Постанова Харківський апеляційний суд № 628/317/20

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Постанова Іменем України 17 липня 2020 року м. Харків справа № 628/317/20 провадження № 22-ц/818/3474/20 Харківський апеляційний суд у складі: головуючого Пилипчук Н.П., суддів Кругової С.С., Маміної О.В., учасники справи: позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» відповідач: ОСОБА_1 розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Куп`янського міськрайонного суду Харківської області від 06 квітня 2020 року, ухвалене суддею Гетьман Л.В., - В С Т А Н О В И В : У лютому 2020 року акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В обгрунтування позову зазначає, що 06 червня 2012 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» (правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк») та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №б/н, згідно умов якого остання отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок у розмірі 5000грн. Відповідачка підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між нею та Банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Свої зобов`язання за договором Банк виконав, надавши відповідачці кредит у вказаному розмірі. Відповідачка зобов`язання належним чином не виконувала, у зв`язку з чим станом на 15 грудня 2019 року мається заборгованість в розмірі 18 055,73грн., яка складається з: 11 384,26грн. заборгованості за тілом кредиту; 2048,20грн. заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит; 3 287,28грн. пеня, 500грн. штраф (фіксована частина); 835,99грн. штраф (процентна складова), яку Банк просить стягнути з відповідачки на свою користь. Рішенням Куп`янського міськрайонного суду Харківської області від 06 квітня 2020 року позов АТ КБ «ПриватБанк» - задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за договором кредиту № б/н від 06 червня 2012 року у розмірі 18055,73грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» суму сплаченого судового збору у розмірі 2102грн. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушенням судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення Куп`янського міськрайонного суду Харківської області від 06 квітня 2020 року скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову. В обгрунтування апеляційної скарги зазначає, що надані Банком докази на підтвердження позовних вимог не підтверджують умов кредитування та наявності заборгованості у визначеному Банком розмірі. Ані витяг з Тарифів обслуговування карт «Універсальна», ані витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку не містять її підпису, тобто з нею не погоджені; анкета-заявка не містить даних про умови кредитування. Відзиву на апеляційну скаргу не надходило. Позивачем рішення суду першої інстанції не оскаржується. Ухвалою Харківського апеляційного суду від 11 червня 2020 року відповідно до вимог ч.1 ст.369 ЦПК України розгляд справи призначено без повідомлення (виклику) учасників справи. Колегія суддів, вислухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного. Відповідно до ч.ч.1, 2, 3, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам процесуального закону рішення суду першої інстанції не відповідає. Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із доведеності заявлених позовних вимог. Проте, погодитися з таким висновком суду колегія суддів не може, виходячи з наступного. Судовим розглядом встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що ОСОБА_1 06 червня 2012 року з метою отримання кредитної картки заповнено та підписано анкету-заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг у ПАТ «Приватбанк» (а.с. 17). Матеріали справи містять витяг з Умов та правил надання банківських послуг, а також Витяг з Тарифі обслуговування кредитних карт «Універсальна», які не підписані відповідачкою (а.с.18, 19-35). Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість за кредитним договором відповідача станом на 15 грудня 2019 року мається заборгованість в розмірі 18 055,73грн., яка складається з: 11 384,26грн. заборгованості за тілом кредиту; 2048,20грн. заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит; 3 287,28грн. пеня, 500грн. штраф (фіксована частина); 835,99грн. штраф (процентна складова). Водночас, у заяві позичальника від 06 червня 2012 року не зазначена сума кредитного ліміту, процентна ставка, пеня та штраф. Повноваження позивача щодо надання послуг кредитування підтверджуються відомостями, що містяться у витягу з ЄДРПОУ від 01 березня 2018 року, Банківській ліцензії № 22 від 05 жовтня 2011 року, Статуті Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", затвердженому постаново КМУ від 05 червня 2019 року №594 (а.с. 39-44). Частиною першою статті 1054ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти За змістом статей 525,526 ЦК України зобов`язання мають виконуватись належним чином та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Відповідно до положень статей610,611,625 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності у разі неможливості виконання ним грошових зобов`язань. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Згідно з частиною першою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН № 39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН, зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями. Конституційний Суд України у Рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно- правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту. Отже, пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг - це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору. Однак позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» не підлягають задоволенню, виходячи з наступного. З розрахунку вбачається, що заборгованість за тілом кредиту, в т.ч. за поточним тілом кредиту та за простроченим тілом кредиту, становить 11 384,26грн. Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема, заборгованість за процентами, пеню та штраф. У заяві-анкеті від 06 червня 2012 року базова процентна ставка за кредитом не визначена. Крім того у заяві-анкеті неможливо визначити чи зазначені умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Згідно розрахунку заборгованості, який надано позивачем у позовній заяві заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625 ЦК України становить 2 048,20грн. Умови та Правила надання банківських послуг ПАТ КБ «ПриватБанк», з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені в заяві позичальника, яка безпосередньо підписана позичальником. Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) приєднується до тих умов, з якими він безпосередньо ознайомлений. Роздруківка із сайту позивача не може виступати належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони, яка може вносити відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування. Зазначений висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження№ 14-131цс19). Суд апеляційної скарги бере до уваги висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 03 липня 2019 у справі № 342/180/17, оскільки спірні правовідносини та правовідносини, які були предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду, хоча і стосуються іншого відповідача, проте за характером є тотожними. Матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Умови розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк» було дотримано вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк, зокрема, щодо порядку нарахування процентів за кредитним договором. За таких обставин, колегія суддів вважає що нарахування відсотків, пені та штрафу за період з 18 серпня 2014 року по 15 грудня 2019 року (період, який наведений Банком у розрахунку) суперечить умовам договору, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають. Також із розрахунку позивача вбачається, що з 18 серпня 2014 року по 15 грудня 2019 року на погашення процентів, в тому числі за рахунок кредиту, відповідачка сплатила 17 748,20грн. Колегія суддів вважає, що сплачені відповідачем грошові кошти Банк неправомірно відносив на погашення процентів, в той час як процента ставка, як і пеня та штраф договором не передбачені. Оскільки колегією суддів встановлено, що сума коштів, сплачених на погашення кредиту перевищує витрати відповідача по кредитній картці, тому з урахуванням умов договору заборгованість за кредитом відсутня - позовні вимоги Банку задоволенню не підлягають. Також, колегія суддів звертає увагу на те, що у відзиві на позовну заяву відповідачка просила застосувати позовну давність. Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України). Разом з тим, виходячи з вимог ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний закономінтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропущення, наведених позивачем. Даний висновок узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі №372/1036/15-ц, Оскільки, підстави для задоволення позову відсутні, тому колегія суддів не вбачає підстав для розгляду клопотання про застосування позовної давності. Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Водночас за правилом ч.4 указаної статті, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Колегія суддів, силу частини 4 статті 367 ЦУПК України, вважає за необхідне вийти за межі доводів апеляційної скарги. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Частинам 13 ст.141 ЦПК України встановлено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Керуючись ст. ст. 371, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Куп`янського міськрайонного суду Харківської області від 06 квітня 2020 року - скасувати. Ухвалити нове рішення. Позов акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості залишити без задоволення. Стягнути з акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (юридична адреса: вул. Набережна Перемоги, буд.50, м. Дніпро, код ЄДРПОУ 14360570) на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код № НОМЕР_1 ) судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 3 153грн. (три тисячі сто п`ятдесят три гривні 00коп.). Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку тільки в випадках передбачених частиною 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повну постанову складено 17 липня 2020 року. Головуючий Н.П. Пилипчук Судді О.В. Маміна С.С. Кругова