Постанова Велика Палата ВС № П/9901/251/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 липня 2020 року м. Київ Справа № 9901/251/19 Провадження № 11-1230заі19 Велика Палата Верховного Суду у складі: головуючого Князєва В. С., судді-доповідача Гриціва М. І., суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г., за участю: секретаря судового засідання Біляр Л. В., позивача ОСОБА_1 представників: позивача - Муравйова О. В., відповідача - Русакової І. Г., розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вищої ради правосуддя на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (судді Желтобрюх І. Л., Бевзенко В. М., Данилевич Н. А., Стрелець Т. Г., Шарапа В. М.) від 22 жовтня 2019 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправним та скасування рішення. УСТАНОВИЛА: Рух справи

1. У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП, Рада відповідно), у якому з урахуванням заяви про зміну підстав позову (яка надійшла до Касаційного адміністративного Суду у складі Верховного Суду 07 червня 2019 року) просив визнати протиправним та скасувати рішення ВРП від 08 квітня 2019 року № 1075/0/15-19 «Про відмову у внесенні подання Президенту України про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (далі - Рішення ВРП № 1075/0/15-19, оскаржуване рішення відповідно).

2. Вимоги обґрунтовані тим, що відповідач прийняв Рішення ВРП №1075/0/15-19, яким ОСОБА_1 відмовлено у внесенні подання Президенту України про призначення на посаду судді Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (далі ? КГС ВС, КГС у складі Верховного Суду). Позивач наголошує на дискримінаційному характері оскаржуваного рішення та недотриманні відповідачем критеріїв, передбачених частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі ? КАС України), щодо всебічного з`ясування обставин справи та обґрунтованості рішення. Також вважає, що повний текст Рішення ВРП № 1075/0/15-19 було складено в травні 2019 року, тобто на час, коли окремі особи, які брали участь в ухвалені оскаржуваного рішення, перестали займати посади членів ВРП, отже, втратили повноваження його підписувати. На думку позивача, було порушено порядок підготовки матеріалів до розгляду ВРП та інструкцію з діловодства ВРП (роздруківки з мережі «Фейсбук» приєднані до матеріалів на підставі службової записки члена ВРП після прийняття оскаржуваного рішення щодо позивача).

3. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду 22 жовтня 2019 року ухвалив рішення, яким позов задовольнив. Визнав протиправним та скасував Рішення ВРП № 1075/0/15-19.

4. Не погодившись із таким рішенням, ВРП подала апеляційну скаргу, у якій зазначила, що суд при ухваленні рішення втрутився в дискреційні повноваження Ради, неправильно і неповно дослідив докази та встановив обставини у справі, що призвело до ухвалення ним незаконного судового рішення. В апеляційній скарзі ВРП просить скасувати рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 22 жовтня 2019 року та ухвалити нове ? про відмову в задоволенні позову.

5. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 04 грудня 2019 року задовольнила заяви суддів Великої Палати Верховного Суду Бакуліної Світлани Віталіївни, Золотнікова Олександра Сергійовича, Рогач Лариси Іванівни про самовідвід.

6. Ухвалою від 11 грудня 2019 року Велика Палата Верховного Суду відкрила апеляційне провадження в цій справі, а ухвалою від 22 січня 2020 року призначила розгляд справи в судовому засіданні. 7. 27 січня 2020 року до Великої Палати Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому позивач просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги ВРП, а рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 22 жовтня 2019 року залишити без змін. Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

8. Указом Президента України від 27 грудня 1995 року № 1184/95 ОСОБА_1 призначено на посаду судді Військового суду Одеського гарнізону, Постановою Верховної Ради України від 22 лютого 2001 року № 2286-ІІІ обрано на посаду судді Військового суду Одеського гарнізону безстроково, Постановою Верховної Ради України від 19 червня 2003 року № 1017-IV обрано на посаду судді Одеського апеляційного господарського суду безстроково, Постановою Верховної Ради України від 23 травня 2013 року № 309-VII обрано на посаду судді Вищого господарського суду України безстроково.

9. Стаж роботи ОСОБА_1 на посаді судді становить більше 20 років.

10. Рішенням від 02 серпня 2018 року № 185/зп-18 Вища кваліфікаційна комісія суддів України (далі ? ВККС, Комісія) оголосила конкурс на зайняття 78 вакантних посад суддів касаційних судів у складі Верховного Суду, серед них - 16 вакантних посад у КГС ВС. 11. 12 вересня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до ВККС із заявою про проведення стосовно нього кваліфікаційного оцінювання для підтвердження здатності здійснювати правосуддя в КГС у складі Верховного Суду як особа, яка має стаж на посаді судді не менше десяти років, відповідно до пункту 1 частини першої статті 38 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року№ 1402-VIII (далі ? Закон № 1402-VIII). 12. 18 жовтня 2018 року Комісія прийняла рішення № 231/зп-18 про призначення кваліфікаційного оцінювання кандидатів у межах конкурсу на зайняття вакантних посад суддів КГС ВС, а 24 жовтня цього ж року ? рішення № 191/вс-18, яким ОСОБА_1 допущено до проходження кваліфікаційного оцінювання для участі в конкурсі на посаду судді КГС у складі Верховного Суду. 13. 08 лютого 2019 року ВККС у складі колегії прийняла рішення № 185/вс-19, яким ОСОБА_1 визнано таким, що підтвердив здатність здійснювати правосуддя в КГС у складі Верховного Суду. 14. 19 лютого 2019 року Комісія у пленарному складі прийняла рішення № 222/вс-19, яким підтримала рішення ВККС від 08 лютого 2019 року № 185/вс-19 та доручила Комісії у складі колегії завершити проведення кваліфікаційного оцінювання кандидата на посаду судді КГС ВС ОСОБА_1 15. 06 березня 2019 року Комісія у складі колегії прийняла рішення № 546/вс-19, яким визначено, що за результатами кваліфікаційного оцінювання ОСОБА_1 , якого визнано таким, що підтвердив здатність здійснювати правосуддя в КГС у складі Верховного Суду, набрав 750,5 бала. Цього ж дня ВККС прийняла рішення № 28/зп-19, яким визначено рейтинг кандидатів на посаду судді КГС ВС, згідно з яким ОСОБА_1 зайняв 10 (десяту) позицію в рейтингу, та рішення № 601/вс-19, яким рекомендувала ВРП призначити ОСОБА_1 на посаду судді КГС у складі Верховного Суду.

16. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу матеріалів між членами ВРП від 07 березня 2019 року вказана рекомендація з матеріалами була передана члену Ради Прудивусу О. В . За результатами перевірки матеріалів щодо внесення подання Президентові України про призначення ОСОБА_1 на посаду судді КГС у складі Верховного Суду 13 березня 2019 року членом ВРП Прудивусом О. В. складено висновок щодо можливості такого призначення. Згідно зі змістом доповіді за результатами попереднього розгляду матеріалів доповідачем не виявлено порушень порядку надання ВККС рекомендації щодо призначення ОСОБА_1 на посаду судді КГС у складі Верховного Суду, як і не виявлено відомостей, які б свідчили про невідповідність кандидата критерію доброчесності чи професійної етики. З урахуванням викладеного доповідач дійшов висновку, що кандидатура ОСОБА_1 на посаду судді КГС у складі Верховного Суду відповідає вимогам статті 127 Конституції України та статтям 38, 69 Закону № 1402-VIII, у зв`язку із чим він може бути призначений на посаду судді вказаного суду. 17. 08 квітня 2019 року ВРП прийняла Рішення № 1075/0/15-19, яким відмовила у внесенні подання Президенту України про призначення ОСОБА_1 на посаду судді КГС у складі Верховного Суду. Таке рішення прийняте внаслідок виявлення обставин, які не були предметом розгляду ВККС та які, на переконання ВРП, свідчать про невідповідність кандидата критерію професійної етики і можуть негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади у зв`язку з призначенням судді ОСОБА_1 на посаду. Зі змісту оскаржуваного рішення слідує, що 08 квітня 2019 року під час засідання ВРП, суддя ОСОБА_1 підтвердив, що має обліковий запис у соціальній мережі «Фейсбук», який ідентифікується його портретом і латинською транслітерацією його імені та прізвища. На уточнююче запитання ОСОБА_1 підтвердив, що останньою публікацією в його обліковому записі було поширення посилання на музичний твір, розміщений на ресурсі «Ютуб». Переглядом вмісту публікацій, розміщених на відповідному обліковому записі, встановлено, що ОСОБА_1 поширював 30 липня, 19 вересня та 25 вересня 2016 року на своїй сторінці у «Фейсбук» нецензурні вислови та заклики до насильства. Враховуючи викладене, ВРП дійшла висновку, що поведінка кандидата та його ставлення до такої поведінки викликають обґрунтований сумнів щодо відповідності ОСОБА_1 критерію професійної етики та є обставиною, що може негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади в разі його призначення на посаду судді КГС у складі Верховного Суду.

18. ОСОБА_1 вважає зазначене рішення ВРП протиправним, у зв`язку із чим звернувся до суду з адміністративним позовом. Оцінка суду першої інстанції

19. Задовольняючи позовні вимоги, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду керувався тим, що оскаржуване рішення прийнято без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких воно спрямоване. У такому випадку розгляд питання щодо внесення Президентові України подання про призначення ОСОБА_1 на посаду судді КГС ВС не відповідав критерію прозорості, а тому мотиви цього рішення не можуть вважатися об`єктивними.

20. Вирішуючи спір, Касаційний адміністративний суду у складі Верховного Суду виходив з того, що позивачу не були повідомлені ті факти й обставини, які стали підставою для висновку про його невідповідність як кандидата на посаду судді Верховного Суду і були покладені основу оскаржуваного рішення, внаслідок чого він фактично був позбавлений можливості підтвердити чи спростувати їх. Суд дійшов висновку про те, що відповідачем не дотримано вимог, визначених пунктами 3 та 9 частини другої статті 2 КАС України. Суд також виснував, що мотиви рішення не є об`єктивними, оскільки викладені лише на підставі вибіркових матеріалів. Короткий зміст та обґрунтування наведених в апеляційній скарзі вимог

21. В апеляційній скарзі на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 22 жовтня 2019 року ВРП зазначає, що суд при ухваленні рішення втрутився в дискреційні повноваження Ради, неправильно і неповно дослідив докази та встановив обставини у справі, що призвело до ухвалення ним незаконного судового рішення.

22. Натомість ВРП, приймаючи Рішення № 1075/0/15-19, діяла на підставі та в межах повноважень, що передбачені Конституцією та законами України; оскаржуване рішення прийняте з використанням повноваження, з метою, з якою це повноваження надано ВРП (повноважним складом ВРП, у нарадчій кімнаті, за своїм внутрішнім переконанням, на підставі загальнодоступної інформації та з обґрунтуванням усіх обставин, що мали значення для його прийняття, безсторонньо, добросовісно, розсудливо).

23. За внесення подання Президентові України про призначення ОСОБА_1 на посаду судді КГС ВС проголосувало менше чотирнадцяти членів ВРП, що відповідно до вимог статті 34 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон № 1798-VIII) є безумовною підставою для прийняття рішення про відмову у внесенні Президентові України подання про призначення судді на зазначену вище посаду.

24. Суд першої інстанції також дійшов помилкового висновку про скасування Рішення ВРП № 1075/0/15-19 з підстав, передбачених пунктом 2 частини двадцять першої статті 79 Закону України № 1402-VIII, що зумовлює безумовне скасування такого рішення, оскільки оскаржуване рішення підписане всіма членами ВРП, які брали участь у його ухвалені. Суд помилково ототожнив поняття «підписання» з «оприлюдненням» рішення ВРП. Позиція ОСОБА_1 щодо апеляційної скарги

25. Позивач вважає, що доводи апеляційної скарги щодо втручання в дискреційні повноваження є помилковими та суперечать висновкам Великої Палати Верховного Суду (у справі № 800/551/17). Зазначає, що твердження ВРП про дотримання встановленого порядку прийняття оскаржуваного рішення суперечать наявним в матеріалах справи доказам та не можуть бути підставою для скасування рішення суду. Відповідач також не спростував допустимими доказами факт складання вмотивованого рішення та його підписання всіма членами ВРП, які брали участь у прийнятті рішення, до закінчення повноважень у частини таких членів (30 квітня 2019 року). Обґрунтовує, що інші доводи апеляційної скарги не спростовують законності судового рішення і свідчать про помилкове тлумачення норм матеріального права. ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ Релевантні джерела права та акти їх застосування

26. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

27. Відповідно до частин першої, третьої статті 127 Конституції України правосуддя здійснюють судді. На посаду судді може бути призначений громадянин України, не молодший тридцяти та не старший шістдесяти п`яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж професійної діяльності у сфері права щонайменше п`ять років, є компетентним, доброчесним та володіє державною мовою. Законом можуть бути передбачені додаткові вимоги для призначення на посаду судді.

28. За частиною першою, другою статті 128 Конституції України призначення на посаду судді здійснюється Президентом України за поданням ВРП в порядку, встановленому законом. Призначення на посаду судді здійснюється за конкурсом, крім випадків, визначених законом.

29. Відповідно до частин першої, другої статті 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є, зокрема,: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; гласність судового процесу.

30. Згідно з висновком Конституційного Суду України в Рішенні від 11 березня 2020 року № 4-р/2020 у справі за конституційним поданням Верховного Суду щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Закону № 1402-VIII, Закону «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування» від 16 жовтня 2019 року № 193-IX, Закону № 1798-VIII зазначено, що для здійснення конституційних функцій добору та оцінювання суддів на підставі статті 92 Закону № 1402-VIIIутворено ВККС, яка є державним колегіальним органом суддівського врядування та діє на постійній основі у системі правосуддя України. Повноваження Комісії визначені в статті 93 Закону № 1402-VIII. Аналіз статті 131 Конституції України, статей 92, 93 Закону № 1402-VIII дає підстави стверджувати, що жоден інший орган чи установа не уповноважені здійснювати конституційні функції добору та оцінювання суддів, у тому числі ВРП, яка відповідно до пунктів 1, 8 частини першої статті 131 Основного Закону України вносить подання про призначення судді на посаду, ухвалює рішення про переведення судді з одного суду до іншого.

31. Відповідно до Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи від 11 березня 1980 року № R(80)2 щодо здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень під такими повноваженнями слід вважати повноваження, адміністративного органу, який, приймаючи рішення, може користуватися певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з декількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає кращим за цих обставин.

32. У Доповіді Європейської комісії «За демократію через право» (Венеційської комісії) щодо призначення суддів, яка ухвалена на 70-му пленарному засіданні 16?17 березня 2007 року, з посиланням на Висновок № 1 (2001) Консультативної ради європейських судів (далі ? КРЄС), зазначено, що кожне рішення щодо призначення або кар`єри судді має опиратись на об`єктивні критерії та мусить прийматися або незалежним органом, або з дотриманням гарантій прийняття такого рішення не інакше, як на основі зазначених критеріїв.

33. Щодо повноважень судової ради у своєму Висновку № 10 (2007) з питання «Судова рада на службі суспільства» КРЄС рекомендує, щоб судова рада мала повноваження з відбору, призначення та просування по службі суддів. Ці функції мають здійснюватися в повній незалежності від законодавчої чи виконавчої влади, а також в абсолютній прозорості щодо критеріїв відбору суддів.

34. Рішення, які стосуються добору та підвищення суддів по службі, мають ґрунтуватися на об`єктивних критеріях, які попередньо визначені законом чи компетентними органами влади. Прийняття таких рішень має базуватися на заслугах, з урахуванням кваліфікації, вмінь та потенціалу, необхідних для вирішення справ при застосуванні закону, зберігаючи повагу до людської гідності (пункт 44 Рекомендації (2010)12 КРЄС державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов`язки).

35. Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

36. За частиною першою статті 70 Закону № 1402-VIII добір та призначення на посаду судді здійснюється в порядку визначеному Законом та включає щонайменше п`ятнадцять стадій. Згідно з пунктами 12, 13, 14 цієї частини статті стадіями добору є: оголошення ВККС відповідно до кількості вакантних посад судді у місцевих судах конкурсу на заміщення таких посад; проведення ВККС конкурсу на заміщення вакантної посади судді на основі рейтингу кандидатів, які взяли участь у такому конкурсі, та внесення рекомендації ВРП щодо призначення кандидата на посаду судді; розгляд ВРП рекомендації ВККС та ухвалення рішення щодо кандидата на посаду судді.

37. За нормами частин першої, другої, дев`ятої, десятої статті 79 Закону № 1402-VIII конкурс на зайняття вакантної посади судді проводиться відповідно до цього Закону та положення про проведення конкурсу. Положення про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді затверджується ВККС. Комісія проводить конкурс на зайняття вакантних посад суддів Верховного Суду на основі рейтингу учасників за результатами кваліфікаційного оцінювання. Конкурс на зайняття вакантної посади судді Верховного Суду проводиться щодо вакантної посади у відповідному касаційному суді.

38. На підставі частини першої статті 1 Закону № 1798-VIII ВРП є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів.

39. За частинами сімнадцятою та вісімнадцятою статті 79 Закону № 1402-VIII ВККС за результатами конкурсного добору надсилає до ВРП відповідно до кількості вакантних посад суддів рекомендації про призначення кандидатів суддями. Відповідно до внесеної Комісією рекомендації Рада на своєму засіданні розглядає питання про призначення кандидата на посаду судді та в разі ухвалення позитивного рішення вносить подання Президентові України про призначення судді на посаду.

40. За змістом частини першоїстатті 31 Закону № 1798-VIIIВРП, її органи, член ВРП для здійснення своїх повноважень мають право витребовувати та одержувати на їх запит необхідну інформацію та документи від: 1) суддів, судів, органів суддівського самоврядування, інших органів та установ у системі правосуддя; 2) органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб; 3) юридичних осіб.

41. Порядок розгляду ВРП рекомендації ВККС установлений у статті 36 Закону № 1798-VIII. Зокрема, за частинами другою ? п`ятою цієї статті Рада ухвалює рішення щодо внесення Президентові України подання про призначення судді на посаду за результатами розгляду рекомендації Комісії, до якої обов`язково додається особова справа (досьє) кандидата на посаду судді. За результатами попереднього розгляду доповідач складає висновок щодо можливості призначення судді на посаду та виносить такий висновок на розгляд ВРП. На засіданні ВРП кандидатура на посаду судді розглядається після доповіді члена ВРП, який визначений доповідачем у цій справі. Кандидат на посаду судді, стосовно якого розглядається питання щодо внесення подання про призначення судді на посаду, запрошується на засідання ВРП у порядку, визначеному цим Законом. Неявка кандидата на посаду судді на засідання незалежно від причин не перешкоджає розгляду питання за його відсутності.

42. Згідно із частинами першою ? третьою статті 37 цього Закону рішення щодо кандидата на посаду судді ухвалюється на засіданні ВРП. Засідання Ради у пленарному складі, на якому розглядається питання щодо внесення подання про призначення судді на посаду, є повноважним, якщо в ньому бере участь не менше чотирнадцяти її членів. Рішення щодо внесення Президентові України подання про призначення судді на посаду вважається ухваленим, якщо за нього проголосувало не менше чотирнадцяти членів ВРП.

43. За положеннями частини дев`ятнадцятої статті 79 Закону № 1402-VIII, ВРП може відмовити у внесенні Президентові України подання про призначення судді на посаду виключно з таких підстав: 1) наявність обґрунтованого сумніву щодо відповідності кандидата критерію доброчесності чи професійної етики або інших обставин, які можуть негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади у зв`язку з таким призначенням; 2) порушення визначеного законом порядку призначення на посаду судді. Підстави, зазначені у пункті 1 цієї частини, Рада визначає, керуючись власною оцінкою обставин, пов`язаних із кандидатом на посаду судді, та його особистих якостей.

44. Частиною четвертою статті 37 Закону № 1798-VIII визначено, що ВРП може ухвалити рішення про відмову у внесенні Президентові України подання про призначення судді на посаду відповідно до пункту 1 частини дев`ятнадцятої статті 79 Закону № 1402-VIII тільки на підставі обґрунтованих відомостей, які були отримані ВРП в передбаченому законом порядку, якщо: 1) такі відомості не були предметом розгляду ВККС; 2) Комісія не дала належної оцінки таким відомостям в межах процедури кваліфікаційного оцінювання щодо відповідного кандидата.

45. Частиною двадцять першою статті 79 Закону № 1402-VII передбачено, що рішення ВРП про відмову у внесенні Президентові України подання про призначення судді на посаду може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав: 1) склад Ради, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати; 2) рішення не підписано членом ВРП, який брав участь у його ухваленні; 3) рішення не містить посилання на визначені законом підстави відмови у внесенні Президентові України подання про призначення судді на посаду або мотивів, з яких Рада прийшла до відповідних висновків.

46. Відповідно до пункту 2 частини сьомої статті 56 Закону № 1402-VIII суддя зобов`язаний дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів. Дотримання етичних норм, демонстрація дотримання етичних норм є невід`ємною частиною діяльності суддів (четвертий показник Бангалорських принципів поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27 липня 2006 року № 2006/23).

47. За правилами статті 20 Кодексу суддівської етики, затвердженого XI черговим з`їздом суддів України 22 лютого 2013 року, участь судді в соціальних мережах, інтернет-форумах та застосування ним інших форм спілкування в мережі Інтернет є допустимими, проте суддя може розміщувати, коментувати лише ту інформацію, використання якої не завдає шкоди авторитету судді та судової влади.

48. При цьому під авторитетом судової влади потрібно розуміти як визнання за судовою владою видатних досягнень, здібностей, особливого становища та статусу в державі, так і значення її впливу на довіру осіб до неї. Схожою термінологією наділено і поняття «авторитет судді», який виступає як представник судової влади та є зовнішнім втіленням і подальшою демонстрацією її авторитету (Коментар до Кодексу суддівської етики, затверджений рішенням Ради суддів України від 04 лютого 2016 року № 1). Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається та аргументів учасників справи

49. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін та доводи, наведені в апеляційній скарзі й у відзиві на неї, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги з таких мотивів. Щодо меж судового контролю в цій справі

50. Вирішуючи цей спір, Касаційний адміністративний суду у складі Верховного Суду виходив з того, що при наданні юридичної оцінки Рішенню ВРП № 1075/0/15-19 суд має повну юрисдикцію, яка не обмежується лише з`ясуванням наявності визначених у статті 79 Закону № 1402-VIII формальних підстав для скасування такого рішення. Суд повинен також ретельно дослідити дотримання ВРП під час прийняття спірного рішення положень пункту 3 частини дев`ятнадцятої статті 79 указаного Закону щодо вмотивованості такого рішення. Велика Палата Верховного Суду повністю погоджується з тим, що суд має повну юрисдикцію щодо перевірки рішень органу, який вирішує питання стосовно кар`єри та відповідальності судді. Проте звертає увагу, що процедури оцінювання діючих суддів та їх дисциплінарної відповідальності потребують більшої формалізації на відміну від конкурсних процедур. Наприклад, у пункті 39 Висновку КРЄС № 17 (2014) про оцінювання роботи суддів, якості правосуддя та повагу до незалежності судової влади зазначено, що джерела інформації, які використовуються в процесі оцінювання, мають бути надійними. Особливо це стосується інформації, на якій ґрунтуються незадовільні результати оцінювання. Також важливо, щоб оцінювання ґрунтувалося на достатній кількості доказів. Суддя, якого оцінюють, повинен мати доступ до будь-якого доказу, що може бути використаний при оцінюванні, з метою оскаржити його за потреби. У пункті 68 Висновку КРЄС № 3 (2002) про принципи та правила, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема питання етики, несумісної поведінки та неупередженості підкреслено, що процедури, які призводять до відкриття дисциплінарного провадження, потребують більшої формалізації.

51. Застосовані судом правові норми в цій справі свідчать про те, що ВРП є конституційним органом, який, серед іншого, діє з метою формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів.

52. Для виконання покладених на неї законом завдань щодо формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів ВРП наділена повноваженнями вносити Президентові України подання про призначення судді на посаду (пункт 1 частини першої статті 3 Закону № 1798-VІІІ).

53. У пункті 19 статті 79 Закону № 1402-VIII передбачені повноваження ВРП, відмовити у внесенні Президентові України подання про призначення судді на посаду у разі, зокрема наявності обґрунтованого сумніву щодо відповідності кандидата критерію доброчесності чи професійної етики або інших обставин, які можуть негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади у зв`язку з таким призначенням. 54.Під такими повноваженнями ВРП варто розглядати можливість прийняття рішення про внесення подання Президенту України або невнесення такого подання на підставі власної оцінки обставин справи. 55.З метою реалізації законодавчої функції ВРП відносно формування високопрофесійного суддівського корпусу і дискреційної природи її повноважень щодо внесення Президентові України подань про призначення суддів ВРП ухвалює рішення стосовно внесення або невнесення Президентові України подання про призначення судді на посаду за результатами розгляду рекомендації ВККС, до якої обов`язково додається особова справа (досьє) кандидата на посаду судді.

56. Велика Палата Верховного Суду вже вирішувала спори за участю ВРП у справах про проходження конкурсних процедур. Зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі № 9901/243/19 суд наголосив що ВРП може оцінити досьє кандидата на посаду судді та дійти іншого висновку, ніж ВККС. Хоча рекомендація Комісії спирається винятково на об`єктивні критерії, ВРП може не погодитися з нею (Комісією) тільки з підстав, передбачених законом (частина четверта статті 37 Закону № 1798-VIII, частина дев`ятнадцята статті 79 Закону № 1402-VIII). Запровадження законних підстав, за яких ВРП може не погодитися з рекомендацією ВККС і навести свої причини відмови внесення Президентові України подання про призначення на посаду судді, має на меті запобігти чи стати пересторогою для ухвалення ВРП свавільних рішень. 57.Як свідчать матеріали цієї справи, 08 квітня 2019 року ВРП прийняла Рішення № 1075/0/15-19. 58.Зазначене рішення прийняте на підставі рекомендації ВККС, матеріалів про призначення ОСОБА_1 на посаду судді КГС у складі Верховного Суду та висновку члена ВРП, а також відомостей, які не були предметом розгляду ВККС. 59.Зокрема, в оскаржуваному рішенні зазначено, що переглядом вмісту публікацій, розміщених на відповідному обліковому записі, встановлено, що ОСОБА_1 поширював 30 липня, 19 вересня та 25 вересня 2016 року на своїй сторінці у соціальній мережі «Фейсбук» нецензурні вислови та заклики до насильства. 60.З урахуванням зазначеного ВРП дійшла висновку про те, що поведінка кандидата та його ставлення до такої поведінки викликають обґрунтований сумнів щодо відповідності ОСОБА_1 критерію професійної етики є обставиною, яка може негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади в разі його призначення на посаду судді КГС ВС.

61. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що участь судді в соціальних мережах, інтернет-форумах, застосування суддею інших форм спілкування в мережі Інтернет є допустимими, проте суддя може розміщувати, коментувати лише ту інформацію, використання якої не завдає шкоди авторитету судді та судової влади (стаття 20 Кодексу суддівської етики). Встановлення того, чи мало місце порушення суддею етичних правил та чи завдало воно шкоди авторитету судді або авторитету правосуддю через публікації в соціальних мережах або з використанням інших засобів спілкування в мережі Інтернет, є оціночним і має враховувати конкретні обставини ситуації та суспільний контекст. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 січня 2019 року у справі № 11-1010сап18.

62. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що чинним законодавством (ані Законом № 1402-VIII, ані Законом № 1798-VIII) не встановлено вичерпний перелік законних (офіційних) джерел, з яких ВРП може встановити обставини, які викликають обґрунтований сумнів щодо відповідності кандидата критерію доброчесності чи професійної етики або інші обставини, які можуть негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади. 63.З огляду на положення Кодексу суддівської етики, Велика Палата Верховного Суду робить висновок про те, що активність судді в соціальних мережах може піддаватись оцінці стосовно дотримання правил суддівської етики. Зокрема, мова йде як про розміщення, так і про коментування інформації. 64.Судом досліджено відеозаписи засідань ВРП від 19 березня та 08 квітня 2019 року, на яких в позивача було з`ясовано думку щодо насильницьких заходів зміни конституційного ладу в Україні, на що він відповів, що такі заходи не підтримує. Крім того, членом ВРП з`ясовано думку кандидата, чи покладає статус судді якісь обмеження свободи слова особи, зокрема у соціальних мережах, на що кандидат відповів ствердно. Також було задане запитання щодо ставлення кандидата до судової реформи 2016 року. На це запитання кандидат також надав відповідь. Запитань щодо конкретних дописів чи поширень сумнівного змісту поставлено не було. 65.На переконання Великої Палати Верховного Суду, свобода висловлювань судді у соціальних мережах, інтернет-форумах та застосування ним інших форм спілкування в мережі Інтернет підлягає етичним обмеженням. Соціальні мережі мають певні внутрішні правила та культуру спілкування між учасниками. Поширення чужого допису може мати на меті як підтримку думок його автора, так і навпаки. Але, в кожному конкретному випадку, якщо постає питання щодо сумніву у відповідності кандидата критерію доброчесності чи професійної етики, необхідно почути думку судді про його ставлення та намір (мету) поширення сумнівного допису.

66. На підставі зазначеного, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що ВРП наділена широкою свободою розсуду при розгляді питання щодо внесення подання Президенту України про призначення на посаду судді, однак мають бути дотримані усі процедурні гарантії та принципи відбору кандидатів, з урахуванням можливості кожного з них бути ознайомленим з усією інформацією, на підставі якої приймається відповідне рішення.

67. Європейський суд з прав людини, у справах, де органи державної влади мають широку свободу розсуду, неодноразово наголошував на необхідності забезпечення заявнику усіх процедурних гарантій під час адміністративної процедури, відповідно до вимог статті 6 Конвенції, (зокрема, у справах «Bryan проти Сполученого Королівства» (рішення від 22 листопада 1995 року), «Holding and Barnes plc проти Сполученого Королівства» (dec.) (заява № 2352/02), «Hatton and Others проти Сполученого Королівства» (GC) (рішення від 08 липня 2003 року). Отже, Велика Палата Верховного Суду у цій справі застосовує методологічний підхід «від процесу до суті», та має, насамперед, перевірити процедуру прийняття оскаржуваного рішення на відповідність зазначеним принципам. Щодо дотримання відповідачем процедурних гарантій під час засідань 19 березня та 08 квітня 2019 року 68.З аналізу хронологічної послідовності матеріалів про призначення ОСОБА_1 слідує, що зазначена вище інформація, на якій ґрунтується Рішення ВРП № 1075/0/15-19, була долучена службовою запискою члена ВРП від 09 квітня 2019 року № 130/0/10-19, тобто на наступний день після прийняття оскаржуваного рішення. Зокрема, під час засідань ВРП 19 березня та 08 квітня 2019 року, на яких був присутній позивач, доповідачем - членом ВРП було зазначено, що під час попереднього розгляду рекомендації ВККС не виявлено відомостей, які б не були предметом розгляду Комісії чи яким остання не надала належну оцінку в межах процедури кваліфікаційного оцінювання стосовно кандидата критерію доброчесності чи професійної етики. 69.Водночас зі змісту оскаржуваного рішення слідує, що воно ґрунтується на відомостях, які не були предметом дослідження ВККС. З урахуванням зазначеного Велика Палата Верховного Суду не погоджується з позицією відповідача про те, що такі відомості є обґрунтованими та отримані ВРП у встановленому законом порядку, оскільки про їх наявність не повідомлено в доповіді члена ВРП. 70.Також Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що під час прийняття рішення ВРП позивач не був ознайомлений з інформацією, яка може негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади в разі його призначення на посаду судді КГС у складі Верховного Суду та, зокрема, про такі відомості не було повідомлено позивачу під час засідання. 71.Суд першої інстанції зауважив, що участь кандидата на посаду судді в засіданні та в обговоренні певного питання не є формальною, а спрямована на забезпечення права особи почути інформацію, яка розглядається стосовно неї і впливає на результати прийнятого рішення, та висловити свої аргументи. Особа, щодо якої приймається рішення, має право бути обізнаною про обставини та факти, які їй ставляться у провину, а також бути вислуханою, наводити доводи та докази на підтвердження своїх аргументів.

72. Велика Палата Верховного Суду погоджується з таким висновком суду першої інстанції і зазначає, що положення судоустрійного закону про добір та призначення на посаду судді та насамперед принципи проведення добору переконують у тому, що розгляд ВРП рекомендацій ВККС не повинен істотно відрізнятися від процедури кваліфікаційного оцінювання, на підставі якого Комісія склала рейтинг кандидатів на посаду судді і подала рекомендації. Цей порядок розгляду не має бути тотожним тому, якого дотримується ВККС, чи дублювати його, але він повинен відповідати, не суперечити принципам добору та відображати процедуру, з якої можна простежити і визначити: чи достовірні відомості, які викликають сумнів у доброчесності та професійній придатності судді (кандидата на посаду судді); чи не містить ця процедура певного ґанджу, що спотворює об`єктивність та допустимість отриманих результатів; чи були забезпечені права судді чи кандидата на посаду судді брати участь у розгляді рекомендації, знати про обставини, які відрізняються від обставин висновків рекомендації, давати пояснення з приводу цих обставин і навести на них своє спростування; чи міг суддя або кандидат на посаду судді сподіватися, що державний орган поставить запитання про обставини, що викликають обґрунтовані сумніви щодо відповідності кандидата критерію доброчесності чи професійної етики, або про інші обставини, які можуть негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади у зв`язку з таким призначенням; чи почув державний орган пояснення чи спростування судді або кандидата на посаду судді щодо обставин, які характеризують його в негативному світлі; чи мав суддя чи претендент на цю посаду законні очікування на належний і справедливий розгляд ВРП рекомендації ВККС. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі № 9901/243/19. 73.Відповідач, виконуючи покладені на нього повноваження з формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, був зобов`язаний перевірити відповідність поведінки судді нормам моралі, етики, очікуваної суспільством доброчесності та відкритості з метою виявлення обставин, що можуть негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади у разі призначення особи на посаду судді.

74. Однак, у цій справі відповідачем було допущено певні дії, які унеможливили надання пояснень ОСОБА_1 щодо відомостей, які, на думку ВРП, можуть негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади в разі його призначення на посаду судді. Зокрема, ОСОБА_1 не були повідомлені конкретні факти й обставини, які відповідач в подальшому поклав в основу свого рішення і з якими він безпосередньо пов`язував висновок про невідповідність позивача як кандидата на посаду судді Верховного Суду. До того ж, відповідні докази (скріншоти) були приєднані до матеріалів щодо внесення подання Президентові України про призначення судді ОСОБА_1 лише на наступний день після прийняття Рішення ВРП № 1075/0/15-19.

75. Цього достатньо для висновку про те, що процедура прийняття оскаржуваного рішення не відповідала критерію прозорості, а рішення прийняте без урахування права кандидата бути ознайомленим з усією інформацією, на підставі якої приймається рішення компетентним органом та надати відповідні пояснення (у широкому сенсі - бути почутим). Тому Велика Палата Верховного Суду вважає достатніми підстави для визнання оскаржуваного рішення протиправним, не вдаючись до оцінки інших аргументів апеляційної скарги.

76. Отже, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування Рішення ВРП № 1075/0/15-19 про відмову у внесенні подання Президенту України про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

77. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

78. Згідно із частиною першою статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

79. Отже, оскільки суд першої інстанції ухвалив судове рішення з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують викладених у судовому рішенні цього суду висновків, то апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Висновки щодо розподілу судових витрат

80. Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

81. Оскільки Велика Палата Верховного Суду не змінює судове рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється. Керуючись статями 243, 266, 308, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Вищої ради правосуддя залишити без задоволення. Рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 22 жовтня 2019 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя В. С. Князєв Суддя-доповідач М. І. Гриців Судді: Н. О. Антонюк Л. М. Лобойко Т. О. Анцупова Н. П. Лященко В. В. Британчук О. М. Ситнік Ю. Л. Власов О. С. Ткачук Д. А. Гудима В. Ю. Уркевич Ж. М. Єленіна О. Г. Яновська О. Р. Кібенко Відповідно до частини третьої статті 355 КАС України постанова оформлена суддею Анцуповою Т. О.