Постанова 4854 № 400/3432/22

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 20 жовтня 2022 р.м.ОдесаСправа № 400/3432/22 Головуючий в 1 інстанції: Мороз А. О. Дата і місце ухвалення 25.01.2022р., м. Одеса П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді: Бойка А.В., суддів: Федусика А.Г, Шевчук О.А., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 липня 2022 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу,- В С Т А Н О В И В: 12.07.2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом до Департаменту патрульної поліції, в якому просив визнати протиправним та скасувати наказ про застосування дисциплінарного стягнення від 19.05.2022 року № 287; визнати протиправним та скасувати наказ від 01.06.2020 року № 815 о/с про звільнення його зі служби в поліції; поновити на посаді інспектора взводу № 1 роти № 2 батальйону УПП в Херсонській області з 01.06.2022 року, стягнути на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу. Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 21.07.2022 року відкрито провадження у даній справі та визначено розглядати справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у справі. В подальшому ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 21.07.2022 року було зупинено провадження по справі № 400/3432/22 за позовом ОСОБА_1 до завершення воєнного стану в Україні. Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилався на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, неповне з`ясування обставин по справі. Апелянт вказував на те, що зупиняючи провадження у справі суд першої інстанції керувався пунктом 5 частини 1 статті 236 КАС України. Однак, на думку апелянта, звертаючись із клопотанням про зупинення провадження у справі представник Департаменту патрульної поліції не надав жодного доказу у підтвердження того, що він або певні працівники Департаменту патрульної поліції, які відповідальні за позовну роботу та можуть здійснювати представництва у даній справі, безпосередньо залучені до участі у виконанні завдань територіальної оборони або здійснюють заходи правового режиму воєнного стану з метою забезпечення національної безпеки і оборони, або безпосередньо беруть участь у бойових діях. Позивач вказав на те, що відповідач та його представники перебувають у м. Києві, в якому безпосередньо бойові дії не ведуться. Також апелянт зазначив, що відповідач являючись по суті міжрегіональним територіальним органом Національної поліції України складається зі структурних підрозділів апарату Департаменту патрульної поліції і його територіальних (відокремлених) підрозділів, а тому має достатню штатну чисельність працівників, яким доручаються певні функції, у тому числі і щодо безпосереднього представництва в суді інтересів відповідача. Апелянт в поданій апеляційній скарзі наголошував, що дана справа становить для нього великий інтерес, оскільки він є внутрішньо переміщеною особою, позбавлений свого житла, яке залишилось на території тимчасово окупованої Херсонської області, а також позбавлений джерел доходів, що відбулось, на його переконання, у зв`язку із неправомірними діями відповідача. Враховуючи викладене апелянт вважає, що у суду першої інстанції були відсутні підстави для зупинення провадження у справі. На підставі викладеного апелянт просить скасувати ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 21.07.2022 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до ч. 3 ст. 312 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав. Зупиняючи провадження у справі, суд першої інстанції посилався на те, що від Департаменту патрульної поліції надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до закінчення строку дії воєнного стану. Суд зазначив, що в поданому клопотанні Департамент, посилався на те, що представники Департаменту патрульної поліції, а також його територіальні підрозділи виконують завдання територіальної оборони, здійснюють заходи правового режиму воєнного стану з метою забезпечення національної безпеки і оборони. Частина особового складу безпосередньо бере участь у бойових діях. Відтак, у Департаменту патрульної поліції відсутня можливість належним чином реалізовувати процесуальну правосуб`єктність під час розгляду судами справ. Вирішуючи клопотання, суд виходив з того, що Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 з 5:30 24 лютого 2022 року введений воєнний стан у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації, дію якого в подальшому було продовжено указами Президента № 14.03.2022 року № 133/22, від 18.04.2022 року № 259/2022, від 17.05.2022 року № 341/2022. Також суд вказав на те, що згідно п.5 ч.1 ст.236 КАС України, підставою для зупинення провадження у справі є перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції, - до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції. Суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки відповідач залучений до виконання завдань щодо забезпечення оборони країни та захисту безпеки населення і не має можливості належним чином користуватись своїми правами, а також виконувати процесуальні обов`язки під час воєнного стану, то в даному випадку наявні підстави для зупинення провадження у справі до завершення воєнного стану. Колегія суддів не погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. Як вбачається з матеріалів справи, судом першої інстанції 21.07.2022 року було постановлено ухвалу про відкриття провадження у даній адміністративній справі та у той же день постановлено ухвалу про зупинення провадження у справі, із посиланням на отримання від Департаменту патрульної поліції клопотання про зупинення провадження у справі. Однак, дослідивши матеріали адміністративної справи у паперовому вигляді, а також матеріали електронної справи, які були витребувані судом апеляційної інстанції з КП «ДСС», колегія суддів встановила, що клопотання про зупинення провадження у справі Департаменту патрульної поліції в матеріалах справи (як паперової, так і електронної) відсутнє. Як і відсутня будь-яка вхідна кореспонденція від Департаменту в матеріалах електронної справи, що вбачається з відомостей КП «ДСС». Таким чином, постановляючи ухвалу про зупинення провадження у справі за наслідком розгляду нібито клопотання Департаменту патрульної поліції, яке відповідачем не подавалось, суд першої інстанції порушив норми процесуального права. Що стосується питання наявності підстав для зупинення провадження у справі, колегія суддів зазначає наступне: Відповідно до п.5 ч.1 ст.236 КАС України, суд зупиняє провадження у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції, - до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції. Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, який затверджено Законом України № 2102-IX від 24.02.2022 року, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб згідно з Указом Президента № 341/2022 від 17.05.2022 року. В свою чергу, відповідно до статті 64 Конституції України в умовах воєнного або надзвичайного стану не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені, зокрема, статтею 55 Конституції, яка кожному гарантує право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Згідно ст. 12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 року № 389-VIII в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені. Згідно зі ст. 26 цього Закону правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів. Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Таким чином, відповідно до статті 64 Конституції України, в умовах воєнного або надзвичайного стану не можуть бути обмежені, гарантовані ст. 55 Конституції, право на судовий захист, яке включає право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, зокрема і військових формувань, які перебувають у складі Збройних Сил України, органів Національної поліції, а також розгляд справи судом. Конституційний Суд України у своїх рішеннях послідовно підкреслював значущість положень статті 55 Конституції України щодо захисту кожним у судовому порядку своїх прав і свобод від будь-яких рішень, дій чи бездіяльності органів влади, посадових і службових осіб, а також стосовно неможливості відмови у правосудді (пункт 1 резолютивної частини рішення від 25 листопада 1997 року № 6-зп, пункт 1 резолютивної частини рішення від 25 грудня 1997 року № 9-зп). За усталеною практикою Європейського суду з прав людини «право на суд» включає в себе не тільки право ініціювати провадження, але й право розраховувати на «розгляд» спору судом (зокрема, рішення у справі «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ЕСПЛ 2002-ІІ). Колегія суддів звертає увагу на те, що в даному випадку згідно ухвали Миколаївського окружного адміністративного суду від 21.07.2022 року розгляд справи № 400/3432/22 вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у справі, що свідчить про відсутність обов`язку представника відповідача бути присутнім при розгляді справи та значно спрощує розгляд справи і свідчить про відсутність будь-яких перешкод у розгляді даної справи. Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що в даному випадку судом першої інстанції було зупинено провадження у справі до завершення воєнного стану в Україні, тоді як п.5 ч.1 ст.236 КАС України не передбачає повноважень суду для зупинення провадження у справі до настання таких підстав. Також колегія суддів звертає увагу на те, що згідно обставин даної справи, ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом про визнання протиправними та скасування наказів Департаменту патрульної поліції про застосування дисциплінарного стягнення та звільнення зі служби в поліції, тобто спір у справі пов`язаний з проходженням позивачем публічної служби та звільненням його з такої служби. Слід зазначити, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях указував на необхідність дотримання судами держав-учасниць Конвенції принципу розгляду справи судами упродовж розумного строку. Практика Європейського суду з прав людини з цього питання є різноманітною й залежною від багатьох критеріїв, серед яких: складність справи, поведінка заявника, судових та інших державних органів, важливість предмета розгляду та ступінь ризику терміну розгляду для заявника тощо. В свою чергу, за усталеною практикою Європейського суду з прав людини трудові спори за своєю природою вимагають оперативного вирішення, ураховуючи значимість цього питання для зацікавленої особи, яка через звільнення втрачає засоби для існування. Отже, тривале зволікання судами з розглядом трудових спорів, різновидом яких є спори щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, ставить під загрозу дотримання з боку України пункту 1 статті 6 Конвенції. Окремо слід зазначити, що зупинення провадження у справі щодо проходження публічної служби покладає на обох сторін надмірний тягар правової невизначеності. Так, орган, з якого звільнено особу, не може прийняти на цю посаду іншу особу з огляду на можливість поновлення на цій посаді попереднього працівника, а особа, яку звільнено, не розуміє перспективи свого подальшого проходження публічної служби та потреби у працевлаштуванні. У зв`язку з цим, для даної категорії справ законодавством встановлено стислі процесуальні строки з метою своєчасного та оперативного розгляду: місячний строк для звернення до суду замість загального шестимісячного; віднесено такі справи до справ незначної складності зі зменшеними строками розгляду. Таким чином, невиправдане зупинення провадження у справах даної категорії є неприпустимим та не відповідає завданням адміністративного судочинства. Відтак, враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі. З огляду на вищевикладене, колегія суддів прийшла до висновку, що подана апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване судове рішення суду першої інстанції скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст.ст. 241, 243, 250, 308, 312, 320, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 липня 2022 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Головуючий суддя: А.В. Бойко Суддя: А.Г. Федусик Суддя: О.А. Шевчук