Постанова 4855 № 640/9942/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/9942/19 Суддя (судді) першої інстанції: Шейко Т.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 липня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача Глущенко Я.Б., суддів Пилипенко О.Є., Черпіцької Л.Т., секретаря Суркової Д.О., за участю представників сторін: від позивача - адвокат Німак В.В., від відповідача - не прибув, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Л.К.О.» до Офіса великих платників податків Державної фіскальної служби в особі Львівського управління про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Л.К.О.» на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 березня 2020 року, - В С Т А Н О В И В: У червні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Л.К.О.» (далі - позивач, апелянт, ТОВ «Л.К.О.») звернулось у суд з позовом до Офіса великих платників податків Державної фіскальної служби в особі Львівського управління (далі - відповідач) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 серпня 2019 року позов задоволено. 24 лютого 2020 року до суду від позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 березня 2020 року в задоволенні заяви відмовлено. Не погоджуючись із ухвалою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву про ухвалення додаткового рішення. У запереченнях на апеляційну скаргу Офіс великих платників податків Державної податкової служби просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, оскільки ухвала суду постановлена із дотриманням вимог чинного законодавства. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів уважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду - без змін, з таких підстав. Відмовляючи в задоволенні заяви позивача про ухвалення додаткового судового рішення з питання розподілу судових витрат, суд першої інстанції виходив з того, що при ухваленні рішення по суті справи це питання вирішено, а докази на підтвердження витрат позивача на правничу допомогу подані із пропуском строку, закріпленого частиною 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України. Колегія суддів з такими висновками місцевого суду погоджується з огляду на таке. Статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено види судових витрат. Так, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи. Згідно з частинами 1 і 2 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Відповідно до статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. При цьому, за загальним правилом, питання розподілу судових витрат вирішується судом у судовому рішенні, яким закінчується розгляд справи. Разом з тим, Кодексом адміністративного судочинства України передбачені випадки, коли суд може вирішити питання розподілу судових витрат після ухвалення рішення по суті позовних вимог, а саме: 1) якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат (частина 3 статті 143); 2) у випадку постановлення ухвали про закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду або ухвалення рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням суд вирішує питання про розподіл судових витрат не пізніше десяти днів з дня ухвалення відповідного судового рішення, за умови подання учасником справи відповідної заяви і доказів, які підтверджують розмір судових витрат (частина 6 статті 143); 3) якщо це питання не було вирішено (пункт 3 частини 1 статті 252). Відповідно до частини 5 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, передбаченому частиною 3 цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу. Частина 1 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що суд, який ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Таким чином, у випадку, якщо суд при ухваленні судового рішення по суті спору з певних причин не вирішив питання про судові витрати, або відкладення вирішення цього питання було ініційовано стороною у справі, таке питання підлягає вирішенню шляхом ухвалення судом додаткового судового рішення в порядку статті 252 КАС України. Як убачається зі змісту позову, ТОВ «Л.К.О.» заявлено вимогу про стягнення з відповідача понесених ним судових витрат. Станом на день ухвалення рішення по суті спору у матеріалах справи із доказів, що підтверджували понесені позивачем судові витрати, знаходилось платіжне доручення №5022 від 10 червня 2019 року, згідно якого позивачем сплачено судовий збір у сумі 1921,00 грн. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 серпня 2019 року на користь позивача стягнуто судові витрати у вигляді судового збора. Будь-яких доказів на підтвердження того, що позивачем понесені витрати, пов`язані з розглядом справи, до яких належать витрати на професійну правничу допомогу, позивачем на день постановлення рішення судом не подано. Так само не подано позивачем таких доказів і протягом п`яти днів після ухвалення рішення судом. З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що питання розподілу судових витрат вирішено судом при ухвалені рішення по суті спора, а тому підстави для ухвалення додаткового судового рішення, передбачені частиною 1 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні. Посилання апелянта на позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 17 січня 2020 року у справі №826/116/17, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки така не є релевантною до розглядуваної справи. Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про ухвалення додаткового судового рішення. Відповідно до пункта 1 частини 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Приписи статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 33, 34, 242-244, 308, 310, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Л.К.О.» залишити без задоволення. Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 березня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя Я.Б. Глущенко Судді О.Є. Пилипенко Л.Т. Черпіцька (Повний текст постанови складений 20 липня 2020 року.)