Постанова Велика Палата ВС № 9901/261/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 травня 2020 року м. Київ Справа № 9901/261/19 Провадження № 11-1257заі19 Велика Палата Верховного Суду у складі: головуючого Князєва В. С., судді-доповідача Гриціва М. І., суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г. за участю секретаря судового засідання Сороки Л. П., позивача ОСОБА_1 , розглянула у судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 про перегляд рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року (судді Юрченко В. П., Васильєва І. А., Гончарова І. А., Пасічник С. С., Хохуляк В. В.) в адміністративній справі № 9901/261/19 за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії, і ВСТАНОВИЛА:

1. У травні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом, у якому просив: визнати протиправним рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС; Комісія) від 19 квітня 2019 року в частині визначення рейтингових результатів виконаного 29 жовтня 2019 року практичного завдання на етапі іспиту у межах оголошеного 03 квітня 2017 року конкурсу щодо добору кандидатів на посаду судді місцевого суду, за якими ОСОБА_1 отримав 86 балів, а загалом 168,125 бала, які є необ`єктивними та неправомірними; зобов`язати ВККС у пленарному складі переглянути рішення щодо результатів виконаного ОСОБА_1 іспиту практичного завдання у межах оголошеного 03 квітня 2017 року конкурсу щодо добору кандидатів на посаду судді місцевого суду та оцінити виконану практичну роботу ОСОБА_1 з урахуванням Положення про складення кваліфікаційного іспиту та методику оцінювання кандидатів на посаду судді, затвердженого рішенням ВККС від 03 жовтня 2018 року № 211/зп-18 (далі - Положення про оцінювання), у тому числі шляхом порівняння виконаного практичного завдання із виконаними практичними завданнями конкурсантів, які отримали найвищі бали (перші 10) за єдиним об`єктивним критерієм: чи застосовували кандидати всі вимоги пункту 6 розділу VПоложення, що має виявити рівень практичних навичок та умінь написання тексту судового рішення кандидатами з урахуванням повної відповідності виконаного ОСОБА_1 практичного завдання вимогам цього Положення, a також з урахуванням повної відповідності виконаного ОСОБА_1 практичного завдання вимогам статті 374 Кримінального процесуального кодексу України. Вимоги мотивував тим, що 29 жовтня 2018 року він брав участь в анонімному письмовому тестуванні, а також у виконанні практичного завдання. Відповідач рішенням від 19 квітня 2019 року затвердив результати виконаних ним завдань загалом у 168,125 бала, з яких за письмове завдання виставив 82,125 бала, а за практичне завдання -

86. На підставі цих результатів оцінювання позивача зарахували до резерву кандидатів на посади суддів на заміщення вакантних посад суддів місцевих судів. Позивач переконує, що сума балів, визначена указаним рішенням відповідача за практичне завдання та, відповідно, загальний бал за іспит, є необ`єктивною оцінкою, що не відповідає Положенню про оцінювання. Повідомив, що він має вагомий досвід у написанні вироків суду, оскільки тривалий час працював на посаді помічника судді першої та касаційної інстанцій. Може стверджувати, що практичне завдання, яке він виконав, не тільки відповідає встановленим формальним вимогам, а істотно перевищує розумні очікування щодо якості їх виконання. Зазначає, що умовне рішення він склав з урахуванням норм Положення про оцінювання, в якому визначені вимоги до написання такого виду документа, та з дотриманням структуру викладу вироків. Упевнений, що правила орфографії та пунктуації під час написання проекту вироку були витримані. Позивач переконаний, що рішення ВККС від 19 квітня 2019 року є дискримінаційним стосовно нього, оскільки найкращий результат за виконане практичне завдання, який оцінений на 118 балів, свідчить про нерівний підхід Комісії до оцінки практичних завдань різних учасників. Підсумовує, що рішення ВККС від 19 квітня 2019 року, яким визначені рейтингові результати виконаного ним практичного завдання на етапі іспиту, за результатами якого він отримав лише 86 балів, а загалом 168,125 бала, є протиправним. Воно не містить будь-яких пояснень, відхилень мотивів, за яких можна було би зрозуміти виставлення 86 балів за його виконання, а це, як вважає скаржник, є свідченням про порушення принципу верховенства права, проявом якого є свавільний підхід до оцінювання спроможності кандидата на посаду судді продемонструвати свої професійні практичні навички в написанні судового документа.

2. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду рішенням від 23 жовтня 2019 року у задоволенні позову відмовив.

3. ОСОБА_1 не погодився із цим рішенням суду і подав до Великої Палати Верховного Суду апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати й ухвалити нове - про задоволення позовних вимог. Вважає, що суд першої інстанції формально підійшов до з`ясування обставин справи, не надав оцінки аргументам учасників справи, не врахував судову практику, через що ухвалив незаконне рішення. Треба зазначити, що доводи апеляційної скарги в основному дублюють доводи позовної заяви та зводяться до незгоди позивача із результатом виконаного ним практичного завдання на етапі іспиту у межах конкурсу щодо добору кандидатів на посаду судді місцевого суду. Додає, що він не оспорює дискрецію ВККС щодо оцінки його роботи як кандидата на посаду судді, однак вважає, що брак будь-яких пояснень про те, за якими критеріями і чому саме така кількість балів виставлена за виконання практичного завдання, не може не викликати цілком обґрунтованих сумнівів в об`єктивності, справедливості, тенденційності та неупередженості оцінювання його роботи. На думку апелянта, доводи рішення суду першої інстанції в частині дискреційних повноважень ВККС спростовуються висновками Великої Палати Верховного Суду про свободу оцінювання під час реалізації дискреційних повноважень.

4. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 17 грудня 2019 року відкрила апеляційне провадження у зазначеній справі, а ухвалою від 23 січня 2020 року призначила справу до розгляду.

5. У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав доводи позовної заяви і на її підтверджування висловив судження та аргументи подібні тим, що викладені в апеляційній скарзі.

6. Велика Палата Верховного Суду заслухала пояснення позивача, дослідила матеріали справи і дійшла висновку про таке. У цій справі суд встановив такі фактичні обставини справи. Комісія 03 квітня 2017 року оголосила добір кандидатів на посаду судді місцевого суду з урахуванням 600 прогнозованих вакантних посад суддів місцевого суду (рішення № 28/зп-17). Рішенням від 08 жовтня 2018 року № 220/зп-18 Комісія призначила на 29 жовтня 2018 року складання анонімного письмового тестування та виконання практичного завдання. Того ж дня ОСОБА_1 взяв участь в анонімному письмовому тестуванні, а також у виконанні практичного завдання. Комісія рішенням від 19 квітня 2019 року № 54/зп-19 затвердила: декодовані результати складеного кандидатами 29 жовтня 2018 року письмового анонімного тестування під час кваліфікаційного іспиту, призначеного рішенням Комісії від 08 жовтня 2018 року № 220/зп-18; декодовані результати виконаного кандидатами 29 жовтня 2018 року анонімного письмового практичного завдання зі спеціалізації місцевого загального суду під час кваліфікаційного іспиту, призначеного рішенням Комісії від 08 жовтня 2018 року № 220/зп-18; результати кваліфікаційного іспиту зі спеціалізації місцевого загального суду, призначеного рішенням Комісії від 08 жовтня 2018 року № 220/зп-18; визначила рейтинг кандидатів на посаду судді місцевого загального суду; зарахувала до резерву на заміщення вакантних посад суддів місцевого загального суду кандидатів. Зі змісту цього рішення вбачається, що Комісія із посиланням на наведені приписи Положення про оцінювання, яким передбачені максимально можливий бал за складення іспиту - 90 балів та бал за кваліфікаційний іспит за однією спеціалізацією - 210, і максимально можливий бал, що дорівнює 75-ти відсоткам вказаних показників, визначила мінімально допустимий бал за складання тестування - 67,5, а кваліфікаційного оцінювання за однією спеціалізацією - 157,5. За додатками до рішення від 19 квітня 2019 року, витяги з яких знаходиться в матеріалах справи, ОСОБА_1 зайняв 231 місце в рейтингу, позаяк набрав за наслідками тестування 82,125 бала та 86 балів за виконане практичне завдання. Загальна кількість балів склала 168,125. Позивач визнаний таким, що успішно склав іспит та зарахований до резерву на заміщення вакантних посад суддів місцевого загального суду. Як згадано вище, ОСОБА_1 вважає оцінку виконаного ним практичного завдання необ`єктивною і протиправною.

7. Порядок зайняття посади суддею визначено розділом IV (далі - Закон № 1402-VIII). Згідно із приписами частини першої статті 70 Закону № 1402-VIII добір та призначення на посаду судді здійснюється в порядку, визначеному цим Законом, та включає такі стадії: 1) рішення ВККС про оголошення добору кандидатів на посаду судді з урахуванням прогнозованої кількості вакантних посад суддів; 2) розміщення ВККС на своєму офіційному веб-сайті оголошення про проведення добору кандидатів на посаду судді. Відповідно до частини першої статті 72 Закону № 1402-VIII добір кандидатів на посаду судді полягає у проходженні особами, допущеними до добору, відбіркового іспиту, організації проведення ВККС щодо осіб спеціальної перевірки в порядку, встановленому законодавством у сфері запобігання корупції, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, а також у проходженні спеціальної підготовки та складенні кваліфікаційного іспиту. Відповідно до частин першої - третьої статті 78 Закону № 1402-VIII кваліфікаційний іспит є атестуванням особи, яка пройшла спеціальну підготовку і виявила намір бути рекомендованою для призначення на посаду судді. Кваліфікаційний іспит полягає у виявленні належних теоретичних знань та рівня професійної підготовки кандидата на посаду судді, у тому числі отриманого за результатами спеціальної підготовки, а також ступеня його здатності здійснювати правосуддя. Кваліфікаційний іспит проводиться шляхом складення кандидатом на посаду судді письмового анонімного тестування та виконання анонімно письмового практичного завдання з метою виявлення рівня знань, практичних навичок та умінь у застосуванні закону та веденні судового засідання. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно із частинами першою та третьою статті 92 Закону № 1402-VIII Комісія є державним органом суддівського врядування, який на постійній основі діє у системі правосуддя України. Пунктами 6, 7 частини першої статті 93 цього Закону до повноважень Комісії віднесено, зокрема, затвердження порядку складення відбіркового іспиту та методики оцінювання його результатів, порядку складення кваліфікаційного іспиту та методики оцінювання кандидатів, положення про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді, порядку та методології кваліфікаційного оцінювання, інші процедури виконання Комісією її функцій, а також проведення кваліфікаційного оцінювання. Частинами першою та другою статті 85 Закону № 1402-VIII визначено, що кваліфікаційне оцінювання включає такі етапи: 1) складення іспиту; 2) дослідження досьє та проведення співбесіди. Рішення про черговість етапів проведення кваліфікаційного оцінювання ухвалює Комісія. Іспит є основним засобом встановлення відповідності судді (кандидата на посаду судді) критерію професійної компетентності та проводиться шляхом складення анонімного письмового тестування та виконання практичного завдання з метою виявлення рівня знань, практичних навичок та умінь у застосуванні закону, здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді та з відповідною спеціалізацією. Порядок проведення іспиту та методика встановлення його результатів затверджуються Комісією. Згідно з пунктами 1, 2 розділу І Порядку проведення іспиту та методики встановлення його результатів у процедурі кваліфікаційного оцінювання, затвердженого рішенням Комісії від 04 листопада 2016 року № 144/зп-16 (далі - Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання), іспит - це встановлений Законом № 1402-VIII етап кваліфікаційного оцінювання, який є основним засобом виявлення рівня знань, практичних навичок та умінь у застосуванні закону судді та/або кандидата на посаду судді (далі - учасник іспиту). Іспит проводиться Комісією з метою визначення здатності учасника іспиту здійснювати правосуддя у відповідному суді або для оцінювання відповідності учасника іспиту займаній посаді судді за критерієм професійної компетентності. Іспит відбувається шляхом складення учасником іспиту анонімного письмового тестування та виконання письмового практичного завдання. Пунктом 1 глави 1 розділу ІІ Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання передбачено критерії кваліфікаційного оцінювання, якими є: 1) компетентність (професійна, особиста, соціальна); 2) професійна етика; 3) доброчесність. За правилами пункту 1 глави 2 розділу ІІ зазначеного Положення відповідність судді критерію професійної компетентності оцінюється (встановлюється) за такими показниками: 1.1. Рівень знань у сфері права, у тому числі рівень практичних навичок та умінь у правозастосуванні. 1.2. Уміння та навички проведення судових засідань та ухвалення судових рішень. 1.3. Ефективність здійснення правосуддя. 1.4. Діяльність щодо підвищення фахового рівня. Так, уміння та навички проведення судових засідань та ухвалення судових рішень оцінюються (встановлюються) шляхом перевірки: 3.1. Вміння систематизувати та узагальнювати інформацію. 3.2. Вміння чітко та зрозуміло формулювати та викладати правову позицію (правовий висновок) у судовому рішенні. 3.3. Вміння складати логічні, чіткі та обґрунтовані судові рішення. 3.4. Вміння логічно та послідовно обґрунтовувати в судовому рішенні мотиви прийняття або відхилення доводів учасників судового провадження. 3.5. Дотримання процесуального закону під час розгляду справи. 3.6. Інших умінь та навичок судді. Цей показник оцінюється на підставі результатів виконання практичного завдання під час іспиту, а також за результатами дослідження інформації, яка міститься у суддівському досьє, та співбесіди (пункт 3 глави 2 розділу ІІ вказаного Положення). Згідно з пунктом 1 глави 3 розділу ІІ Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання відповідність кандидата на посаду судді критерію професійної компетентності оцінюється (встановлюється) за такими показниками: 1.1. Рівень знань у сфері права, у тому числі рівень практичних навичок та умінь у правозастосуванні; 1.2. Уміння та навички проведення судових засідань та ухвалення судових рішень; 1.3. Фахова діяльність; 1.4. Діяльність щодо підвищення фахового рівня. Показники, передбачені підпунктами 1.1 та 1.2 цієї глави, оцінюються (встановлюються) за правилами, наведеними главою 2 цього Положення для кваліфікаційного оцінювання судді (пункт 2 зазначеної глави Положення). Пунктом 1 глави 6 розділу ІІ Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання передбачено, що встановлення відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання здійснюється членами Комісії за їх внутрішнім переконанням відповідно до результатів кваліфікаційного оцінювання. Відповідно до пункту 6 розділу І Порядку проведення іспиту та методики встановлення його результатів об`єктивність проведення іспиту забезпечується його прозорістю, конфіденційністю тестових запитань і практичних завдань, єдиною методикою встановлення його результатів, рівністю умов у доступі до інформації про його процедуру, місце, час і тривалість проведення тощо. За правилами пункту 10 розділу І зазначеного Порядку організація та проведення іспиту складається з таких етапів: 1) розробка та затвердження програми іспиту для кваліфікаційного оцінювання суддів та/або кандидатів на посаду судді суду відповідного рівня та спеціалізації (далі - Програма іспиту); 2) розробка тестових запитань і модельних судових справ відповідно до Програми іспиту; 3) організаційна підготовка проведення іспиту; 4) складення та визначення результатів анонімного письмового тестування; 5) виконання та визначення результатів практичного завдання; 6) вирішення питання встановлення мінімально допустимого бала; 7) встановлення та оприлюднення загальних результатів іспиту. До матеріалів проведення іспиту належать: 1) аудиторна відомість; 2) тестовий зошит; 3) бланк відповідей для складення анонімного письмового тестування; 4) зошит із практичним завданням; 5) зошит для виконання практичного завдання; 6) акти закриття та розкриття сейф-пакетів із матеріалами іспиту; 7) акт про відмову від складення іспиту; 8) протокол реєстрації порушень; 9) акт позаштатних ситуацій; 10) матеріали відеофіксації; 11) відомість результатів анонімного письмового тестування; 12) екзаменаційна відомість оцінювання практичного завдання; 13) відомість результатів практичного завдання; 14) відомість загальних результатів іспиту; 15) рішення Комісії про встановлення мінімально допустимого бала анонімного письмового тестування або практичного завдання та визначення результатів учасників іспиту; 16) рішення Комісії про допуск учасників іспиту до дослідження суддівського досьє та співбесіди (у випадку визначення іспиту першим етапом кваліфікаційного оцінювання) (пункт 11 розділу І цього Порядку). Згідно з пунктом 14 глави 1 розділу ІІ Порядку проведення іспиту та методики встановлення його результатів практичне завдання виявляє уміння і навички проведення судових засідань та ухвалення судових рішень, зокрема: 1) вміння систематизувати та узагальнювати інформацію; 2) вміння чітко та зрозуміло формулювати та викладати правову позицію (правовий висновок) у судовому рішенні; 3) вміння складати логічні, чіткі та обґрунтовані судові рішення; 4) вміння логічно та послідовно обґрунтовувати в судовому рішенні мотиви прийняття або відхилення доводів учасників судового провадження; 5) дотримання процесуального закону під час розгляду справи; 6) інші уміння та навички судді. Пунктом 2 розділу V Порядку проведення іспиту та методики встановлення його результатів передбачено, що опрацювання матеріалів виконання практичного завдання на паперових носіях складається з таких етапів: 1) відкриття сейф-пакетів з матеріалами практичного завдання; 2) сканування зошитів для виконання практичного завдання; 3) перевірка виконаних учасниками іспиту практичних завдань; 4) вирішення питання щодо зошитів для виконання практичного завдання, які не вдалося розпізнати (комп`ютерним обладнанням не розпізнано код, не читається текст тощо (за наявності)); 5) розгляд протоколів реєстрації порушень та ухвалення відповідного рішення про врахування чи неврахування таких порушень при встановленні результатів практичного завдання (за наявності); 6) встановлення мінімально допустимого бала та результатів виконання практичного завдання, їх оприлюднення; 7) визначення та оприлюднення переліку учасників іспиту, які отримали мінімально допустимий і більший бал. Пунктом 9 розділу V Порядку проведення іспиту та методики встановлення його результатів передбачено, що перевірка та встановлення результатів виконуваного учасником іспиту практичного завдання здійснюється членами Комісії, які забезпечують проведення відповідного кваліфікаційного оцінювання. Згідно з пунктом 11 розділу V Порядку проведення іспиту та методики встановлення його результатів перевірка виконаного учасниками іспиту практичного завдання полягає у встановленні його відповідності показникам методики оцінювання його результатів. Пунктом 12 розділу V Порядку проведення іспиту та методики встановлення його результатів передбачено, що встановлення результатів виконаного учасником іспиту практичного завдання здійснюється членами Комісії, після чого шляхом визначення середнього арифметичного виводиться остаточна оцінка учасника іспиту за практичне завдання. Оцінка за практичне завдання виводиться шляхом округлення до наближеного цілого числа або числа з коефіцієнтом 0,5. Пунктом 14 розділу V Порядку проведення іспиту та методики встановлення його результатів передбачено, що мінімально допустимий бал анонімного письмового тестування або практичного завдання визначається членами Комісії, які забезпечують проведення відповідного іспиту, за критеріальним методом. Критеріальний метод полягає у тому, що члени Комісії, аналізуючи тестові запитання або практичні завдання, визначають (оцінюють) вагу правильної відповіді на кожне запитання або показників виконання практичного завдання для мінімально підготовленого потенційного судді відповідного суду. Після цього кожен член Комісії виводить мінімально допустимий бал анонімного письмового тестування або практичного завдання. Оцінки членів Комісії усереднюються, а ці середні значення використовуються для визначення мінімально допустимого бала анонімного письмового тестування або практичного завдання. Для подальшої участі у кваліфікаційному оцінюванні допускаються учасники іспиту, які набрали мінімально допустимий і більший бал на відповідному етапі. Відповідно до підпункту 6.1 пункту 6 глави 6 розділу ІІ Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання мінімально допустимим є бал, отриманий за результатами оцінки критерію кваліфікаційного оцінювання, який дозволяє судді (кандидату на посаду судді) продовжувати участь у кваліфікаційному оцінюванні. Згідно з пунктом 7 глави 6 розділу ІІ Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання суддя (кандидат на посаду судді), який отримав бал нижчий за мінімально допустимий, у подальшому не виконує практичне завдання або не складає анонімне письмове тестування та за результатами етапу «Іспит» не допускається до етапу «Дослідження досьє та співбесіда».

8. В апеляційній скарзі позивач неодноразово із використанням різних за змістом, але подібних за характером аргументів, акцентує увагу на відсутності в розпорядженні Комісії методики оцінювання результатів письмового практичного завдання, оскільки відповідач її не надав, а суд фактично не встановив. Порядок проведення іспиту та методику встановлення його результатів у процедурі кваліфікаційного оцінювання позивач вважає документом, що визначає загальний порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання судді. Із посиланням на ці аргументи скаржник хоче переконати суд, що відсутність методики оцінювання саме результатів виконання практичного завдання робить незаконним рішення Комісії з оцінкою результатів виконання ним практичного завдання на 86 балів. Велика Палата Верховного Суду вважає, що ці аргументи скарги, які певним чином подібні до наведених у позовній заяві, суд першої інстанції досліджував і з наведенням мотивів, які згадані в цій постанові вище, правильно визнав їх необґрунтованими. Не знайшли свого підтвердження й посилання скаржника на ознаки свавільності дій членів Комісії, які проводили оцінювання практичного завдання, докази недотримання ними методології кваліфікаційного оцінювання - відсутні.

9. Посилання позивача щодо повноважень членів Комісії ОСОБА_2 , ОСОБА_3 не можна визнати такими, що викликають обґрунтовані сумніви в законності оскаржуваного рішення, оскільки вони не входять до окресленого позивачем обсягу та суті спору й з огляду на це не можуть оцінюватися судом у межах цього спору. Ці обставини для стверджуваного позивачем порушення його прав не мають доказового значення, оскільки стосуються інших спірних правовідносин. Інші міркування й твердження позивача в апеляційній скарзі не спростовують правильності правових висновків Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладених в оскаржуваному рішенні.

10. Отож, можна підсумувати, що суд повно та всебічно встановив обставини справи, дослідив докази у справі й, належним чином умотивувавши своє рішення, дійшов висновку про безпідставність позовних вимог ОСОБА_1 . Велика Палата Верховного Суду не встановила порушень норм процесуального права, які можуть бути підставою для скасування або зміни рішення.

11. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315, частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне і законне рішення, доводи позивача, наведені в апеляційній скарзі, висновків цього суду не спростовують, а отже, підстав для скасування рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року немає. Керуючись статтями 266, 308, 310, 315, 316, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає. Головуючий В. С. Князєв Суддя-доповідач М. І. Гриців Судді: Н. О. Антонюк Л. М. Лобойко Т. О. Анцупова Н. П. Лященко С. В. Бакуліна О. Б. Прокопенко В. В. Британчук В. В. Пророк Ю. Л. Власов Л. І. Рогач В. І. Данішевська О. С. Ткачук Ж. М. Єленіна В. Ю. Уркевич О. С. Золотніков О. Г. Яновська О. Р. Кібенко