Постанова 4803 № 204/4366/18

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/1724/20 Справа № 204/4366/18 Суддя у 1-й інстанції - Самсонова В. В. Суддя у 2-й інстанції - Варенко О. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 липня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі: головуючого - Варенко О.П., суддів - Городничої В.С., Лаченкової О.В., за участю секретаря Василенко М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 08 жовтня 2019 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" про захист прав споживачів, шляхом спонукання до вчинення дій та відшкодування моральної шкоди, В С Т А Н О В И Л А: У червні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що 28 вересня 2007 року вона уклала із АКІБ «Укрсиббанк» кредитні договори про надання споживчого кредиту в іноземній валюті: № 11224848000 - на суму кредиту 300 000 доларів США, що на дату укладання договору було еквівалентно 1 515 000,00 грн, зі строком погашення до 27.09.2017 року; № 11226021000 - на суму кредиту 200 000 доларів США, що на дату укладання договору було еквівалентно 1 010 000,00 грн, зі строком погашення до 27.09.2017 року. У зв`язку із суттєвою девальвацією гривні у 2008, 2014 та 2015 роках, а також зменшенням доходів внаслідок погіршення економічної ситуації в Україні, погашення кредиту стало для неї вкрай складним, майже неможливим, утворилася заборгованість. Банк запропонував їй зробити перерахунок суми кредитної заборгованості із доларів США у гривню з частковим прощенням суми боргу. Вона погодилася, тому що курс долару США постійно зростає, а вона отримує доходи у гривні, і сплачувати постійно зростаючу суму боргу не може. Але банк не повідомив її про усі можливі правові наслідки зміни валюти кредиту, зокрема про можливість виникнення у неї податкових зобов`язань. Відповідач не забезпечив надання їй повної та достовірної інформації про банківські операції та її можливі наслідки, в тому числі у галузі оподаткування, внаслідок чого вона була позбавлена можливості компетентно обрати форму банківського обслуговування в цій частині. Тому зміна валюти кредитів відбувалася у порядку, який обрав банк, без її участі і без надання їй можливості впливати на дії банку для забезпечення належного захисту своїх прав та інтересів. З метою зміни валюти кредитів 26 вересня 2016 року між нею та відповідачем були укладені договори про надання споживчого кредиту: № 11483861000 - з метою погашення (рефінансування) кредитної заборгованості по договору № 11224848000 від 28.09.2007 року на суму 1 850 102,26 грн зі строком погашення до 27.09.2022 року; № 11483878000 - з метою погашення (рефінансування) кредитної заборгованості по договору № 11226021000 від 28.09.2007 року на суму 1 242 832,37 грн зі строком погашення до 27.09.2022 року. Одночасно банк анулював частину заборгованості на суми: по кредитному договору № 11224848000 від 28.09.2007 року - 22 473,87 доларів США (еквівалент 581 997,79 грн) основної суми кредиту та 1 110,81 доларів США (еквівалент 28 766,25 грн) процентів; по кредитному договору № 11226021000 від 28.09.2007 року - 15 074,16 доларів США (еквівалент 390 370,14 грн) основної суми кредиту та 770,25 доларів США (еквівалент 19 946,89 грн) процентів. Про анулювання частини боргу банк надав письмові повідомлення від 29.09.2016 року за вих. № 31-1-61/128 та № 31-1-61/129. З цих повідомлень вона вперше дізналась, що сума прощеного боргу є додатковим благом відповідно до Податкового кодексу України, яке підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб та військовим збором. Довідавшись про це, вона почала самостійно з`ясовувати ситуацію, і довідалася, що відповідач на підставі кредитних договорів про рефінансування кредитів у іноземній валюті та власних рішень про анулювання частини боргу відобразив усі суми прощеного їй боргу у Податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ) як додаткове благо за ознакою доходу «126» Довідника ознак доходів (додаток № 4 до Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 р. №

4. Внаслідок цього за даними органів Державної фіскальної служби у неї виникло податкове зобов`язання сплатити із зазначених сум анульованого боргу податок на доходи фізичних осіб в розмірі 18% від суми прощеного боргу та військовий збір в розмірі 1,5%, а всього 19,5% податків і зборів. Дану обставину вона розуміє та не заперечує. Але через неправильне визначення відповідачем у Податковому розрахунку форми № 1ДФ суми додаткового блага, яке підлягає оподаткуванню, на неї можуть бути покладені надмірні податкові зобов`язання. Вона зверталася до відповідача з приводу здійснення ним уточнення Податкового розрахунку форми № 1ДФ для приведення його до вимог законодавства, в тому числі письмовими заявами та із численними усними проханнями. Але відповідач ухиляється від вирішення цього питання. З огляду на зазначене, просила суд зобов`язати Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» скласти та подати до органів Державної фіскальної служби України уточнюючий Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ), в якому додаткове благо на користь ОСОБА_1 у вигляді прощеного (анульованого) боргу по кредиту зазначити в сумі 300 121,40 грн - за ознакою доходу «126», в сумі 672 246,53 грн - за ознакою доходу «127»; а також стягнути з Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» на її користь відшкодування заподіяної моральної (немайнової) шкоди в розмірі 60 000,00 грн. Рішенням Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 08 жовтня 2019 року в задоволенні позовної заяви відмовлено повністю. Не погодившись з таким рішенням, позивач звернулась з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги зазначила, що проведені банком операції мають всі ознаки заміни валюти у кредитному зобов`язанні, а укладення нових кредитних договорів є лише способом оформлення таких змін. Також зазначає, що вона не була повідомлена банком про податкові наслідки та обрала іншу послугу, ніж була їй потрібна. Представник відповідача подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги в повному обсязі. Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне. Судом встановлено, що 28 вересня 2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», правонаступником всіх прав і обов`язків якого є Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк», та ОСОБА_1 були укладені наступні договори: Договір про надання споживчого кредиту № 11224848000, згідно з умовами якого Банк надав Позичальнику кредитні кошти у розмірі 300 000 доларів США, що на дату укладання договору було еквівалентно 1 515 000,00 грн, з кінцевим терміном повернення не пізніше 27.09.2017 року (а.с.8-10); Договір про надання споживчого кредиту № 11226021000, згідно з умовами якого Банк надав Позичальнику кредитні кошти у розмірі 200 000 доларів США, що на дату укладання договору було еквівалентно 1 010 000,00 грн, з кінцевим терміном повернення не пізніше 27.09.2017 року (а.с.11-12). Банк виконав свої зобов`язання перед ОСОБА_1 за договорами в повному обсязі. В свою чергу, ОСОБА_1 свої зобов`язання належним чином не виконала і не здійснила повернення кредитів Банку у передбачені укладеними між ними договорами строки та умови. 26 вересня 2016 року між Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 були укладені наступні договори: - Договір про надання споживчого кредиту з Правилами № 11483861000, згідно з умовами якого Банк надав Позичальнику кредитні кошти у розмірі 1 850 102,26 грн, з кінцевим терміном повернення не пізніше 27.09.2022 року (а.с.13-14); - Договір про надання споживчого кредиту з Правилами № 11483878000, згідно з умовами якого Банк надав Позичальнику кредитні кошти у розмірі 1 242 832,37 грн, з кінцевим терміном повернення не пізніше 27.09.2022 року (а.с.15-16). Пунктами 3.4 Договорів з Правилами № 11483861000 і № 11483878000 передбачено, що ці договори укладені з метою рефінансування валютних кредитів за Договорами про надання споживчого кредиту № 1122484000 від 28.09.2007 року та № 11226021000 від 28.09.2007 року. Рефінансування - оформлення нового кредиту для погашення старого. Це окрема гілка банківського продукту, один з видів цільового кредиту. При його оформленні в договорі чітко сказано, яка сума піде на погашення якого кредиту в якому саме банку. В силу же ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів. Згідно з ч. 1 ст. 638 та ч. 1 ст. 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту досягнення в належній формі згоди з усіх істотних умов договору. Тобто, підписанням Договорів про надання споживчого кредиту з Правилами № 11483861000 і № 11483878000 від 26.09.2016 року, сторони вважаються такими, що досягли в належній формі згоди з усіх істотних умов договору. Договори про надання споживчого кредиту з Правилами № 11483861000 і № 11483878000 від 26.09.2016 року є самостійними угодами сторін, хоч й укладені для погашення заборгованості позивачки за Договорами про надання споживчого кредиту № 1122484000 від 28.09.2007 року та № 11226021000 від 28.09.2007 року (рефінансування). У зв`язку з вищевказаними обставинами, ПАТ «УкрСиббанк» було прийнято рішення про анулювання заборгованості ОСОБА_1 за Договорами про надання споживчого кредиту № 1122484000 від 28.09.2007 року та № 11226021000 від 28.09.2007 року, яка утворилась станом на 29.09.2016 року, зокрема: по Договору про надання споживчого кредиту № 1122484000 від 28.09.2007 року у розмірі 22 473,87 доларів США (еквівалент 581 997,79 грн) основної суми кредиту та 1 110,81 доларів США (еквівалент 28 766,25 грн) процентів; по Договору про надання споживчого кредиту № 11226021000 від 28.09.2007 року у розмірі 15 074,16 доларів США (еквівалент 390 370,14 грн) основної суми кредиту та 770,25 доларів США (еквівалент 19 946,89 грн) процентів. Інформація про таке анулювання боргу була доведена до відома позивачки 29.09.2016 року, шляхом вручення повідомлень № 31-1-61/128 від 29.09.2016 року та № 31- 1-61/129 від 29.09.2016 року (а.с.17-18). За результатами здійснення операції прощення боргу ОСОБА_1 відповідач здійснив подання Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь ОСОБА_1 , і сум утриманого з них податку, в якому відповідно до Довідника ознак доходів (додаток до Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 року за № 4) вказав наступну ознаку доходу: «126» Дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 розділу IV Кодексу) (підпункт 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 розділу IV Кодексу). Відповідно до пп. «д» п. 164.2.17 ст. 164 ПК України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку на доходи фізичних осіб включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо, зокрема у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 25 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов`язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом. При цьому, законодавець передбачив податкову пільгу для платника податку на доходи фізичних осіб при наявності вищевказаного об`єкту оподаткування (додаткового блага у вигляді прощеного боргу), а саме положення п.8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» ПК України визначає, що не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 01 січня 2014 року. Дія цього положення поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 01 січня 2015 року. Отже, ПК України передбачає звільнення від оподаткування фізичної особи, якщо нею отримано додаткове благо у вигляді прощеного боргу і дотримано низку умов, однією з яких має бути, щоб прощення боргу відбулось в результаті зміни валюти зобов`язання за фінансовим кредитом з іноземної на гривню. В той же час, зміни валюти зобов`язання за фінансовим кредитом з іноземної на гривню не відбулося, а відбулося укладання нових кредитів, але вже у Національній валюті, за рахунок яких були частково погашено попередні кредити, частина заборгованості по яким була анульована позичальнику. Встановивши зазначені обставини, суд першої інстанції, керуючись ст. ст. 3, 15, 16, 627, 638, 640 ЦК України, ст. ст. 50, 164 ПК України, Законом України «Про захист прав споживачів», прийшов до обґрунтованого висновку про безпідставність позовних вимог. Доводи апеляційної скарги позивача про те, що проведені банком операції мають всі ознаки заміни валюти у кредитному зобов`язанні, а укладення нових кредитних договорів є лише способом оформлення таких змін зводяться до особистого тлумачення позивачем природи укладених договорів. Посилання на те, що вона не була повідомлена банком про податкові наслідки та обрала іншу послугу, ніж була їй потрібна, спростовуються підписаними умовами договорів. Відповідно до п. 1.1.1 Кредитного Договору № 11483861000 і Кредитного Договору № 11483878000 від 26.09.2016 року, підписуючи Договір, Позичальник погодився з викладеною у Правилах (договірних умовах) споживчого кредитування позичальників АТ «УКРСИББАНК» з можливістю відкриття і розрахунково-касового обслуговування карткових (поточних) рахунків (далі - Правила), затверджених згідно внутрішніх процедур Банку та оприлюднених у офіційному виданні «Урядовий кур`єр» № 117 від 03.07.2014 р. із усіма змінами і доповненнями, пропозицією Банку надати Позичальнику споживчий кредит, на умовах, встановлених у цьому Договорі та Правилах. Згідно п. 1.1.2 Кредитного Договору № 11483861000 і Кредитного Договору № 11483878000 від 26.09.2016 року, підписуючи Договір, Сторони підтверджують, що досягли згоди за усіма істотними умовами Договору, як викладені в Договорі та Правилах. У відповідності із п. 3.1 Кредитного Договору № 11483861000 і Кредитного Договору № 11483878000 від 26.09.2016 року, підписанням Договору Позичальник підтверджує: що на дату укладення Договору він ознайомлений з усіма Тарифами по розрахунково-касовому обслуговуванню та Тарифами Банку, що викладені у Додатку № 3 до Договору; перед укладенням Договору отримав від Банку інформаційний лист згідно вимог законодавства України, зокрема, Закону України «Про захист прав споживачів»; що він ознайомлений і погоджується з умовами усіх додатків до цього Договору; що він ознайомлений і погоджується з Правилами (договірними умовами) споживчого кредитування позичальників АТ «УКРСИББАНК», які є невід`ємною частиною Договору. Доводи скарги про те, що банк помилково відобразив у податковому розрахунку нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб і утриманого податку всю прощену суму за ознакою доходу «126» (додаткове благо), хоча повинен був за цією ознакою відобразити лише частину суми, а іншу частину за ознакою доходу «127» підлягають відхиленню з огляду на наступне. ГУ ДФС у Вінницькій області у своїй індивідуальній податковій консультації від 09.06.2017 року № 563/ІПК/02-32-13-08 зазначив, що прощення (анулювання) основної суми боргу (кредиту), є додатковим благом фізичної особи та включається до загального місячного (річного) оподаткованого доходу платника з урахуванням норм п.п. «д» п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПКУ. Натомість сума відсотків, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, не включаються до загального місячного (річного) оподаткованого доходу платника, тобто і не оподатковується. Аналогічного висновку дійшов і Верховний Суд у Постанові від 21.11.2018 року по справі №813/279/16, в якій зазначено наступне: «боржник, який отримав додаткове благо у вигляді прощення (анулювання) основної суми боргу за кредитом та який був належним чином повідомлений про прощення (анулювання) такого боргу, зобов`язаний відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку». Так, згідно п. 8 Перехідних Положень ПК України, не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року. Дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 1 січня 2015 року. Таким чином, зобов`язання сторін за договорами про надання споживчого кредиту №1122484000 від 28.09.2007 року та №11226021000 від 28.09.2007 року були припинені шляхом прощення боргу без жодної зміни валюти цих договірних зобов`язань, оскільки жодних договорів/угод про внесення змін (в тому числі додаткових договорів/угод) до них сторони не укладали. Натомість, Сторонами було укладено окремі Кредитні договори, які є окремим правовідношенням, а отже, із них виникають самостійні, не пов`язані із попередніми, зобов`язання. Пункт 8 Перехідних Положень ПК України, стосується виключно регулювання питання оподаткування курсової різниці під час зміни валюти зобов`язання за кредитом з іноземної валюти у національну і не може застосовуватися до правовідносин, які виникли між сторонами. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE , № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції щодо встановлених обставин не спростовують, фактично зводяться до переоцінки відповідачем доказів та особистого тлумачення норм матеріального права. Передбачених ст.376 ЦПК України підстав для скасування судового рішення колегією суддів не встановлено, тому рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 08 жовтня 2019 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий: О.П.Варенко Судді: В.С.Городнича О.В.Лаченкова