Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/5882/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 липня 2020 р.Справа № 520/5882/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Бегунца А.О., Суддів: Мельнікової Л.В. , Рєзнікової С.С. , за участю секретаря судового засідання Машури Г.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.09.2019 року, головуючий суддя І інстанції: Кухар М.Д., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 08.10.19 року по справі № 520/5882/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Харківській області (далі - відповідач), в якому просив суд: - визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення № 111/1304 від 16.05.2016 року, яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем транспортний податок в розмірі 25000 грн. - визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення № 2038- 121/1303 від 14.03.2017 року, яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем транспортний податок в розмірі 25000 грн. - визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 03.06.2019 року №0000418-5806-2038, яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем транспортний податок в розмірі 12500 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем винесено протиправні податкові повідомлення-рішення, якими позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем транспортний податок. Зазначені податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню, оскільки транспортний засіб позивача не підпадає під ознаки об`єкта оподаткування, а відтак у позивача відсутній обов`язок сплати зазначених податкових зобов`язань. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2019 року вказаний позов задоволено. Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення № 111/1304 від 16.05.2016 року, яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем транспортний податок в розмірі 25000 грн. Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення № 2038- 121/1303 від 14.03.2017 року, яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем транспортний податок в розмірі 25000 грн. Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 03.06.2019 року №0000418-5806-2038, яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем транспортний податок в розмірі 12500 грн. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, згідно з якою апелянт просить суд скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом при вирішенні справи норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт посилався на те, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам матеріального права, прийнято без дотримання інших Законів України та нормативно правових актів, зокрема, Податкового кодексу України (далі - ПК України), Закону України від 24.12.2015 №909-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу та деяких інших законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних входжень у 2016 році» та затвердженої постановою КМУ від 18.02.2016 №66 Методики визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, що в силу положень ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення. Вимоги апеляційної скарги мотивовано, зокрема, тим, що суд першої інстанції невірно застосував приписи пп.267.2.1 п.267.2, п.п.267.5.1 п.267.5, п.п.267.3.1 п.267.3 ст.267 ПК України. Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Відповідно до положень ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що у червні 2019 року позивач отримав з ГУ ДФС у Харківській області податкове повідомлення - рішення від 03.06.2019 року №0000418-5806-2038, зі змісту якого випливає, що на виконання вимог підпункту 54.3.3 п.54.3 статі 54 Податкового Кодексу України та пп. 267.6.2 п.267.6 статті 267 Податкового Кодексу України позивачу приписано на протязі 60 днів з моменту отримання даного повідомлення сплатити транспортний податок у розмірі 12 500 грн за поточний 2018 рік. Підставою сплати транспортного податку є приналежність позивачу транспортного засобу марки PORSCHE CAYENNE 2013 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , об`ємом циліндрів двигуна 4806 куб. см. тип пального бензин. Також, позивачу нараховано транспортний податок у 2016 та 2017 роках за вищезазначений автомобіль: за 2016 рік, податковим повідомленням рішенням № 111/1304 від 16.05.2016 року у сумі 25 000 грн.; за 2017 рік, податковим повідомленням рішенням № 2038-121/1303 від 14.03.2017 року у сумі 25 000 грн. Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв не в межах повноважень, не в порядку та не в спосіб, передбачені чинним законодавством. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Законом України від 24.12.2015 №909-УІІІ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році" (далі - Закон №909) внесені зміни до Податкового кодексу України, зокрема, у частині справляння транспортного податку, які набрали чинності з 01.01.2016. Підпунктом 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 Кодексу визначено, що платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, у тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Кодексу є об`єктами оподаткування. Об`єктом оподаткування Податкового кодексу України (в редакції із змінами, внесеними згідно із Законом №909-УІІІ), стали легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об`єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті (підпункт 267.2.1 п. 267.2 статті 267 Кодексу). Отже, об`єктом оподаткування у 2016 році стали легкові автомобілі, середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати (1033500 грн.), встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року та з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно). З 19 лютого 2016 року набула чинності Методика визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затверджена постановою Кабміну від 18 лютого 2016 року № 66, яка встановлює механізм визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів (далі - автомобілі) для цілей їх віднесення до об`єктів оподаткування транспортним податком та зазначено, що Мінекономрозвитку забезпечує роботу офіційного веб-сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, тип двигуна, об`єм циліндрів двигуна, тип коробки переключення передач та пробіг. Пунктом 2 названої Методики № 66 (в редакції від 18.02.2016 року) передбачено, що середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за формулою, визначеною у пункті 3 Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2013 року № 403 (зі змінами та доповненнями), відповідно до п.3 якого середньоринкова вартість транспортного засобу розраховується за методом аналогії цін ідентичних транспортних засобів за такою формулою: Сср= Цн х (Г /100) х (1 ± (Г к /100), де Цн - ціна нового транспортного засобу в Україні; Г - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від строку експлуатації згідно з додатком 1; Г к - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від пробігу згідно з додатком

2. Згідно положень пункту 13 вказаної Методики № 66, Мінекономрозвитку відповідно до цієї Методики розраховує середньоринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого базового податкового (звітного) періоду подає ДФС інформацію про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Аналіз наведених положень Податкового кодексу України, Методики та Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів свідчить, що для визнання автомобіля об`єктом оподаткування транспортним податком з фізичних осіб до уваги береться, зокрема середньоринкова вартість такого автомобіля, яка визначається статистичними методами з урахуванням певних ознак, параметрів і характеристик транспортного засобу та встановлюється, виключно Мінекономрозвитку. Таким чином, межі повноважень податкового органу полягають виключно у прийнятті податкового повідомлення-рішення на підставі отриманої від Мінекономрозвитку інформації про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (в редакції закону від 01.01.2017). Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, станом на 1 січня податкового (звітного) року виходячи з марки, моделі, року випуску, об`єму циліндрів двигуна, типу пального. Щороку до 1 лютого податкового (звітного) року центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, на своєму офіційному веб-сайті розміщується перелік легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, який повинен містити такі дані щодо цих автомобілів: марка, модель, рік випуску, об`єм циліндрів двигуна, тип пального. Законом України «Про державний бюджет України на 2017 рік» встановлено розмір мінімальної заробітної, який станом на 01.01.2017 становив 3200 грн. Таким чином, об`єктом оподаткування у 2017 році є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років та середньоринкова вартість яких становить понад 1 200 000 грн. Законом України «Про державний бюджет України на 2018 рік» встановлено розмір мінімальної заробітної, який станом на 01.01.2018 становив 3723 грн. Таким чином, об`єктом оподаткування у 2018 році є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років та середньоринкова вартість яких становить понад 1 396 125 грн. Обов`язок щодо визначення середньоринкової вартості транспортного засобу законодавець покладає на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку. Мінекономрозвитку забезпечує роботу офіційного веб-сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, тип двигуна, об`єм циліндрів двигуна, тип коробки переключення передач та пробіг (пункт 14 Методики). На коефіцієнт коригування ринкової вартості транспортних засобів згідно додатком 1 та додатком 2 Методики впливає строк експлуатації транспортних засобів та нормативний середньорічний пробіг транспортних засобів. Зі змісту підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та вищевказаної Методики вбачається, що повноваження та обов`язок щодо визначення середньоринкової вартості транспортного засобу покладено саме на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку. Тобто, межі повноважень податкового органу полягають виключно у прийнятті податкового повідомлення-рішення на підставі отриманої від Мінекономрозвитку інформації про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Відтак, підставою для прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення є отримана від Мінекономрозвитку інформація. Така позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 03.04.2018 у справі №804/112/17 (№К/9901 /30912/18) та від 29.01.2019 у справі №817/1262/16 (№К/9901/35455/18), які є обов`язковими для врахування судами в силу вимог частини 5 статті 242 КАС України. Як стало відомо з відзиву на позов, від Мінекономрозвитку до ДФС України надавалась інформація з переліком автомобілів, які є об`єктом оподаткування в 2016, 2017, 2018 році, і яка стала підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. В переліку від Мінекономрозвитку міститься автомобіль PORSCHE CAYENNE з об`ємом двигуна 4,8 куб, см. тип пального - бензин зі строком експлуатації до 5 років включно. Разом із тим, об`єм двигуна автомобіля позивача PORSCHE CAYENNE - 4806 куб, см. (відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу). Тобто, об`єм циліндрів двигуна автомобіля позивача є іншим, ніж визначений Міністерством економічного розвитку і торгівлі України у переліку. Підстави застосування приблизного (заокругленого) показника об`єму циліндрів двигунів автомобілів нормами закону не передбачено. З вищенаведеного слідує, що оскільки у переліку легкових автомобілів, які підлягають оподаткуванню транспортним податком у 2016 році, автомобілі марки PORSCHE CAYENNE 2013 року випуску, об`ємом циліндрів двигуна 4806 куб. см., тип пального бензин, не вказані, то зареєстрований за позивачем автомобіль не може вважатись об`єктом оподаткування транспортним податком в розумінні пп. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 ПК України. Станом на 01.01.2017 до переліку легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, який розміщений на офіційному сайті Мінекономрозвитку, віднесено PORSCHE CAYENNE, об`єм циліндрів двигуна 4,8, тип пального - бензин, рік випуску - до п`яти років включно. Станом на 01.01.2018 до переліку легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, який розміщений на офіційному сайті Мінекономрозвитку, віднесено PORSCHE CAYENNE, об`єм циліндрів двигуна 4,8, тип пального - бензин, рік випуску - до п`яти років включно. Відповідач наполягає на тому, що автомобіль позивача у 2016, 2017, 2018 році був об`єктом оподаткування транспортним податком, адже міститься у відповідному переліку на офіційному веб сайті Мінекономрозвитку. Пояснив, що показники транспортних засобів, які відображають кількісний вимір та визначаються у цифровому форматі, зокрема об`єм циліндрів двигуна, округлюються до найбільш цілого значення. Разом із тим, позивач є власником автомобіля PORSCHE CAYENNE 2013 року випуску, об`ємом циліндрів двигуна 4806 куб, см. тип пального бензин, отже технічні характеристики автомобіля, зазначеного у переліку Мінекономрозвитку, не співпадають з технічними характеристиками автомобіля позивача. Отже, автомобіль позивача не входить до переліку автомобілів, з року випуску яких минуло не більше 5 років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати встановленої законом на 1 січня 2017 та 1 січня 2018 звітного року. Тому, зазначені доводи відповідача не узгоджуються із відомостям з вказаного Переліку. Колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 05 листопада 2018 року у справі № 822/2687/17, яка полягає у тому, що закон не визначає можливості довільного застосування норм законодавства. У свою чергу податковим органом не зазначено про наявність норми закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, з якого б вбачалася можливість застосування приблизного (заокругленого) показника об`єму циліндрів двигунів автомобілів, які визначені в переліку, затвердженому Мінекономрозвитку. Положення ст. 4 Податкового кодексу України закріплюють низку принципів, які повинні застосовуватися як на стадії встановлення податків, їх основних елементів, при внесенні змін до окремих елементів податку, так і на стадії застосування норм, якими визначений обов`язок сплати податку. Серед принципів, проголошених у вказаній нормі, є, зокрема, презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу. Верховний Суд зазначив, що вирішення спору у справі № 822/2687/17 на користь платника податків обумовлено як прогалиною у нормативному регулюванні вказаних правовідносин, так і положеннями податкового принципу презумпції правомірності дій платника податків. Відповідно частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Крім того, колегія суддів зауважує, що в податковому повідомленні-рішенні від 03.06.2019 року №0000418- 5806-2038 вказано податковий період - 2018 рік. Відповідно до пп. 267.6.2 п. 267.6 ст. 267 Податкового кодексу України (в редакції станом на 01.01.2018) податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року). Таким періодом у податковому повідомленні-рішенні від 03.06.2019 року №0000418-5806-2038 є 2018 рік, тобто податкові повідомлення - рішення про нарахування транспортного податку повинні були бути прийняті та направлені відповідачем платнику податків саме до 1 липня 2018 року, як то встановлено законом. Фактично ж податкові повідомлення - рішення про нарахування транспортного податку були прийняті з пропущенням встановленого законом строку більше ніж на 10 місяців. Згідно частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Відповідно до частини першої статті 17 Закону України "Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основних свобод та протоколи до неї і практику Європейського суду, як джерела права. Рішеннями Європейського суду з прав людини у справах "Серков проти України" (заява №39766/05), "Щокін проти України" (заяви №23759/03 та №37943/06) встановлено порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки органи держаної влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства, що призвело до накладення на заявника додаткових зобов`язань зі сплати податку. З огляду на відсутність норми закону чи іншого нормативно-правового акта, з якої б вбачалася можливість застосування приблизного (заокругленого) показника об`єму циліндрів двигунів автомобілів, які визначені в переліку, затвердженому Мінекономрозвитку, з урахуванням підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПК України та практики Європейського Суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків при існуванні неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків такого платника, суд вважає вказані доводи відповідача необґрунтованими та зазначає про неможливість застосування відповідачем у даному випадку приблизного (заокругленого) показника об`єму циліндрів двигунів автомобілів, які визначені в переліку, затвердженому Мінекономрозвитку. Таким чином, колегія суддів дійшла вірного висновку про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 111/1304 від 16.05.2016 року, яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем транспортний податок в розмірі 25000 грн., податкового повідомлення-рішення № 2038- 121/1303 від 14.03.2017 року, яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем транспортний податок в розмірі 25000 грн. та податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 03.06.2019 року №0000418-5806-2038, яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем транспортний податок в розмірі 12500 грн. Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. За наведеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Констатуючи необґрунтованість інших доводів апеляційної скарги, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя. Зокрема, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року). За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 243, 250, 310, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.09.2019 року по справі № 520/5882/19 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя (підпис)А.О. Бегунц Судді(підпис) (підпис) Л.В. Мельнікова С.С. Рєзнікова Повний текст постанови складено 20.07.2020 року