Постанова 4807 № 317/4052/19

Дата документу 20.07.2020 Справа № 317/4052/19 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний № 317/4052/19 Головуючий у 1 інстанції № провадження 22-ц/807/2159/20 Громова І.Б. Доповідач: Бєлка В.Ю. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 липня 2020 року м. Запоріжжя Запорізький Апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого: Бєлки В.Ю. Суддів: Кухаря С.В. Онищенко Е.А. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - Крилової Олени Леонідівни на заочне рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 14 квітня 2020 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, В С Т А Н О В И В: У грудні 2019 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що відповідно до укладеного договору б/н від 21.04.2008 року відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту в розмірі 3000,00 грн. Банк, на підставі п.п.3.2, 3.3 Умов та Правил надання банківських послуг, може змінювати кредитний ліміт. АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов`язання за договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу кредит у розмірі встановленому договором. Відповідач, у порушення норм закону та умов договору, свої зобов`язання належним чином не виконує, в результаті чого станом на 29.11.2019 року утворилась заборгованість у розмірі 20 530,42 грн., яка складається з: 1 668,41 грн. - заборгованість за кредитом, 15 937,44 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 1 470,74 грн. - заборгованість за комісією, 0,00 грн. - заборгованість за пенею, а також штрафи відповідно до пункту 8.6 Умов та правил надання банківських послуг: - 500,00 грн. - штраф (фіксована частина), 953,83 грн., - штраф (процентна складова). Зазначає, що відповідач в добровільному порядку заборгованість за кредитним договором не сплачує. Посилаючись на зазначені обставини просив суд стягнути з відповідача на користь банку заборгованість за кредитним договором № б/н від 21.04.2008 року у загальному розмірі 20 530,42 грн. та стягнути судові витрати по справі. Заочним рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 14 квітня 2020 року позовну заяву задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» загальну суму боргу за кредитним договором б/н від 21.04.2008 року в розмірі 1 668,41 грн. та понесені судові витрати у загальному розмірі 170,82 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. У апеляційній скарзі представник АТ КБ «ПриватБанк» - Крилова О.Л.зазначає, що рішення суду постановлено з порушенням норм матеріального і процесуального права. Апеляційну скаргу мотивує тим, що судом не в повному обсязі досліджені обставини справи, а тому судом зроблено помилковий висновок про відсутність підстав для стягнення відсотків по кредиту та комісії. Не враховано, що сторонами при укладенні кредитного договору були досягнуті умови кредитування. Суд оскаржуваним рішенням не тільки призводить до нехтування принципами платності кредитного договору, а ще і наносить істотну шкоду усім споживачам банківських послуг. Просить скасувати рішення суду в частині незадоволених позовних вимог щодо стягнення відсотків та комісії та задовольнити вимоги банку у цій частині, в іншій частині рішення залишити без змін. Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Ухвалою Запорізького апеляційного суду справу призначено до апеляційного розгляду в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання в порядку ч. 1, ч. 2 ст. 369 та ч. 13 ст. 7 ЦПК України. Вислухавши доповідь судді, вивчивши апеляційну скаргу та матеріали справи, колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Згідно п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України за результатами розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, апеляційний суд має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Судом встановлено і підтверджено матеріалами справи, що 21 квітня 2008 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено договір у вигляді підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 3 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складає між ним та банком Договір про надання банківських послуг. Відповідач ознайомився у письмовому вигляді та зобов`язався регулярно ознайомлюватися із змінами «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на сайті банку www.рrіvаtbаnk.uа, що підтверджується його особистим підписом у анкеті-заяві. У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за зазначеним кредитним договором утворилася заборгованість у сумі 20 530 грн. 42 коп., з яких 1 668 грн. 41 коп. - заборгованість за кредитом, 15 937 грн. 44 коп. - заборгованість за відсотками за користування кредитом, 1 470 грн. 74 коп. - заборгованість за комісією, 500 грн. - штраф (фіксована частина), 953 грн. 83 коп. - штраф (процентна складова). Задовольняючи позовні вимоги банку в частині стягнення з відповідача основної суми заборгованості за кредитом, суд першої інстанції виходив з того, що вважав вимогу позивача про стягнення цієї суми обґрунтованою та доведеною. Відмовляючи в задоволенні решти позовних вимог, суд виходив з недоведеності банком факту укладання договору позики саме на тих умовах, на які посилається позивач. Колегія суддів погоджується із зазначеними висновками суду першої інстанції виходячи з наступного. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно з ст. 12, 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Із матеріалів справи вбачається, що Умови та правила надання банківських послуг, надані позивачем,ОСОБА_1 не підписані, а отже колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що банком не доведено належними доказами з якими саме умовами погоджувався відповідач, в тому числі й щодо порядку нарахування відсотків та комісії. Також, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що Умови та правила надання банківських послуг мають мінливий характер, а тому їх редакцію, надану позивачем, не можна вважати частиною спірного кредитного договору. Зазначені висновки суду узгоджуються з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постанові від 03 липня 2019 року в справі № 342/180/17. Окрім того, колегія суддів відхиляє довід скаржника щодо незаконної відмови судом в стягненні з відповідача суми заборгованості за процентами. Так, банк посилається на той факт, що в анкеті-заяві, підписаної ОСОБА_1 , зазначено відсоткову ставку - 2 % на місяць на суму залишку заборгованості по кредиту. Проте, на підтвердження суми боргу АТ КБ «ПриватБанк» надав розрахунок, який не відповідає виписці по картці. Так, відповідно до виписки, долученої банком до апеляційної скарги, вбачається, що починаючи з 14 грудня 2016 року в банка були відсутні підстави нараховувати відповідачу будь-які відсотки за кредитом, як військовослужбовцю. Однак, відповідно до зазначеної виписки, відрахування відсотків здійснювалося до 31 травня 2017 року. В той самий час, зниження відсоткової ставки з 14 грудня 2016 року взагалі не відображено в розрахунку заборгованості. Окрім того, у зв`язку з неможливістю встановити зміст Умов, з якими погоджувався відповідач, апеляційний суд не має можливості перевірити належність наданих розрахунків заборгованості щодо порядку їх нарахування. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що позовна вимога банку про стягнення з відповідача заборгованості за відсотками за користування кредитом не доведена належними та допустимими доказами, оскільки ґрунтується на неналежному розрахунку. Що стосується вимоги банку про стягнення з відповідача заборгованості за комісією за користування кредитом, колегія суддів вважає відмову суду першої інстанції в її стягненні обґрунтованою. Так, відповідно до ч. 3 ст. 55 Закону України «Про банки та банківську діяльність» банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг. Відповідно до п. 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, унесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо). Отже нарахування банком відповідачу комісії за користування кредитом взагалі є незаконним, а отже така позовна вимога не підлягає задоволенню. Інші докази та обставини, на які посилається скаржник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права. Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення, а тому не є суттєвими і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Керуючись ст. ст. 374, 375, 382, 383 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» - Крилової Олени Леонідівни залишити без задоволення. Заочне рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 14 квітня 2020 року вцій справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справ, зазначений строк обчисляються з дня складання повного тексту постанови. Повна постанова складена 20 липня 2020 року. Головуючий: В.Ю. Бєлка Судді: С.В. Кухар Е.А. Онищенко