Постанова Миколаївський апеляційний суд № 483/661/20

15.07.20 22-ц/812/1191/20 Провадження 22ц/812/1191/20 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 липня 2020 року м. Миколаїв Миколаївський апеляційний суд в складі: головуючого судді- Бондаренко Т.З., суддів: Крамаренко Т.В.,Темнікової І.В., із секретарем судового засідання - Горенко Ю.В., розглянувши у спрощеному письмовому провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області постановлену під головуванням судді Куцарова В.І. 09 червня 2020 року за матеріалами №483/661/20 позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Очаківської міської ради про поділ в натурі майна, що є у спільній частковій власності, - в с т а н о в и в: У травні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 та Очаківської міської ради про поділ майна в натурі, що перебуває у спільній частковій власності. Ухвалою Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 19 травня 2020 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу п`ятиденний строк із дня отримання копії ухвали для усунення зазначених в ній недоліків (а. с. 5). Залишаючи позовну заяву без руху, суд першої інстанції виходив з того, що вона не відповідає вимогам ст. 175, 177 ЦПК України, зокрема, позивачем не зазначено в чому саме полягає порушення її прав конкретно кожним відповідачем, крім того до позовної заяви не додано клопотань про витребування доказів, а вказана вимога викладена у самій позовній заяві. Ухвалою Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 09 червня 2020 року повернуто особі, яка її подала, оскільки останнім не виконано вимоги ухвали цього суду від 19 травня 2020 року. Не погодившись із ухвалою про повернення позовної заяви, ОСОБА_1 посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, в апеляційній скарзі просить її скасувати і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав. Враховуючи особливості розгляду в апеляційному порядку окремих категорій справ, справа розглядається в апеляційній інстанції без повідомлення її учасників, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвалу про повернення позовної заяви розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали є підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції (п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України). Відповідно до положень ч. ч. 1, 3 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів не інакше як на підставі заяви, поданої і оформленої в порядку, встановленому ст. 175, 177 ЦПК України. Так, з матеріалів справи вбачається, що ухвалою Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 19 травня 2020 року позовна заява ОСОБА_1 була залишена без руху, оскільки, на переконання суду, не відповідала вимогам ст.ст.175-177 ЦПК України. Зокрема суд зазначив: позовна заява повинна містити в чому саме полягає порушення прав позивача конкретно кожним відповідачем, та до позовної заяви не додано клопотання про витребування доказів, а вказана вимога викладена у самій позовній заяві. Судом зазначено, що позовну заяву подано без дотримання вимог ч. 1 -3 ст. 177 ЦПК України та не додано до позовної заяви клопотання про витребування доказів. Проте, з наведеними висновками суду не неможна погодитись, оскільки вони не ґрунтуються на нормах процесуального права. Так, із змісту позовної заяви вбачається, що позивачем викладено в позовній заяві зміст позовних вимог, спосіб захисту порушених прав та інтересів, передбачений законом; викладено обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги та зазначено докази, які, на думку позивача, підтверджують такі обставини. Щодо ненадання клопотання окремої заяви про витребування доказів, то як сам зазначив суд таке клопотання міститься в прохальній частині позовної заяви. З огляду на викладене, колегія суддів вважає помилковим висновок суду, що позивачем не виконано вимоги, встановлені п. 4 ч. 3 ст. 175 ЦПК України. Колегія суддів також вважає немотивованим висновок суду, що позивачу необхідно було подати окрему заяву про витребування доказів, оскільки не подання такої заяви не перешкоджає відкриттю провадження у справі. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що подана позовна заява, з урахуванням заяви про усунення недоліків, відповідає вимогам щодо форми та змісту, викладених у ч. 3 ст. 175 ЦПК України, а тому висновок суду першої інстанції про повернення позовної заяви у зв`язку з невиконанням вимог, зазначених в ухвалі суду без руху, є необґрунтованим. За вказаних обставин, колегія суддів вважає, що зазначені вище дії суду першої інстанції свідчать про надто суворе дотримання судом правил процесуального законодавства в даному випадку фактично позбавило позивачку можливості реалізувати своє право на вирішення спору, що свідчить про надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства, оскільки застосовані судом обмеження не повинні обмежувати чи зменшувати право доступу до суду таким чином або до такої міри, що порушується сама сутність права. Надмірний формалізм під час вирішення питання про відкриття провадження у справі суперечить принципу верховенства права, завданням цивільного судочинства та порушує, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, право на доступ до суду. Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист. Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа не може бути безпідставно позбавлена на захист свого порушеного права, оскільки це буде порушенням права, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на справедливий суд. Постановляючи ухвалу про визнання позовної заяви неподаною та повернення її позивачу, суд першої інстанції на зазначене вище уваги не звернув, а тому висновок суду першої інстанції щодо повернення позовної заяви позивачеві з підстав невиконання вимог ухвали суду та не усунення недоліків є помилковим. Враховуючи наведене, доводи, викладені в апеляційній скарзі, що ухвала суду першої інстанції про повернення позовної заяви є безпідставною та перешкоджає подальшому провадженню у справі, колегія суддів вважає обґрунтованими. Відповідно до ч. 6 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України порушення норм процесуального права, яке призвело до помилковості ухвали є підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст.ст.374, 379, 382-384 ЦПК України, колегія суддів Постановила: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 09 червня 2020 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту, 20 липня 2020 року. Судді: Т.З.Бондаренко Т.В.Крамаренко В.І.Темнікова