Постанова 4802 № 158/2526/19

Справа № 158/2526/19 Головуючий у 1 інстанції: Костюкевич О. К. Провадження № 22-ц/802/168/20 Категорія: 39 Доповідач: Шевчук Л. Я. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 27 січня 2020 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Шевчук Л.Я., суддів - Данилюк В.А., Матвійчук Л.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою представника позивача Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - Крилової Олени Леонідівни на рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 15 листопада 2019 року, В С Т А Н О В И В : У вересні 2019 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, який обгрунтований тим, що 17.01.2013 року між позивачем та відповідачем укладений кредитний договір, який складають анкета-заява відповідача, Умови та Правила надання банківських послуг, а також тарифи банку. Позивач також зазначив, що ОСОБА_1 отримав кредит в розмірі 2 000 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок та своїм підписом у заяві підтвердив поінформованість з умовами кредитування. Банк свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, надавши позичальнику можливість розпоряджатися кредитними коштами на визначених умовах. Відповідач ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання належним чином не виконував, у зв`язку з чим станом на 20.08.2019 року виникла заборгованість на загальну суму 12273 гривень, з яких: 1763,52 грн - заборгованість за кредитом, 7951,16 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом, 1498,41 грн - пеня та комісія, 500 грн - штраф (фіксована частина), 560,65 грн - штраф (процентна складова). Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 в свою користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 12273 грн та судові витрати по справі у розмірі 1921 грн. Рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 15 листопада 2019 року в даній справі позов АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково. Постановлено стягнути з ОСОБА_1 в користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 1 763,52 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 в користь ПАТ КБ «ПриватБанк» судові витрати по справі у розмірі 1921 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із постановленим судовим рішенням, представник позивача подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи, просить рішення суду в частині відмови в задоволенні позову скасувати з ухваленням у цій частині нового судового рішення про задоволення позову банку. Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційний суд розглянув дану справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи. Апеляційну скаргу позивача слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін з наступних підстав. Задовольняючи частково позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк», суд першої інстанції виходив з того, що позичальник належним чином не виконував взятих на себе зобов`язань за кредитним договором, внаслідок чого виникла заборгованість за кредитом у розмірі 1763, 52 грн, яка підлягає стягненню в користь банку. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи і зроблені з дотриманням вимог закону. Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. За кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (стаття 1054 ЦК України). Із матеріалів справи убачається, що 17 січня 2013 року між Акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір, за умовами якого позичальник отримав кредитні кошти у розмірі 2000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок (а.с.7). На підтвердження укладення кредитного договору позивач АТ КБ «ПриватБанк» надав підписану сторонами анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у «ПриватБанку» від 17 січня 2013 року, розрахунок заборгованості за кредитним договором, витяг з тарифів обслуговування кредитних карток та витяг з Умов та Правил надання банківських послуг. Як убачається з анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, остання не містить будь-яких даних щодо виду та строку дії кредитної картки, а також інформації про розмір відсотків і пені та порядок їх нарахування. У вказаній анкеті-заяві зазначено лише прізвище, адресу, особисті дані позичальника та згоду з тим, що заява разом з Умовами та Правилами банківських послуг і тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування і кредитування, розташованими в рекламному буклеті, складають між відповідачем та банком договір про надання банківських послуг (а. с.7). У матеріалах справи міститься витяг з Умов і Правил надання банківських послуг, які позичальником підписані не були (а.с.9-23). Проте позивачем суду не надано суду належних і допустимих доказів, які б свідчили про те, що при підписанні сторонами кредитного договору діяли Умови і Правила надання банківських послуг саме в такій редакції, яка існувала на час підписання анкети-заяви, а тому не можна вважати їх складовою частиною укладеного між сторонами договору. Крім того, до позовної заяви позивачем приєднано витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», які є складовою частиною договору, однак, банком а ні в позовній заяві, а ні в анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг не зазначено, якого саме виду кредитну картку отримав відповідач та на яких умовах (а. с. 8). Також банк надав суду розрахунок заборгованості за кредитом, який складається із заборгованості по тілу кредиту - 1763, 52 грн; заборгованості по відсотках за користування кредитом в розмірі 7951,16 грн; 1498,41 грн -пеня та комісія, 1060,65 грн - штрафи (а. с. 5- 6). Однак позивачем не вказано, за який саме період ця заборгованість утворилась. У заяві - анкеті, яка підписана позичальником, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, стягнути з відповідача, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), складові його повної вартості, зокрема, нараховану пеню і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту. Позивач, обґрунтовуючи свої вимоги цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 17 січня 2013року, посилався на витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https//privatbank.ua/terms/, як невід`ємні частини спірного договору. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме із такою редакцією витягу з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, розміщених на сайті: https//privatbank.ua/terms/, ознайомився позичальник ОСОБА_1 при укладенні договору, підписуючи заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування. Колегія суддів також погоджується з висновками місцевого суду про те, що роздруківка із сайту банку не може бути належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони - банку, яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи. В позовній заяві банк зазначає, що сторони керувались при укладенні договору нормами ч. 1 ст. 634 ЦК України. Таким чином, судом встановлено, що особисто позичальником підписано лише заяву - анкету від 17.01.2013 року, інші складові договору, зокрема, Умови та правила надання банківських послуг позичальником ОСОБА_1 не підписувались. За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що в даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача неодноразово змінювалися самим АТ КБ «Приватбанк» в період з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з тарифів та витяг з умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. Отже, без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у заяві - анкеті домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком витяг з тарифів та витяг з умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Зазначене повністю узгоджується із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду у справі № 342/180/17-ц від 03 липня 2019 року. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених в постановах Верховного Суду ( частина четверта ст.263 ЦПК України). За таких обставин суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог банку та стягнення з відповідача в користь позивача заборгованість за кредитом у розмірі 1763,52 грн, оскільки позивач суду не довів, на яких саме умовах був укладений кредитний договір, і, крім того, анкета-заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг не містить інформації про розмір процентної ставки, а у договорі відсутні умови щодо встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. Рішення судом ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування немає. За змістом частин четвертої та п`ятої статті 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Датою прийняття постанови у даній справі є 27 січня 2020 року, тобто дата складення повного судового рішення. Керуючись ст.ст. 268, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу представника позивача Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - Крилової Олени Леонідівни залишити без задоволення. Рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 15 листопада 2019 року в даній справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Головуючий Судді