Постанова 4824 № 755/6356/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 755/6356/20 Головуючий у 1-й інст. - Катющенко В.П. Апеляційне провадження 22-ц/824/9332/2020 Доповідач - Рубан С.М. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 16 липня 2020 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Рубан С.М. суддів Заришняк Г.М., Мараєва Н.Є. при секретарі Букалов В.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 07 травня 2020 року, постановлену у складі судді Катющенко В.П. у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Смолянінова Олена Ярославівна, Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації, про визнання недійсним іпотечного договору, - В С Т А Н О В И В : ОСОБА_3 звернулась з позовом до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Смолянінова Олена Ярославівна, Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації, про визнання недійсним іпотечного договору. До позовної заяви додано заяву про забезпечення позову, в якому ОСОБА_3 просить забезпечити позов шляхом накладення арешту на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , заборонити органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії (реєстрацію прав власності, скасування реєстрації права власності та інших речових прав, у тому числі, реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам, внесення до статутних капіталів юридичних осіб, передачі в іпотеку, будь-якого іншого обтяження та інше) щодо вказаної квартири та її відчуження, заборонити ОСОБА_1 та/або його представникам виселяти та знімати з реєстрації мешканців вказаної квартири, а також без дозволу ОСОБА_3 вселяти інших осіб до неї, проникати та входити до вказаної квартири, іншим чином користуватися, володіти та розпоряджатися нею, в тому числі укладати договори іпотеки, оренди, купівлі-продажу, дарування тощо з третіми особами. Посилається на те, що докази, які підтверджують право власності ОСОБА_3 на спірне майно, а саме: Договір купівлі-продажу квартири від 07.03.2012 року, реєстровий № 9-998, витяг КМБТІ про державну реєстрацію № 33646845 від 29.03.2012 року, технічний паспорт на квартиру № 5649 від 27.12.2010 року були передані відповідачу ОСОБА_1 на зберігання за Актом передачі документів від 31.01.2018 року. Зазначає, що спірна квартира належала позивачу і була передана в іпотеку відповідачу, про що нотаріусом зроблено запис про іпотеку №24618601 від 31.01.2018 року. У зв`язку з тим, що відповідач не виконав свій обов`язок передбачений п.1 спірного договору позики грошей, а саме не передав обумовлені грошові кошти позивачу - договір позики грошей фактично є не укладеним, і таким чином іпотечний договір від 31.01.2018 року є недійсним, оскільки не виконано первісне зобов`язання, то він не може породжувати будь - які наслідки. Перереєстрація права власності за відповідачем на підставі не підтвердженого зобов`язання (безгрошовість договору позики), не отримання згоди органу опіки та піклування під час укладання спірного правочину незаконно та протиправно позбавили позивача права власності на спірну квартиру. На електронних ресурсах по продажу нерухомості спірна квартира вже виставлена на продаж з початку березня 2020 року, що підтверджується доданими скріншотами із сайтів. На думку позивача, невжиття заходів забезпечення позову може призвести до вчинення нової реєстраційної дії щодо спірної квартири, оскільки планується її перепродаж третім особам, а це призведе до надмірного тягаря щодо залучення «несвідомого» покупця, проведення розрахунків за новим договором купівлі-продажу, необхідності подання віндикаційного та/або негаторного позову, а отже значно утруднить чи зробить взагалі неможливим виконання майбутнього судового рішення. Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 23 квітня 2020 року заяву ОСОБА_3 про забезпечення позову - задоволено. Забезпечено позов шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 на підставі свідоцтва № 1017 виданого 28.03.2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Смоляніновою О.Я. та Іпотечного договору № 334, посвідченого 31.01.2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Смоляніновою О.Я., номер запису про право власності: 30944910. Заборонено органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії (реєстрацію прав власності, скасування реєстрації права власності та інших речових прав, у тому числі, реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам, внесення до статутних капіталів юридичних осіб, передачі в іпотеку, будь-якого іншого обтяження та інше) щодо квартири АДРЕСА_1 та її відчуження. Заборонено ОСОБА_1 та/або його представникам виселяти та знімати з реєстрації мешканців квартири АДРЕСА_1 , а також без дозволу ОСОБА_3 вселяти інших осіб до неї, проникати та входити до вказаної квартири, іншим чином користуватися, володіти та розпоряджатися нею, в тому числі укладати договори іпотеки, оренди, купівлі-продажу, дарування тощо з третіми особами. Не погоджуючись з ухвалою суду, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на її незаконність, необґрунтованість, неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу суду скасувати. Посилається на те, що ОСОБА_1 набув право власності на спірну квартиру законним шляхом на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 29.03.2019 року та є законним її власником, оскільки до цього часу сума боргу ОСОБА_3 не була повернута. Позовна заява і заява про забезпечення позову не містить жодних доказів на підтвердження безгрошовості договору позики від 31.01.2018 року. Дійсність вказаного договору не оскаржувалась ОСОБА_3 протягом більше ніж двох років після отримання грошей у борг. На момент винесення оскаржуваної ухвали ОСОБА_1 не мав і не має ні доступу до квартири, ні можливості користування нею будь - яким чином, жодних дій щодо виселення ОСОБА_3 , крім подання позовної заяви до суду чи щодо продажу цієї квартири не здійснював. ОСОБА_1 жодної інформації щодо продажу квартири на сайті не розміщував та не вчиняв ніяких дій щодо продажу спірної квартири. Оскаржувана ухвала не містить будь - яких посилань на реально існуючі докази, які б підтверджували, що ОСОБА_1 намагається відчужити належну йому квартиру, крім розміщених самою позивачкою таких оголошень про продаж вже неналежної їй квартири, у зв`язку з чим забезпечення позову порушує права відповідача. Позивач ОСОБА_3 подала до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечила проти задоволення апеляційної скарги. Посилається на те, що доказом того, що відповідач намагається виселити позивача із спірної квартири, яка є єдиним житлом для неї та її неповнолітніх дітей, є позов у справі №755 /20470/19 про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом виселення та додані в якості додатків самим ОСОБА_1 листи щодо виселення позивача із займаного помешкання. Крім того, зазначає, що між сторонами існує ряд спорів, зокрема, в провадженні Дніпровського районного суду м. Києва знаходиться справа за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування запису державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Відчуження будь - яким способом або передача в забезпечення спірної квартири може призвести до вчинення нової реєстраційної дії щодо вказаної квартири, оскільки планується її перепродаж третім особам, що призведе до надмірного тягаря щодо залучення нового покупця, проведення розрахунків за новим договором купівлі - продажу, необхідності подання вендикаційного та/або негаторного позову та значно утруднить чи зробить взагалі неможливим виконання майбутнього судового рішення. Натомість, до моменту розгляду справи по суті забезпечення позову не призведе до будь - якої шкоди для всіх зацікавлених осіб. В судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу з підстав викладених у апеляційній скарзі. Представник позивача заперечив проти задоволення апеляційної скарги посилаючись на обставини викладені у відзиві на апеляційну скаргу. Інші учасники процесу відзиву на апеляційну скаргу до суду не подали, в судове засідання не з`явились, про час і місце розгляду справи повідомлені належно, тому в порядку ч. 2 ст. 372 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення осіб, які з`явились в судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, дійшла наступного висновку. Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами виник спір щодо квартири АДРЕСА_1 , існує вірогідність того, що вказана квартира може бути відчужена на користь третіх осіб, і вказані дії можуть утруднити чи зробити неможливим виконання можливого рішення суду про задоволення позову. Колегія суддів не в повній мірі погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Відповідно до ч.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 року №9, роз`яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку сторін з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. З сукупного аналізу вищевказаних положень законодавства вбачається, що застосування у справі заходів забезпечення позову є виправданим, якщо з обставин справи встановлено об'єктивну можливість вчинення відповідачем дій, які можуть утруднити чи унеможливити виконання рішення суду в разі задоволення позову. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову». ОСОБА_3 звернулась з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить визнати недійсним Іпотечний договір від 31.01.2018 року укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Смоляніновою О.Я. та зареєстрований в реєстрі за № 334; судові витрати покласти на відповідача. Як вбачається з матеріалів справи, 31.01.2018 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 був підписаний та нотаріально посвідчений Договір позики грошей на суму 9 782 500 грн., що є еквівалентом 350 000 дол. США за курсом ПАТ КБ «Приватбанк». В забезпечення виконання ОСОБА_3 зобов`язань за договором позики, 31.01.2018 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено іпотечний договір, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 . В позовній заяві ОСОБА_3 посилається на те, що з боку відповідача договір позики не було виконано, а саме вказані грошові кошти, як до моменту підписання (в момент підписання), так і після підписання спірного договору стороною відповідача (та/або представником, чи будь-якою іншою повіреною особою відповідача) передані позивачу не були. Умови спірного Договору позики грошей, а саме п. 1 передбачають обов`язок відповідача передати позивачу грошові кошти в розмірі 9 782 500,00 грн., що еквівалентно 350 000,00 доларів США за курсом ПАТ КБ «ПриватБанк». Відповідач не виконав свій обов`язок, передбачений п.1 спірного Договору позики грошей, а саме не передав обумовлені грошові кошти позивачу, а отже договір фактично не є укладеним, і таким чином, Іпотечний договір від 31.01.2018 року укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 - є недійсним, оскільки не виконано первісне зобов`язання, тому він не може породжувати будь-які наслідки. Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 13.12.2019 року квартира АДРЕСА_1 належить ОСОБА_1 на праві власності (а.с.17-19). Враховуючи наведені позивачкою обставини вибуття квартири з її власності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав вважати, що особа, яка заволоділи квартирою ОСОБА_3 , може відчужити права на неї третім особам, що може утруднити або зробити неможливим виконання можливого рішення суду про задоволення позову. Таким чином, дослідивши зміст позовної заяви та поданої позивачем заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про об`єктивну можливість ОСОБА_1 відчужити квартиру, яка є предметом оскаржуваного іпотечного договору. Враховуючи викладені обставини, суддійшов правильного висновку про те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист та поновлення порушених прав ОСОБА_3 , за захистом яких воназвернулася до суду. Заходи забезпечення позову в розумінні норм процесуального закону носять тимчасовий характер і покликані унеможливити настання обставин, за яких виконання ухваленого судом рішення буде утрудненим або взагалі стане неможливим. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині накладення арешту на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки такий захід забезпечення позову є співмірним із заявленими позовними вимогами ОСОБА_3 і вжиття цього заходу буде мати наслідком лише збереження існуючого становища до розгляду справи по суті, не зумовить фактичного вирішення спору по суті та не порушує будь-яких прав третіх осіб. Проте, враховуючи обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що вжиті судом заходи забезпечення позову у вигляді заборони органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії (реєстрацію прав власності, скасування реєстрації права власності та інших речових прав, у тому числі, реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам, внесення до статутних капіталів юридичних осіб, передачі в іпотеку, будь-якого іншого обтяження та інше) щодо квартири АДРЕСА_1 та її відчуження та заборони ОСОБА_1 та/або його представникам виселяти та знімати з реєстрації мешканців квартири АДРЕСА_1 , а також без дозволу ОСОБА_3 вселяти інших осіб до неї, проникати та входити до вказаної квартири, іншим чином користуватися, володіти та розпоряджатися нею, в тому числі укладати договори іпотеки, оренди, купівлі-продажу, дарування тощо з третіми особами обмежують права ОСОБА_1 як власника на володіння та користування своїм майном. Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Враховуючи, що вищевказаний захід забезпечення позову обмежує права ОСОБА_1 як власника на безперешкодне володіння та користування квартирою, беручи до уваги достатність арешту, накладеного на квартиру, як заходу забезпечення позову, покликаного запобігти утрудненню чи унеможливленню виконання рішення суду в разі задоволення позову, колегія суддів дійшла висновку про неспівмірність вказаних заходів вимогам ОСОБА_3 та відповідно, відсутність підстав у вжитті таких заходів забезпечення позову. Згідно п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Оскільки судом першої інстанції порушено норми процесуального права, судом не в повному обсязі з`ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, ухвала суду підлягає скасуванню в частині заборони органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії (реєстрацію прав власності, скасування реєстрації права власності та інших речових прав, у тому числі, реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам, внесення до статутних капіталів юридичних осіб, передачі в іпотеку, будь-якого іншого обтяження та інше) щодо квартири АДРЕСА_1 та її відчуження та заборони ОСОБА_1 та/або його представникам виселяти та знімати з реєстрації мешканців квартири АДРЕСА_1 , а також без дозволу ОСОБА_3 вселяти інших осіб до неї, проникати та входити до вказаної квартири, іншим чином користуватися, володіти та розпоряджатися нею, в тому числі укладати договори іпотеки, оренди, купівлі-продажу, дарування тощо з третіми особами, відмовивши в задоволенні заяви про забезпечення позову вказаним вище шляхом. В частині накладення арешту на квартиру ухвала суду підлягає залишенню без змін, як така, що постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 376, 381-384 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задовольнити частково. Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 07 травня 2020 року - скасувати в частині заборони органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії (реєстрацію прав власності, скасування реєстрації права власності та інших речових прав, у тому числі, реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам, внесення до статутних капіталів юридичних осіб, передачі в іпотеку, будь-якого іншого обтяження та інше) щодо квартири АДРЕСА_1 та її відчуження та заборони ОСОБА_1 та/або його представникам виселяти та знімати з реєстрації мешканців квартири АДРЕСА_1 , а також без дозволу ОСОБА_3 вселяти інших осіб до неї, проникати та входити до вказаної квартири, іншим чином користуватися, володіти та розпоряджатися нею, в тому числі укладати договори іпотеки, оренди, купівлі-продажу, дарування тощо з третіми особами, та в задоволенні заяви про забезпечення позову вказаним вище шляхом - відмовити. В іншій частині ухвалу суду залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 20 липня 2020 року. Головуючий Рубан С.М. Судді Заришняк Г.М. Мараєва Н.Є.