LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова Другий апеляційний адміністративний суд545/638/20

від 20.07.2020НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД
Резолютивна:Апеляційну скаргу Управління патрульної поліції у Полтавській області Департаменту патрульної поліції в особі інспектора роти №4 батальйону Управління патрульної поліції у Полтавській області Департаменту патрульної полі…

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 липня 2020 р.Справа № 545/638/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Спаскіна О.А., Суддів: Любчич Л.В. , Присяжнюк О.В. , за участю секретаря судового засідання Медяник А.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління патрульної поліції у Полтавській області Департаменту патрульної поліції в особі інспектора роти №4 батальйону Управління патрульної поліції у Полтавській області Департаменту патрульної на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 02.06.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Шелудяков Л.В., вул. Фрунзе, 154а, м. Полтава, Полтавська, 36008, по справі № 545/638/20 за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Полтавській області Департаменту патрульної поліції в особі інспектора роти №4 батальйону Управління патрульної поліції у Полтавській області Департаменту патрульної поліції Московця Сергія Володимировича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, ВСТАНОВИВ: Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 02.06.2020 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Полтавській області Департаменту патрульної поліції в особі інспектора роти №4 батальйону Управління патрульної поліції у Полтавській області Департаменту патрульної поліції Московця Сергія Володимировича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення задоволено. Постанову інспектора роти № 4 батальйону Управління патрульної поліції у Полтавській області Московця Сергія Володимировича про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАК № 2217147 від 08.03.2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП скасовано. Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП закрито. Відповідач, не погодившись з даним рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що приймаючи зазначене рішення суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з`ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, невірно застосував до спірних правовідносин вимоги матеріального та процесуального права. Відповідач вказує, що у урахуванням наданих відповідачем доказів, зокрема, наявних відеозаписів вбачається, що з цього доказу (який був наданий суду як підстава правомірності дії суб`єкта владних повноважень) вбачається, що ОСОБА_1 свідомо допустив порушення ПДР, а надані ним нічим не підтвердженні пояснення спростовуються аргументами відповідача, та трактуються останнім як спосіб уникнення від адміністративної відповідальності. В судове засідання суду апеляційної інстанції сторони не прибули, про дату, час і місце судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином. Позивач надіслав на електронну адресу суду клопотання про розгляд справи без його участі Відповідно до ч.2 ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. У зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до вимог ч.4 ст.229 КАС України не здійснювалось. Суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до вимог ст.308 КАС України та керуючись ст.229 КАС України. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи та вимоги апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що постановою інспектора роти №4 батальйону УПП в Полтавській області ДПП Московця С.В. про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксованого не в автоматичному режимі серії ЕАК № 2217147 від 08.03.2020 року, о 21 годині 49 хвилин ОСОБА_1 під час керування транспортним засобом автомобілем Skoda Octavia д.н.з. НОМЕР_1 проїхав перехресті вул.М.Бірюзова та вул.Героїв пожежників в м.Полтава на заборонений червоний сигнал, або миготливий, або два червоних миготливих сигнали забороняють рух. Дія кваліфікована за ч.2 ст.122 КУпАП. Не погодившись із прийнятим рішенням суб`єкта владних повноважень про притягнення його до адміністративної відповідальності, позивач звернувся до суду із вказаним позовом. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог та недоведеності відповідачем правомірності прийнятого ним рішення. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності (частини перша, друга статті 7); завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (стаття 245). Статтею 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити. (ст. 10, 11 КУпАП). Статтею 23 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно із ч. 2 ст. 122 КУпАП, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів. Частиною 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, ПДР та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух. Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306. Відповідно до п. 1.1. Правил дорожнього руху ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил. Згідно з п. 1.9. Правил дорожнього руху, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Відповідно до п. 8.7.3 «е» Правил, червоний сигнал, у тому числі миготливий, або два червоних миготливих сигнали забороняють рух. За приписами пункту 8.10 Правил дорожнього руху у разі подання світлофором (крім реверсивного) або регулювальником сигналу, що забороняє рух, водії повинні зупинитися перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп-лінія), дорожнім знаком 5.62 "Місце зупинки", якщо їх немає - не ближче 10 м до найближчої рейки перед залізничним переїздом, перед світлофором, пішохідним переходом, а якщо і вони відсутні та в усіх інших випадках - перед перехрещуваною проїзною частиною, не створюючи перешкод для руху пішоходів. Як вбачається з матеріалів справи, відносно позивача застосовано адміністративне стягнення за те, що останній, керуючи транспортним засобом, проїхав регульоване перехрестя на поєднання забороняючих червоного та жовтого сигналів світлофору. Разом з тим, сам позивач зазначає, що відповідачем безпідставно не були враховані його доводи, що він намагався гальмувати та, враховуючи стан дорожнього покриття, не зміг цього зробити, а тому був вимушений проїхати перехрестя на миготливий зелений сигнал світлофору, який змінився на жовтий і вже, коли автомобіль майже порівнявся з електричної опорою, на якій був встановлений світлофор, загорівся червоний сигнал світлофору. У свою чергу пункт 8.11 Правил дорожнього руху водіям, які в разі ввімкнення жовтого сигналу або підняття регулювальником руки вгору не можуть зупинити транспортний засіб у місці, передбаченому пунктом 8.10 цих Правил, не вдаючись до екстреного гальмування, дозволяється рухатися далі за умови забезпечення безпеки дорожнього руху. З огляду на зазначені положення ПДР, позивач міг перетнути перехрестя, не вдаючись до екстреного гальмування, за умови забезпечення безпеки дорожнього руху, якщо не міг зупинити транспортний засіб у місці, передбаченому пунктом 8.10 цих Правил. До суду першої інстанції відповідачем на підтвердження правомірності свої дій надано диск із відеозаписом правопорушення. Однак, колегія суддів дослідивши зазначений відеозапис зазначає, що відеозйомка здійснювалась в темну пору доби та за дощової погоди. Крім того, відеозапис не містить відомостей щодо номерного знаку машини. Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що на час перетину перехрестя позивачем були сприятливі погодні умови, спростовуються цим же відеозаписом, на якому зафіксоване мокре дорожнє покриття та краплі на лобовому склі патрульної машини, з якої здійснювалась відеозйомка. Надані відповідачем відеозаписи правопорушення також не містять інформації стосовно того, чи намагався позивач гальмувати, оскільки автомобіль позивача за достатньої відстані від світлофору для відповідного маневру не зафіксовано. Отже, відповідачем не доведена вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП. Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень. Згідно ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Згідно з КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності (частини перша, друга статті 7). На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інтсанції, що оскаржувана постанова серії ЕАК №2217147 від 08.03.2020 року є протиправною та підлягає скасуванню у судовому порядку. Доводи апеляційної скарги щодо правомірності оскаржуваної постанови не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи. Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта. Згідно з ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на вищезазначене, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Управління патрульної поліції у Полтавській області Департаменту патрульної поліції в особі інспектора роти №4 батальйону Управління патрульної поліції у Полтавській області Департаменту патрульної поліції Московця Сергія Володимировича залишити без задоволення. Рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 02.06.2020 року по справі № 545/638/20 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя О.А. Спаскін Судді Л.В. Любчич О.В. Присяжнюк

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»