Постанова 4870 № 914/2649/19

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 79010, м.Львів, вул.Личаківська,81 _________________________________________________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "14" липня 2020 р. Справа №914/2649/19 Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Галушко Н.А. суддів Желіка М.Б. Орищин Г.В. секретар судового засідання Кишенюк Н.Т. за участю представників учасників процесу: від позивача Шокало В.-представник, адвокат; від відповідача не зявився від третьої особи: Лойфер АО.- представник, адвокат; розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" №1094289 від 12.06.2020 на ухвалу Господарського суду Львівської області від 28.05.2020 (суддя Фартушок Т. Б., повний текст складено 02.06.2020) у справі №914/2649/19 за позовом Малого приватного підприємства виробничо-комерційної фірми "Гелікон", Львівська область, м.Львів; до відповідача Акціонерного товариства "Кредобанк", Львівська область, м.Львів; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Приватні інвестиції", м.Київ; про визнання недійсним кредитного договору від 05.02.2007 №28 (нова редакція від 30.04.2009) ВСТАНОВИВ 17.12.2019р. на розгляд до Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Малого приватного підприємства виробничо-комерційної фірми "Гелікон" до Акціонерного товариства "Кредобанк" про визнання недійсним кредитного договору від 05.02.2007 №28 (нова редакція від 30.04.2009). Підставами позовних вимог позивач зазначає несправедливість принципу сумлінності умов кредитного договору від 05.02.2007 №28, що мало наслідком дисбаланс договірних відносин на погіршення становища суб`єкта господарювання, а також введення відповідачем позивача в оману при укладенні вказаного договору. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 28.05.2020 у справі №914/2649/19: - заяву МПП виробничо-комерційної фірми Гелікон від 19.02.2020 вих. №30-02 (від 20.02.2020 вх.№469/20) про призначення експертизи відхилено. - заяву МПП виробничо-комерційної фірми Гелікон від 19.02.2020 вих. №31-02 (від 20.02.2020 вх.№470/20) про призначення експертизи задоволено; - призначено у справі судову експертизу, проведення якої доручено кваліфікованим фахівцям Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз (79024, Львівська область, м.Львів, вул.Липинського, буд.54); - об`єктом дослідження визначено матеріали справи; - поставлено на вирішення експерту наступні питання: якою є реальна процентна ставка за використання кредитних коштів у відповідності до кредитного договору N28 від 05.02.2007 (нова редакція від 30.04.2009) на момент його укладення?; чи є абсолютним значення подорожчання кредиту (тобто, фактична сума переплати за кредитом) за кредитним договором №28 від 05.02.2007 (нова редакція від 30.04.2009) і чи передбачене дане подорожчання на момент укладення договору, тобто на 30.04.2009? - зобов`язано позивача провести попередню оплату витрат на проведення судової експертизи (у разі необхідності) згідно із рахунком експертної установи. - провадження у справі зупинено. Ухвала суду мотивована тим, що для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, жодною із сторін не надано висновок експерта з тих самих питань, відтак, наявні правові підстави до задоволення клопотання позивача від 15.02.2020 вих. №31-02 про призначення експертизи. ТОВ "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Львівської області від 28.05.2020 у даній справі в частині задоволення клопотання МПП ВКФ Гелікон про призначення у справі судової експертизи та зупинення провадження, відмовити у задоволенні цього клопотання позивачу, справу №914/2649/19 направити на розгляд до Господарського суду Львівської області, посилаючись на те, що ухвала суду у цій частині прийнята з неповним з`ясуванням обставин справи та з порушенням норм процесуального права. Зокрема, скаржник зазначає, що клопотання МПП ВКФ «Гелікон» від 19.02.2020 №31-02 про призначення у справі судово-економічної експертизи не містить обгрунтування причин неможливості надати суду експертний висновок відповідно до ст.101 ГПК України.; у позивача наявні всі матеріали (кредитний договір із договорами про внесення змін та доповнень), які є необхідними для проведення експертизи та вирішення питань, які позивачем визначено у клопотанні, а отже відсутні умови, які ч.1 ст.99 ГПК України визначені обов`язковими для призначенні у справі судово-економічної експертизи. Також, скаржник посилається на те, що оскільки норми Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затв. постановою правління Національного банку України від 10.05.2007 №168 не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, клопотання про призначення у справі судово-економічної експертизи для вирішення питання про відповідність оскаржуваного кредитного договору цим Правилам є неогрунтованим та суперечить приписам ст.98 ГПК України. Окрім того, на думку скаржника, за умови необгрунтованості позовних вимог МПП ВКФ «Гелікон» та зважаючи на пропуск позивачем позовної давності (строк позовної давності сплив 30.04.2012-за сім років до подання позовної заяви), про що заявлено АТ «Кредобанк», задоволення клопотання про призначення у справі судово-економічної експертизи матиме наслідком порушення прав АТ «Кредобанк» та ТОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» на розгляд справи протягом розумного строку. МПП ВКФ «Гелікон» у відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, посилаючись на те, що апеляційна скарга є безпідставною та необгрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню. Зокрема, позивач зазначає, що зупинення провадження у справі у зв`язку із призначенням судової експертиз не є затягуванням чи порушенням розумності строків, а є виключно необхідністю для справедливого та неупередженого розгляду справи. Позивач також зазначив, що з метою забезпечення реалізації обов`язку доказування, для правильного та об`єктивного розгляду справи по суті, останній скористався своїм законним правом застосувати спеціальні знання експерта з метою дослідження обставин, які входять до предмету доказування, а саме призначити судово-економічну експертизу. Відповіді на поставлені питання експерту можуть сприяти всебічному, повному та об`єктивному дослідженню обставин справи, ухваленню законного та обгрунтованого рішення. Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 22.06.2020 відкрито провадження та призначено апеляційну скаргу до розгляду в судовому засіданні на 14.07.2020. Представники скаржника та позивача в судовому засіданні підтримали доводи та заперечення апеляційної скарги. Відповідач в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи, апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників скаржника та позивача, Західний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне. Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, підставами позову у даній справі є несправедливість принципу сумлінності умов кредитного договору від 05.02.2007 №28, що мало наслідком дисбаланс договірних відносин на погіршення становища суб`єкта господарювання, а також введення відповідачем позивача в оману при укладенні оспорюваного кредитного договору. З врахуванням зміни підстав позову позивач змінив першу підставу позову щодо несправедливості принципу сумлінності умов кредитного договору, що мало наслідком дисбаланс договірних відносин на погіршення становища суб`єкта господарювання на зазначені в заяві та, зокрема, зазначив, що зміст оскаржуваного кредитного договору суперечить нормам законодавства, що є підставою його недійсності; кредитний договір підписаний позивачем всупереч реальній волі та інтересам позивача; кредитним договором встановлено обов`язок боржника окрім сплати відсотків за користування кредитом сплачувати винагороду за користування кредитом, чим фактично визначено додаткову (подвійну) плату за користування кредитом; кредитний договір підписаний особою, яка не мала повноважень на здійснення такого правочину від імені відповідача; оспорювана редакція кредитного договору спрямована на обмеження конкуренції. Підставу позову про введення відповідачем позивача в оману при укладенні кредитного договору позивач вважає беззмінною. В ході розгляду справи в суді першої інстанції позивачем подано клопотання від 19.02.2020 вих. №31-02, у якому просив суд призначити у справі судову економічну експертизу, проведення якої доручити кваліфікованим фахівцям Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз (79024, Львівська область, м.Львів, вул.Липинського, 54). На вирішення експерту позивач просить суд поставити наступні питання:

1. Якою є процентна ставка за використання кредитних коштів у відповідності до кредитного договору N28 від 05.02.2007 (нова редакція від 30.04.2009)? а) реальна процентна ставка за користування кредитом на момент його укладення? б) реальна процентна ставка за користування кредитом на час звернення до суду, - 16.12.2019?

2. Чи є абсолютним значення подорожчання кредиту (тобто, фактична сума переплати за кредитом) за кредитним договором від №28 від 05.02.2007 (нова редакція від 30.04.2009), на час звернення до суду - 16.12.2019, якщо так, то яким, і чи передбачене дане подорожчання на момент укладення договору тобто на 30.04.2009?

3. Якою є реальна процентна ставка за кредитним договором від №28 від 05.02.2007 (нова редакція від 30.04.2009) при виконанні розрахунку в національній валюті, з урахуванням курсу НБУ по відношенню гривні до долара США, за період з 30.04.2009 по 16.12.2019, тобто при застосуванні в наступних періодах офіційного курсу долара США, та чи перевищує реальну процентну ставку за користування кредитом, передбачену сторонами на момент укладення кредитного договору? Якщо так, то на скільки? В ході розгляду справи в суді першої інстанції ТОВ "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" заперечило проти заявленого клопотання про призначення судово-економічної експертизи та зазначило, що позивачем не доведено неможливість подання висновку експертизи у встановлені для подання доказів строки. Також, скаржник зазначив, що в матеріалах справи наявні всі необхідні для проведення експертизи докази, а, з врахуванням подання відповідачем клопотання про пропуск позивачем строку позовної давності для звернення до суду із даним позовом, задоволення клопотання позивача матиме штучний характер і призведе до порушення прав відповідача та скаржника на розгляд справи протягом розумного строку. Позивач в спростування заперечень ТОВ "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" про можливість самостійного звернення позивача до експертної установи та подання висновку судової експертизи зазначив, що факт наявності у позивача всіх необхідних для проведення експертизи документів є недоведеним, учасники справи наділені певними процесуальними правами щодо призначення судових експертиз, зокрема, погодження сторонами експерта або експертної установи, обрання такої судом, пропонування питань, які слід поставити на вирішення судовому експерту. Окрім того, позивач зазначив, що для з`ясування вказаних обставин необхідні спеціальні знання у сфері іншій, аніж право, без яких встановити такі обставини неможливо, а жодною стороною не надано висновок експерта з даних питань. Щодо посилань скаржника на порушення внаслідок призначення судом експертизи у справі прав останнього позивач зазначив, що такі не підтверджені жодними доказами у справі, а є лише припущеннями в той час, як позивач виявив намір скористатись своїми процесуальними правами на призначення судової експертизи. Як вбачається із матеріалів справи, позивачем однією з підстав позову визначено невідповідність кредитного договору певним нормативно-правовим актам, проте, у поданому клопотанні позивач просить суд поставити на вирішення експерта питання щодо реальної процентної ставки за користування кредитом та значення абсолютного подорожчання кредиту. Позивач зазначив, що з метою реалізації обов`язку доказування, для правильного та об`єктивного розгляду даної справи, скористався своїм правом застосувати спеціальні знання експерта з метою дослідження обставин, які входять до предмета доказування. Зокрема, позивач зазначив, що призначення судової економічної експертизи у справі сприятиме збиранню доказів в обґрунтування заявлених позивачем підстав позову, оскільки позивачем, з урахуванням поданої до суду заяви про зміну предмета позову, однією з підстав позову визначено невідповідність умов спірного договору умовам чинного законодавства щодо сплати позичальником (позивачем) процентів та комісії банку (відповідачу), яка обчислюється від суми кредиту у валюті кредиту - в доларах США, що суперечить чинному на момент укладення спірного кредитного договору декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю». На думку позивача, вказаний обов`язок суперечить п.3.6. чинним станом на момент укладення спірного договору Правилам надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.05.2007 №168. Скаржник в обгрунтування апеляційної скарги зазначив, що умови Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки обов`язок банку зазначити в кредитному договорі сукупну вартість кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх витрат та інших фінансових зобов`язань споживача, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням та погашенням кредиту, а також зазначити її в процентному співвідношенні та грошовому виразі у валюту платежу за кредитним договором визначений п.3.3 зазначених Правил стосуються фізичних осіб при здійсненні відносин споживчого кредитування, однак, п.2.1.2 кредитного договору в первісній редакції визначено, що призначенням платежу є поповнення обігових коштів, а згідно п.2.1.2. оспорюваного договору - компенсація витрат, пов`язаних з інвестиційною діяльністю підприємства. Суд першої інстанції в ході розгляду справи зазначив, що у заяві про зміну підстав позову позивач, серед інших підстав вказав, що кредитним договором встановлено обов`язок боржника окрім сплатити відсотків за користування кредитом сплачувати винагороду за користування кредитом, чим, на переконання позивача, фактично визначено додаткову (подвійну) плату за користування кредитом. В обгрунтування позивач послався на те, що наявність у банку можливості стягувати з боржника надмірні кошти винагороди за користування кредитом перетворюється на джерело невиправданих додаткових прибутків, призводить до фактичної неоплатності боржника, порушує баланс прав та інтересів сторін договору, що суперечить принципам справедливості, добросовісності та розумності, як складового елементу загального конституційного принципу верховенства права, а також положенням ст. ст. 1048, 1054, 1056-1 ЦК України, а тому в силу ст. 203 ЦК України такі положення кредитного договору повинні бути визнані недійсними. Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції прийшов до висновку, що для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, жодною із сторін не надано висновок експерта з тих самих питань, відтак, про наявні правові підстави для задоволення клопотання позивача від 15.02.2020 вих. №31-02 про призначення експертизи. Щодо наведеного судова колегія зазначає наступне. Відповідно до пункту 8 частини 2 ГПК України у підготовчому засіданні суд вирішує питання про призначення експертизи. Згідно з частиною 1 статті 99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів. Згідно ч.ч.3-5 ст.99 ГПК України при призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. З урахуванням обставин справи суд має право визначити експерта чи експертну установу самостійно. У разі необхідності може бути призначено декілька експертів для підготовки одного висновку (комісійна або комплексна експертиза). Питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом. Учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз`яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта. У разі відхилення або зміни питань, запропонованих учасниками справи, суд зобов`язаний мотивувати таке відхилення або зміну. Відповідно до ч.1 ст.100 ГПК України про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи. Статтею 1 Закону України "Про судову експертизу" визначено, що судовою експертизою є дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду. Отже, судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування (правова позиція висвітлена в пункті 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №4 від 23.03.2012 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи". Необхідність судової експертизи в господарському судочинстві викликана тим, що в процесі здійснення правосуддя суд стикається з необхідністю встановлення таких фактів (обставин), дані про які вимагають спеціальних досліджень. Висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи (ст..98 ГПК України). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Дульський проти України" від 01.06.2006, яке відповідно до положень ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовується судом як джерело права, зазначено, що експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід`ємну частину судової процедури. Більше того, суд вирішує питання щодо отримання додаткових доказів та встановлює строки для їх отримання. Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення. Дана правова позиція висловлена, зокрема, в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24.01.2018 у справі №907/425/16 та від 24.01.2018 у справі №917/50/17. Отже, підставою для призначення судової експертизи є необхідність з`ясування обставин, що мають значення для справи, для такого з`ясування необхідні спеціальні знання, без яких встановити відповідні обставини неможливо. Судова колегія, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи кредитний договір №28 від 05.02.2007, кредитний договір №28 від 05.02 2007 в новій редакції від 30.04.2009, договори про внесення змін та доповнень до зазначених кредитних договорів прийшла до висновку, що умови у текстах зазначеного кредитного договору виписані зрозуміло і чітко з визначенням всіх додаткових виплат, які сторона повинна здійснити у процесі виконання договірних зобов`язань. Незгода позивача з умовами кредитного договору не свідчить про те, що директор товариства був необізнаний з ними (зокрема умовами додаткових виплат та відповідальністю за невиконання умов договору) у момент підписання. З огляду на викладене підстави призначення судової експертизи відхиляються колегією суддів за необґрунтованістю та безпідставністю. Окрім того при винесенні зазначеної ухвали судом не визначено якого виду судову експертизу призначено судом. Враховуючи приписи п. 2 ч. 1 ст. 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку призначення експертизи. Отже, питання правомірності зупинення провадження у справі є похідним від вирішення питання призначення експертизи. При цьому необґрунтоване зупинення провадження у справі призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що може призвести до порушення положень частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку. Схожі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 910/5425/18 та від 20.06.2019 у справі № 910/12694/18. Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 ГПК України). За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що ухвала Господарського суду Львівської області від 28.05.2020 у справі №914/2649/19 підлягає скасуванню в частині задоволення клопотання МПП ВКФ Гелікон про призначення у справі судової експертизи та зупинення провадження у справі. Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 ГПК України). Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на позивача. Керуючись ст.ст. 129, 269, 271, 275, 276, 280, 282, 284 ГПК України, - Західний апеляційний господарський суд П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" №1094289 від 12.06.2020 задоволити. 2.Ухвалу Господарського суду Львівської області від 28.05.2020 у справі №914/2649/19 скасувати в частині задоволення клопотання МПП ВКФ Гелікон від 19.02.2020 вих. №31-02 про призначення у справі судової експертизи та зупинення провадження у справі. В решті ухвалу суду залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги в сумі 2 102,00грн. покласти на позивача.

4. Стягнути з Малого приватного підприємства виробничо-комерційної фірми ВКФ Гелікон (місцезнаходження: вул. Кульпарківська, 230, а/с 3601, м.Львів 79071, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 13840859) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" (місцезнаходження: вул. Жамбила Жабаєва, буд.7, м.Київ, 04112, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 37356981) 2 102грн судового збору за розгляд апеляційної скарги. Місцевому господарському суду видати наказ.

5. Справу №914/2649/19 направити в Господарський суд Львівської області для продовження розгляду справи по суті.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок оскарження судових рішень суду апеляційної інстанції визначено ст.ст.287, 288 ГПК України. Повний текст постанови складено та підписано 16.07.2020. Головуючий суддя Галушко Н.А. Суддя Желік М.Б. Суддя Орищин Г.В.