Постанова 4820 № 681/664/20

УКРАЇНА ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ____________________________________________________________________ Справа № 681/664/20 Провадження № 22-ц/4820/1224/20 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 липня 2020 року м. Хмельницький Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Ярмолюка О.І. (суддя-доповідач), Купельського А.В., Янчук Т.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за позовом заступника прокурора Хмельницької області в інтересах держави в особі Полонської міської ради до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, ОСОБА_1 про визнання наказу про надання земельної ділянки у власність недійсним за апеляційною скаргою заступника прокурора Хмельницької області на ухвалу Полонського районного суду Хмельницької області від 4 червня 2020 року про повернення позовної заяви, встановив: 1.

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У травні 2020 року заступник прокурора Хмельницької області Гриценко С.М. (далі - Прокурор) звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Полонської міської ради Хмельницької області (далі - Рада) до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області (далі - Держгеокадастр), ОСОБА_1 про визнання наказу про надання земельної ділянки у власність недійсним. Прокурор зазначив, що наказом Держгеокадастру від 24 січня 2020 року №22-1422-СГ затверджено проект землеустрою та передано у приватну власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2 га (кадастровий номер 6823683500:05:005:0026), розташовану за межами населених пунктів Кустовецької сільської ради Полонського району Хмельницької області та призначену для ведення особистого селянського господарства. Ще до того, як цей наказ було видано, Держгеокадастр наказом від 5 січня 2018 року №22-203-СГ надав дозвіл Кустовецькій сільській раді Полонського району Хмельницької області, правонаступником якої є Рада, на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, в межах якої знаходиться спірна земельна ділянка, у комунальну власність для створення громадського пасовища. Оскільки обов`язковою умовою прийняття рішення про передачу земельної ділянки у власність є відсутність попереднього надання відповідного дозволу на відведення цієї ж земельної ділянки іншим юридичним і фізичним особам, то оспорюваний наказ не відповідає вимогам закону та перешкоджає Раді завершити процедуру відведення земельної ділянки для громадських потреб. За таких обставин Прокурор просив суд визнати наказ Держгеокадастру від 24 січня 2020 року №22-1422-СГ про надання земельної ділянки у власність ОСОБА_1 недійсним. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції Ухвалою Полонського районного суду Хмельницької області від 4 червня 2020 року позовну заяву повернуто позивачеві на підставі п. 1 ч. 4 ст. 185 ЦПК України. Суд виходив з того, що лише керівник регіональної прокуратури, в даному випадку прокурор Хмельницької області, може представляти прокуратуру в суді та подавати позов за своїм підписом. Оскільки позовна заява підписана неуповноваженою особою, то її не може бути прийнято судом. Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі Прокурор просить скасувати ухвалу суду та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідно до закону право подання позовної заяви в порядку представництва інтересів держави надається, зокрема, керівникам обласних та окружних прокуратур, їх першим заступникам та заступникам, а тому Прокурор наділений повноваженнями на підписання позовної заяви у справі. Суд першої інстанції не врахував норми чинного законодавства та дійшов помилкового висновку про неприйнятність позову Прокурора. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи Рада, Держгеокадастр і ОСОБА_1 не подали відзив на апеляційну скаргу. 2.

Мотивувальна частина Позиція суду апеляційної інстанції Частинами 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає. Дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити. Суд першої інстанції не застосував закон (ст.ст. 23, 24 Закону України від 14 жовтня 2014 року №1697-VІІ «Про прокуратуру» (далі - Закон №1697-VІІ)), який підлягав застосуванню, неправильно витлумачив норми ст. 11 Закон №1697-VІІ і не дотримався приписів ст. 56 ЦПК України. У зв`язку з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини Позовну заяву подано до суду в порядку здійснення представництва інтересів держави в суді за підписом Прокурора. Застосовані норми права Відповідно до ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, в тому числі, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Законом №1697-VІІ визначено правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України. За змістом ст. 1 Закону №1697-VІІ прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави. В силу ч.ч. 1, 2 ст. 10 Закону №1697-VІІ у системі прокуратури України діють обласні прокуратури, до яких належать прокуратури областей, прокуратура Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, Київська міська прокуратура. Обласну прокуратуру очолює керівник обласної прокуратури, керівник прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, керівник Київської міської прокуратури, який має першого заступника та не більше трьох заступників. Статтею 11 Закону №1697-VІІ встановлено повноваження керівника обласної прокуратури, до яких, зокрема, належить представництво обласної прокуратури у зносинах з органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, особами, підприємствами, установами та організаціями. У разі відсутності керівника обласної прокуратури його повноваження здійснює перший заступник керівника обласної прокуратури, а в разі його відсутності - один із заступників керівника обласної прокуратури. Як передбачено ч. 2 ст. 15 Закону №1697-VІІ прокурори в Україні мають єдиний статус незалежно від місця прокуратури в системі прокуратури України чи адміністративної посади, яку прокурор обіймає у прокуратурі. Згідно з ч.ч. 1, 3, 6 (п. 1) ст. 23 Закону №1697-VІІ представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом та законом, що регулює виконавче провадження звертатися до суду з позовом (заявою, поданням). Із положень ч. 1 ст. 24 Закону №1697-VІІ слідує, що право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам обласних та окружних прокуратур, їх першим заступникам та заступникам, прокурорам Спеціалізованої антикорупційної прокуратури. Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 56 ЦПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу. Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції Аналіз указаних правових норм дає підстави для висновку, що на прокуратуру України покладається функція представництва інтересів держави в суді, реалізація якої здійснюється через систему органів прокуратури в порядку вчинення процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави. Під час здійснення представництва інтересів держави в суді прокурор має право звертатися до суду з позовом, а саме підписувати та пред`являти цей позов до розгляду. Заступник керівника обласної прокуратури наділений правом подання позовної заяви на виконання прокуратурою функцій щодо представництва інтересів держави в суді у порядку, передбаченому ст. 56 ЦПК України. Разом із тим, у зносинах прокуратури області як юридичної особи з органами державної влади та місцевого самоврядування, особами, підприємствами, установами та організаціями, у тому числі якщо прокуратура області виступає самостійним позивачем у справі, її інтереси може представляти лише керівник, а у його відсутність - заступник керівника. З матеріалів справи вбачається, що прокуратурою заявлено позов до Держгеокадастру та ОСОБА_1 у порядку здійснення представництва інтересів держави в суді. Отже, Прокурор наділений повноваженнями на підписання такої позовної заяви та подання її до суду. Суд першої інстанції безпідставно ототожнив правовий статус особи, яка представляє прокуратуру області як юридичну особу в адміністративно-господарських правовідносинах, і прокурора, який здійснює представництво інтересів держави в суді, та дійшов помилкового висновку про неприйнятність позовної заяви Прокурора. 3.Висновки суду апеляційної інстанції Ухвала суду першої інстанції не відповідає вимогам матеріального та процесуального закону і перешкоджає подальшому провадженню у справі, тому в силу ч. 1 ст. 379 ЦПК України вона підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Щодо судових витрат Відповідно до ст. 141 ЦПК України питання щодо понесених Прокуратурою Хмельницької області судових витрат за подання апеляційної скарги має бути вирішено судом першої інстанції при ухваленні судового рішення по суті позову (п. 37 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах»). Керуючись ст.ст. 374, 379, 381, 382, 384, 389 ЦПК України, постановив: Апеляційну скаргу заступника прокурора Хмельницької області задовольнити. Ухвалу Полонського районного суду Хмельницької області від 4 червня 2020 року про повернення позовної заяви скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку. Судді: О.І. Ярмолюк А.В. Купельський Т.О. Янчук Головуючий у першій інстанції - Горгулько Н.А. Доповідач - Ярмолюк О.І. Категорія 47