Постанова 4811 № 465/1964/20

Справа № 465/1964/20 Головуючий у 1 інстанції: Мигаль Г.П. Провадження № 33/811/881/20 Доповідач: Романюк М. Ф. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 липня 2020 року Львівський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Романюка М.Ф., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , адвоката Шніцара Андрія Олеговича, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу адвоката Шніцара Андрія Олеговича в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 на постанову судді Франківського районного суду м. Львова від 16 червня 2020 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП,- в с т а н о в и в : вищенаведеною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 ( триста сорок ) грн. в дохід держави. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 420 (чотириста двадцять) гривень 40 копійок. Згідно з постановою суду, 31 березня 2020 року до Франківського районного суду м. Львова надійшов протокол серії АПР18 707627, відповідно до якого, ОСОБА_1 17 березня 2020 року о 20 год. 00 хв. по АДРЕСА_1 , вчинив сімейний конфлікт, а саме виражався нецензурною лайкою та погрожував фізичною розправою по відношенню до своєї дружини ОСОБА_2 , чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.173-2 КУпАП. Не погоджуючись із рішенням судді районного суду, адвокат Шніцар А.О. подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову Франківського районного суду м. Львова від 16 червня 2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-2 КУпАП та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю події адміністративного правопорушення. В обґрунтування доводів апеляційної скарги покликається на те, що сам по собі факт висловлювань нецензурною лайкою не вказує про наявність в діях особи адміністративного правопорушення передбаченого ст. 173-2 КУпАП, оскільки сам по собі факт висловлювань нецензурною лайкою не спрямований на протиправну поведінку щодо конкретної особи і може виключно свідчити про освіченість та виховання особи. Окрім того, сам факт висловлювань нецензурною лайкою, який не спрямований на протиправну поведінку щодо конкретної особи і може виключно свідчити про наявність складу адміністративного правопорушення передбаченого ст.173-2 КУпАП, оскільки сам факт висловлювань нецензурною лайкою не охоплюється об`єктивною стороною вказаного адміністративного правопорушення. Що стосується погроз фізичною розправою, то апелянт вказує, що такі насамперед стосуються ніби то наявності предмету схожого на пістолет. Водночас, під час складання протоколу нічого не вилучалося та по суті такий предмет схожий на пістолет до матеріалів справи не долучався та матеріалів які б підтверджували факт його вилучення матеріали даної справи не містять. Зазначає, що сам предмет схожий на пістолет перебував у квартирі, а ОСОБА_1 на сходовій клітці. Так, в судовому засіданні потерпіла фактично вказала, що зброї в руках ОСОБА_1 вона не бачила, в зброї вона не розуміється, однак вказала, що ніби то почула звук, як заряджається пістолет, хоча самого пістолета не бачила. На думку апелянта, в постанові відображено інші дані, які фактично не відповідають реальним обставинам справи. Крім того, адвокат Шніцар А.О. зазначає, що ОСОБА_1 не було роз`яснено його прав на стадії відібрання пояснень та право на участь захисника під час такого, що суперечить вимогам КУпАП. Також апелянт вказує на те, що від ОСОБА_1 відібрано заяву про розгляд матеріалів про адміністративну відповідальність без його участі ще до направлення матеріалів в суд, що прямо суперечить вимогам ч.2 ст.268 КУпАП, оскільки відповідно до ч.1 ст.268 КУпАП при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені зокрема ст. 173-2 КУпАП присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності є обов`язковою. Вказане, на думку апелянта, може свідчити про упередженість працівників правоохоронних органів. Зазначає, що під час конфлікту зі слів потерпілої та особи, яка притягається до адміністративної відповідальності були присутні інші особи, однак вони не були допитані. Виходячи з показів потерпілої первинно ОСОБА_1 спілкувався із своєю матір`ю, а конфлікт з потерпілою розпочався після її втручання у вказану розмову. Окрім цього, адвокат Шніцар А.О. наголошує, що протокол про адміністративне правопорушення мав бути складений не пізніше 17.03.2020 року, тобто не пізніше 24 годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, оскільки особа могла вчинити вказане правопорушення виключно перебуваючи на місці вчинення такого, де як вбачається перебували і працівники Національної поліції, які в силу вимог КУпАП уповноважені на складання протоколу про адміністративне правопорушення по вказаній категорії справ. Таким чином, на думку апелянта в матеріалах справи відсутні докази, які можуть виступати на підтвердження винуватості ОСОБА_1 , а також в протоколі відсутнє посилання на такі докази, що позбавляє ОСОБА_1 та його захисника права на справедливий судовий розгляд та права на ефективний правовий захист. 16 липня 2020 року на адресу Львівського апеляційного суду надійшло клопотання потерпілої ОСОБА_2 , в якому потерпіла просить проводити розгляд справи без її участі у зв`язку із неможливістю прибути в судове засідання, та зазначає, що апеляційну скаргу адвоката Шніцара А.О. заперечує, рішення Франківського районного суду м. Львова від 16.06.2020 року вважає законним та обґрунтованим Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника - адвоката Шніцара А.О., на підтримку доводів апеляційної скарги, думку потерпілої ОСОБА_2 , розглянувши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задоволити частково з таких підстав. Відповідно до ч. 2 ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Як вбачається з оскаржуваної постанови судді, в ній міститься констатація змісту протоколу про адміністративне правопорушення, а саме: «31 березня 2020 року до Франківського районного суду м. Львова надійшов протокол серії АПР18 707627, відповідно до якого, ОСОБА_1 17 березня 2020 року о 20 год. 00 хв. по АДРЕСА_1 , вчинив сімейний конфлікт, а саме виражався нецензурною лайкою та погрожував фізичною розправою по відношенню до своєї дружини ОСОБА_2 , чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.173-2 КУпАП». Таким чином, суддею, в порушення вимог ч.2 ст.283 КУпАП не встановлено фактичні обставини події при розгляді справи в судовому засіданні та не зроблено їх опис, що є безумовною підставою для скасування постанови. З огляду на викладене постанову Франківського районного суду м.Львова від 16 червня 2020 року слід скасувати. У статті 247 КУпАП зазначені обставини, що виключають провадження в справі про адміністративне правопорушення. Зокрема, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю при закінченні на момент розгляду справи строків накладення адміністративного стягнення. Пункт 7 частини першої статті 247 КУпАП не містить положень про наявність у суду повноважень щодо встановлення обставин вчинення адміністративного правопорушення, наявності вини особи у його вчиненні у разі закриття провадження про адміністративні правопорушення. Відповідно до ч.2 ст.38 КУпАП у справах про адміністративні правопорушення, які підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення. Як вбачається з матеріалів справи, подія мала місце 31 березня 2020 року, а тому відповідно днем закінчення, передбаченого ч.2 ст. 38 КУпАП строку накладення адміністративного стягнення, в такому разі, слід вважати 30 червня 2019 року. Оскільки на момент перегляду справи судом апеляційної інстанції закінчилися передбачені ч.2 ст. 38 КУпАП строки накладення адміністративного стягнення, а постанова судді підлягає скасуванню, на ОСОБА_1 не може бути накладене стягнення й провадження у справі щодо ОСОБА_1 підлягає закриттю на підставі п.7 ст. 247 КУпАП. З огляду на викладене апеляційну скаргу слід задоволити частково, постанову судді скасувати, а справу закрити на підставі п.7 ст. 247 КУпАП в зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП. Керуючись ст.ст. 38, 247, 294 КУпАП, апеляційний суд, п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу адвоката Шніцара Андрія Олеговича в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , задоволити частково. Постанову судді Франківського районного суду м. Львова від 16 червня 2020 року щодо ОСОБА_1 - скасувати. Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-2 КУпАП України - закрити на підставі п.7 ст.247 КУпАП у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст.38 КУпАП. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя М.Ф. Романюк