Постанова 4857 № 308/4563/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 квітня 2024 рокуЛьвівСправа № 308/4563/23 пров. № А/857/25863/23 розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 27 жовтня 2023 року, прийняте суддею Крегул М.М. о 14 годині 00 хвилині у м. Ужгороді, повний текст складено 01.11.2023 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, Управління Департаменту патрульної поліції у Закарпатській області про скасування постанови,- встановив: ОСОБА_1 (надалі позивач) звернувся з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції (надалі ДПП, відповідач -1) та Управління патрульної поліції в Закарпатській області Департаменту патрульної поліції (надалі УПП в Закарпатській області, відповідач - 2), у якому просить: - визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАС № 6655126 від 09.03.2023, про накладення на нього адміністративного стягнення в розмірі 510 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП).; - провадження у справі про притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 122 КУпАП закрити у зв`язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення; - стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень ДПП на його користь судові витрати по сплаті судового збору в сумі 536,80 грн. Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 27 жовтня 2023 у задоволенні позову відмовлено. Суд дійшов висновку, що оскільки дані про порушення позивачем пункту 8.7.3 «е» Правил дорожнього руху (надалі ПДР) та відповідно вчинення правопорушення, передбаченого частиною другою статті 122 КУпАП, встановлені постановою у справі про адміністративне правопорушення, винесеною у відповідності до вимог чинного законодавства та уповноваженою посадовою особою, суд вважав, що твердження позивача у позові про безпідставність притягнення його до адміністративної відповідальності є необґрунтованими, а тому оскаржувана постанова винесена з дотриманням вимог чинного законодавства. Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_2 , подав апеляційну скаргу. Вважає, що судом першої інстанції ухвалено рішення , що частково не відповідає нормам чинного законодавства, прийнятне із порушенням норм матеріального права. В обґрунтування апеляційної скарги покликається на те, що судом першої інстанції не взято до уваги висновків Верховного Суду, які наведені позивачем. Посилається на презумпцію невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення. Також просить стягнути із відповідача витрати на правову допомогу. Просить скасувати частково рішення суду та в скасованій частині ухвалити нове, яким задовольнити позов. Відповідачем подано відзив, у якому доводи апелянта заперечуються. В судове засідання для розгляду апеляційної скарги учасники справи не прибули, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, а тому відповідно до ч.4 ст.229, ст.313 КАС України апеляційний суд ухвалив розгляд апеляційної скарги здійснити за відсутності учасників справи та без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного. Відповідно до частини 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд не в повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази. Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що згідно з копією постанови інспектора УПП в Закарпатській області Готри Е.М. про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАС № 6655126 від 09.03.2023 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 122 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в сумі 510 грн. за те, що як зазначено у тексті постанови, 09.03.2023 о 19:47:10 год., у АДРЕСА_1 , водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Toyota Land Cruiser 150», номерний знак НОМЕР_1 , проїхав перехрестя на заборонений червоний сигнал світлофора, чим порушив вимоги пункту 8.7.3 «е» ПДР. Відповідно до частини п`ятої статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух. Відповідно до п.1.9 ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Сигнали світлофора мають такі значення: червоний сигнал, у тому числі миготливий, або два червоних миготливих сигнали забороняють рух (пункт 8.7.3 «е» ПДР). Диспозиція ч. 2 ст. 122 КУпАП визначає адміністративну відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди. Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно з статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Відповідно до статті 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, що притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами та інше. Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами. До матеріалів справи представником відповідача долучено відеозапис IMG_0399 з автомобільного відео реєстратора, який досліджено у судовому засіданні, на якому видно, що 09.03.2023 о 19.47 год., водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Toyota Land Cruiser 150», номерний знак НОМЕР_1 , проїхав перехрестя на заборонений червоний сигнал світлофора. Після зупинки транспортного засобу «Toyota Land Cruiser 150», номерний знак НОМЕР_1 , працівник поліції підійшов до автомобіля та повідомив водію ОСОБА_1 про причини зупинки, що підтверджується відеозаписом з нагрудної камери поліцейського (export-k8qn0). Апеляційний суд зазначає, що наданими відповідачем доказами не підтверджується вчинення позивачем адміністративного правопорушення, оскільки даним відеозаписом зафіксовано сигнал світлофора, який був розташований лише на одній стороні перехрестя, а саме безпосередньо перед службовим транспортним засобом співробітників поліції. Отже, у даному випадку є відсутнім фіксування сигналу світлофора, на який позивач закінчував проїзд перехрестям, так як включення сигналу світлофора може бути як синхронне, так і асинхронне. Відповідно до п.16.8 Закон України «Про Правила дорожнього руху» водій, який виїхав на перехрещення проїзних частин згідно із сигналом світлофора, що дозволяє рух, повинен виїхати у наміченому напрямку незалежно від сигналів світлофора на виїзді. Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 26.07.2019 у справі №751/4088/17. Досліджуючи матеріали справи, судом встановлено, що у постанові про адміністративне правопорушення серії ЕАС №6655126 від 09.03.2023 є відсутнім посилання на технічний засіб, за допомогою якого здійснено фіксацію правопорушення, а також не долучено відеозапис. Приписами частини 3 статті 283 КУпАП чітко передбачено імперативний обов`язок відповідача щодо зазначення технічного засобу, яким здійснено фото або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. У разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, такий відеозапис згідно з вимогами статті 70 КАС України (у редакції, чинній на час ухвалення судами попередніх інстанцій рішень у цій справі) не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення. Аналогічна правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 у справі № 524/5536/17 , від 17.07.2019 у справі №295/3099/17, від 13.02.2020 у справі №524/9716/16-а. В п. 30 постанови Верховного Суду від 08.07.2020 у справі №463/1352/16-а зазначено, що в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. У своєму рішенні від 10.02.1995 у справі «Аллене де Рібемон проти Франції» Європейський Суд з прав людини зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин. Як визначено пунктом 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (заява № 16437/04), при оцінці доказів судам слід керуватися критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою. З огляду на наведене, апеляційний суд вважає, що висновки суду першої інстанції ґрунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а тому рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нового про задоволення позовних вимог. Судові витрати підлягають розподілу з огляду на результат вирішення апеляційної скарги та виходячи з вимог ст. 139 КАС України. Керуючись ст.ст. 272, 286, 310, 315, 317, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,- постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Скасувати рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 27 жовтня 2023 року у справі №308/4563/23 та прийняти постанову, якою позов ОСОБА_1 задовольнити. Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі Серії ЕАС № 6655126 від 09.03.2023 року і закрити справу про адміністративне правопорушення. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (ЄДРПОУ 40108646) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) судові витрати в сумі 671 (шістсот сімдесят одну) грн 00 коп. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Департаменту патрульної поліції у Закарпатській області (ЄДРПОУ: 40108913) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) судові витрати в сумі 671 (шістсот сімдесят одну) грн 00 коп. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і не може бути оскаржена. Головуючий суддя І. М. Обрізко судді Л. П. Іщук Т. І. Шинкар Повне судове рішення складено 16.04.2024