Ухвала КАС ВС № 580/3388/19

УХВАЛА 17 липня 2020 року Київ справа №580/3388/19 адміністративне провадження №К/9901/16552/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Кашпур О.В., суддів - Радишевської О.Р., Уханенка С.А., перевіривши касаційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Головне територіальне управління юстиції у Черкаській області, про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, в с т а н о в и в : 03 липня 2020 року зазначена касаційна скарга направлена до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) засобами поштового зв`язку. За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. З 08 лютого 2020 року набрали чинності норми Закону України від 15 січня 2020 року №460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» пунктом 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» якого установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Так, згідно із частиною четвертою статті 328 КАС України (в чинній редакції) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої, у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що викладений перелік причин для касаційного оскарження судових рішень у справах, що не відносяться до справ незначної складності, є вичерпним. Тому касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими підставами, викладеними у формі, визначеній пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України. Наслідком відсутності зазначення у касаційній скарзі підстав, визначених частиною четвертою статті 328 КАС України, є залишення такої скарги без руху. В обґрунтування касаційної скарги позивач посилався на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу відкриття касаційного провадження, вказуючи при цьому на те, що судом апеляційної інстанції не враховано висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 28 листопада 2018 року по справі №817/1169/16 та від 13 березня 2018 року по справі №824/222/17-а. При цьому заявником не вказано, які саме норми права у подібних правовідносинах були застосовані судами при вирішенні цієї справи, але без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах. Крім того, скаржник зазначав про те, що касаційне провадження підлягає відкриттю, з викладених у пункті 4 частини четвертої статті 328 КАС України підстав, оскільки судами розглянуто спір у порядку спрощеного позовного провадження у той час, коли посада публічної служби, яку обіймає позивач (начальник Головного управління юстиції у Черкаській області) та у зв`язку з перебуванням на якій виник цей спір, відноситься до категорії Б службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище в розумінні примітки до статті 50 Закону України «Про запобігання корупції», тому Суд дійшов висновку про необхідність відкриття касаційного провадження у цій справі. З урахуванням викладеного, касаційна скарга не відповідає вимогам пункту 4 частини другої статті 330 КАС України, оскільки не містить посилання на норми права, які, на думку скаржника, застосовано судами першої та апеляційної інстанцій без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах. Згідно з частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу. За таких обставин, відповідно до правил статей 169, 332 КАС України касаційна скарга підлягає залишенню без руху з установленням скаржнику строку для усунення недоліків шляхом приведення касаційної скарги у відповідність до вимог КАС України, а саме: надання до суду уточненої касаційної скарги із зазначенням норм права, які застосовано судами першої та апеляційної інстанцій без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України. На підставі викладеного, керуючись статтями 169, 248, 328, 330, 332, 333 КАС України, у х в а л и в : Касаційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Головне територіальне управління юстиції у Черкаській області, про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - залишити без руху. Надати скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги. Роз`яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк касаційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач: О. В. Кашпур Судді: О.Р. Радишевська С.А. Уханенко