Постанова 4824 № 760/422/20

Справа № 760/422/20 Головуючий в суді І інстанції - Криворот О.О. Провадження № 33/824/1467/2020 Доповідач в суді II інстанції - Свінціцька О.П. КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 16 липня 2020 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі: судді судової палати з розгляду кримінальних справ Свінціцької О.П., в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , захисника Асатряна Т.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Солом`янського районного суду м. Києва від 17 лютого 2020 року, - в с т а н о в и в: Постановою судді Солом`янського районного суду м. Києва від 17 лютого 2020 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 (десять тисяч двісті) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік. ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за те, що він, 02.01.2020 о 21 годині 40 хвилин, в м. Києві по проспекту Л. Гузара, 4, керував автомобілем марки «Фольксваген» номерний знак НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп`яніння: зіниці очей не реагують на світло, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан сп`яніння, у встановленому законом порядку відмовився в присутності двох свідків, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України. У апеляційній скарзі ОСОБА_1 указано на незаконність постанови судді та необхідність її скасування. В обґрунтування доводів апеляційної скарги послався на те, що постанова винесена із порушенням норм чинного законодавства, обставини справи з`ясовані неповно. Так, апелянтом указано про те, що він погодився на проходження огляду на стан сп`яніння в закладі охорони здоров`я, однак через пів години руху в напрямку даного закладу, працівниками поліції було складено на нього протокол про відмову від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння та повідомлено, що даний протокол може бути оскаржений в суді. Також апелянтом зазначено про те, що він не перебував у стані будь-якого сп`яніння, працівниками поліції йому не було видано направлення на проходження огляду в заклад охорони здоров`я, а свідків його відмови від проходження огляду на стан сп`яніння він не бачив. Просив скасувати оскаржувану постанову та закрити провадження у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Вислухавши пояснення: особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 та його захисника, які подану апеляційну скаргу підтримали, підтвердили її доводи та просили скаргу задовольнити; вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 до задоволення не підлягає з огляду на таке. Висновки судді місцевого суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, яке проявилось у відмові від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння стверджуються зібраними у справі доказами, зокрема: поясненнями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , відповідно до яких ОСОБА_4 дійсно відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння.Ці пояснення були підтверджені додатковими письмовими поясненнями вказаних свідків, що були надані захисником в суді апеляційної інстанції. Із відеозапису зробленого за допомогою нагрудної камери поліцейського вбачається те, що ОСОБА_1 в присутності двох свідків дійсно відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння. Фактичні обставини вчиненого адміністративного правопорушення вбачаються і із протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 084541 від 02.01.2020 року. Дослідивши указані докази та надавши їм належну юридичну оцінку суддя місцевого суду дійшов до обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, правильності кваліфікації його дій за ч.1 ст. 130 КУпАП та на законних підставах, із дотриманням положень ст. 23 і ст. 33 КУпАП наклав на нього стягнення у межах санкції, передбаченої ч.1 ст. 130 КУпАП, яке є безальтернативним. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про незаконність вимоги поліцейських та відсутність у нього ознак наркотичного сп`яніння не ґрунтуються на матеріалах справи. Ознаки наркотичного сп`яніння, які стали підставою для вимоги про проходження огляду на стан сп`яніння, поліцейськими викладені у протоколі про адміністративне правопорушення. Суд при цьому зважає на те, що підставою для висунення вимоги про необхідність проходження огляду на стан сп`яніння є суб`єктивне припущення поліцейського про перебування особи у стані наркотичного сп`яніння, яке ґрунтується на наявності у особи ознак наркотичного сп`яніння, перелік яких визначений у п.4 розділу І Інструкції. Відповідно до наявного відеозапису поліцейські повідомили ОСОБА_1 про наявність ознак наркотичного сп`яніння. Після такого повідомлення будь-яких зауважень від ОСОБА_1 не надходило. У зв`язку із викладеним суд вважає, що зазначена обставина не є такою, яка дає підстави для скасування постанови судді щодо ОСОБА_1 Н е ґрунтуються як на матеріалах справи, так і на вимогах закону доводи апеляційної скарги в частині порушення поліцейськими порядку виявлення та фіксації відмови від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння. Так, відповідно до п.12 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 року № 1452/735, огляд на стан наркотичного сп`яніння проводиться виключно у закладі охорони здоров`я, що вказує на відсутність порушень із боку поліцейського під час проведення огляду. Так, із наявного в матеріалах справи відеозапису з нагрудної камери поліцейського вбачається, що ОСОБА_1 працівниками поліції в присутності двох свідків було запропоновано пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння в медичному закладі, на що останній відмовився. Відсутність у матеріалах справи направлення на проведення огляду не є підставою для визнання незаконними дій поліцейських, пов`язаних із виявленням та фіксуванням адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. Як зазначалось вище, суд вважає доведеним те, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння. За умови відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння, що було вчинено останнім у присутності свідків, зафіксовано поліцейським за допомогою нагрудної відеокамери та шляхом відбирання пояснень у свідків, поліцейські позбавлялися обов`язку видавати відповідне направлення. Це узгоджується із п.8 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого або сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМ України від 17.12.2008 р. № 1103 (в подальшому Порядок), відповідно до якого у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду у закладі охорони здоров`я поліцейський у присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення. Аналіз положень пунктів 6 та 8 Порядку дає підстави стверджувати те, що направлення на проведення огляду видається водію, який виявив згоду на проведення такого огляду. Не ґрунтуються на матеріалах справи і доводи апеляційної скарги які стосуються свідків, що були задіяні у ході фіксації адміністративного правопорушення. Так, із зазначеного вище відеозапису вбачається, що у ході фіксації вчиненого адміністративного правопорушення були присутні свідки, відмову від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння ОСОБА_1 вчинив у присутності двох свідків. Ці свідки засвідчили таку відмову у протоколі про адміністративне правопорушення та надали письмові пояснення, які знаходяться у матеріалах адміністративної справи. Суд звертає увагу на те, що за своїм змістом письмові пояснення свідків відповідають фактичним обставинам події, об`єктивно зафіксованим на згаданому вище відеозаписі. У зв`язку із цим пояснення свідків визнаються судом належними та допустимими доказами. Крім того, в суді апеляційної інстанції захисником були надані додаткові письмові пояснення свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , з яких вбачається, що останні підтвердили факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння в медичному закладі у лікаря нарколога. Дані пояснення свідків також спростовують доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про відсутність свідків на місці складання протоколу про адміністративне правопорушення щодо нього. Також суд не приймає до уваги доводи щодо наявності розбіжностей та порушень, які були допущені працівниками поліції при оформленні адміністративного матеріалу. Зокрема, розбіжність в адресах свідків, яка зазначена в протоколі про адміністративне правопорушення та в письмових поясненнях свідків не спростовує правильності висновків судді місцевого суду щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. Доводи захисника про те, що інспектором патрульної поліції не було відсторонено ОСОБА_1 від керування транспортним засобом, що свідчить про те, що інспектор поліції був впевнений в можливості ОСОБА_1 керувати транспортним засобом, не спростовують правильності висновків суду першої інстанції щодо необхідності притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за відмову від проходження огляду на стан сп`яніння. Переконливих доводів, які б безумовно спростовували правильність висновків суду першої інстанції щодо необхідності притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП, апеляційна скарга не містить. Та обставина, що ОСОБА_1 не був присутнім під час розгляду справи у суді першої інстанції не може бути підставою для скасування прийнятої щодо нього постанови, оскільки ОСОБА_1 приймав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, мав можливість надати усі докази на свій захист, які вважав за необхідне та був представлений захисником. Надані ОСОБА_1 та його захисником докази та наведені аргументи не указують на помилковість висновків судді місцевого суду та незаконності ухваленого рішення. Наведене у свої сукупності указує на те, що справа про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП була розглянута повно, всебічно та об`єктивно. Постанова Солом`янського районного суду м. Києва від 17 лютого 2020 щодо ОСОБА_1 відповідає вимогам закону, підстав для скасування чи зміни цієї постанови суд не вбачає, у зв`язку із чим залишає цю постанову без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Керуючись ст. 294 КУпАП, суд, п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову Солом`янського районного суду м. Києва від 17 лютого 2020 щодо ОСОБА_1 залишити без змін. Постанова оскарженню не підлягає. Суддя О.П. Свінціцька