Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/6071/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 липня 2020 р.Справа № 520/6071/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Спаскіна О.А., Суддів: Любчич Л.В. , Присяжнюк О.В. , за участю секретаря судового засідання Медяник А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 01.04.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Сагайдак В.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, по справі № 520/6071/19 за позовом ОСОБА_1 до Красноградської міської ради Харківської області про визнання незаконним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просила, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог: - зобов`язати Красноградську міську раду надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки для передачі у власність шляхом викупу земельної ділянки площею 2669,3 м. кв. яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_1 відповідно до вимог ч. 3 ст.128 Земельного кодексу України з урахуванням приписів частини 5 зазначеної статті; - визнати недійсним та скасувати п.2 рішення Красноградської міської ради №2464-VІІ від 18.06.2019 року. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 01.04.2020р. закрито провадження в адміністративній справі. Позивач, не погодившись з даною ухвалою суду, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що приймаючи зазначену ухвалу суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з`ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, невірно застосував до спірних правовідносин вимоги процесуального права. Вказує, що у суду першої інстанції були відсутні підстави для закриття провадження по справі, оскільки дана справа є справою адміністративної юрисдикції. Представник відповідача в письмовому відзиві на апеляційну скаргу заперечував проти вимог та доводів останньої та зазначив, що ухвала суду першої інстанції є правомірною та обґрунтованою і підстав для її скасування не вбачає. Крім того, надіслав на адресу суду клопотання про розгляд справи без його участі. Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до вимог ч.4 ст.229 КАС України не здійснювалось. Суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до вимог ст.308 КАС України та керуючись ст.229 КАС України. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи та вимоги апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Закриваючи провадження по справі, суд першої інстанції виходив з того, що вказаний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки у правовідносинах відсутній публічно - правовий спір в розумінні ст. 3 КАС України. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. Згідно ч. 1 ст. 4 КАС України, справа адміністративної юрисдикції це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. В свою чергу, під владними управлінськими функціями, що здійснюються на основі законодавства, зокрема на виконання делегованих повноважень, слід розуміти будь-які владні повноваження у рамках діяльності держави чи місцевого самоврядування, що не належать до законодавчих повноважень чи повноважень здійснювати правосуддя. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. Обов`язковою ознакою як нормативно-правового, так і правового акта індивідуальної дії є юридичний характер, тобто обов`язковість його приписів для відповідного суб`єкта /суб`єктів/, дотримання якого забезпечується правовими механізмами. Дії суб`єкта владних повноважень - активна поведінка суб`єкта владних повноважень, яка може мати вплив на права, свободи та інтереси фізичних та юридичних осіб. Бездіяльність суб`єкта владних повноважень - пасивна поведінка суб`єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи. Обов`язковою ознакою дій суб`єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб`єктів відповідних правовідносин і мають обов`язковий характер. Отже, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод. Із правового аналізу вказаних норм вбачається, що позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень. Проте ці рішення, дія або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії органу влади чи місцевого самоврядування. Крім того, главою 20 ЗК України унормовано продаж земельних ділянок або прав на них на підставі цивільно-правових договорів у складі якої міститься ст.128 щодо порядку продажу земельних ділянок державної та комунальної власності громадянам та юридичним особам. Частинами 1 та 2 вказаної статті встановлено, що продаж громадянам і юридичним особам земельних ділянок державної (крім земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації) та комунальної власності для потреб, визначених цим Кодексом, провадиться місцевими державними адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим або органами місцевого самоврядування в межах їх повноважень. Громадяни та юридичні особи, зацікавлені у придбанні земельних ділянок у власність, подають заяву (клопотання) до відповідного органу виконавчої влади або сільської, селищної, міської ради чи державного органу приватизації. У заяві (клопотанні) зазначаються місце розташування земельної ділянки, її цільове призначення, розміри та площа, а також згода на укладення договору про оплату авансового внеску в рахунок оплати ціни земельної ділянки. До заяви (клопотання) додаються: а) документ, що посвідчує право користування земельною ділянкою (у разі його наявності), та документи, що посвідчують право власності на нерухоме майно (будівлі та споруди), розташоване на цій земельній ділянці (у разі наявності на земельній ділянці будівель, споруд); б) копія установчих документів для юридичної особи, а для громадянина - копія документа, що посвідчує особу. Пунктом "б" ч.5 ст. 128 ЗК України визначено, що підставою для відмови в продажу земельної ділянки є: виявлення недостовірних відомостей у поданих документах. Формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера ( ст.79-1 ЗК України). Кадастровий номер земельної ділянки - індивідуальна, що не повторюється на всій території України, послідовність цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування ( ст.1 Закону України "Про Державний земельний кадастр". Матеріали справи свідчать, що рішенням ХХ сесії Красноградської міської ради ХХІІІ скликання від 25.09.2001 року ТОВ "СТАРА ФОРТЕЦЯ", зокрема, передано у постійне користування земельну ділянку, площею 2.669,3 кв.м., за адресою - АДРЕСА_1 (т. 1, а.с. 91). Відповідно до договору купівлі продажу нежилого приміщення від 16.05.2003 року ОСОБА_1 придбала у ТОВ "СТАРА ФОРТЕЦЯ" нежитлові приміщення, які складаються з ресторану - літ "А-1", гаража - літ. "Б", складу - літ "Г" та розташовані на земельній ділянці, площею 2.669,3 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 т. 1, а.с. 12). Відповідно до договору купівлі-продажу майна від 11.12.2008 року гр. ОСОБА_2 придбала у Красноградської міськради нежитлову будівлю - сарай літ "Е", площею 10,1 кв.м., розташовану у АДРЕСА_1 /т. 1 , а.с. 114/. ОСОБА_3 21.11.2014 року звернулась до Красноградського міського голови із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 149 кв.м., для оформлення права користування на умовах оренди на земельну ділянку для реконструкцію та будівництва з розширенням нежитлової будівлі за адресою - АДРЕСА_1 (т. 1 , а.с. 115). Рішенням ХXХL сесії Красноградської міської ради VI скликання від 22.12.2014 року № 2333-VII гр. ОСОБА_3 наданий дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення зазначеної земельної ділянки для оформлення права користування на умовах оренди на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 за рахунок земель житлової та громадської забудови (т. 1, а.с. 116). Із Витягу з Державного земельного кадастру від 28.11.2017 року № НВ-63052987722017 вбачається, що земельна ділянка, площею 0,2286 га, кадастровий номер 6323310100:04:001:0250, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , вид використання 03.07 - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, є комунальною власністю (т. 1, а.с. 38). ОСОБА_1 15.02.2017 року звернулась до Красноградського міського голови із заявою, якою просила надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 2669 кв.м., для оформлення права користування на умовах оренди, для комерційного використання, яка розташована в АДРЕСА_1 (т. 1, а.с. 45). Рішенням ХXIII сесії Красноградської міської ради VII скликання від грудня 2017 року № 1405-VII ОСОБА_1 наданий дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення означеної земельної ділянки для оформлення права користування на умовах оренди (т. 1, а.с. 47). ОСОБА_1 13.12.2017 року звернулась до Красноградського міського голови із заявою, якою просила надати в оренду земельну ділянку, площею 0,2286 га, для обслуговування нежитлових будівель, яка розташована в АДРЕСА_1 1, а.с. 40). Рішенням LXIV сесії Красноградської міської ради VII скликання від грудня 2017 року № 1405-VII затверджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для оформлення права користування на умовах оренди гр. ОСОБА_1 для обслуговування нежитлових будівель за адресою: АДРЕСА_1 , на території Красноградської міської ради. Означена земельна ділянка, кадастровий номер 6323310100:04:001:0250, надана в користування ОСОБА_1 на умовах оренди строком на 10 років (т. 1, а.с. 41, 42-44). Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25.01.2019 року по справі №520/9299/18 частково задоволений адміністративний позов ОСОБА_1 . Так, судовим рішенням визнано протиправним та скасовано рішення Красноградської міськради від 25.09.2018 року № 1882- VII. Красноградська міськрада зобов`язана повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про продаж земельної ділянки, площею 2669,3 кв.м., яка знаходиться в АДРЕСА_1 , відповідно до вимог ч. 3 ст. 128 ЗК України з урахуванням приписів ч. 5 зазначеної статті та з урахуванням даного судового рішення. Рішенням LXIV сесії Красноградської міської ради VII скликання від 21.03.2019 року № 2284-VII виконавчому комітету міськради наданий дозвіл на складання Технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, площею 0,2286 га, за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6323310100:04:001:0250, на окремі земельні ділянки (т. 1, а.с. 21). Рішенням цієї ж ради від 18.06.2019 року № 2742- VII рішення LXIV сесії Красноградської міської ради VII скликання від 21.03.2019 року № 2284-VII визнано таким, що втратило чинність(т. 1, а.с. 36). Рішенням LXIV сесії Красноградської міської ради VII скликання від 21.03.2019 року № 2285-VII розглянуто заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та проведення експертної грошової оцінки для придбання у власність земельної ділянки несільськогосподарського призначення комунальної власності, площею 0,2669 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування нежитлових будівель, що належать їй на праві власності, в зв`язку із поділом земельної ділянки за вищевказаною адресою (т. 1, а.с. 16). Рішенням LXIV сесії Красноградської міської ради VII скликання від 18.06.2019 року № 2464-VII позивачу ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки для передачі у власність шляхом викупу земельної ділянки несільськогосподарського призначення, площею 0,2669 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі п. "б" ч. 5 ст. 128 Земельного кодексу України "виявлення недостовірних відомостей у поданих документах". Земельна ділянка за вказаною адресою є сформованою відповідно розробленого і затвердженого "Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 для обслуговування нежитлових будівель по АДРЕСА_1 ", площею 0,2286 га, кадастровий номер 6323310100:04:001:0250, що не відповідає відомостям, викладеним у заяві ОСОБА_1 (т. 1, а.с. 35). Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив зобов`язати Красноградську міську раду надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки для передачі у власність шляхом викупу земельної ділянки площею 2669,3 м. кв. яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_1 відповідно до вимог ч. 3 ст.128 Земельного кодексу України з урахуванням приписів частини 5 зазначеної статті; визнати недійсним та скасувати п.2 рішення Красноградської міської ради №2464-VІІ від 18.06.2019 року. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 03.10.2019 провадження у справі закрито. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 12.12.2019 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2019 року скасовано та справу №520/6071/19 направлено до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду. Підставою для скасування апеляційним судом ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2019 року слугувало те, що відповідачем судам першої та апеляційної інстанції не надано доказів реалізації ОСОБА_3 своїх прав на об`єкт нерухомого майна (земельну ділянку), а також доказів наявності інших прав на земельну ділянку кадастровий номер 6323310100:04:001:0250 (договорів оренди, тощо). Разом з тим ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 14.01.2020 витребувано від Красноградської міської ради Харківської області завірені належним чином копії доказів права ОСОБА_3 на частину нерухомого майна (земельну ділянку) або інших прав на земельну ділянку з кадастровим номером 6323310100:04:001:0250 (договорів оренди, тощо). На виконання ухвали суду відповідачем було надані наступні документи: заява ОСОБА_3 від 21.11.2014 р. про надання дозволу на розробку проекту землеустрою; рішення Красноградської міської ради від 22.12.2014 р. № 2333-УІ Про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ФОП ОСОБА_3 ; проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ФОП ОСОБА_3 для оформлення права користування на умовах оренди на земельну ділянку для реконструкції та будівництва з розширенням нежитлової будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 на території Красноградської міської ради АДРЕСА_1 області, розроблений Приватним підприємством "Алгоритм 3" 31серпня 2015року; витяг з Державного земельного кадастру НВ-630210022015; заява ОСОБА_3 від 11.01.2016 р.; рішення Красноградської міської ради № 129 від 25.01.2016 року; договір купівлі-продажу нерухомого майна від 11.12.2008 р. Отже з викладеного вбачається, що оскаржуване рішення є наслідком реалізації позивачем у справі прав на землю, тобто є похідними вимогами, у зв`язку з чим, враховуючи суб`єктний склад спірних правовідносин, така справа підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства. Так, ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами. Відповідно до ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Таким чином, в разі, коли порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених неправомірними, на думку особи, рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів. Вказана правова позиція неодноразово викладалась Верховним Судом, зокрема, у постанові від 23.04.2019 року ( справа №823/464/16). Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі "Zand v. Austria" вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом. Беручи до уваги те, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі і обов`язок суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні частини першої статті 6 Конвенції. Отже в даному випадку спір, що розглядається, не є спором між учасниками публічно-правових відносин, вказаний спір є спором про цивільне право, тобто має приватно-правовий характер, а саме є спором між позивачем та ОСОБА_3 щодо права на земельну ділянку в частині, яка належить останній. З огляду на вищевикладене, вказаний спір має вирішуватися за правилами цивільного судочинства. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність правових підстав для розгляду справи в порядку адміністративного судочинства та необхідність закриття провадження на підставі пункту 1 частини 1 статті 238 КАС України. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи, правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми процесуального права та ухвалив законне та обґрунтоване рішення. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують. Керуючись ч. 4 ст. 241, ч. 3 ст. 243, ст.ст. 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 01.04.2020 року по справі № 520/6071/19 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя О.А. Спаскін Судді Л.В. Любчич О.В. Присяжнюк Повний текст постанови складено 20.07.2020 року