Постанова 4851 № 520/12477/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 липня 2020 р. Справа № 520/12477/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Любчич Л.В., Суддів: Спаскіна О.А. , Присяжнюк О.В. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.01.2020, головуючий суддя І інстанції: Спірідонов М.О., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 21.01.2020 по справі № 520/12477/19 за позовом ОСОБА_1 до Лозівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (надалі також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Лозівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (надалі також - відповідач), в якому (з урахуванням уточнених позовних вимог) просив суд зобов`язати Лозівське об`єднане управління Пенсійного фонду України Харківської області внести до пенсійної справи відомості про нарахування згідно ст. 24 Закону №1058 на підставі наявного страхового стажу та заробітної плати суми пенсійних виплат 291792 грн. за період з 27.12.2009 до 01.09.2016. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 21 січня 2020 року позов залишено без задоволення. Не погодившись із прийнятим рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що рішення суду прийняте з суттєвим порушенням норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач наводив обставини справи та нормативно-правове обґрунтування, зазначене у позовній заяві. За результатами апеляційного розгляду позивач просив скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. Відповідач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Відповідно до пункту третього частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України), суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося. Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді апеляційної скарги, що позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 27.12.2009 перебуває на обліку та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Загальний страж роботи позивача складає 42 роки 10 місяців 10 днів за період роботи з 01.09.1964 по 31.10.2009 згідно розрахунку./а.с.96/ Постановою Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 19.07.2017 у справі № 629/4236/15-а встановлено, що в пенсійній справі позивача є довідки про заробітну плату за періоди з 01.05.1979 по 28.04.1986, з 13.05.1987 по 15.10.1990, з 15.10.1990 по 11.03.1994, з 16.03.1994 по 25.02.1995. /а.с.10-11/ Для розрахунку пенсії ОСОБА_1 використано період заробітної плати, а саме: з 01.01.1990 по 31.12.1994 та згідно даних персоніфікованого обліку з 01.07.2000 по 31.10.2009. Розрахунок заробітної плати проводився із застосуванням постанови Кабінету Міністрів України № 306 від 20.04.2005 та постанови Лозівського міськрайонного суду у справі № 2025/2а-827/11 від 17.08.2011, якою було зобов`язано застосувати при призначенні пенсії період заробітної плати з 01.01.1990 по 31.12.1994 з урахуванням довідок Філії ВАТ Таймиренерго Курійської ГЕС № 569 від 09.08.2010, архівних довідок № С-187 та № С-185 від 12.08.2010, виданих архівним відділом адміністрації Муніціпальної освіти «Середньоканський район» Магаданської області Російської Федерації. (а.с.79-89). Постанова виконана Управлінням Пенсійного фонду України в Лозівському районі Харківської області в межах покладених судом зобов`язань з урахуванням повноважень, наданих чинним законодавством. Пенсійна справа позивача неодноразово перевірялася та була приведена у відповідність, в травні 2013 року була здійснена доплата за період з 01.09.2010 по 30.04.2013 у сумі 372,47 грн. Підставою для виплати у травні 2013 року доплати у розмірі 372,47 грн було виправлення зауважень відділу контролю за призначенням пенсій, звітності та моніторингу ГУ ПФУ в Харківській області. Також, в межах розгляду справи № 629/4236/15-а була проведена судова-економічна експертиза, згідно із висновком якої за розрахунками експертного дослідження за період з 27.12.2009 по 31.08.2016 ОСОБА_1 пенсія до сплати обчислена в загальній сумі - 291 792,00 грн, а з 27.12.2009 розмір пенсії, призначений Лозівським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Харківської області, не відповідав документам, наданим ОСОБА_1 на момент призначення пенсії, тобто з 27.12.2009 за даними експертного дослідження пенсія ОСОБА_1 обчислена в розмірі 1310,16 грн. Постановою Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 19.07.2019 у справі № 629/4236/15-а, яка набрала чинності 03.10.2017, було визнано неправомірними дії Лозівського об`єднаного управління Пенсійного Фонду України Харківської області при нарахуванні пенсійних виплат ОСОБА_1 та зобов`язано Лозівське об`єднане управління Пенсійного Фонду України Харківської області нарахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію з врахуванням курсу рубля з 01.11.1992. Вважаючи, що з врахуванням висновків Лозівського міськрайонного суду Харківської області, сформованих у постанові від 19.07.2019 у справі № 629/4236/15-а, позивач має право на внесення до пенсійної справи відомостей про нарахування згідно зі статтею 24 Закону №1058 на підставі наявного страхового стажу та заробітної плати суми пенсійних виплат 291792,00 грн за період з 27.12.2009 до 01.09.2016, ОСОБА_1 звернувся до суду із відповідним позовом. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що особисті права позивача не порушуються. Водночас, зазначив, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, з огляду на таке. Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Завданням адміністративного судочинства згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Статтею 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю. Колегія суддів зазначає, що протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень слід розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, що полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Для встановлення факту бездіяльності суб`єкта владних повноважень потрібно з`ясувати, які дії відповідно до закону він мав вчинити, проте не вчинив, чи яке рішення повинен був прийняти, але не прийняв. Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення. Аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що судовому захисту підлягають порушені права, свободи та інтереси, належні безпосередньо заявнику. Під час розгляду справи судовими інстанціями таких порушень не встановлено. Як вбачається з матеріалів справи, у своєму позові позивач ставить питання про визнання протиправною бездіяльності Лозівського об`єднаного управління Пенсійного Фонду України Харківської області щодо внесення до пенсійної справи відомостей про нарахування згідно ст. 24 Закону №1058 на підставі наявного страхового стажу та заробітної плати суми пенсійних виплат 291792 грн. за період з 27.12.2009 до 01.09.2016. В обґрунтування таких вимог позивач посилається на рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 19.07.2019 у справі №629/4236/15-а, у якому зазначалося про висновок судово-економічної експертизи, за розрахунками якого за період з 27.12.2009 по 31.08.2016 ОСОБА_1 пенсія до сплати обчислена в загальній сумі - 291 792,00 грн. Тобто, рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 19.07.2019 у справі №629/4236/15-а ухвалювалося із урахуванням такого висновку судово-економічної експертизи. На теперішній час нарахування та виплата пенсії позивачу здійснюється на підставі рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 19.07.2019 у справі №629/4236/15-а, що вбачається із листа Лозівського об`єднаного управління Пенсійного Фонду України Харківської області №429/с-6 від 07.08.2018./а.с.73/ Інших обставини на обґрунтування своїх вимог у позовній заяві позивачем не наведено. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла до висновку, що суд першої інстанції розглянув справу з дотриманням норм матеріального і процесуального права та дійшов правомірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, у зв`язку з чим підстав для скасування ухваленого у справі рішення немає. Твердження позивача не спростовують правильності правових висновків оскаржуваного рішення, у зв`язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Відповідно до п.

30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя . Однак, згідно із п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін. Враховуючи положення статті 139 КАС України, підстави для зміни розподілу судових витрат відсутні. Керуючись ст. ст. 311, 315, 316 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.01.2020 по справі № 520/12477/19 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя Л.В. Любчич Судді О.А. Спаскін О.В. Присяжнюк