Постанова 4813 № 947/3970/22

Номер провадження: 22-ц/813/3328/23 Справа № 947/3970/22 Головуючий у першій інстанції Куриленко О.М. Доповідач Заїкін А. П. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02.02.2023 року м. Одеса Єдиний унікальний номер судової справи: 947/3970/22 Номер провадження: 22-ц/813/3328/23 Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: - головуючого судді Заїкіна А.П. (суддя-доповідач), - суддів: - Погорєлової С.О., Таварткіладзе О.М., за участю секретаря судового засідання Власенко С.І., учасники справи: - позивач ОСОБА_1 , - відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Інфокс», в особі філії «Інфоксводоканал», розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс», в особі філії «Інфоксводоканал», про захист прав споживачів, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс», в особі філії «Інфоксводоканал», на рішення Київського районного суду м. Одеси, ухвалене у складі судді Куриленко О.М. 07 червня 2022 року, повний текст рішення складений 13 червня 2022 року, встановив: 2.

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У січні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду з вищезазначеним позовом, в якому просить: 1) визнати незаконними та протиправними дії Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс», в особі філії «Інфоксводоканал» відносно споживача ОСОБА_1 щодо перерахунку норм споживання та нарахування заборгованості за період 2018 - 2021 роки у розмірі - 21 402,76 грн.; 2) визнати незаконними вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс», в особі філії «Інфоксводоканал», до споживача ОСОБА_1 про сплату заборгованості за період 2018-2021 роки у розмірі - 21 402,76 грн; 3) стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс», в особі філії «Інфоксводоканал», на користь ОСОБА_1 компенсацію моральної шкоди у розмірі - 50 000,00 грн. та судові витрати. ОСОБА_1 обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що вона є власником 4/5 частин будинку АДРЕСА_1 , в якому проживає з 1977 року, та є споживачем послуг з водопостачання за особовим рахунком № НОМЕР_1 . Вона завжди вчасно сплачувала абонентську плату згідно тарифів для споживачів, які не користуються приладами обліку, та ніколи не мала заборгованості за спожиту воду. В літній період тариф за споживання води, враховуючи полив городу і фруктового саду, площею - 252 кв. м., за розрахунками абонентського відділу Інфоксводоканал становив - 706,86 грн. на місяць. Позивачка вказує, що в липні 2021 року відповідачем було безпідставно здійснено перерахунок норм споживання води позивачці та донараховано заборгованість за період 2018-2021 років у розмірі - 19 658, 68 грн., про що 21.07.2021 повідомлено на її електронну адресу. При цьому, згідно попереднього повідомлення про зміну поточного балансу, надісланого відповідачем на електронну адресу позивачки, станом на 19.07.2021 року заборгованості за спожиту воду у позивачки не було. Позивачка також зазначає, що в надісланому розрахунку не було зазначено, на якій підставі та за який період було проведено донарахування заборгованості, та не приведено її складових значень. В кол-центрі Інфоксводоканалу позивачка довідалась про те, що заборгованість виникла в результаті перерахунку норм споживання води за 3-х річний період, починаючи з 2018 року, із розрахунку поливу площі усієї земельної ділянки, яка їй належить. Позивачка вважає дії відповідача з перерахунку норм споживання і донарахування заборгованості за минулий період незаконними і необґрунтованими, а вимоги сплатити заборгованість та спроби відключення позивачки від мережі водопостачання - протиправними діями, оскільки відсутні будь-які правові підстави для перерахунку норм споживання і донарахування заборгованості за минулий період, що вже був оплачений відповідно до діючих тарифів. Відповідно до Законів України «Про житлово-комунальні послуги», «Про питну воду та питне водопостачання» та Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, не передбачено припинення постачання споживачам холодної води через заборгованість за надані послуги. Крім того, позивачка зазначає, що вищевказаними протиправними діями відповідача їй завдано моральної шкоди у зв`язку з тим, що тривалий час позивачка перебувала у стресовому стані через загрозу стягнення з неї заборгованості та відключення її від мереж водопостачання. Вона тривалий час ні особисто, ні через представника не могла отримати від відповідача однозначної відповіді по спірним питання щодо причин та підстав виникнення заборгованості та обґрунтованого розрахунку боргу. Вважає, що із врахуванням тривалості завдання моральної шкоди, її характеру, розмір відшкодування моральної шкоди становить - 50 000,00 грн.. Вищевказані обставини і стали підставою для звернення до суду з даним позовом (Т. 1, а. с. 1 5 зворотна сторона). Позиція відповідача в суді першої інстанції. У відзиві на позовну заяву представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс», в особі філії «Інфоксводоканал», просить відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що поливна площа відповідно до технічного паспорту від 02.07.2011 року складає - 740 кв. м., де двір - 488,8 кв. м. (4/5 частин від 611 кв. м.) та город - 252 кв. м.. В результаті цього, проведено донарахування за полив в поливний сезон, в межах строку позивної давності з 01.07.2018 року. З огляду на викладене, відповідачем було здійснено донарахування на підставі технічного паспорту будинку позивачки, який був наданий нею при укладенні між сторонами договору № 1906 від 14.11.2013 року. Тобто, дані про площу присадибної ділянки позивачки, в тому числі про поливну площу, були наявні у відповідача на момент укладення договору та відповідно до розміру поливної площі, встановлених тарифів і норм споживання на одну особу, позивачці було визначено плату на послуги, яку вона сплачувала згідно повідомлень Інфоксводоканалу, згідно з якими у 2019 році плата за полив у літній період складала - 508,21 грн., у 2020 році - 622,24 грн., у 2021 році - 706,86 грн. на місяць. Як стверджує відповідач, при обрахуванні плати за надані послуги, була допущена помилка, що була встановлена згодом, про що позивачка не знала та виконувала свої зобов`язання відповідно до повідомлень відповідача, які щомісячно надсилалися смс-повідомленнями на телефонний номер позивачки, а також надходили на її електронну пошту (Т. 1, а. с. 59 - 62). Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 07 червня 2022 рокузадоволено частково вищевказаний позов ОСОБА_1 .. Визнано незаконними та протиправними дії Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс», в особі філії «Інфоксводоканал», відносно споживача ОСОБА_1 щодо перерахунку норм споживання та нарахування заборгованості за період 2018-2021 років заборгованості в розмірі - 21 402 (двадцять одна тисяча чотириста дві) грн. 76 коп. Визнано незаконними вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс», в особі філії «Інфоксводоканал», до споживача ОСОБА_1 про сплату заборгованості за період 2018- 2021 років в розмірі - 21 402 (двадцять одна тисяча чотириста дві) грн. 76 коп.. В іншій частині у задоволенні позову відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції прийняв до уваги, що укладений між сторонами договір від 14.11.2013 року про надання послуг є чинним, докази укладання нового договору в матеріалах справи відсутні, так як і відсутні докази ухиляння позивачки від його підписання. Крім того, як вбачається з технічного паспорту на будинок АДРЕСА_1 , позивачка є власником 4/5 частин вказаного будинку. Таким чином, відповідачем була вирахувана площа двору, якою ніби-то користується позивачка - 4/5 частини від 611 метрів = 488,8 кв. м., до якої додано - 252 кв. м. - площа фруктового саду, що разом склало - 740,8 кв. м. поливної площі. Однак, зі свідоцтва про право власності на нерухоме майно вбачається, що ОСОБА_1 належить земельна ділянка, площею - 0,079 га., що у разі відрахування 4/5 площі будинку (134 х 4/5 =107,2 кв. м.) дорівнює - 682,8 кв. м. та не відповідає поливній площі, розрахованій відповідачем. Суд дійшов до висновку про те, що у відповідача були відсутні законні підстави для здійснення перерахунку позивачці норм споживання та донарахування їй заборгованості в розмірі - 21 402 грн. 76 коп. за період з 01.07.2018 по 01.07.2021 року. Між тим, порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України визначають Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, що затверджені Наказом Мінжитлокомунгоспу від 27.06.2008 року №

190. Відповідно до пункту 3.12 цих правил, плата за воду, яка використовується на поливання дворів, вулиць, зелених насаджень, газонів, прибирання громадських і дворових туалетів тощо, сплачується споживачами (субспоживачами) відповідно до показів засобів обліку води або норм водоспоживання. Витрати води для поливання прибудинкових територій визначаються на підставі показів засобів обліку, встановлених на поливальних трубопроводах, або згідно із чинними нормами водоспоживання. Пунктом 7 статті 18 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» визначено, що місцева державна адміністрація визначає і встановлює норми споживання у сфері житлово-комунальних послуг, здійснює контроль за їх дотриманням. Статтею 29 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення» визначений загальний порядок встановлення нормативів у сфері питної води та питного водопостачання. Порядок розроблення та затвердження нормативів питного водопостачання затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 р. № 1107, далі - Порядок. Згідно з пунктом 4 даного Порядку нормативи питного водопостачання у конкретному населеному пункті розробляються та науково обґрунтовуються згідно з Методикою визначення нормативів питного водопостачання населення спеціалізованими науково-дослідними організаціями на замовлення місцевих адміністрацій або органів місцевого самоврядування та затверджуються ними після погодження з місцевими органами виконавчої влади з питань охорони здоров`я, охорони навколишнього природного середовища та водного господарства. Разом з тим, з 01.03.2019 року вступили в дію зміни до ДБН В.2.5.-64:2012 «Внутрішній водопровід та каналізація. Частина І. Проектування. Частина II. Будівництво» (https://www.minregion.gov.Ua/wp-content/uploads/2017/12/99.l.-DBN-V.2.5-642012.- Vnutrishniy-vodoprovid-ta-kanali.pdf), в додатку А.2. (п.22) якого визначені розрахункові (питомі середні на рік) добові витрати води на поливання покриття з трави в розмірі 3 л/добу на 1 кв. м., футбольного поля - 0,5 л/ добу на 1 кв. м., решти спортивних споруд -1,5 л/добу на 1 кв. м., удосконалених покриттів, тротуарів, майданів - 0,5 л/добу на 1 кв. м., зелених насаджень, газонів, квітників - 3-6 л/добу на 1 кв. м.. Такі ж саме розрахункові (питомі середні за рік) добові витрати води на поливання зазначені у таблиці А.1 додатка «А» до ДБН В.2.5-64:2013 «Водопостачання. Зовнішні мережі та споруди. Основні положення проектування» (https://www.minregion.gov.ua/wp- content/uploads/2017/12/99.1.-DBN-V.2.5-642012.-Vnutrishniy-vodoprovid-ta-kanali.pdf). При цьому, в обох наведених нормативних документах в таблицях міститься Примітка 3, про те, що приведені розрахункові витрати води на поливання встановлені у розрахунку на одне поливання. Кількість поливань за добу треба приймати залежно від кліматичних і місцевих умов. Разом з тим, чинним законодавством не передбачено норм на водопостачання, пов`язаних із сезонними чи кліматичними природними змінами (дощі, засуха тощо). Жодним із назначених нормативних документів не передбачено розрахункових добових норм на поливання прибудинкової території в розмірі 5л/добу, які використовує відповідач при обчисленні позивачці плати на послуги з водопостачання. У приведених нормативних документах відсутні нормативи на полив дворового покриття, яке безумовно є частиною присадибної ділянки, на що вказує відповідач, але на нього не можуть розповсюджуватися нормативи, що встановлені для поливу зелених насаджень. Принаймні такі норми мають бути у 10-ть разів меншими, з огляду на норми поливу тротуарів та майданів 0,5 л/добу на 1 кв. м., зазначені у таблиці А.1 додатка «А» до ДБН В.2.5-64:2013. Таким чином, відповідно до договору № 1906 від 14.11.2013 року та діючих з 01.03.2019 року розрахункових нормативів витрати води на поливання встановлених п. 22 додатку А.2. до ДБН В.2.5.-64:2012. «Внутрішній водопровід та каналізація. Частина І. Проектування. Частина II. Будівництво», відповідач має право вимагати від позивача плати за послуги з водопостачання на одну особу із розрахунку - 4,566 куб. м. на добу, та за поливання зелених насаджень, газонів, квітників із розрахунку 3-6 л/добу на 1 кв. м.. Суд першої інстанції встановив, що позивачка довела факт недобросовісності відповідача та відсутність правових підстав для отримання відповідачем додаткових грошових коштів від позивачки. Таким чином, дії ТОВ «Інфокс»,в особі філії «Інфоксводоканал», стосовно нарахування ОСОБА_1 заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення у розмірі - 21 402,76 грн. є неправомірними. Суд першої інстанції також врахував те, що 30 листопада 2021 року Київським районним судом м. Одеси було видано наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс», в особі філії «Інфоксводоканал», заборгованості за житлово-комунальні послуги у розмірі - 21 402,76 грн. та витрати по сплаті судового збору у сумі - 227 гривень. Однак, ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 24.12.2021 року по справі № 947/35710/21 було задоволено заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Безверського Р.В. про скасування вищевказаного судового наказу, та роз`яснено стягувачу, що заявлені ним вимоги можуть бути розглянуті в порядку позовного провадження. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог позивачки про стягнення відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з недоведеності цих вимог (Т. 1, а. с. 194 - 200). Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю «Інфокс», в особі філії «Інфоксводоканал», просить рішення суду першої інстанції скасувати. Ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення ухвалено судом першої інстанції при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених в рішенні суду, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права, неправильному застосуванні норм матеріального права. Апелянт вказує на те, що у зв`язку з відсутністю приладу обліку води за адресою - АДРЕСА_1 взаємовідносини між сторонами щодо визначення оплати регулюються виходячи з нормативних показників споживання води на одну зареєстровану особу та поливної площі на ведення особистого підсобного господарства. Відповідно до п. 4 рішення виконавчого комітету Одеської міської ради № 675 від 27.11.2003 року поливний сезон починається 01 квітня та закінчується 30 вересня кожного календарного року. Згідно з Додатком до Рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 15.02.1992 року № 63 «Про впорядкування експлуатації та користування системами комунальним водопроводом та каналізації у м. Одесі», норматив для поливу садів, присадибних ділянок, зелених насаджень та прибудинкової території становить - 5 л. добу на 1 кв. м.. В розумінні ст. 121 ЗК України покриття двору, розташованого в межах присадибної ділянки є її частиною і тому на дворове покриття поширюється поняття поливної площі з установленими нормативами. Відповідно до технічного паспорту від 02.07.2011 року, наданого споживачем, встановлено, що поливна площа складає - 740 кв. м., де двір - 488,8 кв. м. (4/5 частин 611 кв. м.) та город - 252 кв. м.. В результаті цього, позивачці було донараховано платіж за водопостачання, виходячи з поливної площі та затверджених нормативів споживання води. Тобто, оскаржувана сума була донарахована до тих сум, що нараховувалися споживачу за послуги водопостачання без урахування поливної площі подвір`я - 740,80 кв. м.. Суд першої інстанції у своєму рішенні зазначає, що у апелянта не було підстав для донарахування оплати за водопостачання, оскільки відповідач, здійснюючи донарахування оплати за водопостачання, не надав належних та допустимих доказів здійснення перевірки стану поливної площі за адресою - АДРЕСА_1 .Згідно з приписами ст. ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні : трави не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Отже, звертаючись до суду з позовом про визнання незаконними вимоги про сплату заборгованості, на позивачку покладений тягар доведення обставин заявлених вимог. Згідно положень ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цих Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Як вже зазначалося, відповідач, здійснюючи донарахування за послуги водопостачання за період з 01.07.2018 року, виходив з відомостей технічного паспорту домоволодіння, який був наданий позивачкою. Висновки суду про те, що відповідач незаконно здійснив додаткове нарахування оплати за водопостачання з урахуванням отриманих відомостей про поливну площу прибудинкової території домоволодіння позивачки - 740,80 кв. м., не відповідають встановленим у справі обставинам і суперечать наявним у справі доказам. Апелянт вважає, що позивачка не довела незаконність здійснення ним додаткового нарахування, документально не спростувала фактичну відсутність поливної площі двору в розмірі - 740,80 кв. м. або помилковість саме такої площі двору, яка зазначена у технічному паспорті її домоволодіння за 2011 рік. Щодо зазначення суду першої інстанції, що у ДБН В.2.5.-64:2012 «Внутрішній водопровід та каналізація. Частина І. Проектування. Частина II. Будівництво», ДБН В.2.5-64:2013 «Водопостачання. Зовнішні мережі та споруди. Основні положення проектування» не передбачено розрахункових добових норм на поливання прибудинкової території в розмірі 5л/добу.Проте, як зазначалось під час судового розгляду, Філія при проведенні розрахунків користувалась Додатком до Рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 15.02.1992 року № 63 «Про впорядкування експлуатації та користування системами комунальним водопроводом та каналізації у м. Одесі», норматив для поливу садів, присадибних ділянок, зелених насаджень та прибудинкової території становить 5 л/добу на 1 кв. м. (Т. 2, а. с. 1 5, 24 28, 29 - 33). Позиція позивачки в апеляційному суді ОСОБА_1 не скористалась правом надання відзиву на апеляційну скаргу. Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надійшов. Рух справи в суді апеляційної інстанції Ухвалою Одеського апеляційного суду від 15 липня 2022 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс», в особі філії «Інфоксводоканал»,на рішення Київського районного суду м. Одеси від 07 червня 2022 рокубуло залишено без руху. На виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху апелянтом надано заяву з додатками, якими усунуто недоліки апеляційної скарги. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 10 серпня 2022 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс», в особі філії «Інфоксводоканал»,на рішення Київського районного суду м. Одеси від 07 червня 2022 року. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 10 серпня 2022 року призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження з повідомленням учасників справи у приміщенні апеляційного суду Одеської області. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 31 січня 2023 року задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс», в особі філії «Інфоксводоканал»,про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, яке призначено на 02 лютого 2023 року о 14:15 год.. У судовому засіданні, проведеному в режимі відеоконференції, адвокат Масіна В.П., діюча від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс», в особі філії «Інфоксводоканал», підтримала доводи та вимоги апеляційної скарги. Інші учасники справи у судовому засіданні в режимі відеоконференції участі не взяли. Про дату, час і місце розгляду справи сповіщені належним чином. Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду. Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі № 348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи. Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, час знаходження справи на розгляду апеляційного суду, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, характер складності справи, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників, які у судовому засіданні в режимі відеоконференції участі не взяли. 3.

Мотивувальна частина Позиція апеляційного суду Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення учасників, які прийняли участь у судовому засіданні, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при постановленні судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс», в особі філії «Інфоксводоканал»,не підлягає задоволенню. Встановлені судами та неоспорені обставини по справі. Визначення відповідно до встановлених обставин правовідносин ОСОБА_1 є споживачем послуг з водопостачання та водовідведення, які надаються ТОВ «Інфокс» за адресою - АДРЕСА_1 на підставі договору про надання послуг з водопостачання та водовідведення № 1906 від 14.11.2013 року. 21.07.2021 року на електронну адресу ОСОБА_1 було надіслано повідомлення про зміну поточного балансу, згідно з яким поточне значення рівнялося - 17 726 (сімнадцять тисяч сімсот двадцять шість) грн. 35 коп. (заборгованість). 03.08.2021 року на електронну пошту ОСОБА_1 було надіслано повідомлення про нарахування за липень 2021 року в розмірі - 19 658, 68 грн., в тому числі заборгованості - 17 726,35 грн.. Між сторонами по справі виникли правовідносини з оплати спожитих послуг з водопостачання. Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Апеляційна скарга не містить вимог щодо перегляду оскаржуваного рішення в частині відмови у задоволенні позову, а тому рішення суду першої інстанції в цій частині не переглядається апеляційним судом. Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів. Частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України). У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами письмові докази й наведені доводи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції. Мотиви відхилення аргументів, викладених в апеляційній скарзі Відповідно до статті 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. В квартирі позивача відсутній засіб обліку споживання холодної води, тому розмір плати за водопостачання розраховується за нормами споживання. Статтею 8 Закону про «Житлово-комунальні послуги» передбачено, що стандарти, нормативи, норми, порядки і правила у сфері житлово-комунальних послуг розробляють і затверджують Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері технічного регулювання, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування в межах їхніх повноважень та згідно із законодавством. Згідно зі статтею 9 Закону контроль за дотриманням стандартів, нормативів, норм, порядків і правил у сфері житлово-комунальних послуг здійснюють центральні органи виконавчої влади та інші уповноважені на це органи виконавчої влади, а також органи місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень. Діючі норми водоспоживання затверджені рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради №30 від 25.02.2010 року «Про внесення доповнень до рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 15.02.1992 року №63 «Про впорядкування експлуатації та користування системами комунального водопроводу та каналізації м. Одеси». В зазначеному рішенні норма водоспоживання залежить від ступеня благоустрою жилого будинку. На офіційному сайті виконавчого комітету Одеської міської ради і Товариства «Інфоксводоканал» розміщені вищевказані рішення виконкому і повідомлення про норми споживання холодної води мешканцями багатоквартирних житлових будинків. Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення врегульовані Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (надалі Правила). Згідно п. 11 Правил плата за послуги нараховується згідно з показаннями будинкового засобу обліку води, а у разі його відсутності (несправності за нормативами (нормами) споживання у т.ч. у разі відсутності засобів обліку води, встановлених у квартирі (будинку садибного типу). Відповідно до п. 21 вказаних Правил, у разі відсутності у квартирі (будинку садибного типу) та на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку води і теплової енергії плата за надані послуги справляється згідно з установленими нормативами (нормами) споживання: з централізованого постачання холодної та гарячої води і водовідведення - з розрахунку на одну особу та на ведення особистого підсобного господарства. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на Правила, зокрема на п. 21 Правил, відповідно до якого у разі відсутності у квартирі (будинку садибного типу) та на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку води і теплової енергії плата за надані послуги справляється згідно з установленими нормативами (нормами) споживання з централізованого постачання холодної та гарячої води і водовідведення - з розрахунку на одну особу та на ведення особистого підсобного господарства. При цьому вказує, що у м. Одесі норми споживання встановленні рішенням виконкому Одеської міської ради від 15.02.1992 року № 63 «Про впорядкування експлуатації та користування системами комунального водопроводу та каналізації м. Одеси» (з врахуванням доповнень внесених рішенням виконкому Одеської міської ради №30 від 25.02.2010 року), та № 675 від 27.11.2003 року «Про впорядкування розрахунків за спожиті послуги водопостачання та затвердження експлуатаційних норм водоспоживання». Зокрема, згідно п. 4 рішення виконкому Одеської міської ради № 675 від 27.11.2003 року поливний сезон починається з 01 квітня та закінчується 30 вересня кожного року, а згідно Додатку до вище вказаного рішення, норматив для поливу садів, присадибних ділянок, зелених насаджень та інших, становить 5 л/добу на 1 кв. м.. Доводи апеляційної скарги про те, що у даному випадку необхідно керуватись саме додатком до рішення виконкому Одеської міської ради від 15.02.1992 року № 63 «Про впорядкування експлуатації та користування системами комунального водопроводу та каналізації м. Одеси», згідно якого норматив для поливу садів, присадибних ділянок, зелених насаджень та інших, становить 5 л/добу на 1 кв. м., є неспроможними, оскільки укладений між сторонами договір від 14.11.2013 року про надання послуг є чинним, докази внесення змін до нього, укладання нового договору в матеріалах справи відсутні, як відсутні докази ухиляння позивача від його підписання. З огляду на вищевикладене, у відповідача були відсутні законні підстави для здійснення перерахунку позивачці норм споживання та донарахування їй заборгованості у розмірі - 21 402 грн. 76 коп. за період з 01.07.2018 по 01.07.2021 року. Доводи апеляційної скарги про те, що Відповідно до технічного паспорту від 02.07.2011 року, наданого споживачем, встановлено, що поливна площа складає - 740 кв. м., де двір - 488,8 кв. м. (4/5 частин від 611 кв. м.) та город - 252 кв. м., в результаті цього було донараховано платіж за водопостачання, виходячи з поливної площі та затверджених нормативів споживання води є безпідставними. Таким чином, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів. Ввищевказані доводи апелянта не мають наслідком скасування рішення суду першої інстанції, зводяться виключно до необхідності переоцінки доказів. Наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження у суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства, і з якою погоджується апеляційний суд. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс», в особі філії «Інфоксводоканал»,є недоведеними, а тому їх треба залишити без задоволення. Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30). Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2). Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374, статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержання норм матеріального і процесуального права. За вищевикладених обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є справедливим, законним та обґрунтованим. Судом повно та всебічно досліджені наявні в матеріалах справи докази, їм надана правильна оцінка, порушень норм матеріального та процесуального права не допущено. Підстави для скасування, зміни рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс», в особі філії «Інфоксводоканал»,відсутні. Порядок та строк касаційного оскарження Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті. Підстави касаційного оскарження передбачені частиною 2 статті 389 ЦПК України. Частиною першою статті 390 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції (ст. 391 ЦПК України).

4. Резолютивна частина Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, постановив: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс», в особі філії «Інфоксводоканал», залишити без задоволення. Рішення Київського районного суду м. Одеси 07 червня 2022 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак в частині видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у випадках, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повний текст постанови складено 20 лютого 2023 року. Головуючий суддя: А. П. Заїкін Судді: С. О. Погорєлова О. М. Таварткіладзе