Постанова 4803 № 202/30/17

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/5668/20 Справа № 202/30/17 Суддя у 1-й інстанції - Зосименко С.Г. Суддя у 2-й інстанції - Варенко О. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 липня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі: головуючого - Варенко О.П., суддів - Городничої В.С., Лаченкової О.В., за участю секретаря Василенко М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 04 вересня 2017 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Вдовіної Ліани Леонідівни про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, В С Т А Н О В И Л А: В січні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що 15 лютого 2008 року вона та ПАТ КБ «ПриватБанк» уклали договір про іпотечний кредит № DN0UG10000003443. Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 01 вересня 2015 року у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернуто стягнення на квартиру АДРЕСА_1 , шляхом її продажу банком із укладанням від імені ОСОБА_1 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем. 03 березня 2016 року Апеляційний суд Дніпропетровської області зазначене рішення суду першої інстанції змінив шляхом доповнення його резолютивної частини застереженням, що рішення суду в частині виселення не підлягає виконанню протягом дії Закону України від 03 червня 2014 року «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті»; в іншій частині рішення суду залишив без змін. Незважаючи на рішення суду, ПАТ КБ «ПриватБанк» використало ще один спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки - позасудовий, шляхом реєстрації права власності на предмет іпотеки на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя. Оскаржуване рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно прийнято приватним нотаріусом Вдовіною Л.Л. Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Вдовіної Л.Л. від 18 листопада 2016 року за індексним № 32430682 про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 ; скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис № 17503809 про державну реєстрацію права власності ПАТ КБ «ПриватБанк» на зазначене нерухоме майно. Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 04 вересня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Скасовано рішення від 18 листопада 2016 року за індексним № 32430682 про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 ), зареєстроване приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Вдовіною Л.Л. Скасовано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис № 17503809 про державну реєстрацію права власності ПАТ КБ «ПриватБанк» на вказану квартиру. В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що банк уже використав своє право на задоволення вимог іпотекодержателя шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у судовому порядку, проте не повідомив про це приватного нотаріуса, який безпідставно задовольнив забезпечену іпотекою вимогу банку шляхом набуття ним права власності на предмет іпотеки. Суд відмовив у визнанні протиправним рішення приватного нотаріуса, вказавши, що це рішення прийнято останнім саме з вини банку, який не повідомив нотаріуса про наявність рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Не погодившись з таким рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просив рішення суду скасувати в частині задоволеного позову та в цій частині ухвалити нове рішення, яким в повному обсязі відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 .. Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 квітня 2018 року рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 04 вересня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_1 у частині вимог до ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовлено. Провадження у справі у частині позовних вимог ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Вдовіної Л.Л. закрито. Постановою Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 квітня 2018 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 04 червня 2019 року рішення суду першої інстанції залишено без змін. Постановою Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі № 202/30/17 постанову Дніпровського апеляційного суду від 04 червня 2019 року скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне Судом встановлено, що 15 лютого 2008 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк» укладено договір про іпотечний кредит № DN0UG10000003443, згідно з яким ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 282 825,00 грн зі сплатою 15,00 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом із кінцевим терміном повернення 15 лютого 2033 року. Із метою забезпечення належного виконання зобов`язань за кредитним договором від 15 лютого 2008 року № DN0UG10000003443, між сторонами укладений іпотечний договір від 15 лютого 2008 року № DN0UG10000003443, згідно з яким в іпотеку банку передано квартиру № 99 загальною площею 44,70 кв.м, житловою - 30,50 кв.м, яка розташована на АДРЕСА_1 . Згідно із заявою ОСОБА_1 від 18 вересня 2008 року кредитний договір від 15 лютого 2008 року № DN0UG10000003443 переведено з валюти гривня у валюту долар США. Розмір кредиту після проведення конвертації, з урахуванням винагороди банку, складає 56 148 доларів США 12 центів зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 14,04 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 01 вересня 2015 року у цивільній справі № 202/31262/13-ц за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання додаткової угоди недійсною у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 15 лютого 2008 року № DN0UG10000003443 у розмірі 199 775,30 дол. США, що складає 1 596 204,89 грн, звернуто стягнення на квартиру № 99 загальною площею 44,70 кв.м, житловою - 30,50 кв.м, яка розташована на АДРЕСА_1 , шляхом продажу вказаного предмета іпотеки ПАТ КБ «ПриватБанк»із укладанням від імені ОСОБА_1 договору купівлі-продажу будь-яким способом із іншою особою-покупцем, із отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, з проведенням дій щодо коригування технічної документації відповідно до поточного стану нерухомості, з проведенням дій щодо оформлення та з отримання дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «ПриватБанк»всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмета іпотеки. Вирішено також виселити ОСОБА_1 із вказаної квартири. В іншій частині позову відмовлено. Звернення стягнення на предмет іпотеки зупинено на час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат. Додатковим рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 29 січня 2016 року визначено, що заборгованість за кредитним договором від 15 лютого 2008 року № DN0UG10000003443 становить 199 775,33 дол. США, що за курсом Національного банку України 7,99 складає 1 596 204,89 грн, та складається із: заборгованості за тілом кредиту - 56 088,00 дол. США, заборгованості за відсотками за користування кредитом - 57 594,66 дол. США, заборгованості з комісії за користування кредитом - 57 594,66 дол. США, пені - 72 047,69 дол. США, штрафу (фіксованої частини) - 31,29 дол. США, штрафу (процентної складової) - 9 511,62 дол. США. Визначено початкову ціну предмета іпотеки у розмірі 379 484,00 грн. Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 березня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 01 вересня 2015 року змінено шляхом доповнення його резолютивної частини застереженням, що рішення суду в частині виселення не підлягає виконанню протягом дії Закону України від 03 червня 2014 року № 1304-VII «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». В іншій частині рішення залишено без змін. Додаткове рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 29 січня 2016 року змінено в частині визначення розміру пені в сумі 72 047,69 дол. США за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором про іпотечний кредит від 15 лютого 2008 року № DN0UG10000003443, вказавши суму пені у гривнях у розмірі - 785 320,00 грн, змінено в частині визначення розміру штрафу (фіксована частина) у розмірі 31,29 дол. США, вказавши суму штрафу (фіксована частина) у гривнях у розмірі 682,12 грн, змінено в частині визначення розміру штрафу (процентна складова) у розмірі 9 511,62 дол. США, вказавши суму штрафу (процентна складова) у гривнях у розмірі 207 353,31 грн. Додаткове рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 29 січня 2016 року в частині визначення початкової ціни предмета іпотеки у розмірі 379 484,00 грн скасовано. Зазначено, що початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. В іншій частині додаткове рішення суду від 29 січня 2016 року залишено без змін. У листопаді 2016 року ПАТ КБ «ПриватБанк»звернувся до приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Вдовіної Л.Л. із заявою про реєстрацію права власності на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 , на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 15 лютого 2008 року, укладеного між ПАТ КБ «ПриватБанк»та ОСОБА_1 18 листопада 2016 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Вдовіною Л.Л. прийнято рішення, індексний номер 32430682, про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_1 , та зроблено запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 17503809 про державну реєстрацію права власності ПАТ КБ «ПриватБанк»на спірну квартиру. Ухвалюючи рішення про скасування державної реєстрації права власності на вказану квартиру за ПАТ КБ «ПриватБанк», суд першої інстанції, виходив із того, що банк уже використав своє право на задоволення вимог іпотекодержателя шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у судовому порядку, проте не повідомив про це приватного нотаріуса, який безпідставно задовольнив забезпечену іпотекою вимогу банку шляхом набуття ним права власності на предмет іпотеки. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції шодо скасування державної реєстрації права власності на спірну квартиру за ПАТ КБ «ПриватБанк», проте вважає за необхідне змінити рішення суду в частині обґрунтування правових підстав задоволення позовних вимог. Згідно матеріалів реєстраційної справи, відповідачем для проведення державної реєстрації права власності нотаріусу було надано рекомендоване повідомлення від 12.09.2016 року про намір здійснення переходу права власності на предмет іпотеки до банку, адресоване ОСОБА_1 , з відміткою про його отримання 14.09.2016 року, а також довідку про наявну заборгованість за кредитним договором станом на 02.11.2016 року в сумі 72 171,45 доларів США. Пунктом 2 ч.1 ст.10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державним реєстратором є нотаріус, як спеціальний суб`єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно. Відповідно до п.1 ч.1 ст.19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація прав проводиться на підставі договорів, укладених у порядку, встановленому законом. Згідно ст.33 Закону України «Про іпотеку», іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Частиною 1 ст.35 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Відповідно до ст.36 Закону України «Про іпотеку», сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки. Відповідно до ч.1 ст.37 Закону України «Про іпотеку», іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання. Разом з тим, судом встановлено, що направлене банком повідомлення на адресу позивача не відповідає вимогам ч.1 ст.35 Закону України «Про іпотеку», оскільки не містить вимог про усунення порушень та змісту порушених зобов`язань. Крім того, ч.3 ст.37 Закону України «Про іпотеку» визначено, що іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов`язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя. Проте, з матеріалів реєстраційної справи вбачається, що для проведення державної реєстрації права власності на предмет іпотеки відповідна оцінка вартості предмету іпотеки не надавалась. При цьому, обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов`язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет застави. Така вимога узгоджується з частиною першою статті 27 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», згідно з якою обтяжувач, який має намір звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження в позасудовому порядку, зобов`язаний надіслати боржнику та іншим обтяжувачам, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, письмове повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання. Повідомлення надсилається одночасно з реєстрацією в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження. Тобто законодавець визначив, що для звернення стягнення на предмет застави необхідно письмово повідомити боржника та зареєструвати в Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження. Вказані вимоги є імперативними і не виконуються на розсуд стягувача. Згідно зі статтею 28 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», якщо протягом 30 днів з моменту реєстрації в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження зобов`язання боржника, виконання якого забезпечене обтяженням, залишається невиконаним і в разі якщо предмет забезпечувального обтяження знаходиться у володінні боржника, останній зобов`язаний на вимогу обтяжувача негайно передати предмет обтяження у володіння обтяжувача. До закінчення процедури звернення стягнення обтяжувач зобов`язаний вживати заходи щодо збереження відповідного рухомого майна згідно з вимогами, встановленими статтею 8 цього Закону. Закон України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» пов`язує подальші дії стягувача не лише з виконанням чи невиконанням боржником вимоги усунути порушення зобов`язання або передати предмет забезпечувального обтяження у володіння обтяжувачу, але й установлює відповідний строк для такого виконання - протягом 30 днів, та пов`язує початок спливу цього строку з моментом реєстрації в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, а отже, і подальших дій зі звернення стягнення на предмет застави. Однак матеріали справи не містять доказів про те, що відповідач в передбаченому Законом порядку здійснював реєстрацію відомостей про звернення стягнення на предмет іпотеки. Тобто ухилення від надіслання боржнику оформленого відповідно до вимог ст.35 Закону України «Про іпотеку» повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання, реєстрації в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, а також недотримання 30-денного строку з моменту реєстрації в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження вважаються порушеннями, які унеможливлюють звернення стягнення на предмет застави шляхом реєстрації права власності. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у Постанові Великої Палати від 16.05.2018 року у справі № 320/8269/15-ц. Враховуючи вищенаведене, рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині обґрунтування правових підстав задоволення позовних вимог . Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» - задовольнити частково. Рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 04 вересня 2017 року - змінити в частині обґрунтування правових підстав задоволення позовних вимог. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий: О.П.Варенко Судді: В.С.Городнича О.В.Лаченкова