Постанова Київський апеляційний суд № 370/1199/16-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 липня 2020 року місто Київ єдиний унікальний номер справи: 370/1199/16-ц номер провадження: 22-ц/824/5565/2020 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого - Верланова С.М. (суддя - доповідач), суддів: Мережко М.В., Савченка С.І., за участю секретаря - Орел П.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Тандира Дмитра Віталійовича на ухвалу Макарівського районного суду Київської областівід 09 жовтня 2019 року у складі судді Мазки Н.Б., у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , товариства з обмеженою відповідальністю «Архітектурно-будівельна компанія «Еко-Дім», товариства з обмеженою відповідальністю «Стандарт-7» до приватного акціонерного товариства «Омега Банк», товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Іпотека кредит», товариства з обмеженою відповідальністю «Скай Капітал Менеджмент», товариства з обмеженою відповідальністю «Базальт - 6», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Літвінов Артем Володимирович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Войтовський Валентин Сергійович, про визнання основного зобов`язання припиненим виконанням, припинення іпотеки, визнання правочинів недійсними, В С Т А Н О В И В : У травні 2016 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , товариство з обмеженою відповідальністю «Архітектурно-будівельна компанія «Еко-Дім» (далі - ТОВ «Архітектурно-будівельна компанія «Еко-Дім»), товариство з обмеженою відповідальністю «Стандарт-7» (далі - ТОВ «Стандарт-7») звернулись до суду з указаним позовом, у якому просили: основне зобов`язання, визначене кредитним договором №1111-Ф від 13 лютого 2008 року, укладеним між закритим акціонерним товариством «Тас-Інвенстбанк», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Омега Банк», (далі - ПАТ «Омега Банк») та ОСОБА_2 , визнати припиненим виконанням, іпотечні договори №1111-ф/ІП-1 від 13 лютого 2008 року, №1111-ф/ІП-2 від 09 квітня 2008 року - визнати припиненими, у зв`язку із припиненням основного зобов`язання, на забезпечення якого вони укладені; основне зобов`язання, визначене кредитним договором №406 від 21 жовтня 2005 року, укладеним між закритим акціонерним товариством «Тас-Інвенстбанк», правонаступником якого є ПАТ «Омега Банк»,та ТОВ «Архітектурно-будівельна компанія «Еко-Дім», визнати припиненим виконанням, іпотечний договір №406/ІП-1 від 25 жовтня 2005 року, №406/ІП2 від 15 січня 2007 року - визнати припиненими, у зв`язку із припиненням основного зобов`язання, на забезпечення якого вони укладені; визнати недійсними з моменту укладення: договір купівлі-продажу права вимоги від 31 грудня 2014 року, укладений між ПАТ «Омега Банк» та товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Іпотека кредит» (далі - ТОВ «Фінансова компанія «Іпотека кредит»), який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновим А.В.;договір купівлі-продажу права вимоги від 04 липня 2015 року, укладений між ТОВ «Фінансова компанія «Іпотека кредит» та товариством з обмеженою відповідальністю «КУА «Скай капітал менеджмент» (далі - ТОВ «КУА «Скай капітал менеджмент»), який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновим А.В.; договір купівлі-продажу права вимоги від 06 квітня 2016 року, укладений між ТОВ «КУА «Скай капітал менеджмент» та товариством з обмеженою відповідальністю «Базальт-6» (далі - ТОВ «Базальт 6»), який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войтовський В.С. Ухвалою Макарівського районного суду Київської області від 09 жовтня 2019 року позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ТОВ «Архітектурно-будівельна компанія «Еко-Дім», ТОВ «Стандарт-7»залишено без розгляду на підставі п.3 ч.1 ст.257 ЦПК України. Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Тандир Д.В. подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасуватита направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що для застосування положень п.3 ч.1 ст.257 ЦПК України необхідна сукупність таких обставин: належність повідомлення позивача, повторність неявки та не повідомлення суду про причини неявки. Однак суд не врахував, що в судове засідання 22 липня 2019 року ОСОБА_3 не з`явився, проте він подав до суду заяву про неможливість участі у судовому засіданні з огляду на зайнятість в іншому судовому процесі, тобто, повідомив суд про причини неявки, а відтак його неявка у судове засідання 09 жовтня 2019 року у розумінні п.3 ч.1 ст.257 ЦПК України не може вважатися повторною. Зазначає, що позивач ОСОБА_1 не звертався до суду із заявою про направлення йому судових повісток шляхом надсилання смс-повідомлень, а тому надсилання судом йому таких смс-повідомлень не є належним повідомленням про судове засідання. Також вказує, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що ТОВ «Стандарт-7» і ОСОБА_2 були належним чином повідомлені про судове засідання 09 жовтня 2019 року, оскільки судові повістки, які були їм направлені поштою, повернулися до суду із відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання», а згідно усталеної практики Верховного Суду повернення повістки про виклик до суду з вказівкою «за закінченням терміну зберігання» не свідчить про відмову сторони від одержання повістки чи про її незнаходження за адресою, а тому не є доказом того, що сторона належним чином повідомлена про судове засідання. Зазначає, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що ЦПК України не передбачено залишення позову без розгляду на стадії підготовчого провадження. Учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду відзиву на апеляційну скаргу, своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги до апеляційного суду не направили. Згідно з ч.3 ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції. Відповідно до положень ч.ч.1, 2 ст.376 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з`явились в судове засідання, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Згідно з положеннями ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Однак суд першої інстанції належним чином вимог закону не виконав, прийняв судове рішення без дотримання норм процесуального права. Постановляючи ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду, суд першої інстанції виходив із того, що позивачі, будучи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, двічі не з`являлися в судові засідання, причини неявки не повідомили, заяв про розгляд справи у свою відсутність не надали. Також суд зазначив, що судові повістки, направлені на адреси позивачів поверталися до суду з відміткою «за закінченням строків зберігання», а у відсутність позивачів та їх представників, суд позбавлений можливості провести підготовчі дії щодо призначення справи до слухання. Крім того, закінчились розумні строки проведення підготовчого засідання. Проте з вказаними висновками суду першої інстанції погодитись не можна з таких підстав. Положеннями ст.189 ЦПК України визначено, що завданнями підготовчого провадження є: остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з`ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вирішення відводів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті. Підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання. Підготовче засідання проводиться судом з повідомленням учасників справи (ч.1 ст.197 ЦПК України). Відповідно до ч.1 ст.200 ЦПК України у підготовчому засіданні суд постановляє ухвалу (ухвали) про процесуальні дії, що необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті. Згідно з ч.ч.1,2 ст.211 ЦПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи. За змістом п.3 ч.1 ст.257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи. Аналіз змісту п.3 ч.1 ст.257 ЦПК України свідчить про те, що залишення позовної заяви без розгляду з цієї підстави може мати місце лише в тому випадку, якщо позивач, який був належним чином повідомлений про час слухання справи, повторно не з`явився саме в судове засідання, а не в підготовче засідання. Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду, викладеною у постанові від 21 жовтня 2019 року у справі №759/15271/17 (№ 61-14373св19) та з правовою позицією Верховного Суду у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду, викладеною у постанові від 11 березня 2020 року у справі №761/8849/19 ( № 61-21428св19). Відповідно до вимог ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. З матеріалів справи вбачається, що ухвалою судді Макарівського районного суду Київської області від 14 вересня 2018 року призначено у справі підготовче засідання на 05 грудня 2018 року о 08 год 30 хв. (а.с.183, т.2), Підготовче засідання судом відкладалось неодноразово. Ухвала про закриття підготовчого засідання та призначення справи до судового розгляду по суті судом першої інстанції у справі не постановлялась. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що залишення судом позову без розгляду у підготовчому засіданні суперечить вимогам п.3 ч.1 ст.257 ЦПК України, а відтак оскаржувана ухвала постановлено без додержання норм процесуального права. Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що правовий аналіз п.3 ч.1 ст. 257 ЦПК України вказує на те, що правом на залишення заяви без розгляду суд наділений лише в разі повторної неявки (двічі поспіль) позивача, який належним чином повідомлений про розгляд справи, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності. З матеріалів справи вбачається, що у зв`язку з неявкою у судове засідання 26 квітня 2019 року сторін по справі, судове засідання відкладено на 22 липня 2019 року о 15 год 30 хв., що підтверджується протоколом судового засідання від 26 квітня 2019 року. Про судове засідання, призначене на 22 липня 2019 року, позивач ОСОБА_1 був повідомлений під розписку (а.с.221, т.2), а позивач ТОВ «Архітектурно-будівельна компанія «Еко-Дім» повідомлялось судом шляхом направлення на його номер телефону SMS - повідомлення, про що свідчить довідка про доставлення SMS, яка складена відповідальною особою суду першої інстанції (а.с 234 т.2). Поштові конверти із судовими повістками, адресованими позивачам ТОВ «Стандарт-7» та ОСОБА_2 повернулися на адресу суду з відміткою «за закінченням встановленого строку зберігання» (а.с.238-239, 244-245 т.2). У судове засідання, призначене на 22 липня 2017 року, позивачі та їх представники не з`явилися, тому розгляд справи судом відкладено на 09 жовтня 2019 року о 16 год 30 хв., що підтверджується протоколом судового засідання від 22 липня 2019 року (а.с. 247, т.2). Також 22 липня 2019 року на адресу Макарівського районного суду Київської області надійшло клопотання ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи, оскільки його представник зайнятий в іншій справі (а.с.246, т.2). Про судове засідання, призначене на 09 жовтня 2019 року, позивачі ОСОБА_1 та ТОВ «Архітектурно-будівельна компанія «Еко-Дім» повідомлялись судом шляхом направлення на їх номери телефонів SMS - повідомлень, про що свідчать довідки про доставлення SMS, які складені відповідальною особою суду першої інстанції (а.с.1,2, т.3) Позивачі ОСОБА_2 та ТОВ «Стандарт-7» повідомлялися судом шляхом направлення судових повісток на їх адреси, проте поштові конверти повернулися на адресу суду з відміткою «за закінченням встановленого терміну зберігання» (а.с. 6-7, 10-11, т.3). З протоколу судового засідання від 09 жовтня 2019 року вбачається, що у судове засідання, призначене на 09 жовтня 2019 року, позивачі та їх представники не з`явилися (а.с.14, т.3). У пунктах 47, 48 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17-ц (провадження № 14-507цс18) вказано, що приписи ЦПК України як на момент ухвалення заочного рішення, так і на момент розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду не дозволяють дійти висновку, що повернення повістки про виклик до суду з вказівкою причини повернення «за закінченням терміну зберігання» є доказом належного інформування відповідача про час і місце розгляду справи. Окрім того, за змістом висновків Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду повернення повістки про виклик до суду з вказівкою причини повернення «за закінченням терміну зберігання» не свідчить про відмову сторони від одержання повістки чи про її незнаходження за адресою, повідомленою суду (пункт 31 постанови від 20 червня 2018 року у справі № 127/2871/16-ц). Постановляючи ухвалу про залишення позову без розгляду, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що адресовані позивачам у даній справі ТОВ «Стандарт-7» та ОСОБА_2 судові повістки, які повернулися на адресу суду з вказівкою причини повернення «за закінченням терміну зберігання» не є доказами належного інформування їх про час і місце розгляду справи та не свідчить про відмову позивачів від одержання повістки чи про її незнаходження за адресою, повідомленою суду. Також не можуть бути доказами належного інформування позивачів про час і місце розгляду справи наявні у матеріалах справи довідки про доставку SMS - повідомлень, якими ОСОБА_1 , ТОВ «Архітектурно-будівельна компанія «Еко-Дім» повідомлялися судом першої інстанції про судові засідання з таких підстав. Згідно пункту 2 Порядку надсилання учасникам судового процесу (кримінального провадження) текстів судових повісток у вигляді SMS-повідомлень, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 01 червня 2013 року № 73, текст судової повістки може бути надісланий судом Учаснику SMS-повідомленням лише після подання ним до суду заявки про намір отримання судової повістки в електронному вигляді за допомогою SMS-повідомлення. Така заявка оформляється безпосередньо в суді або шляхом роздруковування та заповнення Учасником форми, яка розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України. У матеріалах справи відсутні заяви ОСОБА_1 та ТОВ «Архітектурно-будівельна компанія «Еко-Дім» про намір отримання судової повістки в електронному вигляді за допомогою SMS-повідомлення. За таких обставин не можна вважати, що суд першої інстанції належним чином повідомив їх про дату, час і місце судового засідання. Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду, викладеною у постанові від 27 березня 2019 року у справі №201/6092/17 (№ 61-48215св18). За таких обставин у суду першої інстанції не було підстав для залишення позову без розгляду відповідно до п.3 ч.1 ст. 257 ЦПК України. Відповідно до положень ст.379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права, тому вона підлягає скасуванню на підставі ст.379 ЦПК України, а справа - направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст.ст. 374, 379, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Тандира Дмитра Віталійовича задовольнити. Ухвалу Макарівського районного суду Київської області від 09 жовтня 2019 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий Судді: