна скарга ТОВ «Аптека № 39» підлягає частковому задоволенню. Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону постанова апеляційного суду не відповідає. Перегляд судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами має здійснюватись із дотриманням вимог статей 423-429 ЦПК України, які визначають підстави і порядок перегляду, коло суб`єктів звернення із заявою про перегляд судових рішень, об`єкти перегляду, а також компетенцію (процесуальні повноваження) судів, які здійснюють такий перегляд. Отже, за змістом частини першої статті 425 ЦПК України заява про перегляд судового рішення судупершої інстанції з підстав, визначених частиною другою, пунктами 1, 3 частини третьої статті 423 цього Кодексу, подається до суду, який ухвалив судове рішення. Відповідно до частин другої та третьої статті 429 ЦПК України справа розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом для провадження, у суді тієї інстанції, яка здійснює перегляд. За результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд може: відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі; задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення; скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду. Отже, розглянути заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами може лише суд, що ухвалив рішення по суті спору. У частинах шостій та сьомій статті 429 ЦПК України передбачено, що з набранням законної сили новим судовим рішенням втрачають законну силу судові рішення інших судів у цій справі. Судове рішення, ухвалене за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, може бути переглянуте на загальних підставах. Ураховуючи викладене, апеляційний суд після скасування рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами і ухвалення судом першої інстанції рішення має перевірити його законність по суті та прийняти рішення за результатами розгляду апеляційної скарги відповідно до положень статті 374 ЦПК України. Відтак, повноважень скасовувати таке рішення і постановлювати процесуальний документ з приводу розгляду заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, відмовляти у її задоволенні, тобто розглядати по суті, апеляційний суд не має, так як це є компетенцією суду, судове рішення якого переглядається. Оскільки, зі скасуванням рішення суду першої інстанції та відмовою у задоволенні заяви про перегляд судового рішення суду першої інстанції за нововиявленими обставинами апеляційний суд допустив порушення порядку вирішення вказаного процесуального питання та вийшов за межі своїх повноважень, оскаржувану постанову необхідно скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. При новому розгляді справи суду апеляційної інстанції належить врахувати наведене та мати на увазі, що за встановлення апеляційним судом відсутності передбачених ЦПК України підстав для скасування рішення за нововиявленими обставинами, необхідно виходити із того, що у цьому випадку суд, який розглядав заяву про перегляд, мав постановити ухвалу про відмову у задоволенні такої заяви (частина третя статті 429 ЦПК України). При цьому для суду апеляційної інстанції визначальним у такому випадку є не форма прийнятого судом першої інстанції процесуального документа, а те, яке судове рішення підлягало ухваленню за таких обставин і саме з цього апеляційний суд мав виходити, обираючи процесуальну форму реагування на судове рішення. Відповідно до частини шостої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі. Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека № 39» задовольнити частково. Постанову Львівського апеляційного суду від 10 березня 2020 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий Д. Д. Луспеник Судді: І. А. Воробйова Б. І. Гулько Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк