Постанова 4813 № 521/21537/19

Номер провадження: 22-ц/813/6512/20 Номер справи місцевого суду: 521/21537/19 Головуючий у першій інстанції Мурзенко М. В. Доповідач Погорєлова С. О. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15.07.2020 року м. Одеса Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Одеського апеляційного суду у складі: головуючого судді: Погорєлової С.О. суддів: Таварткіладзе О.М., Заїкіна А.П., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал» у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал» про визнання суми заборгованості необґрунтованою та незаконною, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення надміру сплачених коштів, на рішення Малиновського районного суду м. Одеси, постановлене під головуванням судді Мурзенка М.В. 13 лютого 2020 року у м. Одеса, - встановила: У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до Малиновського районного суду м.Одеси з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал» про визнання суми заборгованості необґрунтованою та незаконною, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення надміру сплачених коштів, в якому просила суд визнати суму заборгованості в сумі 5 932, 02 грн. за період 2016-2019 р. за особовим рахунком 12240, станом на 01 жовтня 2019 року необґрунтованою та незаконною, зобов`язати ТОВ «Інфокс» здійснювати нарахування оплати за водопостачання згідно з договором №2836А від 02 квітня 2015 р. та згідно експлікації технічного паспорту, а саме: поливна площа у поливний сезон складає 211 м.кв; стягнути з ТОВ «Інфокс» на користь позивачки незаконно нараховані і отримані з неї надмірно сплачені кошти у розмірі 5 932,2 грн. В обґрунтування своєї заяви ОСОБА_1 посилалась на те, що у жовтні 2019 року вона почала отримувати ТОВ «Інфокс» філії «Інфоксводоканал» письмові і звукові повідомлення про те, що їй необхідно здійснити доплату у розмірі 5 932,20 грн. за послуги водопостачання. Позивачка звернулась до абонвідділу «Водозбуду» щодо роз`яснення нарахування за послуги водоспоживання, на що отримала відповідь, що виконавець у своїх рахунках діє на підставі рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 27 листопада 2003року за № 675 «Про впорядкування розрахунків за спожиті послуги водопостачання та затвердження експлуатаційних норм водоспоживання», а тому виконавець узяв на себе відповідальність самостійно додати до площі поливу позивачки 211 м.кв, зафіксованих у договорі № 2836А у 2015 році, ще 210 м.кв присадибної ділянки. Через погрози щодо негайного обмеження послуг водопостачання позивачкою було сплачено за самостійно збільшену поливну площу суму у розмірі 5 932,20 грн. Відповідачем було порушені державні будівельні норми, а саме виконавець вирішив брати плату не тільки за полив саду, але і всієї присадибної території навколо будинку, до 211 кв.м. поливальної площі саду додає ще 210 кв. м. присадибної ділянки, тобто площа поливу складає 421 кв.м. Позивач вважає, що виконавцем порушені умови договору №2836А, а саме: в договорі за особовим рахунком 17278, укладеним 02 квітня 2015 року, площа поливу складає 211 кв.м, а виконавець збільшив площу поливу до 421 кв.м., чим порушив п.8.4 договору. Зважаючи на вищевикладене ОСОБА_1 звернулась з даним позовом до суду. Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 13 лютого 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал» нараховувати ОСОБА_1 аївні оплату за послуги водопостачання згідно з договором №2836А від 02 квітня 2015 р. та згідно з експлікацією земельної ділянки технічного паспорту, особовий рахунок № 17278. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал» на користь ОСОБА_1 надмірно сплачені кошти в сумі 5 932, 20 гривень. У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал» в частині вимог про визнання суми заборгованості в розмірі 5 932 грн. 20 коп. за період 2016-2019 р. за особовим рахунком 12240 станом на 01 жовтня 2019 р. необґрунтованою та незаконною відмовлено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал» в дохід держави судовий?збір в сумі 3 842 грн. В апеляційній скарзі представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал», посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду та постановити нове, яким у задоволенні позовних вимог про стягнення аліментів відмовити. Апеляційна скарга мотивована тим, що порядок обліку та оплати послуг водоспоживання, що надаються мешканцям квартир (будинків садибного типу), регулюються Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2005 р. №630. Згідно п.20 Правил №630, плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води або затверджених нормативів(норм) споживання. Відповідно до п. 21 Правил № 360 у разі відсутності у будинку садибного типу засобів обліку води плата за надані послуги справляються згідно з установленими нормативами (нормами) споживання, зокрема, з централізованого постачання холодної та гарячої води і водовідведення з розрахунку на одну особу та на ведення особистого підсобного господарства. Нарахування ОСОБА_1 за послуги водопостачання здійснюються за нормою споживання на 3-х осіб відповідно до діючих тарифів. Згідно наданого абонентом технічного паспорту на житловий будинок апелянтом було виявлено, що площа прибудинкової території складає 421 кв.м, в результаті цього проведено донарахування за 210 кв.м. в межах строку позовної давності, тобто з 01 вересня 2016 р. по 30 вересня 2019 року. Заслухавши суддю-доповідача, здійснивши розгляд апеляційної скарги в письмовому провадженні, дослідивши наведені в ній доводи, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал» підлягає залишенню без задоволення, виходячи з наступного. Відповідно до ч.1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно до ч.1, 2 ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. З матеріалів справи вбачається, що між сторонами по справі 02 квітня 2015 року було укладено договір про надання послуг з водопостачання та водовідведення № 2836А, особовий рахунок 17278, відповідно до умов якого відповідач зобов`язався надавати позивачу послуги з водопостачання та водовідведення за адресою: АДРЕСА_1 , позивач зобов`язалась сплачувати кошти за надані послуги відповідно з тарифами та нормативами, затвердженими місцевими органами влади.(а.с.6-7) Згідно технічного паспорту на вказаний будинок, виготовленого КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості» 02 вересня 2004 року, загальна площа земельної ділянки, на якій розташований будинок, складає 526,00 кв.м., у тому числі площа фруктового саду становить 211,00 кв.м. Як вбачається довідки ТОВ «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал» (а.с.12) за жовтень 2019 року у ОСОБА_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , наявна заборгованість зі сплати послуг з водовідведення та водопостачання у загальному розмірі 5 932,20 гривень. З копії листа відповідача від 28 листопада 2019 року та доданого до нього розрахунку суми боргу (а.с. 56-61) вбачається, що відповідний перерахунок було проведено за період з 01 вересня 2016 року, виходячи з площі 421 кв. м. Позивачем 26 жовтня 2019 року було сплачено на користь відповідача 5 932,20 грн., що підтверджується копією відповідної квитанції (а.с.11). Відповідно ст. 509 ч.ч.1,2 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. При цьому, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Згідно із ст. 11 ч.1, ч.2 п.1 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Як встановлює ст. 626 ч.1 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Як вказує ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог?ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно від ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди. Як передбачає ст. 1 ч. 1 п. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг. Згідно із ст. 12 ч. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. У силу ст.13 ч.ч. 1, 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Договір про надання комунальної послуги укладається між виконавцем відповідної послуги та споживачем або особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, або з управителем багатоквартирного будинку з метою постачання електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку. Виконавець комунальної послуги, який займає монопольне становище на ринку, за наявності у нього технічних можливостей надання комунальної послуги не вправі відмовити в укладенні відповідного договору споживачеві чи іншій особі, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, якщо інше не передбачено законом. Відповідно до п. 5) ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено обов`язок споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. Відповідно до п. 2.4. укладеного між сторонами договору, розмір щомісячної плати за надані послуги розраховується за нормами водоспоживання 150 л/добу, 4,566 куб. м./місяць на одного мешканця, 13,69 куб. м. по об`єктах, а всього 4,566 куб. м. в місяць на одну особу. Відповідно до п. 1.3. вказаного договору, суб`єктами споживання послуг зазначено 3 особи. Таким чином, відповідно до умов укладеного договору загальний розрахунковий розмір споживання становить 13,698 куб. м. на місяць. З копій рахунків відповідача вбачається, що за період до вересня 2019 року включно, відповідачем нараховувалась плата за надані послуги відповідно до вказаного об`єму (а.с. 14-16). Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦПК України, Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Умови щодо об`єму споживання, визначені в п. 2.4. укладеного між сторонами договору є істотними, у встановленому законом порядку зміни до зазначеного пункту договору сторонами не вносились. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про неправомірність донарахування відповідачем плати за послуги водопостачання в розмірі 5932 грн. 20 коп. за період з 01 вересня 2016 року та, відповідно, отримання відповідачем від позивача зазначених коштів без достатніх правових підстав. Згідно ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Згідно з пунктом 3 частини третьої статті 1212 ЦК України, положення глави 83 цього Кодексу застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні. Необхідною умовою для цього є відсутність або відпадіння достатньої правової підстави. Враховуючи, що нарахування позивачу плати за послуги в розмірі 5932 грн. 20 коп. відбулось всупереч положенням укладеного між сторонами договору, колегія суддів погоджується із висновком суду про те, що сплачена позивачем на користь відповідача сума коштів у вказаному розмірі є такою, що набута відповідачем без достатніх правових підстав. Враховуючи викладене, суд дійшов обгрунтованого висновку про задоволення позовних вимог в частині зобов`язання відповідача нараховувати позивачу оплату за послуги водопостачання згідно з договором №2836А від 02 квітня 2015 р. та згідно з експлікацією земельної ділянки технічного паспорту, особовий рахунок № 17278, та стягнення надмірно сплачених коштів в сумі 5 932 грн. 20 коп. Водночас, як вірно вказано у рішенні суду, суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні позову в частині визнання суми заборгованості в розмірі 5 932 грн. 20 коп., оскільки такий спосіб захисту порушеного права законом не передбачений, не є ефективним в розумінні ст. 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04 листопада 1950 р. Колегія суддів вважає необґрунтованим посилання у апеляційній скарзі представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал» про те, що нарахування ОСОБА_1 за послуги водопостачання здійснювалось за нормою споживання на 3-х осіб відповідно до діючих тарифів, однак, згідно наданого абонентом технічного паспорту на житловий будинок апелянтом було виявлено, що площа прибудинкової території складає 421 кв.м, в результаті цього проведено донарахування за 210 кв.м. в межах строку позовної давності, тобто з 01 вересня 2016 р. по 30 вересня 2019 року. Згідно технічного паспорту на будинок, розташований за адресою: за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа земельної ділянки, на якій розташований будинок, складає 526,00 кв.м., у тому числі - площа фруктового саду становить 211,00 кв.м. Аналогічна інформація викладена у п.1.4. Договору про надання послуг з водопостачання та водовідведення № 2836А, особовий рахунок 17278, від 02 квітня 2015 року, згідно якого загальна площа землевлодіння складає 526,00 кв.м., площа зелених насаджень становить 211,00 кв.м. Таким чином, вказані у апеляційній скарзі доводи не спростовують висновки суду першої інстанції про те, що таке нарахування відбулось всупереч положенням раніше укладеного між сторонами договору про надання послуг з водопостачання та водовідведення № 2836А, положення якого діючими та не визнані у встановленому законом порядку недійсними. Інші докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановлені судом дотримані норми матеріального і процесуального права. Європейський суд з прав людинивказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. При зазначених обставинах, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно й всебічно дослідив та надав оцінку обставинам по справі, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, що їх регулює. Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 13 лютого 2020 року ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування немає. Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 381-384, 390 ЦПК України, колегія суддів, - постановила: Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал» залишити без задоволення. Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 13 лютого 2020 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає за винятками, передбаченими п.2«а» - 2 «г» ч.3 ст. 389 ЦПК України. Повний текст постанови складено 15 липня 2020 року. Судді Одеського апеляційного суду С.О. Погорєлова А.П. Заїкін О.М. Таварткіладзе