Постанова 4801 № 127/32718/19

Справа № 127/32718/19 Провадження № 22-ц/801/1034/2020 Категорія: 76 Головуючий у суді 1-ї інстанції Бессараб Н. М. Доповідач:Панасюк О. С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 липня 2020 рокуСправа № 127/32718/19м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Панасюка О. С. (суддя доповідач), суддів Голоти Л. О., Ковальчука О. В., з участю секретаря судового засідання Кирилюк Л. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Вінницького національного аграрного університету про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за апеляційною скаргою Вінницького національного аграрного університету на рішення Вінницького міського суду Вінницької області у складі судді Бессараб Н. М. від 16 березня 2020 року (дата складання повного тексту рішення 24 березня 2020 року), в с т а н о в и в: 04 грудня 2019 року ОСОБА_1 звернулася з цим позовом, за яким просила стягнути з Вінницького національного аграрного університету (далі ВНАУ, університет) на її користь 220661 грн 76 к. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 11 вересня 2018 року по 30 вересня 2019 року включно з подальшим відрахуванням 39712 грн 12 к. (податок на доходи фізичних осіб 18%) та 3309 грн 93 к. (військового збору 1,5%). На обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що сторони перебували у трудових відносинах. 06 серпня 2018 року ОСОБА_1 була звільнена. Рішенням Немирівського районного суду від 02 вересня 2019 року з ВНАУ стягнуто на її користь заборгованість по заробітній платі, вихідній допомозі та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 07 серпня 2018 року по 10 вересня 2018 року. Це рішення було виконано 30 вересня 2019 року, а тому за період з 11 вересня 2018 року по 30 вересня 2019 року підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку. Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 16 березня 2020 року позов задоволено частково, стягнуто з ВНАУ на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 11 вересня 2018 року по 29 вересня 2019 року в розмірі 219825 грн 92 к. з подальшим відрахуванням податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів та 5186 грн 89 к. судових витрат. Рішення мотивовано тим, що в день звільнення позивачці не було виплачено 7444 грн 67 к. заборгованості по заробітній платі; 5010 грн 66 к. заборгованості по вихідній допомозі; 20060 грн 16 к. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені за період з 07 серпня 2018 року по 10 вересня 2018 року із розрахунку 835 грн 84 к. за кожен день прострочення, що встановлено рішенням Немирівського районного суду Вінницької області від 02 вересня 2019 року, яке набрало законної сили 28 жовтня 2019 року. Оскільки зазначена заборгованість була виплачена відповідачем лише 30 вересня 2019 року, то з ВНАУ на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 219825 грн 92 к. відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України), розмір якого суд розрахував, виходячи із довідки Брацлавського агроекономічного коледжу № 01-24/110 від 06 серпня 2018 року про розрахунок заробітної плати ОСОБА_1 за два місяці. Урахувавши день остаточного розрахунку з ОСОБА_1 30 вересня 2019 року, суд визначив, що останнім днем, по який має нараховуватись середній заробіток, є 29 вересня 2019 року. В апеляційній скарзі ВНАУ, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просив скасувати це рішення суду та ухвалити нове про відмову у позові. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої взяв до уваги недопустимий доказ розміру заробітку ОСОБА_1 довідку Брацлавського агроекономічного коледжу № 01-24/117 від 06 серпня 2018 року, підписану бухгалтером по праці ОСОБА_2 та головним бухгалтером ОСОБА_3 , тому що згідно з наказом ВНАУ від 31 липня 2018 року № 269 право першого підпису платіжних, розрахункових та інших розпорядчих документів надано ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , а право другого підпису ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . Суд не врахував, що кошти із цільовим призначенням на оплату праці працівників коледжу знаходилися на рахунках коледжу в Управлінні Державної казначейської служби України у Немирівському районі Вінницької області, проведення платежів з яких було неправомірно призупинено, а тому університет не міг в день звільнення провести з ОСОБА_1 остаточний розрахунок при звільненні. Крім того, в силу вимог Бюджетного кодексу України ВНАУ не міг здійснити належні виплати звільненим працівникам з власних рахунків. Вказував на наявність спору щодо розміру заборгованості та середнього заробітку ОСОБА_1 , тому що після видачі довідки ОСОБА_1 06 серпня 2018 року при вибірковій перевірці централізованою бухгалтерією університету дотримання правильності нарахування заробітної плати, вихідної допомоги та компенсації за невикористану відпустку було встановлено, що розмір заробітної плати ОСОБА_1 та розмір вихідної допомоги не відповідають тим, що зазначені у довідці Брацлавського агроекономічного коледжу № 01-24/117 від 06 серпня 2018 року. 23 квітня 2020 року представник ОСОБА_1 адвокат Лахнік А. О. подав відзив на апеляційну скаргу, за яким просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги апеляційний суд прийшов до висновку, що вона задоволенню не підлягає з огляду на таке. Частинами першою третьою статті 367 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. За змістом статті 374 ЦПК України апеляційний суд залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (стаття 375 ЦПК України). Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною четвертою статті 82 ЦПК України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Отже, судове рішення, яке набрало законної сили, у спорі між тими самими сторонами має преюдиційне значення в частині установлених обставин справи, тобто подій і фактів, якими сторони обґрунтовували свої вимоги і заперечення і на підтвердження наявності або відсутності яких подавали відповідні докази, що вже були досліджені та оцінені судом. Тобто, за наявності преюдиційного рішення при новому розгляді справи суд не вправі встановлювати фактичні обставини, які встановлені цим рішенням. Судом встановлено, що 06 серпня 2018 року ОСОБА_1 звільнена з посади викладача та заступника директора з навчальної роботи Брацлавського агроекономічного коледжу Вінницького національного аграрного університету (а. с. 14). Рішенням Немирівського районного суду Вінницької області від 02 вересня 2019 року стягнуто з ВНАУ на користь ОСОБА_1 7444 грн 67 к. заборгованості по заробітній платі з подальшим відрахуванням зборів та обов`язкових платежів; 5010 грн 66 к. заборгованості по вихідній допомозі при звільненні з подальшим відрахуванням зборів та обов`язкових платежів; 20060 грн 16 к. середньомісячної заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні за період з 07 серпня 2018 року по 10 вересня 2018 року із розрахунку 835 грн 84 к. за кожен день прострочення (а. с. 5 9). Це рішення виконане 30 вересня 2019 року (а. с. 10). Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму. Статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. За приписами абзацу 3 пункту 2 та пункту 5 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата; нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати. Оскільки рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 02 вересня 2019 року, що набрало законної сили, встановлено розмір середнього заробітку ОСОБА_1 за останніх два місяці роботи, то суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що з відповідача підлягає стягненню такий заробіток з 11 вересня 2018 року (дня, по який середній заробіток був стягнений цим рішенням) і до дня його повного виконання 30 вересня 2019 року, тобто по 29 вересня 2019 року за 263 днів затримки розрахунку. Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги, тому що вони фактично зводяться до не згоди відповідача із обставинами, встановленими рішенням Немирівського районного суду Вінницької області від 02 вересня 2019 року у спорі між тими самими сторонами, яке набрало законної сили. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року) (постанова Верховного Суду від 21 жовтня 2019 року у справі № 127/7032/17). Керуючись статтями 367, 374, 375, 382 384, 389 ЦПК України апеляційний суд, п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Вінницького національного аграрного університету залишити без задоволення, а рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 16 березня 2020 року без змін. Постанова набирає законної сили із дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. (Повний текст постанови складено 17 липня 2020 року) Головуючий О. С. Панасюк Судді: Л. О. Голота О. В. Ковальчук